Форми організації виробництва

Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини.

Програмування мовної сітки

Мовна сітка інформаційної комерційної радіостанції розробляється редакцією спільно з відділом маркетингу і відділом реклами. Сітка має жорстку і гнучку частини.

Жорстка частина фіксує час і тривалість виходу до ефіру новинних і рекламних блоків, а також їх тривалість і періодичність. Включення прямого ефіру для новин здійснюється мовним комп'ютером в автоматичному режимі по сигналах точного часу. Оператор або ведучий не мають можливості управляти часом початку або закінчення інформаційного блоку. Так само, автоматично, в строго фіксований час видається в ефір рекламний блок, наступний за новинним блоком. Регіональний рекламний блок має не лише жорстке положення за часом, але і жорстку тривалість і дотримується незалежно від наявності і кількості комерційних рекламних роликів місцевої реклами. Тривалість останніх рекламних блоків програмується залежно від наявності в них рекламних роликів.

У проміжках між інформаційними випусками і рекламними блоками, жорстко зафіксованими в сітці мовлення, можуть розташовуватися інші радіопередачі, що відносно вільно варіюють свою тривалість. Включення передач в гнучку частину сітки здійснює програміст ефіру, керуючись розкладом радіопрограм.

Така побудова сітки мовлення сприяє дотриманню високої дисципліни ефіру в новинних блоках, що на підсвідомому рівні підвищує довіру до радіостанції. Одночасно з цим відносне вільне планерування радіопередач аналітичного, експертного або репортажу планів створює контраст, необхідний для загострення глибини сприйняття радіопрограми слухачами.

1. Форми організації виробництва.

2. Товар і його властивості. Вартість: альтернативні теорії. Двоїстий характер праці, втіленій у товарі.

3. Форми вартості. Закон вартості і його роль у розвитку товарного виробництва

4. Сутність і функції грошей.

5. Закони грошового обігу. Інфляція.

6. Еволюція грошей.

Натуральне виробництво – це така форма господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, споживання всередині господарств, в яких вони зроблені.

Натуральне виробництво характеризується такими рисами: примітивне, замкнене господарство, орієнтоване на власні ресурси, де продукти створюються для особистих потреб, тобто безпосереднього споживання там, де продукт було виготовлено. Суспільний поділ праці в ньому перебуває у зародковому стані, характерні примітивна техніка, малопродуктивна ручна праця, властиві прямі натуральні економічні зв’язки: виробництво – розподіл –споживання.

Товарне виробництво є формою господарювання, за якої продукти праці виробляються відособленими господарюючими суб’єктами, які функціонують не для власних, а для задоволення потреб інших суб’єктів через ринок. Основні риси – це господарство відкритого типу, продукти виробляються для суспільних потреб. Виробництво засноване на суспільному поділі праці та економічній відокремленості товаровиробників. Для нього характерні постійний розвиток продуктивних сил, технології виробництва, використання всіх компонентів людської (розумової, фізичної) праці; властиві непрямі економічні зв’язки: виробництво – розподіл – обмін – споживання. Економічним фундаментом є розширене відтворення.

Товарне виробництво характеризується тим, що продукти виробляються відокремленими спеціалізованими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж тих продуктів, що стають товарами. Основними причинами виникнення товарного виробництва є: суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва, обмеженість ресурсів; соціально-економічна відособленість виробників; необхідність обміну продуктами праці на основі еквівалентних виробничих витрат. З погляду соціально-економічних відносин приватна власність як одна з основних умов виникнення і розвитку товарного виробництва.

Товарне виробництво буває двох типів: просте і розвинуте (капіталістичне, підприємницьке).

Просте товарне виробництво – це таке товарне виробництво, що характеризується: розрізненістю, роздробленістю, невеликими розмірами; безпосереднім і добровільним поєднанням працівника із засобами виробництва; відсутністю купівлі-продажу робочої сили; власною працею товаровиробників; продукт праці належить товаровиробнику.

Розвинуте (капіталістичне) товарне виробництво ґрунтується на значній машинній індустрії та автоматизованих системах; виробник відчужений від засобів виробництва; допускається загальна праця товаровиробників і купівля-продаж їх робочої сили; мета виробництва – одержання високого прибутку власниками засобів виробництва.

Просте і розвинуте товарне виробництво мають спільні риси: суспільний поділ праці; повну соціально-економічну відособленість товаровиробників; еквівалентність відносин; ринкові зв’язки між виробниками і споживачами; визнання суспільного характеру праці через ринок; рух економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу; виробництво для обміну з метою одержання прибутку; конкуренцію і відкритість відносин; стихійний характер розвитку; економічну мотивацію до праці.

За товарного виробництва саме ринок вирішує, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Тому товарне господарство є ринковим.

Дата добавления: 2014-01-07