Причини виникнення та класифікація НС . Запобігання виникнення НС

Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків
Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій
Щодня у світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних ма¬теріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.
Засоби масової інформації, як правило, привертають увагу громад¬
ськості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов'язані з
життям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до
великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і
діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне
газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не ви¬
ходить без таких повідомлень.
Загалні ознаки НС
• наявність або загроза загибелі людей чи умов їх життєдіяльності
• заподіяння економічних збитків
• істотне погіршення стану довкілля
До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, ката¬
строфи, стихійні лиха та інші події, такі, як епідемії, терористичні
акти, збройні конфлікти тощо.
Аварії поділяються на дві категорії:
• до І категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; збі¬льшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;
• до II категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи ос¬новні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки (враховуються цех, ділянка з чисельніс¬тю працівників 100 осіб і більше).
Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткуван¬ня, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання ав¬томатичних захисних блокувань та інші локальні порушення у ро¬боті цехів, ділянок і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії. №Щ

Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і трива¬лістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, нази¬ваються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне при¬родне явище — це стихійне лихо.
Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.
Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи «людина — життєве середовище» (далі — «Л — ЖС»), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, завданої цій системі. Ви¬ходячи з ієрархії систем «Л — ЖС», можна говорити про:
• індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;
• надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли загро¬за їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім'ї, ви¬робничої бригади, пасажирів одного купе тощо;
• надзвичайні ситуації рівня колективу;
• надзвичайні ситуації рівня макроколективу;
• надзвичайні ситуації для жителів міста, району;
• надзвичайні ситуації для населення області;
• надзвичайні ситуації для населення країни;
• надзвичайні ситуації для жителів континенту;
• надзвичайні ситуації для всього людства.
Як правило, чим більшу кількість людей обходить надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при біль¬шій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страж¬дає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифі¬кацій надзвичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (націо¬нальні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні).
Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи «Л — ЖС» з однією особою та мікроколективом; об'єктові — системам з рівнем колектив, макроколектив; місцеві — системам, в які входить на¬селення міста або району; регіональні — області; загальнодержавні — населення країни і так далі.
Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тен¬денція зростання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслід¬ків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабіль¬ності розвитку економіки країни. До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків пере¬творилося на загальнодержавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.
15 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Згідно з цим Положенням залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій.
o Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзви¬чайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше облас¬тей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що пере¬вищують власні можливості окремої області (Автономної Республі¬ки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
o Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністра¬тивних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перене¬сенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
o Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситу¬ація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загро¬жує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на до¬вкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обся¬гах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситу¬ації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та ін¬ших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпеч¬них об'єктів.
o Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна си¬туація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслід¬ки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.
Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти теорією виникнення катастроф.
Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за харак¬тером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзви¬чайних ситуацій на території України, розрізняє чотири класи над¬звичайних ситуацій — надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру. Кожен клас надзви¬чайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.
o Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспорт¬ні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загро¬за, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіо¬активних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та буді¬вель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
o Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні гео¬логічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, Деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
o Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуа¬ції, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконститу-Ційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викра¬дення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибу¬хових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
o Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ура¬ження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектрич¬них станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речо¬вин, токсичних відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженер¬них комунікацій тощо.
Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, — запобігати їх виникненню, а в разі виник¬нення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спря¬мованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, за¬вчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та про¬гнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх перерос¬тання у надзвичайну ситуацію або пом 'якшення її можливих наслідків.
Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техно¬генного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина дер¬жавна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена Постано¬вою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.
Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техно¬генного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповід¬ними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природно¬го походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.
Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації дер¬жавної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.
Завданнями ЄДСЗР є:
• розроблення нормативно-правових актів, а також норм, пра¬вші та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;
• забезпечення готовності центральних та місцевих органів ви¬конавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзви¬чайні ситуації;
• забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникнен¬ню надзвичайних ситуацій;
• навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;
• виконання цільових і науково-технічних програм, спрямова¬них на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;
• збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзви¬чайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
• прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків над¬звичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
• створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них;
• проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за Дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзви¬чайних ситуацій (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);
• оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичай¬них ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування щю фак¬тичну обстановку і вжиті заходи;
• захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення по-страждалого населення;
• пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;
• здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;
• реадізація визначених законодавством прав у сфері захисту на¬селення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;
• участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного за¬хисту населення.
ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територі¬альних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональ¬ний, місцевий та об'єктовий.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом на¬селення і територій від їх наслідків.
Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управлін¬ня щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситу¬аціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсяк¬денного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансо¬вих ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.
Координуючі органи ЄДСЗР її
Ø Загально¬державний рівень
o державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
o національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
Ø Регіональний рівень
o комісії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
Ø Місцевий рівень
o комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій
Ø Об'єктовий рівень
o комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єкта

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної без¬пеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:
Ø на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
Ø на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Респуб¬ліки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Респуб¬ліки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав¬них адміністрацій;
Ø на місцевому рівні — районні державні адміністрації і вико¬
навчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних си¬
туацій та цивільного захисту населення;
Ø на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підприємств, уста¬нов та організацій або спеціально призначені особи з питань над¬звичайних ситуацій.
Ø До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і пе¬редачі інформації:
Ø центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чер¬
гові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуа¬
цій та цивільного захисту населення усіх рівнів;
Ø диспетчерські служби центральних і місцевих органів вико¬
навчої влади, державних підприємств, установ та організацій.
До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконан¬ня відповідних робіт.
Військові і спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності — СПГ).
СПГ згідно із законодавством можуть залучатися для терміново¬го реагування у разі виникнення надзвичайної ситуації з повідом¬ленням про це відповідних центральних та місцевих органів вико¬навчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних під¬приємств, установ та організацій.
У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятуваль¬них і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до ви¬конання цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про над¬звичайний стан», спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони.
На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівель¬них, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утво¬рюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагу¬вання на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціаль¬не навчання, періодично залучаються до участі у практичному від¬працюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СПГ.
У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням надзвичайним ситуаціям і реагуванням на них, можуть брати участь також добровільні громадські об'єднання за наявності у представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному по¬рядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними орга¬нами та уповноваженими з питань надзвичайних ситуацій та цивіль¬ного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом. Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:
Ø режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);
Ø режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні ви¬робничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріо¬логічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обста¬новки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості ви¬никнення надзвичайної ситуації);
Ø режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній за¬грозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;
Ø режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Кон¬ституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».
Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:
1) у режимі повсякденної діяльності:
• ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і при¬леглій до них території;
• розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збере¬ження національної культурної спадщини у разі виникнення над¬звичайної ситуації;
• вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту насе¬лення, підпорядкованих їм сил;
• організація навчання населення методів і користування засо¬бами захисту, правильних дій у цих ситуаціях;
• створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
• здійснення цільових видів страхування;
• оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можли¬вих її наслідків;

2) у режимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначе¬
них для режиму повсякденної діяльності і додатково:
• формування оперативних груп для виявлення причин погір¬шення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;
• посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на по¬тенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, про¬гнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;
• розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів еко¬номіки;
• приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засо¬бів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дії і перемі¬щення у разі необхідності в район можливого виникнення надзви¬чайної ситуації;
• проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичай¬ної ситуації;
• запровадження цілодобового чергування членів Державної, ре¬гіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзви¬чайної ситуації);

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:
• здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і струк¬турних підрозділів ЄДСЗР;
• організація захисту населення і територій;
• переміщення оперативних груп у район виникнення надзви¬чайної ситуації;
• організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;
• визначення межі території, на якій виникла надзвичайна си¬туація;
• організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функ¬ціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життє¬забезпечення постраждалого населення;
• здійснення постійного контролю за станом довкілля на тери¬торії, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстанов¬кою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;
• інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуа¬цію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомен¬дацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан».
Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особ¬ ливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а та¬
кож прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обоє 'язки.
Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпе¬чення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, кон¬ституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що ство¬рюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоп¬лення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.
Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормаліза¬ція обстановки, відновлення конституційних прав і свобод грома¬дян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.
Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загро¬зи безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої ін¬шими способами є неможливим.
Надзвичайний стан може бути введено за умов:

• стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров 'ю населення
• масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи
• блокування або захоплення окремих особливо важливих об 'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування
• спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства
• посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;
• необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади

Надзвичайний стан по всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з не¬гайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.
Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених Законом «Про надзвичайний стан», відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несуміс¬ними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тяг¬нуть за собою дискримінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.
Такими заходами можуть бути:
Ø встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також об¬меження свободи пересування по території, де запроваджено над¬звичайний стан;
Ø обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;
Ø посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що за¬безпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
Ø заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і де¬монстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;
Ø заборона страйків.
З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитись цільова мобілізація. У виняткових випадках Допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятуваль¬них робіт за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. При Цьому забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних ЖЩок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.

Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення
Загроза виникнення надзвичайної ситуації будь-якого класу чи рівня — це реальна загроза для життя і здоров'я людей, загроза порушення нормаль¬них умов їх життя і діяльності або ж значних матеріальних втрат.
Завданням безпеки життєдіяльності як галузі науково-практичної діяль¬ності є захист здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також розробка і реалізація відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяль¬ності людини. Виконання цього завдання особливо гостро стоїть під час загрози виникнення та при виникненні надзвичайних ситуацій.
У темі, присвяченій управлінню ризиком, було показано, що порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи в їх проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. Якщо виявлено, що небезпеки неможливо уникнути повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Саме під час загрози виникнення та при виникненні надзвичайних ситуацій з усією оче¬видністю проявляється необхідність застосування концепції прийнят¬ного ризику. Але використання теорії ризику можливе лише в тому разі, коли можна порівняти між собою ризик абсолютно різних не¬безпек, а для цього необхідно, щоб різного виду небезпеки мали кількісні характеристики однакової розмірності.
Таку кількісну характеристику всіх надзвичайних ситуацій мож¬на отримати завдяки використанню класифікаційних карток над¬звичайних ситуацій, які зібрано у Класифікаторі надзвичайних си¬туацій в Україні.
Цей класифікатор призначається для використання органами ви¬конавчої влади та органами управління всіх рівнів чинної в Україні ЄДСЗР. Для спрощення машинної обробки інформації класифікатор визначає оригінальний код кожної надзвичайної ситуації, що склада¬ється з 5 цифр, які вказують на клас, групу і вид надзвичайної ситу¬ації, та однієї літери, яка вказує рівень надзвичайної ситуації (О — об'єктовий, М — місцевий, Р — регіональний, Д — державний).
До надзвичайних ситуацій техногенного характеру (код 10000) на¬лежать групи (в дужках зазначено код групи):
транспортні аварії (катастрофи — 10100);
Ø пожежі, вибухи (10200);
Ø аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних
речовин (СДОР) на об'єктах економіки (10300);
Ø наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин
понад гранично допустимі концентрації (10400);
Ø аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин
(10 500);
Ø раптове руйнування споруд (10600); аварії на електроенергетичних системах (10700); аварії на системах життєзабезпечення (10800); аварії систем зв'язку та телекомунікацій (10900); аварії на очисних спорудах (11000); гідродинамічні аварії (11100).
Надзвичайні ситуації природного характеру (код 20000) включа¬ють групи:
o геологічні (20100);
o метеорологічні (20200);
o гідрологічні морські та гідрологічні прісноводні (20300 та 20400);
o пожежі в природних екосистемах (20500);
o інфекційна захворюваність людей (20600);
o отруєння людей (20700);
o інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин (20800);
o масова загибель диких тварин (20900);
o ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкід¬никами (20950).
До надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру (код 30000) належать:
• збройні напади, захоплення і утримання важливих об'єктів
або реальна загроза вчинення таких акцій щодо органів державної
влади, дипломатичних та консульських установ, правоохоронних ор¬
ганів, телерадіоцентрів та вузлів зв'язку, військових гарнізонів, дер¬
жавних закладів, атомних електростанцій або інших об'єктів атом¬
ної енергетики (30100);
• замах на керівників держави та народних депутатів України (30200);
• напад, замах на членів екіпажу повітряного або швидкісного горського (річкового) судна, викрадення або спроба викрадення, нищення або спроба знищення таких суден, захоплення заручни¬ків з числа членів екіпажу чи пасажирів (30300);
• встановлення вибухового пристрою в громадському місці, уста¬нові, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті (30400);
• зникнення або викрадення з об'єктів зберігання, викорис¬
тання, переробки та під час транспортування вогнепальної зброї,
боєприпасів, артозброєння, вибухових матеріалів, радіоактивних
речовин, СДОР, наркотичних речовин, препаратів та сировини
(30500);
• виявлення застарілих боєприпасів (30600);
• аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об'єктах
військового призначення з викидом уламків, реактивних та звичай¬
них снарядів (30700).
Зазначений класифікатор не містить ані конкретних, ані спеціаль¬них ознак небезпечних ситуацій воєнного характеру і не дає їхнього поділу на групи. Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються законодавством України, окремими нормативними і відповідними оперативними і мобілі¬заційними планами і не вивчаються в межах навчальної програми дисципліни «Безпека, життєдіяльності».
Кожна кваліфікаційна картка надзвичайної ситуації містить ін¬формацію про вид, групу та клас надзвичайної ситуації, ознаки виду надзвичайної ситуації та рівень цих ознак, коли ситуація вважаєть¬ся надзвичайною, коли вимагається термінове оповіщення про неї та коли вона вимагає державного реагування. Ознаки виду надзви¬чайної ситуації характеризують загрозу або виникнення надзвичай¬ної ситуації і поділяються на конкретні (фізичні, хімічні, технічні, статистичні та інші) та спеціальні.
У процесі визначення рівня надзвичайної ситуації (НС) послідовно розглядаються три групи факторів:
v територіальне поширення;
v розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людсь¬ких втрат;
v класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.
У додатку 2 наведено приклади деяких кваліфікаційних карток, які можуть бути використані при проведенні семінарських та прак¬тичних занять з теми.
Встановлення факту віднесення аварійної події до рангу НС, ви¬значення виду та рівня НС проводиться у такій послідовності.
При настанні аварійної події оперативний черговий персонал об'єкта сповіщає про неї постійному органу управління місцевого рівня ЄДСЗР, а також відповідному за підпорядкуванням галузевому органу управління місцевого або регіонального чи загальнодер¬жавного рівня.
Постійні органи повсякденного управління місцевого рівня ЄДСЗР та вищевказані галузеві органи здійснюють першу оцінку аварійної події на її відповідність вимогам віднесення до рангу НС.
З цією метою виконується цільовий пошук необхідної класифі¬каційної картки, а вже в ній — схожої конкретної ознаки. У разі збігу або значної схожості аварійної події хоч з однією з наведених у картці конкретних ознак провадиться зіставлення числових кри¬теріїв цієї ознаки з реальною межею, яка досягнута аварійною поді¬єю. При перевищенні хоч одного з критеріїв аварійна подія зано¬ситься до журналу НС і про це негайно сповіщаються орган по¬всякденного управління регіонального рівня ЄДСЗР і регіональна структура галузевих міністерств та інших центральних органів вико¬навчої влади, де також вона реєструється в журналі НС під визначе¬ним цифровим кодом з додаванням в кінці літери «М» (місцева].
Навіть якщо параметри аварійної події досягли рівня встановле¬ного в класифікаційній картці першого критерію і це відносить НС лише до місцевого рівня, контроль за її розвитком повинні забезпе¬чити, одночасно готуючи додаткові сили та засоби реагування до направлення в місце події, регіональні органи управління ЄДСЗР. Це поширюється і на випадки, коли аварійна подія сталася за межа¬ми конкретного об'єкта і тому з самого початку є місцевою.
При подальшому погіршенні ситуації і досягненні критеріїв, що визначені у колонці термінового сповіщення, НС переходить до ре¬гіонального рівня управління, який повинен взяти на себе відпові¬дальність за своєчасне, повне і адекватне реагування на НС і термі¬ново сповістити про НС органи повсякденного управління держав¬ного рівня ЄДСЗР (оперативно-чергові служби МНС України, га¬лузевих міністерств та інших центральних органів виконавчої вла¬ди). У цей період НС заноситься до журналу НС державного рівня під визначеним цифровим кодом з додаванням в кінці літери «Р» (регіональна). Одночасно змінюється літера в коді у всіх журналах Інших рівнів управління. З цього моменту контроль за її розвитком повинні забезпечити, одночасно готуючи додаткові сили та засоби Реагування до направлення в місце події, органи управління держав-°го рівня ЄДСЗР.
Відповідальність за своєчасне, повне і об'єктивне інформування «юрдинаційних органів управління державного рівня ЄДСЗР по¬кладена Кабінетом Міністрів України на галузеві міністерства та Інші центральні органи виконавчої влади, якими розроблені та уз¬годжені відповідні класифікаційні картки.
У разі подальшого погіршення ситуації і досягнення критеріїв, що визначені в останньому стовпчику картки, НС переходить до держа¬вного рівня управління, органи якого з цього моменту беруть на себе відповідальність за своєчасне, повне та адекватне реагування на НС. У журналах реєстрації всіх рівнів знову і вже остаточно змінюється літера у визначеному цифровому коді з «Р» на «Д» (державна).
У разі, якщо прояви аварії (катастрофи) можуть бути віднесені до різних галузей або конкретних видів НС, остаточне рішення щодо її класифікації приймає комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на тому рівні, до якого належить ситуація.

Дата добавления: 2014-01-06