Лекція 5. Зняття інформації з електронних інформаційних систем

1. Зміст поняття та правові засади негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують електронні інформаційні системи для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Поняття “інформація” в широкому розумінні слова є однією з первинних філософських категорій і значною мірою збігається з таким поняттям як “знання”. Виходячи з цього можна дати таке спрощене визначення поняття “інформація”: це щось таке, що дає можливість абоненту при його отриманні логічно сформулювати або змінити своє розуміння певної системи. За означенням Академії наук України, інформація – це відомості, які є предметом зберігання, передачі і перетворення.

До електронних інформаційних систем відносяться:

- електронно-обчислювальні машини (комп’ютери);

- автоматизовані системи;

- комп’ютерні мережі;

- мережі електрозв’язку.

Робота електронних інформаційних систем також включає інформаційний обмін між окремими їх частинами, а також між собою. Зазвичай такі системи називають просто електронними системами (ЕС), маючи на увазі саме електронні інформаційні системи.

Інформація, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах та комп’ютерних мережах або пересилається каналами електрозв’язку, має притаманні ознаки фізичного, юридичного та економічного характеру.

Інформація (як сукупність даних і програм) є об’єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави, може бути об’єктом права власності як у повному обсязі, так і об’єктом лише володіння, користування чи розпорядження. Інформація, як предмет злочину, є для винного чужою (не перебуває у його власності чи законному володінні).

Електронно-обчислювальна машина (ЕОМ, комп’ютер) являє собою сукупність технічних засобів та системного програмного забезпечення, створює можливість автоматизованого оброблення інформації та отримання результату в необхідній формі. Крім того, відповідно до державних стандартів, комп’ютер − це функційний пристрій, що складається з одного або кількох взаємопов’язаних центральних процесорів і периферійних пристроїв і може виконувати обчислення без участі людини. Комп’ютер, призначений для обслуговування одного користувача, що характеризується невеликими габаритами, підвищеною надійністю, простотою зміни конфігурації та розвинутими засобами діалогу, є персональним комп’ютером.

Автоматизованою є система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв’язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення.

Комп’ютерна (інформаційна) мережа − це сукупність територіально розосереджених систем оброблення даних, засобів та/або систем зв’язку і пересилання даних, що забезпечує користувачам дистанційний доступ до її ресурсів і колективне використання цих ресурсів.

Мережа електрозв’язку являє собою комплекс технічних засобів, телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Основними компонентами ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку є їх правове, організаційне, програмне, інформаційне, лінгвістичне та технічне забезпечення, а також персонал та користувачі.

Правовою основою зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є ст. 31 Конституції України, Глава 21 Кримінально-процесуального кодексу України, а також п. 9 ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 15 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року №1169 «Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації».

Сутність зняття інформації з електронних інформаційних систем полягає в тому, що орган, який її здійснює, на підставі ухвали слідчого судді проводить запис певної інформації, якою обмінюються обвинувачений (підозрюваний) з іншими особами, або інші особи з підозрюваним (обвинуваченим), або підозрювані (обвинувачені) між собою, і повідомляє про це слідчого, який її досліджує.

Підставами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема зняття інформації з електронних інформаційних систем, є необхідність отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, якщо неможливо отримати їх в інший спосіб.

Проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем здійснюється лише за вмотивованим рішенням слідчого судді і має винятковий та тимчасовий характер. Зазначені дії застосовуються з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Ініціаторами зняття інформації з електронних інформаційних систем є слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Суб'єктами застосування зняття інформації з електронних інформаційних систем, як негласної слідчої (розшукової) дії, що пов’язана з тимчасовим обмеженням конституційних прав людини є працівники оперативно-технічних підрозділів.

Об’єктами зняття інформації з електронних інформаційних систем є: електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), автоматизовані системи, комп’ютерні мережі, мережі електрозв’язку, які накопичують, обробляють, зберігають або передають відомості про тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Зазначена негласна слідча (розшукова) дія проводиться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Вона проводиться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. У рішенні про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем зазначається строк її проведення. Строк проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем може бути продовжений:

прокурором, якщо дана негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням - до вісімнадцяти місяців;

керівником органу досудового розслідування, якщо дана негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням - до шести місяців;

начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо дана негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, – до дванадцяти місяців;

Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо дана негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, – до вісімнадцяти місяців;

слідчим суддею, якщо дана негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 КПК України.

2. Організація і тактика «зняття інформації з електронних інформаційних систем

Зняття інформації з електронних інформаційних систем - один із найефективніших способів отримання інформації про осіб, які становлять інтерес у досудовому розслідуванні, який може дати позитивний результат, лише в разі проведення відповідних дій оперативного й технічного характеру.

Під організацією проведення зняття інформації з електронних інформаційних мереж, яке проводиться за дозволом слідчого судді із застосуванням технічних засобів, розуміємо систему цілеспрямованих дій з планування, підготовки, проведення і документального оформлення негласних слідчих (розшукових) дій, які здійснюються з дотриманням вимог законів, підзаконних актів та принципів кримінального процесу.

До етапів організації підготовки та проведення зняття інформації з електронних інформаційних мереж, яке проводиться за дозволом слідчого судді із застосуванням технічних засобів, відносяться:

1. Вивчення, аналіз і оцінка ситуації, яка складається в процесі кримінального провадження.

2. Складання відповідних документів та отримання дозволу слідчого судді.

3. Планування заходів.

4. Організація взаємодії.

5. Підготовка до проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії.

6. Проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії.

7. Контроль за проведенням даної негласної слідчої (розшукової) дії.

8. Документальне оформлення отриманих результатів.

9. Аналіз та оцінка ефективності проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем.

У клопотанні на отримання дозволу на зняття інформації з електронних інформаційних систем слідчий або прокурор повинні зазначити у даному клопотанні наступні відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання; правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію; обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину; обґрунтування строку проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем; обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; відомості про ідентифікаційні ознаки ЕІС; обґрунтування можливості отримання під час проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Рішення про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем приймає слідчий суддя за поданням слідчого або прокурора. Проводити заходи допускається лише тоді, якщо мова йде про тяжкі або особливо тяжкі злочини.

В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Ідентифікаційними ознаками електронної інформаційної системи є:

− ІР-адреса (ІP − Іnternet Protocol), яка є унікальним ідентифікатором (адресою) пристрою (звичайно комп’ютера або маршрутизатора), підключеного до локальної мережі або Інтернету;

− доменне ім’я, що дозволяє ідентифікувати в мережі Інтернет веб-сайт або адресу електронної пошти;

− серійний номер та характеристики автоматизованої системи та ПОМ.

Відповідно до поданого клопотання слідчий суддя не пізніше як через шість годин з моменту отримання даного клопотання виносить ухвалу в наданні дозволу або відмови проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем.

У випадках позитивного надання дозволу в ухвалі обов’язково конкретизуються строки зняття інформації з електронних інформаційних систем, зокрема дозвіл слідчого судді на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці. Також дозволяється продовжити дані строки за наявності відповідних підстав та визначається загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, який не може перевищувати шести місяців.

У виняткових випадках, пов’язаних з урятуванням життя людей та запобіганням здійснення тяжкого або особливо тяжкого злочину, КПК України допускає можливість почати проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем до отримання дозволу слідчого судді. При цьому прокурор зобов’язаний невідкладно звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді та, якщо останній не дасть свого дозволу, то почата вказана негласна слідча (розшукова) дія повинна бути негайно припинена, а отримана інформація - знищена (ст. 250 КПК України).

Проводити зняття інформації з електронних інформаційних систем має право, як сам слідчий, так і вповноважені ним оперативні підрозділи правоохоронних органів, які надають завдання до оперативно-технічного підрозділу та складають спільний план проведення.

В ухвалі для проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем зазначається: орган, який звернувся з клопотанням; зміст клопотання, при цьому зазначається дата заведення оперативно-розшукової справи щодо особи; дані про особу; стаття Кримінального кодексу України, якою передбачено кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою, чи до якого вона готується; назва негласної слідчої (розшукової) дії, яку планується здійснити за ухвалою слідчого судді; ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи; підстави надання дозволу (з посиланнями на них); точну назву даної негласної слідчої (розшукової) дії; термін застосування та його обґрунтування (не більше строків ведення справи); орган, який буде проводити зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Ухвала слідчого судді про надання дозволу на здійснення зняття інформації з електронних інформаційних систем підписується слідчим суддею, скріплюється гербовою печаткою, реєструється в апараті суду за правилами таємного діловодства.

За результатами здійснення зняття інформації з електронних інформаційних систем, що пов’язано з тимчасовим обмеженням конституційних прав складається протокол з відповідними додатками. У протоколі зазначаються: дата його складання; посада, прізвище та ініціали особи, у провадженні якої перебуває справа; номер справи, за якою здійснювався захід; номер постанови; дата її прийняття та найменування суду, яким видано дозвіл на здійснення заходу; вид заходу та строки його здійснення; найменування підрозділу, працівники якого залучалися до здійснення заходу; дані про особу, стосовно якої здійснювався захід; результати здійснення заходу; відомості про матеріальні носії інформації та місце їх зберігання.

На підставі проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем слідчий складає відповідний протокол.

При знятті інформації з комп'ютерних мереж, з жорсткого диска комп'ютера необхідно враховувати, що програми, які становлять оперативний інтерес, нерідко налаштовані на самознищення у разі несанкціонованого доступу. Подолати діючу систему захисту оперативний працівник самостійно, як правило, не в змозі.

3. Порядок здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частини, доступ до яких не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту

Пунктом 2 ст. 264 КПК передбачено, що не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частини, доступ до яких не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

До відомостей, доступ до яких не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем належать відомості, які вільно викладені в мережі «Інтернет» (файлообмінниках, форумах, сайтах та ін.).

Під здобуттям відомостей з електронних інформаційних систем або їх частини, доступ до яких не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту розуміють негласну слідчу (розшукову) дію, яка полягає у пошуку та отриманні інформації з комп’ютерних систем та мереж (див. стор. 6).

Необхідністю проведення даної негласної слідчої дії є особливості сучасної злочинності. Оскільки комп’ютерні мережі, насамперед Інтернет, все більш активно використовуються зловмисниками для створення нелегальних ринків збуту зброї, наркотиків, людських органів, порнографічної продукції, вибухових пристроїв, пропозиції щодо надання «кілерських» послуг, а також є способом розповсюдження інформації щодо виготовлення саморобних вибухових пристроїв, пропаганди національної ворожнечі й закликів до розв’язання війни.

У даному випадку проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, метою якої є здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частини, доступ до яких не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту, не обмежує конституційні права особи.

Отримання інформації з електронних інформаційних систем здійснюється виключно через канали зв’язку (комп’ютерні лінії).

Отримання інформації з електронних інформаційних систем, призначеної для загального користування, визначається терміном «комп’ютерна розвідка» і включає зміст сайтів та Web-сторінок фізичних і юридичних осіб, а також повідомлення на форумах та електронних дошках оголошень. У зв’язку з цим «комп’ютерну розвідку» мають право проводити як слідчі, оперативні підрозділи, так і оперативно-технічні підрозділи[1].

Водночас, слід зауважити, що порядок проведення комп’ютерної розвідки сьогодні на рівні відомчих інструкцій не регламентований. Крім того, питання тактики проведення комп’ютерної розвідки на науковому рівні не розглядалися і потребують окремого дослідження.

До основних напрямків здійснення комп’ютерної розвідки відносять:

- пошук інформації, яка може свідчити про вчинення протиправних дій;

- збирання матеріалів щодо певних об’єктів: фізичних та юридичних осіб, предметів та подій у зв’язку з їх відношенням до протиправної діяльності;

- здійснення в комп’ютерній мережі активних заходів.

Метою комп’ютерної розвідки є отримання інформації, яка міститься в комп’ютерних мережах (на серверах).

Знаючи IP-адресу комп’ютера або мережного обладнання ймовірного злочинця та розуміючи правила надання доменних імен і закріплення їх за зонами, працівник правоохоронного органу в більшості випадків має змогу самостійно визначити фізичне місцезнаходження комп’ютера, за яким дана адреса закріплена.

Місцезнаходження програмно-технічних засобів у мережі Інтернет визначається за ІР-адресою, яка належить певному провайдеру і є взаємопов’язаною з номером телефону користувача послуг доступу до мережі. А знаючи номер телефону користувача, легко визначити й фізичну адресу, а саме, де встановлено телефон, тобто місце ймовірного знаходження програмно-технічних засобів потерпілого (правопорушника, серверів провайдерів тощо), що використовують даний телефон для доступу до мережі Інтернет.

На сьогодні існує декілька програмних продуктів та утиліт, за допомогою яких можна отримати відомості щодо власника домену (сайту), його ІР-адреси та дізнатися, де розміщено сам сервер із сайтом (хостінг або Colocatіon). Одним із програмних продуктів, що допомагає при визначенні інформації різного виду в мережі Інтернет, є програма IP-Tools, що містить такі корисні утиліти:

− Pіng Scanner – pіng по діапазону адрес або за списком адрес;

− Trace – показує маршрут, по якому проходять ІP-пакети між комп’ютерами;

− Whoіs – одержання реєстраційної інформації про домени з офіційних Whoіs серверів;

− Fіnger – одержання інформації про користувачів певного хоста;

− LookUp – визначає ІP-адресу хоста або розташування самого серверу, за іменем або навпаки.

Також, у мережі Інтернет існують інші безкоштовні сервіси, за допомогою яких можна отримати ту чи іншу інформацію щодо ресурсів мережі (сайтів) (наприклад SmartWhois, Mod IP City тощо).

За допомогою вказаних сервісів отримують інформацію про:

− належність конкретної ІР-адреси до сегменту Інтернет певної країни, провайдера, хост-провайдера, їх контакти;

− ІР-адресу певного сайту (ресурсу);

− реєстратора доменного імені певного сайту;

− технічний майданчик (фізичне розташування) проксі-серверу;

− історію сайту, ресурс, який ним використовується, розрахунок трафіку;

− посилання на сайт тощо.

Так, щоб встановити IP-адресу сайту, доменне ім’я якого відоме (і взагалі довідатися, чи існує така адреса), можна скористатися програмою Ping (Packet Internet or Inter-Network Groper), що входить у комплект Windows. Для цього необхідно виконати команду Пуск > Виконати (Start > Run) і набрати, наприклад, наступний рядок: ping yahoo.com. Замість адреси пошукової системи Yahoo можна ввести адресу будь-якого іншого сайту.

Для отримання інформації про встановлення з'єднання ініціатор направляє провайдеру ухвалу слідчого судді про зняття інформації з технічних каналів зв'язку, комп'ютерних систем та інших технічних засобів, а також запит на офіційному бланку з грифом.

У запиті повинен вказуватися номер абонента і (або) IP-адреси та термін часу, за який необхідно надати відомості за здійсненим з'єднанням. Постанова суб'єкта оперативно-розшукової діяльності на проведення заходу по зняттю інформації з технічних каналів зв'язку, комп'ютерних систем та інших технічних засобів не повинна містити відомостей, віднесених до державної таємниці України. Провайдер Інтернету реєструє видачу відомостей про зняття інформації з технічних каналів зв'язку, комп'ютерних систем та інших технічних засобів у окремих облікових документах з обмеженим доступом і повертає ініціатору ухвалу.

Провайдер самостійно здійснює підготовку інформації про здійснені з'єднання відповідно до вимог запиту й направляє відповідь ініціатору заходу.

3. Оформлення та використання інформації, отриманої під час проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем

Зміст інформації, яка отримана під час проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем, зазначається у протоколі про її проведення (ст.265).

Згідно зі ст.ст. 104 КПК України протокол про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце, час проведення та назву даної процесуальної дії;

- особу, яка проводить дану процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

- всіх осіб, які присутні під час проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у даній процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

- послідовність дій;

- отримані в результаті даної процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників даної процесуальної дії.

Відомості про осіб, які проводили зняття інформації з електронних інформаційних систем або були залучені до її проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.(ч.1 ст. 252 КК України)

Згідно зі ст. 105 КПК України додатками до протоколу проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис даної процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Протоколи щодо проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Протоколи про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК України).

Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів.

Забороняється використання відомостей, речей та документів, отриманих в результаті проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб (ч. 2 ст.255 КПК України). А якщо протоколи про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб (ч. 2 ст.254 КПК України).

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені.

Отже, відповідно до статті 246 проекту КПК негласними слідчими (розшуковими) діями визнається різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню. Такі дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. За своєю суттю ці дії є оперативно-розшуковими заходами.

До негласних слідчих дій проект КПК відносить: аудіо та відеоконтроль особи (стаття 260); накладення арешту на кореспонденцію (стаття 261); огляд і виїмку кореспонденції (стаття 262); зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (стаття 263); зняття інформації з електронних інформаційних систем (стаття 264); обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (стаття 267); установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (стаття 268); спостереження за особою, річчю або місцем (стаття 269); аудіо-, відеоконтроль місця (стаття 270); контроль за вчиненням злочину (статті 271, 272); негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (стаття 274); використання конфіденційного співробітництва (стаття 275).

Усі зазначені дії зможе проводити слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, – слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим із прокурором (частина третя статті 246).

Правові норми даного проекту, які дають можливість слідчим провадити у кримінальній справі розшукові дії, не враховують специфіки теоретичної і практичної підготовки працівників слідчих підрозділів. Проведення ними переважної більшості "негласних слідчих дій" пов’язане із застосуванням спеціальних технічних засобів отримання інформації. Стосовно цього слід зауважити, що законом не вирішується питання щодо того, які суб’єкти сприятимуть органам досудового слідства у проведенні вказаних слідчих дій, де слідчі братимуть зазначені спеціальні технічні засоби тощо. Також, зважаючи на такі радикальні зміни у кримінально-процесуальному законодавстві, необхідно буде вирішувати питання про докорінні зміни у системі підготовки слідчих.

У зв’язку зі стрімким розвитком програмного забезпечення проведення працівниками правоохоронних органів негласної слідчої (розшукова) дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» - один із найефективніших способів отримання інформації про осіб, які становлять інтерес в досудовому розслідуванні, яке може дати позитивний результат лише в разі проведення відповідних дій оперативного і технічного характеру.

Проект Кодексу змінює ситуацію докорінно: ті заходи, які раніше називались оперативно-розшуковими, нині визначені як негласні слідчі (розшукові), що автоматично виводить їх з-під дії закону України «Про державну таємницю». Крім того, частиною 3 статті 246 проекту Кодексу вводиться спеціальна норма, за якою рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор. А відповідно до частини 6 статті 246 проекту Кодексу, право проводити негласні слідчі дії надається слідчому, прокурору або за їхнім дорученням співробітникам оперативних підрозділів.

На проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої статтею 264, необхідно отримати дозвіл слідчого судді, але у цій частині нічого принципово не змінюється, оскільки і до прийняття Кодексу на проведення аналогічних заходів, передбачених законом України «Про оперативно- розшукову діяльність», необхідно було отримати дозвіл суду. Тобто, з прийняттям Кодексу у слідчого та прокурора з’явиться велика кількість інструментів, якими вони раніше не володіли. На підставі частини 1 статті 256 Кодексу результати негласних слідчих (розшукових) дій використовуються при доказуванні на тих самих підставах, що й результати проведення інших слідчих дій. Стаття 252 проекту Кодексу визначає порядок фіксування ходу і результатів негласних слідчих дій. Зокрема визначено, що фіксація ходу і результатів зняття інформації з електронних інформаційних систем повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбачених цих Кодексом.

За результатами проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Тобто, негласна слідча (розшукова) дія стане легшою для проведення, а відповідно спроститься використання документів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, порівняно з оперативно-розшуковими заходами. А це означає, що зняття інформації з електронних інформаційних систем стане звичайною процесуальною дією та буде повноцінно використовуватися нарівні з уже звичними слідчими діями.

[1] Орлов Ю.Ю. Застосування оперативної техніки в оперативно-розшуковій діяльності міліції (теорія і практика): Монографія. К.: КНУВС, 2007.-599с.

Дата добавления: 2014-01-07