Правовий статус суб’єктів управління

На транспорті, фактично, існують дві системи, які здійснюють держав­не управління.

Перша - система органів державної виконавчої влади, яку за Конституцією України очолює Кабінет Міністрів України.

Друга - органи місцевого самоврядування.

Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів є вищим у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об'єк­тами державної власності відповідно до закону, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, спрямовує і координує робо­ту міністерств та інших органів виконавчої влади.

У своїй діяльності в галузі транспорту на Кабінет Міністрів України покладаються такі завдання:

- видання статутів окремих видів транспорту;
- регулювання безкоштовних перевезень пільгових категорій громадян;

- визначення діяльності транспортно-експедиційних організа­цій та здійснюваного ними комплексу послуг;

- установлення порядку ліцензування транспортної діяльності;

- забезпечення приватного регулювання спеціальних питань охорони й супроводження вантажів;

- видання спеціальних положень (наприклад, із координації діяльності транспорту);

- утворення й реорганізація урядових транспортних органів, призначення і звільнення їхніх керівників;

- визначення порядку встановлення охоронних зон, їх мети, розмірів та режиму на них;

- визначення тарифної політики.

Крім цих завдань, які є загальними для транспортного комплек­су в цілому, Кабінет Міністрів України здійснює свої повнова­ження і в окремих галузях транспорту.

Так, для залізничного транспорту загального користування це полягає у:

- визначенні порядку застави на майно, що перевозиться;

- встановленні державного замовлення щодо перевезень паса­жирів і вантажів, введенні нових потужностей та модернізації тех­нічних засобів;

- затвердженні положення про відомчу воєнізовану охорону;

- визначенні порядку мобілізаційної підготовки залізничного транспорту;

- затвердженні спеціальних переліків категорій робітників за­лізничного транспорту.

У сфері дорожнього руху Кабінет Міністрів України здійснює:

- контроль за виконанням законодавства про дорожній рух;

- визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки;

- встановлення єдиних вимог щодо проектування, будівництва, утримання й охорони автомобільних шляхів, вулиць і залізничних переїздів та затвердження програм їх спорудження;

- затвердження положення про службу безпеки дорожнього руху;

- затвердження правил дорожнього руху;

- визначення правил ввезення транспортних засобів на терито­рію України;

- встановлення порядку сертифікаційних випробувань для се­рійного виробництва транспортних засобів;

- встановлення порядку видачі посвідчень на право управління
транспортними засобами.

У сфері діяльності водного транспорту Кабінет Міністрів Укра­їни забезпечує:

- затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;

- затвердження спеціальних питань проведення технічного на­гляду за суднами;

- встановлення порядку ведення Державного суднового реєстру України й Суднової книги України;

- визначення переліку морських портів, які відкриті для заходу іноземних суден.

У сфері діяльності авіаційного транспорту Кабінет Міністрів України здійснює:

- затвердження положення про розмір державних зборів;

- встановлення визначених меж польотів, наприклад, мінімаль­ної висоти польоту;

- вирішення спеціальних питань страхування.

У сфері автомобільного транспорту Кабінет Міністрів Ук­раїни, відповідно до своїх повноважень, здійснює загальне дер­жавне регулювання діяльності автомобільного транспорту і ви­значає:

- порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на ав­томобільному транспорті;

- порядок організації перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

- порядок проведення державного контролю на автомобільно­му транспорті загального користування;

- порядок реалізації на конкурсних засадах інвестиційних про­ектів на автомобільному транспорті загального користування, спрямованих на реалізацію положень загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм роз­витку автомобільного транспорту загального користування;

- перелік категорій і посад працівників, які належать до персо­налу автомобільного транспорту загального користування;

- умови робочого часу і часу відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів і затверджує відповідне положення;

- порядок установлення відповідності виконавця технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів вимогам законодавства та правилам надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів;

- порядок установлення граничних розмірів автостанційного та автовокзального зборів;

- правила надання послуг пасажирським автомобільним транс­портом;

- порядок, за яким установлюється перелік обов'язкових по­слуг (робіт), що надаються (виконуються) на автовокзалах, авто­станціях, та їхню граничну вартість;

- порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування;

- умови забезпечення правил міжнародних перевезень пасажи­рів автомобільним транспортом територією України.

Діяльність Кабінету Міністрів України охоплює всі основні сторони діяльності транспорту, зав­дяки чому досягається вирішення поставлених перед транспортом завдань.

У цій ієрархічній схемі державного управління в галузі транс­порту особливе місце посідає Міністерство інфраструктури України - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури України є голов­ним (провідним) органом у системі центральних органів виконав­чої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства. Основними завданнями Мінінфраструктури України є:

- державне управління транспортним комплексом України, ви­користанням повітряного простору України, навігаційно-гідрогра­фічним забезпеченням мореплавства;

- організація безпечної роботи транспортного комплексу України;

- забезпечення реалізації державної політики щодо становлен­ня та розвитку транспортного комплексу України, національної ме­режі міжнародних транспортних коридорів, організація навігацій­но-гідрографічного забезпечення мореплавства, використання по­вітряного простору України для своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в пере­везеннях усіма видами транспорту;

- забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільно­го, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, здійснення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності;

- створення умов для інтеграції транспортного комплексу України до європейської та світової транспортної системи.

Відповідно до покладених на нього завдань Мінінфраструктури Ук­раїни здійснює:

1) державне управління автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим транспортом;

2) координацію роботи підприємств, установ та організацій ав­томобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового тран­спорту, їхніх об'єднань, що належать до сфери управління Мінінфраструктури України;

3) забезпечення заходів щодо розвитку єдиної транспортної си­стеми України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраструктури транс­портного комплексу України;

4) розроблення заходів щодо налагодження взаємодії, коорди­нації та прогнозування діяльності всіх видів транспорту;

5) заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тариф­ної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної по­літики в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства;

6) нагляд за додержанням підприємствами, установами та орга­нізаціями всіх форм власності (крім Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управлін­ня державної охорони України, а також підприємств, установ, орга­нізацій, що належать до сфери їхнього управління) вимог норматив­но-правових актів щодо безпеки польотів, судноплавства, руху від­повідно на авіаційному, морському і річковому, залізничному та автомобільному транспорті;

7) участь у розробленні проектів Державної програми економіч­ного і соціального розвитку України, Державного бюджету Украї­ни, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

8) у межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України, розроблення та проведення експертизи проектів держав­них програм розвитку транспортного комплексу України, навіга­ційно-гідрографічного забезпечення мореплавства та вжиття в ус­тановленому порядку заходів щодо їх виконання;

9) відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства;

10) відповідно до законодавства заходи щодо досудової санації державних підприємств, які належать до сфери управління Мін-трансу України, готує пропозиції щодо обсягів і напрямів держав­них капітальних вкладень у галузь;

11) у межах своєї компетенції захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

12) заходи щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, по­годження з відповідними органами інших держав квоти міжнарод­них перевезень пасажирів і вантажів;

13) за дорученням Кабінету Міністрів України з питань, що нале­жать до компетенції Мінтрансзв'язку України, участь у роботі міжнародних організацій;

14) участь у підготуванні міжнародних договорів України, підго­тування пропозицій щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладення міжнародних договорів Украї­ни та виконання зобов'язань, взятих Україною за міжнародними договорами з питань функціонування транспортного комплексу;

15) заходи щодо реалізації галузевої співпраці України з Єв­ропейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечення виконання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство та співпрацю між Україною та Європейським Сою­зом, адаптацію законодавства України з питань функціонуван­ня транспортного комплексу до законодавства Європейського Союзу, інші заходи щодо інтеграції України до Європейського Союзу;

16) в установленому порядку контроль за роботою, пов'язаною з убезпеченням руху транспортних засобів;

17) у випадках, передбачених законодавством, ліцензування ок­ремих видів підприємницької діяльності;

18) затвердження галузевих норм, у межах повноважень, ви­значених законодавством, організацію, координацію та контроль здійснення у галузі сертифікації;

19) заходи щодо зменшення шкідливого впливу від функціону­вання транспорту на довкілля та організації екологічної безпеки на транспорті;

20) добір кадрів у системі Мінтрансзв'язку України, відповідно до законодавства формування кадрового резерву для державної служби та кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління, орга­нізацію роботи з підготування, перепідготування та підвищення кваліфікації працівників транспортного комплексу України, заохо­чення працівників підприємств галузі;

21) в установленому порядку державне замовлення наукових комплексних досліджень з економічних, технологічних, організа­ційних, екологічних проблем розвитку транспортного комплексу Ук­раїни, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, ви­користання повітряного простору України;

22) у межах своїх повноважень участь у реалізації державної політики зайнятості населення, розроблення заходів щодо забезпе­чення потреб підприємств галузі у висококваліфікованих праців­никах, у встановленому порядку координацію діяльності зазначе­них підприємств із питань підготування спеціалістів галузі;

23) розроблення проектів нормативно-правових актів із питань функціонування та безпечної роботи транспортного комплексу Ук­раїни, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, ви­користання повітряного простору України;

24) у межах своєї компетенції нагляд за додержанням установ­леного порядку використання радіочастотного спектра і радіочас­тотних засобів підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінтрансу зв'язку України;

25) координацію заходів щодо впровадження енергозберігальних технологій у транспортному комплексі України;

26) контроль за впровадженням автоматизованих систем управ­ління, зв'язку, інформаційного та навігаційного забезпечення єди­ної транспортної системи України і національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

27) у межах своїх повноважень правове регулювання переве­зення пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транс­портних засобів, охорони праці та пожежної безпеки, сертифікації й технічної експлуатації рухомого складу, дипломування спеціаліс­тів морського флоту, функціонування морських та річкових пор­тів, будівництва, реконструкції, ремонту і утримання аеропортів та шляхів, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також екологічної безпеки на транспорті за погодженням із Мініс­терством екології та природних ресурсів України;

28) загальне керівництво проведенням державної реєстрації морських суден, цивільних повітряних суден, дипломуванням спе­ціалістів морського флоту, роботою рятувальної, лоцманської та гідрографічної служб морського і річкового транспорту;

29) забезпечення виконання завдань з мобілізаційної підготов­ки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, ви­значених законодавством;

30) функції компетентного державного органу з перевезення не­безпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, мор­ським і річковим транспортом та великовагових і негабаритних вантажів автомобільним транспортом;

31) координацію та методичне забезпечення реалізації заходів підготовки єдиної транспортної системи України до сталого її функ­ціонування, а також планування транспортних перевезень в особ­ливий період;

32) визначення порядку створення, підготування й підтриман­ня в готовності спеціальних формувань підприємств (об'єднань), установ та організацій транспорту і транспортної інфраструктури, призначених для забезпечення функціонування єдиної транспорт­ної системи України в особливий період;

33) забезпечення в разі запровадження в державі особливого періоду переведення транспорту і транспортної інфраструктури на відповідний режим роботи їх функціонування, а також технічне прикриття та відбудову шляхів;

34) управління єдиною транспортною системою України в особ­ливий період;

35) у межах своїх повноважень контроль за станом профілак­тики і попередженням правопорушень, додержанням законодавства України підприємствами галузі та виконанням міжнародних дого­ворів;

36) організацію, в межах своїх повноважень, робіт підприємств галузі під час ліквідації наслідків стихійного лиха та інших над­звичайних ситуацій;

37) участь у розслідуванні причин аварій і катастроф на транспорті в межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законодав­ством, і проведення службових розслідувань;

38) забезпечення реалізації державної політики стосовно дер­жавної таємниці, контролю за її збереженням у центральному апа­раті Міністерства, на підприємствах, що належать до сфери його управління;

39) виконання інших функцій, що випливають із покладених на нього завдань.

Наведені повноваження визначають правовий статус Міністер­ства інфраструктури України та слугують тим чинником, який обумовлює провідну управлінську роль цього Міністерства в галузі транспорту.

Основними підрозділами у складі Міністерства транспорту і зв'язку України є:

В галузі залізничного транспорту:

- Департамент державної політики в галузі залізничного транспорту - займається питаннями державної політики у сфері транспорту.

- Державна адміністрація залізничного транспорту і зв'язку
України (Укрзалізниця) – суб’єкт господарювання на залізничному транспорті. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Пів­денна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи та організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язком України. Укр­залізниця здійснює централізоване управління процесом переве­зень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює вироб­ничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

Державна служба морського і річкового транспорту (далі – Укрморрічфлот) є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики в галузі морського і річкового транспорту.

Основними завданнями Укрморрічфлоту є:

1. реалізація у межах своїх повноважень державної політики у галузі морського та річкового транспорту, у сфері торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах та навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, охорони суден та портових засобів, забезпечення виконання вимог відповідних міжнародних нормативних актів та стандартів;

2. здійснення державного нагляду за забезпеченням безпеки судноплавства у територіальному морі, внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах, у морських та річкових портах;

3. надання відповідно до чинного законодавства України адміністративних послуг у сфері морського та річкового транспорту;

4. управління об’єктами державної власності морських та річкових портів, інших підприємств, установ та організацій галузі морського та річкового транспорту, підпорядкованих Укрморрічфлоту відповідно до чинного законодавства України;
здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства і міжнародних договорів України з питань торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства та запобігання забрудненню довкілля;

5. узагальнення практики застосування законодавства з питань морського та річкового транспорту, розробка пропозицій щодо його вдосконалення;
здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції національної системи морського і річкового транспорту до європейської та світової транспортних систем.

Державна авіаційна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Основними завданнями Державіаслужби України є:

1. внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;

2. реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;

3. здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації;

4. організація розроблення нормативно-правової бази для регулювання діяльності у галузі цивільної авіації;

5. сертифікація та реєстрація об'єктів і суб'єктів цивільної авіації та ліцензування авіаційних перевезень;

6. регулювання використання повітряного простору та організація повітряного руху;

7. організація авіаційних перевезень;

8. сприяння провадженню зовнішньоекономічної і міжнародно-правової діяльності цивільної авіації.

Державне агенство автомобільних доріг (Укравтодор) – є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

Основними завданнями Укравтодору є:

реалізація державної політики, а також внесення пропозицій щодо її формування у сфері дорожнього господарства;

здійснення управління автомобільними дорогами загального користування;

інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики у відповідній сфері;

організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, відповідного інженерного облаштування, розміщення об'єктів дорожнього сервісу та інших споруд;

забезпечення технічного регулювання у сфері реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг;

здійснення управління об'єктами державної власності;

здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Державна служба зв’язку.

Основними завданнями Державної служби є:

- участь у реалізації державної політики та держконтроль у сферах телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв’язку;

- узагальнення практики застосування та підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з відповідних питань, розробка актів законодавства, контроль за їх реалізацією;

- розробка та здійснення заходів щодо розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв’язку, поліпшення їх якості, забезпечення доступності і сталого функціонування;

- участь у формуванні та реалізації державної тарифної політики та політики державних закупівель у сферах телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв’язку та інші.

-

У визначенні органів державного управління транспортом їх­ньою низовою ланкою можна вважати місцеві державні адміністрації. На відповідні управлінські повноваження місцевих державних ад­міністрацій у сфері транспорту вказують як транспортні норматив­но-правові акти, так і нормативно-правові акти загального спря­мування.

Органи місцевого самоврядування прова­дять Діяльність через свої виконавчі органи, які відповідно до Кон­ституції та Закону України «Про місцеве самоврядування в Украї­ні» утворюються місцевими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визна­чених законодавством.

Визначимо повноваження виконавчих органів місцевих рад щодо транспорту. До їхнього відання належать:

1) залучення на договірних засадах підприємств, установ, органі­зацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку відповідних територій та коор­динація цієї роботи;

2) здійснення у встановленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету на потреби транспорту;

3) встановлення у порядку та межах, передбачених законом, тарифів з оплати (зокрема транспортних послуг);

4) управління об'єктами транспорту, який входить до кому­нальної власності, в межах, визначених радою;

5) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажир­ського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань щодо транзитного пасажирського транспорту у випадках,

передбачених законом;

6) залучення на договірних засадах підприємств, установ та ор­ганізацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту;

7) організація за рахунок власних коштів на пайових засадах бу­дівництва, реконструювання та ремонту шляхів місцевого значення;

8) забезпечення регулярного та безкоштовного перевезення до місця навчання і додому школярів;

9) визначення в установленому законом порядку розмірів від­
шкодування підприємствами, установами та організаціями незалеж­
но від форм власності за забруднення навколишнього природного середовища та іншу екологічну шкоду, що сталася внаслідок шкід­ливого впливу транспорту.

У практичній роботі центральних та місцевих органів держав­ного управління транспортом однією зі специфічних форм їхніх взаємовідносин є делегування відповідних повноважень.

Делеговані повноваження - це повноваження органів виконав­чої влади, які відповідно до закону надаються органам місцевого самоврядування, а також це повноваження органів місцевого само­врядування, які за рішенням відповідних рад надаються місцевим державним адміністраціям.

Центральні органи державної виконавчої влади делегують ор­ганам місцевого самоврядування такі повноваження:

1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням обов'язків із платежів до місцевого бюджету на підприємствах, в установах та організаціях транспорту незалежно від форми власності;

2) здійснення відповідно до закону контролю за додержанням цін і тарифів на транспорті;

3) погодження в установленому законом порядку кандидатур на призначення на посади керівників підприємств, установ, орга­нізацій транспорту, які розташовані на відповідній території та перебувають у державній власності;

4) здійснення заходів із розширення, вдосконалення та розвит­ку транспорту;

5) здійснення відповідно до закону контролю за належною екс­плуатацією та організацією обслуговування населення підприєм­ствами транспорту за їхнім технічним станом;

6) здійснення контролю за додержанням земельного та приро­доохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення;

7) здійснення необхідних заходів із ліквідації наслідків еколо­гічних катастроф, стихійних лих, які сталися внаслідок діяльності транспорту.

Висновки. Здійснення державного управління в галузі транспорту є склад­ним комплексним процесом, що має вирішувати такі важливі зав­дання, як задоволення потреб суспільства у перевезеннях, захист прав громадян під час транспортного обслуговування, дотримання безпеки функціонування транспорту тощо. У цьому контексті ви­рішального значення набуває правовий статус об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом управління виступає транспорт у цілому, а суб'єктом - органи державної влади та місцевого самоврядування.

Дата добавления: 2014-01-07