Суть і структура фінансового механізму держави

Основні види та складові фінансової політики

Залежно від тривалості періоду та характеру завдань, що вирішуються, виділяють два основні види фінансової політики держави:

1)фінансова стратегія

2)фінансова тактика

Фінансова стратегія – довготривалий курс фінансової політики, спрямований на вирішення великомасштабних завдань в рамках економічної стратегії держави.

Фінансова тактика спрямована на розв’язання конкретних завдань в рамках фінансової стратегії.

Виділяють такі основні складові фінансової політики держави:

1)податкова політика – передбачає вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби, перерозподіляючи ці кошти через бюджет та інші централізовані фонди.

2)бюджетна політика – передбачає:

а)визначення джерел формування доходів державного та місцевих бюджетів;

б)визначення пріоритетних напрямів видатків бюджету;

в)визначення допустимих меж розбалансованості бюджету;

г)визначення джерела фінансування бюджетного дефіциту;

д)визначення принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

3)грошово-кредитна політика передбачає:

а)забезпечення стабільності грошового обігу та національної грошової одиниці через регулювання емісії грошей, інфляції і курсу національної валюти;

б)забезпечення своєчасності розрахунків між суб’єктами господарювання через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи;

в)управління діяльністю фінансового ринку.

4)міжнародна фінансова політика – передбачає управління фінансовими відносинами на міжнародному фінансовому ринку.

У складі податкової політики виділяють митну, а в складі грошово-кредитної – валютну політику.

Ці складові мають особливе значення, оскільки в особливий спосіб держава з їх допомогою захищає свої інтереси.

Фінансовий механізм – це сукупність фінансових методів та інструментів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Складовими елементами фінансового механізму є:

1)фінансове планування та прогнозування;

2)фінансові показники;

3)фінансові норми і нормативи;

4)ліміти і резерви;

5)стимули і санкції;

6)фінансовий контроль;

7)нормативно-правове забезпечення.

Фінансове планування – це діяльність зі складання планів, формування, розподілу та використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни вцілому.

Всі фінансові плани поділяються на такі групи:

1)зведені

2)індивідуальні

Індивідуальні фінансові плани – це плани окремих суб’єктів господарювання.

Зведені плани поділяються на:

а)загальнодержавні;

б)плани окремих господарських об’єднань (промислово-фінансові групи, кооперативи, асоціації, консорціуми);

в)територіальні.

За тривалістю дії розрізняють:

1)перспективні плани (період понад 1 рік);

2)поточні (на 1 рік);

3)оперативні (1 квартал, місяць, тиждень).

Типи планів за змістом:

1) Баланс доходів і витрат підприємства – це індивідуальний поточний фінансовий план, що розраховується з розбивкою по кварталах. Такі плани можуть відрізнятися між собою залежно від форми власності підприємства, виду діяльності, способу організації і методів управління.

Типова структура балансу містить такі розділи:

а)доходи та надходження коштів;

б)витрати і відрахування коштів;

в)взаємовідносини з бюджетом та позабюджетними фондами;

г)взаємовідносини з кредитною системою.

2) Платіжний календар – це оперативний фінансовий план, який складається для прогнозування фінансового стану підприємства на певну дату. При його складанні обов’язково враховуються строки виплати заробітної плати, премій, сплати податків та інших обов’язкових платежів, терміни розрахунків з дебіторами і кредиторами.

3) Бізнес-план – це план реалізації певного проекту чи угоди. Це не є повністю фінансовий план, але він містить розділи в яких наводиться розрахунок певних фінансових показників і зокрема:

а)витрати на реалізацію проекту

б)прибуток, який очікується від реалізації проекту

в)рентабельність проекту

г)термін окупності витрат

д)джерела повернення позик і ін.

4) Кошторис доходів і витрат складається установами невиробничої сфери, насамперед бюджетними організаціями. Існують такі види кошторисів:

а) індивідуальні;

б) загальні - складаються за однотипними, бюджетними установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано;

в) кошториси на проведення централізованих заходів (змагань, конкурсів, олімпіад);

г) зведені.

5) Баланс фінансових ресурсів і витрат держави – складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в усіх секторах економіки, а також напрямків їх використання та збалансування доходів і витрат держави. Крім того, з допомогою цього плану перевіряється обгрунтованість розрахунків показників державного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення та визначаються можливості фінансового забезпечення економічного і соціального розвитку держави.

Виділяють 4 основні методи фінансового планування:

1) нормативний метод – суть методу полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу беруться певні фінансові норми і нормативи (норми амортизаційних відрахувань).

Нормативний метод буде ефективним, якщо норми будуть відповідати таким вимогам:

- вони мають буди науково обґрунтованими;

- прогресивними;

- стабільними;

2) розрахунково-аналітичний метод. Цей метод ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності у попередній звітний період. На основі їх аналізу встановлюється вихідна база планування, потім визначаються фактори, які можуть впливати на фінансову діяльність підприємства у плановому періоді та розраховуються показники (коефіцієнти та індекси) їх впливу.

На основі базових показників та розрахованих індексів чи коефіцієнтів розраховуються фінансові показники на плановий період.

3) балансовий метод передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття та взаємозв’язок всіх розділів плану фінансових та виробничих показників, внаслідок чого досягається збалансованість плану.

4) метод економіко-математичного моделювання грунтується на розробленні математичної моделі фінансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає можливість розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і таким чином вибрати найкращий.

У процесі фінансового планування розраховуються відповідні фінансові показники:

Фінансові показники – це відносні і абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності установ, підприємств, організацій, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл ВВП і НД.

Розрізняють загальні та індивідуальні фінансові показники.

До загальних фінансових показників належать:

1)обсяг доходів і видатків бюджету;

2)загальний обсяг грошових заощаджень в економіці;

3)ВВП;

4)НД і інші.

Фінансові норми і нормативи

Розрізняють 4 групи фінансових норм:

І – норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої і виконавчої влади (ставки з/п, ставки податків та зборів...);

ІІ - норми, що грунтуються на матеріальних потребах (норми витрат на харчування, освітленняґ, опалення у бюджетних установах);

ІІІ – норми, що визначаються міністерствами та іншими органами центральної виконавчої влади для підвідомчих організацій;

ІV – норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного і соціального розвитку держави (ВВП на душу населення).

Ліміти – певні обмеження в інтересах держави, підприємства або громадянина (ліміт залишку готівки в касі...).

Фінансові стимули:

1)бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку економіки (у тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки);

2)фінансування підготовки та перепідготовки кадрів;

3)спеціальні фінансові пільги (податкові, право застосування прискореної амортизації).

Фінансові санкції покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання щодо взятих на себе зобов’язань. Існує два види фінансових санкцій:

1)штрафи;

2) пеня – особливий вид штрафу, який застосовують у разі невчасного виконання певних зобов’язань і нараховується за кожний день прострочення. Розмір пені встановлюється у % від суми простроченого платежу, а коли мова йде про невчасне виконання зобов’язань перед державою, часто залежить від облікової ставки НБУ.

Облікова ставка – ставка, за якою НБУ надає кредити комерційним банкам.

Дата добавления: 2014-01-07