Середня Франкська держава

843—855 — правління Лотара І.

По його смерті держава розподіляється між його синами: Людовік ІІ (помер 875 року) отримує Італію й імператорську корону, Лотар ІІ (помер 869 року) — землі від Північного моря до джерел Маасу і Мозеля(Lothari regnum = тобто Лотарингію), Карл (помер 863 року) — Бургундію і Прованс. Після смерті Карла, Лотар і Людовік розподіляють країну.

870 рік — Мерсенська угода. По смерті Лотара ІІ Людовик Німецький отримує східну половину Лотарингії з Аахеном. Після смерті Людовіка ІІ Карлу II Лисому дістається Італія і його коронує імператором папа Іван VIII.

Східна Франкська держава

843—876 роки — правління Людовика Німецького.

Напади норманнів (розорення Гамбурга 845 року) та угорців у 862 році. По його смерті Баварія із південно-східними марками відходить до Карлманна (помер 882 року), майнські франки, тюрінги і сакси — до Людовіка ІІІ (помер 882 року), алемани (шваби) — до Карла ІІІ Товстого (помер 888 року).

876 рік — Андернахська битва.

Карл II Лисий зазнає поразки від Людовіка ІІІ при спробі здобути по смерті Людовіка Німецького східну половину Лотарінгії.

880 рік — Рібемонтська угода.

Людовік ІІІ отримує від онуків Карла Лисого західну половину Лотарінгії. Західні кордони Середньої держави залишаються, за вийнятком незначних змін, протягом Середньовіччя кордонами між Німеччиною іФранцією.

881—887 роки — правління імператора Карла ІІІ Товстого, що здобуває Італію і його коронує імператором папа Іван VIII. По смерті свого брата Людовіка ІІІІ у 882 році він стає єдиновласним правителем й отримує владу над Західною Франкською державою (окрім Нижньої Бургундії).

887 рік — Трибурзький рейхстаг: Карла ІІІ примушують до зречення.

887—899 — правління Арнульфа Каринтійського, сина Карлманна, якого обирають усі німецькі племена королем. Збереження цілісності імперії: претенденти на трон приносять ленну присягу на Заході. Імператора коронує у 896 році папа Формоз.

900—911 роки — правління Людовіка Дитини, Східну державу роздирали внутрішні міжусобиці. Тривалі вторгнення угорців. Неспроможність центральної королівської влади перед загрозою нападів ворогів, що вторгаються (угорці, норманни), призводить до утворення племінних герцогств — Саксонії, Тюрингії, Баварії, Швабії, Лотарингії та Франконії.

Західна Франкська держава

843—877 — правління Карла II Лисого,

875 року коронується імператором. У зв'язку з ранньою смертю його сина Людовіка Заїки у 879 році й обох його синів держава остаточно розпадається.

877 року Нижня Бургундія (Арелат) за Босо В'єнського та 888 року Верхня Бургундія за правління Вельфа Рудольфа І (у 888—912 роках) стають самостійними королівствами. Сини обох володарів стають королями в Італії. Після повалення з королівського престолу Західного Франкського королівства Карла ІІІ Товстого першим «антикоролем» обирається Одо, граф Паризький (у 888—898 роках). Каролінги хоча й тримаються ще сто років, однак реальна влада перебуває у руках Робертінів, потомків Одо. Як і в Німеччині, у Франції утворюються великі території: Франконія, Шампань, Аквітанія, Гасконь, Тулуза, Готія, Каталонія, Бретань, Нормандія і Фландрія.

3. Джерела та основні риси права франків.

Джерелами права у державі франків були звичаї і постанови королів законодавчого характеру (т.зв. капітулярії). Завойоване населення Галлії жило за римським правом.

Салічна правда

Збірником звичаєвого права франків була "Салічна правда”, яка виникла приблизно у 507 - 510 р.

Салічна правда не являла собою систематизованого зводу законів або кодексу, який має охоплювати абсолютно всі сторони суспільного життя і викладатись у формі загальних постанов. Положення Салічної правди є фіксованим переліком правових конкретних звичаїв і відповідним їм покарань, головно, у вигляді різних грошових штрафів. Здебільшого її статті присвячені злочинам проти особи і майна. Ці статті встановлюють покарання за крадіжку свиней, рогатої худоби, коней, собак, рабів, за підпал, ламання загорож. Салічна правда передбачала суворі покарання, великі штрафи (вергельди) за вбивство, тілесні ушкодження.

«Салічна правда» — це судебник, що складався з конкретних судових випадків (прецендентів), які в результаті багаторазових повторів перетворилися на судовий звичай.

Римський вплив у Салічній правді відчувався мінімально — у мові судебника, складеного зіпсованою (так званою варварською) латиною. Принципи законодавства в «Салічній правді» є суто германськими: тут постає давнє германське право, яке окремими своїми деталями нагадує риси побуту і звичаїв, що існували у германців в епоху, описану Тацитом у «Германії».

«Салічна правда» не єдиний збірник судових звичаїв у германських племен доби раннього Середньовіччя. Найважливішим джерелом права до «Салічної правди» у Франкській державі були так звані варварські правди — записи звичаєвого права варварських племен. Такі записи звичаєвого права наприкінці V початку VI ст. були в багатьох племен, які розселилися на території колишньої Римської імперії. Наприкінці V ст. складений був запис звичаєвого права вестготів (Судебник короля Евріка), дещо пізніше — звичаєвого права бургундів — Бургундська Правда. Після впровадження «Салічної правди» на початку VI століття, був створений також запис звичаєвого права рипуарських франків — Рипуарська Правда. Алемани мали свою Алеманську Правду, бавари — Баварську, сакси — Саксонську.

Спадкове право за Салічною правдою

Рухоме майно син і дочка успадковували порівну. Але земля переходила тільки до сина. Тобто земля залишалась в одному і тому ж роді. Едикт короля Хільперика (561 — 584 рр.) встановив, що за відсутності у померлого синів майно успадковують доньки, а коли і їх немає, то брат чи сестра померлого, але не «сусіди», як це було раніше.

З розвитком приватної власності у праві франків з'являється інститут аффатомії, через який можна було внести зміни у законний порядок успадкування. Аффатомія полягала у тому, що укладалась угода, за якої майно спадкодавця ще при його житті передавалось будь-якій особі.

Шлюбно-сімейне право за салічною правдою

Стародавні звичаї германців дозволяли укладання шлюбу через купівлю дружини, але ще стародавніші не виключали її крадіжки. Через купівлю чоловік набував владу над жінкою. Після його смерті ця влада переходила до свекра, тому що викуп (плата) давався ним.

У час Салічної правди ці звичаї вже відмирали. Місце викупної плати зайняли речі або гроші, які чоловік приносив дружині у вигляді ранкового подарунку (у нагороду за невинність).

Кримінальне право за Салічною правдою

Характерні риси злочинів і покарань.

Салічна Правда виділяє характерні риси злочинів і покарань:

1. Як правило, кровна помста і вигнання з общини у вигляді основного засобу примусу при первіснообщинному ладі замінюється системою штрафів.

а) якщо вбивця не в змозі сплатити штраф за вбивство, то він розплачується своїм життям;

б) найближчі родичі беруть участь у сплаті "вергельду" (штрафу) і в його одержанні;

в) у випадку оголошення людини поза законом, вона підлягає вигнанню з общини із забороною кому б то не було приймати її.

2. Розмір штрафу встановлюється в залежності від соціального і правового становища злочинця і постраждалого, а також від статі і віку постраждалого.

* Солід - золота монета; динарій - срібна моне-та, рівна 1/40 соліда.

Види злочинів за Салічною правдою

Дата добавления: 2014-01-07