Багатостороннє

Тема 3. Світовий ринок товарів і послуг

Актуальність: Галузь торгівлі завжди цікавила економістів різних країн світу у зв’язку з тим, що впродовж століть економічні погляди щодо здійснення торгівлі змінювались. Це спричинено складом потенціалу національної економіки, особливостями її функціонування, і конкретними задачами, які ставили перед собою держави та суб’єкти на певних історичних відрізках часу. Міжнародна торгівля — найдревніша форма міжнародних економічних відносин, яка віддзеркалює процес інтернаціоналізації сфери обміну, і дотепер залишається найрозвинутішим сектором світового господарства, охоплюючи понад 80 % усіх міжнародних ділових операцій.

Мета заняття: дослідити методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин, виявити особливості регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні. Застосувати отримані знання для аналізу міжнародної торговельної політики України.

План:

1. Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.

2.Регулювання міжнародної торгівлі на наднаціональному рівні (ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, МТП).

Література:

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ // Бухгалтерія, №43/1-2 (510), 2002. – с.8-30.

2. Горбач Л.М., Плотніков О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 266 с.

3. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навч. посібник. – вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.

4. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – 5-ге вид. – К.: Знання, 2004. – 406 с.

5. Міжнародна економіка: Навч. посібник. Видання 2-ге перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 1118 с.

6. Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. та ін. Міжнародна економіка: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2004. – 449 с.

7. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. І.М. Школи. – Київ: КНТЕУ, 2004.- 589 с.

1. Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин.

Незважаючи, на перший погляд, на невпорядкованість і безсистемність багатомільярдних операцій, що одночасно здійснюють­ся в різних точках планети, міжнародна торгівля підпорядкована певним правилам і регулятивним механізмам.

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

1) одностороннє;

2) двостороннє;

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку — без погодження або консультацій з торговельними партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.

Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торговельної політики попередньо узгоджуються країнами-партнерами. Кожна з сторін попереджує свого торговельного партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, суттєво не впливають на торговельні відносини, а лише динамізують їм.

Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торговельної політики багатосторонніми угодами.

Методи державного регулювання міжнародних торговельних відносин класифікують:

1. За ступенем впливу: протекціоністські і лібералізаційні
2. За формою впливу: прямі і непрямі
3. За способом впливу: правові, адміністративні, економічні, пропагандистські;
4. За інструментарієм впливу: тарифні і нетарифні.

1. Залежно від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють: політику вільної торгівлі та протекціоністську торгову політику.

Вільна торгівля (free trade) (свобода торгівлі, фритридерство) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Переваги вільної торгівлі:

• позитивні політичні наслідки, оскільки країни стають більше взаємозалежними, знижується небезпека ворожих дій одного щодо іншого;

• країни, в основному економічно більш розвинуті, одержують найбільший виграш від міжнародної торгівлі.

Протекціонізм (protectionism) – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

· селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

· галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

· колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

· прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Стосовно того, що і для якої країни краще – політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

Дата добавления: 2014-01-07