II. Питання

Договір дарування

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровува­ному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК).

Правова характеристика: може бути як ре­альним, так і консенсуальним, безоплатний. За наявності зустрічного задоволення договір дарування вважатиметь­ся недійсним. Договір не є даруванням, якщо обдарований зобов'я­зується при цьому вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового змісту (п. 2 ст. 717 ЦК). Проте не слід вважати відступленням від ознаки безоплатності договору дарування такі випадки:

1) символічне зустрічне задоволення як данини у традиції, на­приклад, платню у вигляді дрібних монет за дарування колючо-ріжучих предметів або домашніх тварин;

2) виконання обов'язку обдарованою особою, щоб використати подарунок для певної обумовленої мети (пожертва — ст. 729 ЦК). Зустрічного задоволення тут немає, оскільки виконання обов'язку з використання пожертви стосується третіх осіб;

3) покладення на обдаровувану особу обов'язку на користь тре­тьої особи (ст. 725 ЦК). Такий обов'язок полягає у вчиненні певної дії або утриманні від її вчинення а саме: передати грошову су­му чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо. Такий обов'язок особа бере на себе добровільно, керуючись власними інте­ресами, а певне майнове задоволення надається третій особі, права якої обмежують (обтяжують) право власності обдаровуваного. Без­посереднього зустрічного задоволення дарувальник не отримує;

4) покладення на обдаровану особу обов'язку на користь дару­вальника. Скажімо, дарувальник залишає за собою право сервітуту (проходу, проїзду, прогону худоби тощо) у подарованій земельній ділянці або право проживання у подарованому будинку. Обдаровуваний у цьому разі зобов'язаний надати можливість здійснення такого права дарувальником. Застосування такого обов'язку не суперечить згаданій нормі ст. 725 ЦК. Проте сутність правовідношення інша. Дарувальник залишає за собою частину повноважень власни­ка і не передає права власності в повному обсязі. Дарувальник у разі виконання договору не отримує зустрічного задоволення — щось но­вого, що він не має, а залишає те, що йому належало.

Отже, договір дарування може бути взаємним, у ньому можна встановити обов'язки обдарованого, але вони не можуть вважатися зустрічним задоволенням і не скасовують безоплатність цього правочину.

Безстро­ковий, безповоротність переходу прав, збільшення майна обдаро­ваного, зменшення майна дарувальника тощо. Але вони є лише по­хідними від основної ознаки — безоплатності цього договору.

Це — одно­сторонній договір. З одного боку потрібна передача дарувальником у дар речі або майнового права, а з другого — згода обдаровуваного на прийняття дару.

У разі консенсуального договору обдарований має право вимага­ти передачі дарунку, а дарувальник зобов'язаний його передати. Крім того, дарувальник і обдарований можуть бути наділені додат­ковими обов'язками, тобто такий договір може бути як одно­сторонній, так і двосторонній.

Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утво­рення, які діють як відповідна скарбниця. Дозволяється дарування через представника. При цьому в дору­ченні слід вказати ім'я обдарованого. Інакше воно вважається не­дійсним. Щодо законного представництва встановлено певні обме-Зокрема, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права да­рувати майно дітей та підопічних (ч. 2 ст. 68 ЦК).

Законом встановлено обмеження і щодо дарування між юридич­ними особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Дару­вання можливе за умов, якщо це прямо передбачено в статуті дару­вальника. Така вимога не поширюється на дарування у вигляді по­жертви.

Предметом договору дарування — дарунком — можуть бути не­рухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права (вони діляться на три категорії: 1) якими вже володіє дарувальник, тобто вони існують на момент укладення договору; 2) які виникнуть в майбутньому, але стосуються лише об'єктів інте­лектуальної власності; 3) інші права).

Форма договору дарування повністю залежить від виду предмета дарування і виду договору дарування, суб'єктного складу. За загальним правилом щодо форми правочинів, передбаченим у ЦК, правочини між юридичними особами, між юридични­ми особами і громадянами укладаються в письмовій формі.

В усній формі укладається договір дарування предметів особисто­го користування і побутового призначення. Суб'єктами такого дого­вору можуть бути лише громадяни.

Проста письмова форма договору дарування передбачена для ру­хомих речей особливої цінності. Такий договір, укладений в усній формі, не вважається недійсним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння майном з боку обдарованого. Недійсним у разі недотримання простої письмової форми вважається договір да­рування майнового права та договір про передачу дарунка в майбут­ньому.

Нотаріальна форма договору встановлена для дарування нерухо­мого майна. Суб'єктний склад не має значення.

У нотаріальній формі укладається також договір дарування ва­лютних цінностей на суму, яка перевищує десятикратний розмір до­ходу, що не оподатковується.

Зміст має певну специфіку і залежить від того, чи є договір дарування реальним або консенсуальним. У реальному договорі дарування, власне кажучи, не виникає зо­бов'язального правовідношення, бо він виконується наразі з укла­денням. У сторін у договорі дарування може виникну­ти в майбутньому, після передачі дарунка, певне правовідношення у передбачених законом випадках.

Основний обов'язок дарувальника полягає у тому, що він зобо­в'язаний, в разі якщо йому відомо про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна, як самого обдарованого, так і інших осіб, повідомити про них обдарованого (наприклад, у разі дарування не зовсім справного транспортного засобу, електроприладів тощо). Невиконання цього обов'язку може призвести до заподіяння шкоди під час володіння та користування дарунком, тому дарувальник зобов'язаний відшкодува­ти шкоду.

У реальному договорі вказаний обов'язок вважається єдиним обо­в'язком дарувальника, а права дарувальника полягають у такому:

1. Відмова у будь-який час від договору дарування з поверненням речі.

2. Надавати згоду в разі повернення після відмови від договору такої речі, яка потребує догляду, особливих умов зберігання або ут­римання. У разі недотримання цих вимог обдарованим дарувальник має право на відшкодування йому витрат.

3. Якщо це передбачено договором, дарувальник має право скасу­вати договір у разі, якщо він переживе обдарованого. Скасування до­говору в такому разі проводиться за заявою дарувальника, яку він по­дає нотаріусу за місцем відкриття спадщини протягом місяця від дня смерті обдарованого. Неподання такої заяви до встановленого тер­міну припиняє його право на скасування цього договору.

4. Дарувальник або його спадкоємці мають право зажадати ска­сування договору дарування речей або іншого цінного майна, якщо обдарований засвідчив свою грубу невдячність, умисно вчинивши злочин проти життя, здоров'я, честі, гідності, власності даруваль­ника, його батьків, дружини (чоловіка), дітей.

5. Дарувальник має право зажадати скасування договору дару­вання, якщо через недбале ставлення обдарованого до речі, що ста­новить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена.

Вказані права дарувальника стосуються як реального, так і консенсуального договору дарування.

Обдаровуваний зобов'язаний:

1) належним чином дбати про річ, яка становить історичну, на­укову, культурну цінність;

2) виконати обов'язок на користь третьої особи, якщо це передба­чено договорі (ст.725, 726 ЦК);

3) отримати згоду дарувальника в разі повернення йому речі (да­рунка), яка потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання.

Обдаровуваний має право:

1) відмовитися від договору у будь-який час (ст. 724 ЦК Ук­раїни);

2) вимагати відшкодування шкоди в разі, якщо дарувальник не сповістив про недоліки та особливості речі, що призвело до запо­діяння шкоди при володінні та користуванні дарунком.

У консенсуальному договорі дарування, крім зазначених прав та обов'язків сторін, передбачаються також наступні права та обов'яз­ки. Так, дарувальник має право відмовитися від виконання обов'яз­ку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. У свою чергу, дарувальник зобов'язаний у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини передати обдарованому дарунок, передбачений у договорі дарування.

Обдарований має право зажадати передання йому дарунка, який визначений у договорі дарування. Якщо дарувальник, попри на­стання умови, ухилятиметься від виконання свого обов'язку, обда­рований має право на примусове витребування речі або компенсацію її вартості.

Пожерт­вою є дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети (ст. 729 ЦК).

Предметом договору пожертви є речі, в тому числі гроші та цінні папери, не можуть бути майнові права. Також у договорі пожертви має бути чітко вказана конкретна мета використання да­рунка. Якщо такої мети в договорі немає — це буде звичайний до­говір дарування. Саме загальнокорисна мета відрізняє пожертву і надає підстави стверджувати, що це — різновид благодійницької діяльності.

Зокрема, згідно зі ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійницьку діяльність» благодійництво визначається як доб­ровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у по­данні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої допомоги. Таким чином, благодійництво та пожертва тотожні по­няття.

Договір пожертви є реальним договором і вважається укладеним від моменту прийняття пожертви. Форма договору пожертви регла­ментується ст. 719 ЦК так само, як форма звичайного дого­вору дарування.

Пожертвувач має право контролювати використання пожертви і у певних випадках, передбачених законом, скасувати договір. Пра­во скасування мають і його правонаступники.

Отже, пожертвувач або його правонаступники мають право ска­сувати договір, якщо пожертва використовується не за призначен­ням.

У разі, якщо використання пожертви за призначенням виявило­ся неможливим, використання її за іншим призначенням дозво­ляється за згодою пожертвувача, а у випадку його смерті чи ліквіда­ції юридичної особи — за рішенням суду (п. 2 ст. 730 ЦК)

ВИСНОВКИ З II. ПИТАННЯ:

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровува­ному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утво­рення, які діють як відповідна скарбниця. Предметом договору дарування — дарунком — можуть бути не­рухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права. Зміст договору має певну специфіку і залежить від того, чи є договір дарування реальним або консенсуальним. Пожерт­вою є дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети

Дата добавления: 2014-01-07