Сімейне кримінальне трудове

КОНСТИТУЦІЙНЕ АДМІНІСТРАТИВНЕ ЦИВІЛЬНЕ

ПРАВО

v ПРАВОПОРУШЕННЯ. С пираючись на знання учнів з 3 класу, учитель нагадує, що не усі громадяни у державі законопослушні. На жаль, часто трапляються випадки порушення законів, а отже, – права.

- Як називаються такі вчинки людей? (правопорушення).

- Поясніть походження цього слова (порушення прав інших людей, порушення права)

v ВИДИ ПРАВОПОРУШЕНЬ. Правопорушення є різні. Їхня назва залежить від того, норми якого права порушено. Наприклад, якщо заподіяно шкоди особі, її майну, принижено честь і гідність людини, таке правопорушення буде цивільним; якщо порушено норми трудового права – дисциплінарне; якщо порушили норми адміністративного права (порушення правил дорожнього руху, правил протипожежної безпеки, різних санітарних правил) – адміністративне; якщо скоїли злочин (проти життя людини, проти власності держави чи громадян) – кримінальне. Далі потрібно з’ясувати співвідношення між такими поняттями як провина (негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось забороненого, неприємного ), правопорушення (антигромадянський вчинок, який заподіює шкоду суспільству та іншим людям ), злочин ( суспільно небезпечна дія з порушенням установлених правил і норм поведінки, яка заподіює людям зло).

v ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Право створено для користі людей і охороняється державою. Коли людина порушує закони, то держава може притягнути її до відповідальності – така відповідальність називається юридичною.

- Як людина відповідає перед державою за скоєне правопорушення? (відшкодовує збитки, сплачує штраф, відбуває покарання у місцях позбавлення волі).

v ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Чи відповідають діти за протиправні дії? Відповідальність перед законом настає з 18 років. Але інколи (за скоєння злочину: крадіжку, грабіж, розбій) – з 16 років, і навіть – з 14 років (за особливо тяжкі злочини). До цього віку відповідальність за протиправні вчинки дитини несуть батьки, а діти відправляються до спеціальних установ.

- Які види покарань можуть застосовуватись до неповнолітніх: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі.

Узагальнення і систематизація знань. На цьому етапі застосовуються наступні види роботи:

· Робота з підручником. Читання і обговорення статті «Телефонний тероризм».

· Розв’язування юридичних задач.

· Гра-тренінг «Що б ти зробив, якби…»

· Відгадування кросворда.

· Гра «Суд».

· Робота в парах:

- Обговорення ситуацій, описаних у завданні підручника.

- Визначення видів правопорушень у ситуаціях, запропонованих учителем.

- Обговорення ситуацій «Що може статись, якщо…»

2. Формування початкових етичних уявлень

Важливими складовими змісту громадянського виховання є: моральність особистості; культура поведінки; мотивація до праці. Ці складові знайшли відображення у програмі з громадянської освіти наступним чином:

3 клас	4 клас
Тема „Людина”
Людське "Я" Вияви характеру. Прагнення до самостійності.	Неповторність кожної людини. Життя – найвища цінність. Людське „Я”.
Тема „Людина серед людей”
Шанобливе ставлення до старших. Правила поведінки в громадських місцях. Вимоги до товаришування, спільної гри, праці, навчання в групах, у класі. Людські чесноти: Ввічливість. Щедрість. Доброта Працьовитість. Прагнення до вироблення цих якостей. Переваги добрих вчинків. Розбір конкретних ситуацій.	Культура поведінки. Взаємодія людей в сім'ї, школі, на вулиці. Обговорення різноманітних ситуацій. Правила поведінки в гостях. Правила гостинності. Уникнення конфліктів з іншими людьми. Людські чесноти: Дружелюбність. Милосердя. Поступливість. Наполегливість. Відповідальність. Прагнення до вироблення цих якостей.

Етична тематика складає значну частину уроків громадянської освіти. На уроках етичного спрямування потрібно створити передумови для засвоєння учнями різних видів позитивного соціального досвіду, системи цінностей та моральних норм суспільства.

Добре зарекомендували себе наступні методи та прийоми навчання:

v Розповідь учителя.

Наведемо приклад. Тема «Ввічливість». 3 клас. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

Розповідь. Ввічливість це якість людини, яку вона виховує у собі сама. Багато років тому, коли людина стала перетворювати навколишній світ, робити його кращим, цікавішим, з’явилася культура. Виникла необхідність у спілкуванні х іншими людьми, у певних правилах взаємин. Ішов час, мінялися люди, їхнє життя, поведінка. Мінялися й уявлення про те, що добре і що погано, що прийнято в суспільстві, а що – ні, тобто змінювався етикет. Етикет – правила поведінки в суспільстві, норми людських взаємин, правила ввічливості.

Якщо людина робить тільки те, що їй хочеться, незважаючи на оточуючих, про таку говорять, що це невихована людина, яка не дотримується правил етикету. Такі люди не викликають поваги. Доволі часто зовні красива, акуратно одягнена людина поводиться грубо, непристойно. Така людина нікому не в радість. Навіть її зовнішній вигляд не може змінити думку оточуючих про неї. І, навпаки, є люди не дуже красиві, не модно одягнені, але дуже добрі, чуйні та ввічливі. З такими людьми завжди хочеться спілкуватися, бути поруч з ними. Культурна людина ніколи не скривдить, не стане кричати й ображати, тому що знає: це некрасиво. Уже по тому, як людина входить до кімнати, як вітається, і які перші слова і яким тоном промовляє, можна судити про її вихованість і культуру. Вихована людина ніколи не стане перебивати співрозмовника, дослухає його до кінця і лише потім запитає чи попросить уточнити незрозуміле. Допомагати оточуючим людям, піклуватися про них, співчувати – найголовніше для культурної людини. Вона завжди дотримає даного слова, не підведе у важку хвилину. Вона надійна і порядна.

Існує багато правил культурної поведінки. Із деякими з них ми продовжимо знайомитися на уроках, деяких нас навчить життя. Треба тільки твердо знати: якщо прагнеш стати по-справжньому культурною людиною – вчися протягом усього життя, спостерігай, міркуй, виховуй себе.

v Пояснення (як різновид розповіді)– чіткий виклад навчального матеріалу на основі аналізу фактів, доказів з формулюванням висновків. Це складний різновид розповіді. Воно використовується в тому разі, коли необхідно щось обґрунтувати, з’ясувати. Під час пояснення виявляються зв’язки між окремими предметами чи явищами. Під час пояснення вчитель використовує порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення.

Наприклад, вивчаючи тему «Людське «Я» у 4 класі на етапі первинного сприйняття й усвідомлення нового матеріалу можна використати наступне пояснення. Навколо нас живе багато людей: рідних і близьких, знайомих, незнайомих. Постійне спілкування допомагає нам пізнати один одного. Час від часу ми порівнюємо себе з іншими, знаходимо спільне і відмінне, відкриваємо в собі і в інших людей щось нове, бачимо свої чесноти і вади. Саме це дозволяє зрозуміти, чого від нас чекають оточуючі та чи спроможні ми це зробити. Сьогодні ми заглибимось у поняття людського «Я». Які складові воно містить?

Перш за все, у людини, як і в іншої живої істоти, є кінцівки (руки, ноги), очі, голова тощо. Це організм людини. Тобто це природне «Я». З приводу природного «Я» у нас сумніву немає: воно притаманне всім живим істотам.

По-друге, людина здатна проявляти свої почуття (радіти, сумувати), захоплюватись чимось, любити чи недолюблювати, відчувати сором, переживати страх. Ми постійно про щось думаємо (про уроки, друзів, рідних), мріємо, загадуємо бажання (стати знаменитим чи придбати жадану річ тощо). Все це називається духовне «Я». Як, на вашу думку: можна говорити про наявність духовного «Я» у тварин? Зокрема, чи мають почуття тварини? Звичайно, ми можемо спостерігати, як радіє чи сумує за господарем песик чи інша домашня тварина. В історії відомі випадки, коли тварини попереджали про небезпеку і навіть рятували людей. Однак тваринам ці якості властиві завдяки їхнім інстинктам, особливому розвитку відчуттів. Поки що вчені здатні лише про людину сказати як про мислячу істоту, отже така складова як духовне «Я» притаманна лише людині.

По-третє, людина від тварин відрізняється ще й тим, що вона здатна стати собою, тобто людиною, лише спілкуючись із собі подібними у людському колективі, тобто у суспільстві: у сім'ї, з однокласниками, друзями, сусідами. Ця складова людського «Я» називається соціальне «Я». Чи відомі випадки, коли діти виростали не серед людей? Відомі. Ось наприклад. Колись дівчаток в Індії виховала ведмедиця у джунглях. Після того, як їх знайшли, вони так і не змогли стати такими, як більшість людей. Інший приклад. Хлопчик з Туркменії Джума Джамаєв 5 років прожив серед вовків. На жаль, останні роки свого життя після того, як його було знайдено людьми, він перебував у психіатричній лікарні. Тобто також не зміг вжитися у людське середовище. Отже ви зрозуміли, що людина стає людиною тільки тоді, якщо вона є частинкою суспільства, тобто людина – це соціальна істота з раннього дитинства.

Робота зі схемою біля дошки. Таким чином, людське «Я» містить у собі три складові: природне, духовне та соціальне. І лише тоді, коли всі «Я» живуть між собою дружно, у злагоді, ми почуваємося комфортно, впевнено. Тільки у такому випадку про людину кажуть, що вона «справжня людина».

v Бесіда. Б есіда – це діалогічний метод навчальної роботи.

Вимоги до бесіди:

· Запитання вчителя як основний структурний елемент бесіди повинні органічно випливати з викладеного матеріалу і скеровувати увагу учнів на засвоєнні істотного.

· За допомогою бесіди здійснюється контакт між учителем і учнями. Її не можна будувати на невідомому учням матеріалі.

· Питання учневі ставляться так, щоб вони сприяли розвитку його мислення.

· Під час бесіди потрібно формувати вміння самостійно висловлюватися та запитувати, готуючи молодших школярів до навчального діалогу. Поширеною практикою у навчанні школярів діалогу є використання казкових героїв для створення ситуацій, в яких би виникла потреба задати певні питання. Наведемо приклад. На урок громадянської освіти завітав Кіт у Чоботях. Він великий знавець правил гостинності. Які запитання він повинен нам задати, щоб ми йому розповіли, як правильно поводити себе в гостях?

v Читання та обговорення текстів підручника

Наприклад, тема «Ввічливість». 3 клас. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу. Читання та обговорення статті «Ввічливість».

- Про що ви довідались зі статті?

- Про яку людину говорять, що вона ввічлива?

- Чи важко бути ввічливим?

- Як ви вважаєте, ввічливість дається людині при народженні чи людина сама виховує її в собі?

Інший приклад. Тема «Радість життя» 4 клас. Закріплення та осмислення знань. Робота з настановами матері Терези. Кожну настанову можна записати на двох аркушах: на одному – ствердження, на другому – заклик. Учитель спочатку демонструє ствердження, а потім заклик. Наприклад: «Життя – це можливість». Можливість чого? На дошці фіксуються пропозиції учнів під словом можливість у ствердженні.

Життя – це можливість

здійснити задумане допомогти дідусеві

прочитати цікаву книгу помиритися з другом отримати професію до душі

v Використання притч та легенд.

Наведемо приклади. Тема «Щедрість і жадібність». 3 клас. Узагальнення та систематизація знань. Притча «Жадібний собака». Собака зі шматком м’яса в зубах перебирався через струмок і побачив у воді своє відображення. Він вирішив, що це інший собака з більшим шматком. Кинув він своє м'ясо і ну відбирати чуже. Так і залишився жадібний собака ні з чим – своє м'ясо впустив у струмок, а іншого і не було.

Тема «Людина починається з добра». 4 клас. Узагальнення та систематизація знань. В одного селянина був син, який став погано поводитися. Випробувавши всі способи впливу, батько придумав ось що: він закопав перед будинком стовп і після кожної провини сина забивав у цей стовп цвях. Пройшов деякий час, і на стовпі не залишилося живого місця: він увесь був утиканий цвяхами. Ця картина так вразила хлопчика, що він почав виправлятися. Тоді за кожний добрий вчинок батько почав витягувати по одному цвяху. І ось прийшов день, коли останній цвях було витягнуто, але на хлопчика це справило зовсім несподіване для батька враження: син гірко заплакав. «Чому ти плачеш? – запитав батько. – Цвяхів же більше нема». «Цвяхів-то нема, а дірки залишились», - відповів син».

- Який спосіб виховання дитини обрав батько хлопчика?

- Що найбільше вразило хлопчика?

- Чому він заплакав?

Тема «Тримайся з гідністю». 4 клас. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу. Притча «Честь». Вогонь, Вода і Честь разом прийшли до роздоріжжя, де їм треба було розійтися. Вогонь сказав: «Якщо загубите мене і захочете знайти, ідіть у той бік, де відчуваєте тепло». «А коли загубите мій слід, – промовила Вода, – то шукайте разом із тими, хто хоче вгамувати спрагу». Честь стояла і мовчки слухала своїх друзів. «А тебе як знайти, коли загубимо?» – запитали Вогонь і Вода. «Той, хто загубив мене, – тихо відповіла Честь, – знайти уже ніколи не зможе, я буваю тільки з тими, хто мене не втрачає».

- Як ви розумієте цю притчу?

- Що означає слово честь?

v Створення емоційного фону уроку: прослуховування пісні, вірша.

- Тема «Вимоги до дружби, товаришування». 3 клас. Після повідомлення теми уроку – прослуховування вірша (чи прослухати пісню на ці вірші) М.Пляцковського «Справжній друг».

v Робота з прислів’ями та приказками. Використовуються різні варіанти:

- як вирозумієте прислів’я;

- прослухайте прислів’я і визначте, про яку якість людини у них йдеться (Свій розум май і людей питай);

- гра «Збери прислів’я»: учні поділяються на групи. Кожній групі видаються картки зі словами одного прислів’їв. Учні кожної групи повинні вишикуватися у такому порядку. В якому в прислів’ї стоять слова. Решту – читає прислів’я і пояснює його зміст (Не спіши язиком, а квапся ділом);

- вставити в прислів’я одне з двох слів – правда чи брехня (Правда суду не боїться. Брехнею недалеко заїдеш).

v Розбір конкретних ситуацій.

Тема «Ввічливість». 3 клас. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

Послухайте історію про одного хлопчика і оцініть його вчинок. Продзвенів дзвоник на перерву, і Юрко кулею вискочив із класу. Він хотів купити пиріжок у їдальні і поспішав туди, поки не набігла велика черга. Він нісся коридором, розштовхував дітей руками і кричав на малят, які аж шарахалися від нього. Раптом у кінці коридору показалася статна фігура вчительки математики Марії Петрівни. Юрко різко загальмував і поважно пішов назустріч учительці. «Здрастуйте, Маріє Петрівно!» - чемно привітався він. Учителька посміхнулася ввічливому учневі у відповідь і кивнула головою. Тільки-но Марія Петрівна зникла за дверима учительської, Юрко стрімголов кинувся сходами вниз. Зачепивши когось ліктем, він навіть не озирнувся. Йому було ніколи – і так довелося трохи затриматися.

- Що ви можете сказати про хлопчика?

- Чому вчителька посміхнулася Юркові?

- Чи був Юрко дійсно ввічливим?

- А вам зустрічалися такі хлопчики?

- А, може, хтось побачив у ньому себе?

Тема «Доброта». 3 клас. Актуалізація опорних знань учнів. Я розкажу вам історію з життя двох хлопчиків. Дайте оцінку їхнім вчинкам. Миколка і Сергійко жили в одному будинку і дружили ще з дитячого садка. У школі вони потрапили до одного класу і вирішили сісти за одну парту. Миколка був хлопчик акуратний, ніколи нічого не забував, завжди був готовий до усіх уроків. А в Сергійка вічно все губилося: то ручка, то олівець, то лінійка. Щоразу Миколка приходив на допомогу своєму товаришеві та ділився з ним запасними олівцями і ручками. Але неуважний Сергій забував повертати позичені предмети, а потім знову все губив. Миколці було незручно відмовляти другові, але й просити гроші в мами на нові олівці і ручки було соромно. Одного разу, коли Сергійко знову попросив друга дати йому ручку, Миколка, зніяковівши від хвилювання, сказав: «Я тобі вчора дав ручку. Більше в мене немає». «Ну ти й жаднюга!» - сердито прошипів Сергій і попросив учителя пересадити його за іншу парту.

- Чи згодні ви зі словами Сергія?

- Чи можна назвати Миколку жадібним?

- Яким був Миколка? (ощадливим)

- А чи можна назвати його добрим? Чому?

Тема «Чи варто бути правдивим?». 4 клас. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу. Ганнуся впала і зламала ногу. Довелося в гіпсі лежати вдома. Вона дуже хвилювалася, що багато в школі пропустить, і тоді зовсім відстане від однокласників. Друзі вирішили допомогти дівчинці: домовилися щодня носити їй уроки і пояснювати, коли вона щось не зрозуміє. Коли настала Наталчина черга провідувати Ганнусю, вона не прийшла, а класі пояснила, що бабуся, мовляв, хвора. Довелося і до аптеки побігти, і по господарству клопотатися. «Та ти ж вчора цілісінький день через скакалку на вулиці стрибала», – сказала Віра. «Подумаєш, злочин великий – трохи збрехала», – відповіла Наталка.

- Що сталося з Ганнусею?

- Як ви оцінюєте вчинок друзів?

- Що можете сказати про Наталку?

- Чи можна збрехати «трішки»?

- Чому Наталка так вчинила?

v Ігрові моменти:

Тема: «Совість лікує». 4 клас. «Інтерв’ю зі своєю совістю».

- Чи є у тебе совість?

- Як ти визначив, що вона у тебе є?

- У якому стані вона знаходиться (спить, дрімає, у стані збудження)?

Тема «Вимоги до дружби, товаришування». 3 клас. Гра «Чарівні окуляри». Давайте зіграємо в гру «Чарівні окуляри». Через них видно лише добре. Передаючи окуляри з рук в руки, розкажіть, що гарне ви бачите в однокласникові, що сидить поруч з вами.

Тема «Доброта». 3 клас. Узагальнення та систематизація знань. Гра «Добрі професії». Учні грають парами. Кожна пара витягує картку з назвою тієї або іншої професії. Якщо на картці зазначена професія кухаря, учні уявляють себе добрими кухарями і придумують рецепт доброго пирога. Лікарі складають рецепт від злості, будівельники – зводять будинок доброти з вікнами на сонячну південну сторону і ін. Перемагає пара, що вигадає найцікавіший спосіб зробити людей добрішими.

Тема «Ввічливість». 3 клас. Узагальнення та систематизація знань. Гра «Чи знаєш ти себе». Зараз ми перевіримо, чи добре ви знаєте самих себе. Також ви зможете порівняти власну думку про себе з думкою оточуючих. Учитель заздалегідь записує імена й прізвища дітей на окремих аркушах і згортає їх так, щоб нічого не можна було прочитати. Згорнуті аркуші треба скласти в коробку і запропонувати кожному витягти один з них. Діти не повинні розповідати один одному, чиї ім’я і прізвища вони прочитали (якщо хтось витягнув аркуш з власним ім’ям – треба спробувати ще раз). Потім кожен учень має написати про людину, яка йому «дісталася». Учитель збирає аркуші та просить дітей написати, що вони думають про самих себе. Коли діти виконають це завдання, їм роздають аркуші, заповнені іншими. У такий спосіб у кожного на руках має бути по два аркуші. Діти порівнюють своє власне уявлення про себе з уявленням своїх товаришів.

v Використання життєвого досвіду дітей Для забезпечення діяльнісного характеру навчання потрібно практикувати бесіди на виявлення життєвого досвіду школярів.

- Василько самостійно приймає рішення та виконує їх. Яка риса характеру притаманна хлопчикові? (рішучість).

- Петрик, коли спілкується з дорослими, дуже несміливий. Яка риса характеру притаманна Петрику? (сором’язливість).

- Мама попросила Лесика підмести кімнату, але він вирішив, що краще переглянути цікавий кінофільм, а кімнату підмете бабуся. Який Лесик? (лінивий).

v Використання наочності (демонстраційний матеріал чи ілюстрації у підручнику).

Особливе місце серед наочного матеріалу займає ілюстрація. Вона допомагає яскравіше висловити свою думку-тезу, вона «оживає» в розповіді. Самі ілюстрації розвивають інтерес, включають сукупність можливих емоційних переживань учителя й учнів – задоволення, радість, прикрість, розуміння й порівняння. Наприклад. Вивчаючи у 4 класі тему «Настанови матері Терези», ««Радість життя» необхідним є використання ілюстративного матеріалу. Перед вивченням нового матеріалу на дошці вивішуються ряд ілюстрацій змістовного, повчального, емоційного характеру. На одній передається радість, успіх, задоволення, на іншій – сум, тривога, відчай. Діти відзначають і розбирають кожну ситуацію, яка зображена.

Дата добавления: 2014-01-07