Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів

Умови, підстави та основні принципи здійснення запозичень до місцевих бюджетів регулюються нормами, що представлені як в загальних законодавчих актах, а саме: в Бюджетному, Цивільному та Господарському Кодексах, Законах України: “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про цінні папери і фондовий ринок”, а також в підзаконних нормативних актах, що мають роз’яснюючий характер, серед яких: Порядок здійснення місцевих запозичень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України вiд 16.02.2011 № 110, Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, затверджений Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.10.2003 N 414 та інші нормативно-правові акти.

Зокрема, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” в ст. 70 закріплює, що рада або, за її рішенням інші органи місцевого самоврядування можуть здійснювати місцеві запозичення та отримувати позики місцевим бюджетам відповідно до вимог, встановлених Бюджетним кодексом України.

Бюджетний кодекс визначає це положення більш конкретизовано. Відповідно до ст. 16 Бюджетного кодексу, винятково Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення, а щодо права органів місцевого самоврядування залучати кошти із зовнішніх джерел, то тут коло уповноважених суб’єктів ще більше звужується, оскільки згідно з кодексом зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради.

Стаття 74 Бюджетного кодексу України закріплює призначення та мету здійснення запозичень і зазначає, що місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку бюджету Автономної Республіки Крим, міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об'єктів довготривалого користування або об'єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення Автономної Республіки Крим і територіальних громад міст.

Тобто, кошти, що залучаються за рахунок здійснення запозичень, спрямовуються переважно на розвиток основних фондів, а проекти відповідно мають інвестиційну спрямованість, що посилює можливості органів місцевого самоврядування у самостійному вирішенні регіональних проблем. Здійснення запозичень має стати інструментом фінансування критичних суспільних потреб – таких, як розвиток систем електро- і водопостачання, каналізації, транспортних мереж, будівництво житла, об'єктів освіти, охорони здоров'я тощо.

Згідно Положення № 110 від 16.02.2011 р. запозичення до місцевих бюджетів може здійснюватися у формі: укладення договорів позики (кредитних договорів) з фінансовими установами; та випуску облігацій місцевих позик.

На сьогоднішній день в Україні, як і цілому світі, в структурі місцевих запозичень переважає випуск місцевих цінних паперів.

Згідно із частиною 8 статті 74 Бюджетного кодексу України порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом України. Цей порядок включає таку послідовність дій.

По-перше, прийняття органами місцевого самоврядування проекту Рішення про здійснення місцевих запозичень. Перелік відомостей що повинен міститися в проекті рішенні органу місцевого самоврядування конкретизовано в Порядку здійснення місцевих запозичень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України вiд 16.02.2011 № 110, а саме: мету запозичення; форму здійснення запозичення; істотні умови запозичення - вид, розмір, валюта, строк,відсотки за користування запозиченням та строки їх сплати, а також розмір основної суми боргу.

На відміну від облігаційної форми запозичень, де умови визначають міські органи влади самостійно з урахуванням вимог законодавства, укладення договорів позики (кредитних договорів) з фінансовими установами змушує органи місцевого самоврядування погоджуватися на умови, що висуваються кредиторами.

По-друге, погодження умов здійснення запозичення з Міністерством Фінансів України.

По-третє, прийняття радою рішення про здійснення запозичення у формі розміщення (випуску) облігацій; внесення змін до проекту рішення про здійснення запозичення з урахуванням зауважень Міністерства Фінансів України.

По-четверте, оформлення та затвердження інформації про випуск облігацій.

По-п’яте, реєстрація випуску облігацій та інформації про їх випуск у центральному апараті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Після реєстрації випуску облігацій та інформації про їх випуск емітенту видаються один примірник зареєстрованої інформації та свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій внутрішньої місцевої позики. Якщо облігації випускаються в документарній формі, свідоцтво є підставою для друкування бланків сертифікатів облігацій. Якщо облігації випускаються в бездокументарній формі, свідоцтво є підставою для оформлення глобального сертифіката.

По-шосте, опублікування зареєстрованої інформації про випуск облігацій у повному обсязі в органах преси Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України та офіційному виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не менше, ніж за десять днів до початку розміщення облігацій.

По-сьоме, виготовлення бланків сертифікатів облігацій (у разі випуску облігацій у документарній формі) або розміщення глобального сертифіката (у разі випуску облігацій у бездокументарній формі).

По-восьме, розміщення облігацій, здійснюване в термін, зазначений в інформації про випуск облігацій, на добровільних засадах, тобто без примушування до купівлі.

По-дев’яте, подання до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення випуску облігацій не пізніше, ніж за десять днів після закінчення терміну розміщення випуску (серії) облігацій. Заяви на реєстрацію випуску та інформацію про випуск облігацій підписуються уповноваженою особою Верхової Ради Автономної Республіки Крим або міської ради чи виконавчого органу відповідно до повноважень, наданих чинним законодавством та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим або міською радою. Отримання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

По-десяте, розкриття інформації, що міститься у зареєстрованому звіті про результати відкритого (публічного) розміщення облігацій, шляхом опублікування звіту в тому самому офіційному друкованому виданні реєструвального органу, у якому був опублікований проспект емісії цих облігацій, не пізніше ніж через 15 робочих днів з дати реєстрації звіту про результати розміщення облігацій (серії облігацій).

По-одинадцяте, надання емітентом до депозитарію, з яким укладено договір про обслуговування емісії облігацій і оформлено глобальний сертифікат, або реєстратору, з яким укладено договір про ведення реєстру власників іменних облігацій, копії свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. На підставі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій емітент переоформляє глобальний сертифікат на нову кількість облігацій з урахуванням результатів розміщення облігацій.

По-дванадцяте, погашення облігацій, що здійснюється у строк, зазначений в рішенні про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій та/або проспекті емісії облігацій та подання до реєструвального органу звіту про погашення облігацій.

Складність та тривалість процесу виходу органів місцевого самоврядування на ринок позикового капіталу, обумовлена потребою створення умов гарантування захисту прав як кредиторів так і територіальної громади, від імені якої і здійснюється запозичення, та підвищення привабливості облігацій, за рахунок забезпечення прозорості їх емісії та обігу на ринку.

Що ж до зовнішніх місцевих запозичень, то діючі нормативні акти практично не містять єдиного, чітко визначеного механізму виходу на зовнішні ринки фінансового капіталу.

У випадку здійснення зовнішніх запозичень у формі випуску облігацій, необхідно також отримати дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що видається за умови виконання таких вимог:

· проведення реєстрації випуску цінних паперів;

· допущення цінних паперів до біржових торгів на одній з українських фондових бірж;

· відповідність кількості цінних паперів, які розміщуються за межами України, нормативу, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Окрім інструмента запозичення, для забезпечення місцевих бюджетів додатковими фінансовими ресурсами, Бюджетний кодекс України закріплює право на отримання позик місцевим бюджетам (ст. 73). Згідно зазначеної статті, позики здійснюються виключно на стадії виконання бюджету для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків у випадку виникнення тимчасових касових розривів (тимчасовий касовий розрив — різниця між доходами і видатками помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевого бюджету, що виникає у процесі його виконання, пов’язана з необхідністю здійснювати платежі впродовж поточного бюджетного періоду відповідно до бюджетних зобов’язань) або невиконання розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів (доходів загального фонду, закріплених на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів), визначених у законі про Державний бюджет України.

Отже, українським законодавством передбачені:

1) позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду, у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно бюджету АР Крим і міських бюджетів — у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання та погашення таких позик визначається Міністерством фінансів України;

2) позики на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів;

3) середньострокові позики на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на умовах їх повернення без нарахування відсотків за користування цими коштами. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Міністрів України.

Поряд з Бюджетним Кодексом України, основними нормативними актами в цій сфері відносин є Постанова Кабінету Міністрів від 29 грудня 2010 р. N 1203 «Про Порядок надання Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим органам відповідних місцевих рад середньострокових позик та їх погашення» та Постанова Кабінету Міністрів від 29 грудня 2010 р. N 1204 «Про Порядок покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів». Які закріплюють безоплатний режим використання залучених в результаті позики коштів.

Дата добавления: 2014-01-07