Покропивний С.Ф.Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2000

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ №4

ЛЕКЦІЯ

Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний

коледж ім. С. Граната

з дисципліни:

«Економіка підприємства»

на тему:

„Капітал, виробничі фонди та нематеріальні ресурси”

Спеціальність: 5.03050801 Фінанси і кредит

Викладач: Яковина І.О.

Розглянуто на засіданні циклової комісії

Обліково-економічних дисциплін

Протокол №

Голова циклової комісії

______________

М.Ю.Томин

Івано-Франківськ, 2011

Тема: Основні засоби підприємства

Кількість годин: 2

Вид заняття: Лекція

Мета заняття:

- навчальна: ознайомлення студентів з капіталом підприємства, основними та оборотними засобами підприємства.

- виховна: формування сучасного рівня економічної культури

майбутнього фахівця.

Міжпредметні зв'язки: статистика,фінанси підприємства, політична економія

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

Організація заняття: Вітання, перевірка явки студентів і готовність

аудиторії до заняття

Мотивація: показати необхідність вивчення капіталу підприємства, основних та оборотних засобів.

План

1. Поняття капіталу, його складові.

2. Виробничі засоби: основні та оборотні, їх характеристика і відмінні знаки.

3. Амортизація основних засобів.

4. Показники ефективності використання основних засобів.

5. Оборотні засоби їх нормування та показники використання.

6. Оборотні кошти та ефективність їх використання.

Активізація розумових здібностей:

Самостійна робота: Оцінка основних засобів.

Поняття зносу основних засобів, його види.

Домашнє завдання: Вивчити тему, законспектувати питання з самостійної роботи

Література: Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Еконо­міка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999.

Марцин В.С. Економіка торгівлі. Підруч. – К.: Знання, 2006. – 402 с.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структур.-логіч. навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001.

Фастовець А.А. економіка підприємства. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.

Викладач: Яковина І.О.

ТЕЗИ

1. Поняття капіталу, його складові.

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення діяльності (виробництва). Власник капіталу, купуючи на ринку товари (робочу силу, засоби виробництва), поєднує їх у процесі праці й одержує після реалізації продукції більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал – це грошова сума, вкладена власником у підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва (постійний капітал) і наймання робочої сили (змінний капітал). В свою чергу постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами і відшкодовується виробнику по мірі реалізації продукції чи послуг товарів.

Оборотний капітал – це частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці(сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний та позиковий.

2. Виробничі засоби: - це засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), які мають вартість і використовуються безпосередньо у виробничому процесі для виготовлення продукції.

Виробничі засоби поділяються на основні і оборотні.

Основні засоби (основні фонди) підприємства – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється частинами в міру спрацювання.

Оборотні засоби – це частина виробничих засобів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять усю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Відмінні ознаки основних і оборотних засобів.

Основні засоби	Оборотні засоби.
Функціонують тривалий період у виробничому процесі	Беруть участь лише в 1 – му виробничому процесі
Частково зберігають споживчу форму	Повністю змінюють або втрачають споживчу форму
Переносять свою вартість на вартість виготовлюваної продукції частинами по мірі спрацювання	Повністю відносять вартість на витрати з виготовлення продукції

Основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньо участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні (побутові, житлові, культурні, медичні) потреби працівників підприємства. Це житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, дитсадки та інше.

За своїм речовим складом, термінами служби основні засоби є неоднорідні. Їх класифікують за виробничим призначенням і поділяють на такі види:

Ø будівлі – корпуси цехів основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, лабораторії. склади, будівлі управлінського апарату підприємства тощо;

Ø споруди – нафтові і газові свердловини, тунелі, очисні споруди, мости, водонапірні башти;

Ø передавальні пристрої – засоби, за допомогою яких передають всі види енергії (електричної, механічної) від машинних двигунів до робочих машин. Це паро-, водо-, газо-, нафтопроводи;

Ø машини і обладнання поділяють на:

- силові машини і обладнання (двигуни, генератори, котли);

- робочі машини і обладнання (верстати, преси, молоти тощо);

- вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

- обчислювальна техніка;

Ø транспортні засоби – засоби внутріцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту, тепловози, вагони, автомобілі та інше;

Ø інструмент – механізовані та ручні інструменти всіх видів;

Ø виробничий інвентар – предмети канцелярського і господарського призначення – канцтовари, меблі.

Ø господарський інвентар

Виробнича (технологічна) структура основних засобів – це співвідношення різних груп основних засобів у їх загальній вартості, тобто активної (виробничої) і пасивної (невиробничої) частини основних засобів. До активної належать основні засоби, що беруть безпосередню участь в виробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади). До пасивної - основні засоби, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі,споруди і т. д).

На виробничу структуру основних засобів впливають такі фактори:

- виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

- форми суспільної організації виробництва;

- форми відтворення основних засобів;

- технічний рівень виробництва;

- рівень організації будівельних робіт;

- розміщення підприємства.

Галузева структура основних засобів характеризується співвідношенням питомої ваги основних засобів різних галузей до їх загальної вартості.

3. Амортизація основних засобів, показники ефективності їх використання.

Амортизація основних засобів – це процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з метою їх повного відшкодування. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості основних засобів. Для відшкодовування вартості зношеної частини основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, які накопичуються в спеціальному амортизаційному фонді і служать для відновлення основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань на підприємстві визначаються за допомогою річних норм амортизації.

Норма амортизації (Н_{ам .}) визначається за формулою:

х 100%

де В_перв – балансова (первісна чи відновлена) вартість основних засобів;

В_лікв – ліквідаційна вартість основних засобів;

Т_н – амортизаційний період (нормативний строк функціонування)основних засобів.

Сума амортизації (А) дорівнює:

Для здійснення процесу нарахування амортизації основні засоби поділяють на чотири групи:

1) будівлі, споруди, їх компоненти;

2) транспортні засоби, меблі, офісне обладнання;

3) інші основні фонди не включені до груп 1,2,4.

4) електронно – обчислювальні машини і т.п.

Згідно з чинним законодавством України щорічно норми амортизаційних відрахувань за цими групами основних засобів становлять відповідно 8%, 40%, 24% і 60%.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 ”Основні засоби” суб’єктам господарювання рекомендовано нараховувати амортизацію в бухгалтерському обліку методами, які використовуються у міжнародній практиці, а саме:

* метод рівномірного (прямолінійного) списання;

* виробничий метод (метод нарахування зносу пропорційно обсягу виконаних робіт);

* методи прискореного списання:

-- кумулятивний метод;

-- метод залишку, що зменшується

4. Показники що характеризують ефективність основних фондів ділять на дві групи:

1). Показники ефективності відтворення (або руху) основних засобів;

2). Показники ефективності використання основних засобів.

До показників ефективності відтворення основних засобів відносять:

а) коефіцієнт оновлення основних засобів (К_он )

К_он.=

б) коефіцієнт вибуття основних засобів (К_виб.)

К_виб.=

в) коефіцієнт спрацювання основних засобів (К_спр.)

де ОЗ_{введ .} -- вартість введених основних засобів за певний період, грн.;

ОЗ_{к .} -- вартість основних засобів на кінець періоду, грн.;

ОЗ_{лікв .}-- вартість ліквідованих основних засобів за певний період, грн.;

ОЗ_поч. -- вартість основних засобів на початок періоду, грн.;

А_{відрах .} -- сума амортизаційних відрахувань від початку служби

В_п – початкова вартість основних засобів, грн.

г) структура основних засобів(видова), структура устаткування (технологічна і видова), структура виробничих площ.

Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних засобів доцільно включити також: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період та коефіцієнт оптимальності вибуття основних засобів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують ефективність використання основних засобів включають:

--фондовіддачу;

Ф_{в =}

--фондомісткість;

Ф_{м = =}

-- фондоозброєність;

Ф_{о =}

--рентабельність основних засобів.

Р_оф =

де О_{в ---} обсяг випуску продукції;

S_{о.з .} –середньорічна вартість основних фондів;

Ч –чисельність робітників на підприємстві.

Крім цього, ефективність використання основних засобів характеризують такі коефіцієнти:

· коефіцієнт використання наявного (установленого) устаткування – це відношення кількості установленого обладнання до кількості наявного обладнання;

· коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до числа встановленого устаткування;

· коефіцієнт напруженості використання устаткування (виробничих площ) – це випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (виробничої площі);

· коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – це відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування).

Оборотні засоби їх нормування.

Оборотні засоби – це частина виробничих засобів підприємства, що повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції та повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію. Оборотні засоби підприємства включають:

1. виробничі запаси – предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів (сировина, матеріали, паливо, запасні частини, МШП, комплектуючі вироби);

2. незавершене виробництво – предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки;

3. витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому.

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у %, називають виробничо-технологічною структурою ОФ. Ця структура має відмінності залежно від:

§ характеру (типу) виробництва

§ тривалості технологічного циклу

§ видів продукції

§ територіального розміщення виробництва

§ забезпеченості матеріальними ресурсами та ін.

Наприклад, виробничі запаси на підприємствах легкої промисловості складають 90%, незавершене виробництво на підприємствах машинобудування – 40%, витрати майбутніх періодів – 40-50% на підприємствах добувної промисловості.

Поряд з оборотними засобами існують і фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації товарів). До фондів обігу відносять:

ü готову продукцію на складах підприємств;

ü готова продукція,що відвантажена і знаходиться в дорозі;

ü грошові кошти на рахунках;

ü грошові кошти в незавершених розрахунках;

ü готівка в касі.

Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюють за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Норма витрат того або іншого виду матеріальних ресурсів – це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрат певного виду матеріальних ресурсів за одиницю продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрат включає:

→ корисну (чисту) витрату;

→ технологічні відходи і витрати;

→ інші організаційно-технічні втрати.

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

аналітично-розрахунковий – який базується на глибокому аналізі і техніко–економічному обґрунтуванні всіх елементів, з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва;

звітно-статистичний – установлюються норми витрат виходячи зі звітних даних про практичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного зниження норм у наступні роки.

дослідно – лабораторний - визначення норми витрачання дослідним шляхом; його використовують переважно для нормування витрачання допоміжних матеріалів та інструменту;

Норми сировини та матеріалів, палива та електроенергії встановлюються на одиницю продукції. Однак база обчислення може бути й іншою.

Так, у хлібопеченні норми виходу готової продукції встановлені у відсотках до маси сировини з коригуванням на її вологість, наприклад, норма виходу хліба становить 158% до маси борошна.

Дата добавления: 2014-01-07