Просторових об’єктів реального світу

В царині ГІС об'єкти реального світу явно представлені трьома типами картографічних об'єктів - точками, лініями та областями, що відображаються відповідними геометричними (графічними) примітивами тощо. Поверхні ж подаються найчастіше як третій вимір тоток (наприклад їх висоти) у вигляді плоских або об'ємних комп'ютерних зображень, що будуть розглянуті далі.

Точкові об'єкти - це об'єкти, кожен з яких розташований лише в одній точці простору або, іншими словами, точковим є нульвимірний просторовий об'єкт, який визначається однією парою плоских координат X і Y. Такі об'єкти називають дискретними, маючи на увазі, що у будь-який момент часу кожний з них може займати лише визначену точку простору. Таким чином, при аналізі умовно вважається, що дискретний точковий об'єкт не має протяжності (довжини або ширини), але може бути позначений координатами свого місцезнаходження. Ідентифікація та подавання точкових об'єктів звичайнo залежать від мірила їх спостереження та відображення.

Лінійні об'єкти — це просторові об'єкти, які визначаються нaбором послідовних пар плоских координат. При цьому пряма, зрозyміло, відтворюється двома парами таких координат і т.ін. Лінїї найчастіше є узагальненою формою відображення особливостей геооб'єктів (наприклад, осями доріг, річок, кордонів тощо). Таким чином, лінїї подаються як неперервні одновимірні просторові об'єкти у прямокутному координатному просторі. Мірило, з яким спостеригаються або відтворюються такі об'єкти, знову-таки обумовлює поріг, при перетині якого можна вважати їх тими, що не мають ширини. Для лінійних об'єктів, на відміну від точкових, можна оперувати з їх просторовим розміром шляхом вимірювання довжин ліній, а також визначати форму та орієнтацію останніх.

Об'єкти карти, які відтворюються серією пар плоских координат таким чином, що мають і довжину, і ширину, тобто є двовимірними просторовими об'єктами, називаються областями або площинними об'єктами. При визначенні місцезнаходження області її границею є лінія, що починається та закінчується в одній і тій самій точці. Зрозуміло, що, крім форми та орієнтації, можна віднайти і величину площі, яку займає область.

Додавання до площинних об'єктів нового, третього виміру (Z), наприклад висоти, перетворює їх на поверхні або об'ємні об'єкти (рис.2). Вони кількісно описуються за допомогою визначення міс­цезнаходження, форми, орієнтації, площі з урахуванням третього виміру, а отже з можливістю визначення і їх об'єму.

Рис.2 - Поверхні або об'ємні об'єкти (на прикладі комп'ютерної моделі

території Києва з перетинами горизонталей) (за О.Ю. Дмитруком)

Як вже зазначалось, картографічні об'єкти містять інформацію не лише про їх місцезнаходження, а й про те, чим є ці об'єкти. Додаткова непозиційна інформація, що є допоміжною для опису об’єктів які спостерігаються у просторі, утворює набір атрибутів цих об'єктів та за змістом і зветься власне атрибутивною інформацією. При вивчанні елементів довкілля їх атрибути розподіляються за класами чи категоріями (тобто здійснюється класифікація атрибутів) і задається їх розподіл за об'єктами. Але перед тим, як присвоїти атрибути певним просторовим об'єктам, слід визначитись з способами та еталонами їх вимірювання і т.ін. Саме для цього і існує усталена основа для вимірювання практично всіх видів даних, включаючи просторові географічні, геоекологічні та інші, яка зветься шкалами вимірювання даних, що мають різні рівні (англ. levels of scales for data measurement). Вибір певної шкали вимірювань (або рівня шкали вимірювань) загалом обумовлюється:

1) об'єктом класифікації і специфікою останньої;

2) спрямованістю процесу досліджень;

3) можливостями проводити вимірювання при заданому мірилі спостережень.

Розрізняються чотири види (рівні) шкал вимірювань, а саме:

1) номінальна шкала (або шкала найменувань);

2) порядкова (або рангова) шкала;

3) іптервальна шкала;

4) шкала відношень.

На рис.3 проілюстровані зазначені шкали вимірювань, поєднані з трьома типами картографічних об'єктів, що найчастіше використовуються (точками, лініями і областями).

На першому рівні знаходиться так звана номінальна шкала, (англ.. nominal scale), за якою об'єкти розрізняються лише згідно з їх змістовними найменуваннями. Ця шкала не дозволяє робити прямого кількісного чи якісного зіставлення одного об'єкта з іншим, за винятком прямої тотожності. Змістовно-якісний аспект об'єктів, які зіставляються, характеризують порядковою (або ранговою) шкалою (англ. ordinal scale) (наприклад хімічна забрудненість ділянок геосистеми: значна, помірна і незначна, що встановлюється за якісними показниками стану цих ділянок). Більш високому рівню вимірювання відповідає інтервальна шкала, яка при об'єктивно обраній, а не довільній, точці відліку перетворюється на шкалу відношень.

Рис.3 - Шкали вимірювань картографічних об'сктів та приклади таких

Дата добавления: 2014-01-07