Сутність, структура, моделі та основні властивості світового ринку праці

План.

Тема 7. Світовий ринок праці. Міжнародна трудова міграція.

Мета заняття: охарактеризувати суть, структуру, моделі та властивості світового ринку праці на основі показників

1.Сутність, структура, моделі та основні властивості світового ринку праці.

2.Основні показники світового ринку праці: рівень безробіття, зайнятості, співвідношення економічно активного та економічно неактивного населення провідних країн світу.

3.Сутність та етапи розвитку міжнародної трудової міграції. Причини та особливості розвитку ММРС.

Список рекомендованої літератури:

Основна література:

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ // Бухгалтерія, №43/1-2 (510), 2002. – с.8-30.

2. Горбач Л.М., Плотніков О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 266 с.

3. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навч. посібник. – вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.

4. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – 5-ге вид. – К.: Знання, 2004. – 406 с.

5. Міжнародна економіка: Навч. посібник. Видання 2-ге перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 1118 с.

6. Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. та ін. Міжнародна економіка: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2004. – 449 с.

7. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. І.М. Школи. – Київ: КНТЕУ, 2004.- 589 с.

Додаткова література:

1. Баланда А. Л. Соціально-економічні фактори зумовленості міжнародної міграції населення / А. Л. Баланда // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. – №3. – С. 4-9

2. Педь І. В. Механізм впливу податків на заробітну плату, зайнятість та міжнародну міграцію робочої сили / І. В. Педь // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. – №4-5. – С. 149-153

Ресурси:

1. www.rada. gov.ua – Верховна рада України

2. www.me.gov.ua – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

3. www.minfin.gov.ua – Міністерство фінансів України.

4. www.ukrstat.gov.ua – Державна служба статистики України.

5. www.niss.gov.ua – Національний інститут стратегічних досліджень.

6. www.imf.org – Міжнародний валютний фонд

8. www.worldbank.org – Світовий банк

Світовий (міжнародний) ринок праці — це система міжнародних відносин, що виникають між державами з приводу постійного балансування попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні.

Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва — капіталу і праці. Підвищення міжна­родної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред'являє тепер попит не тільки на робочу силу країни свого базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною (більш дисциплінована, менш вибаглива щодо оплати праці і т. д.). Попит на іноземну робочу силу почав помітно зростати тоді, коли виник масований експорт приватного виробничого капіталу й почалося створення у всіх країнах підприємств з використанням місцевої робочої сили.

У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два найзначніші сегменти. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю тру­дових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також країн із середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг). Слід згадати й інший, щоправда нечисленний, шар зайнятих у різних міжна­родних організаціях (ООН, спеціалізованих органах ООН, Між­народному валютному фонді, СОТ, ЮНЕСКО та ін.). Наймання працівників у такі організації відбувається на чисто міжнародній основі і, як правило, з урахуванням лише професійної придат­ності. Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення гло­бальних проблем.

Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці — робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США. До цієї категорії працівників можна приєднати також «еколо­гічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови (на­приклад, посуха) змушені покидати свої насаджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.

Існує традиційне питання: чому високорозвинені, зокрема, західноєвропейські країни, де рівень безробіття нині постійно коливається від 4—5 до 10% і подекуди вище, які дуже опікуються працевлаштуванням своїх громадян, регулярно залучають іноземну робочу силу? Серед кількох причин найголовнішими є дві: по -перше, в кожній країні існує чимало професій і спеціально­стей, які вважаються непрестижними для місцевих жителів, і навіть високі заробітки не можуть заохотити їх працювати, наприклад, на збиранні сміття, в системі асенізації міст тощо. Більше того, в кожній країні поняття престижності є традиційно своїм. Якщо у Фінляндії професія таксиста є вельми шанованою, то у сусідній Швеції корінні мешканці в якості таксиста є рідкістю. Ця ніша національного ринку праці майже повністю заповнена іноземцями, насамперед, іранцями. У Норвегії, наприклад, з десяти покоївок у готелях, дев'ятеро — вихідці з Пакистану. По- друге, ринкова економіка будь-яких, навіть найпотужніших країн, розвивається нерівномірно: за економічними підйомами слідують спади виробництва як в цілому, так і в окремих галузях. Під час різкого економічного зростання, припустимо, в будівництві, державі і приватним компаніям недоцільно витрачати великі кошти на підготовку своїх каменярів, штукатурів тощо, виходячи з того, що за 2—3 роки після завершення економічного підйому їхнє працевлаштування буде проблематичним, і це може призвести до зростання соціальної напруженості. Значно ефективнішим є тимчасове запрошення іноземної робочої сили.

Працівники, що пересуваються між країнами нелегально, по суті не мають юридичних і політичних прав. За необхідності приватні компанії легко можуть позбавитись їх, вдаючись до депортації.

Ринок робочої сили виконує такі функції:

а) здійснює визначення вартості робочої сили, впливає на відхилення ціни на цей специфічний товар від вартості (залеж­но від співвідношення попиту і пропозиції);

б) регулює попит і пропозицію робочої сили;

в) зводить продавців робочої сили з її покупцями;

г) забезпечує конкуренцію між найманими працівниками, спону­каючи їх до підвищення свого загальноосвітнього і кваліфікаційно-професійного рівня, одночасно знижуючи ціну робочої сили;

д) забезпечує конкуренцію між підприємцями, спонукаючи їх
підвищувати якість умов праці та рівень часткової оплати праці;

є) сприяє зростанню збалансованості між трудовими ресурсами і робочими місцями, досягненню ефективної зайнятості;

є) прискорює міграційні процеси в національному та інтернаціо­нальному масштабах, вирівнює умови відтворення робочої сили;

ж) сприяє виявленню шляхів та розробці заходів соціального захисту робочої сили.

Сучасний світовий ринок праці характеризують три основні моделі трудових відносин: євро­пейська, англосаксонська і китайська. Вони відобража­ють характер соціально-трудових відносин у різних країнах світу.

Для європейської (континентальної) моделі характерний висо­кий рівень правової захищеності працівника, жорсткі норми трудо­вого права, орієнтовані на збереження робочих місць, регіонально-галузеве регулювання рівня оплати праці та її диференціації.

Англосаксонська модель характеризується свободою роботодавця у відносинах найму і звільнення, перевагою колективно-договірно­го регулювання на рівні підприємства і фірми, що сприяє динаміч­ним змінам на ринку праці, чутливому реагуванню) на потребу зміни кількості робочих місць.

Китайська модель поєднує жорстке регулювання трудових відно­син у державному секторі з повною відсутністю правового регулю­вання у приватному секторі.

Ці моделі значною мірою відображають ситуацію, що склалася на ринках робочої сили у різних регіонах світу, а їхні відмінності обумовлюють розміри та легальність міграційних процесів.

На ринку праці можна вирізнити ще дрібніші сегменти, класи­фікуючи робочу силу за віковими й професійними особливостями, ознаками тієї або іншої культури, традиції, а також національними, расовими та статевими ознаками. Такий поділ чималою мірою пов'язаний з діяльністю ТНК, які мають попит на чітко визначені категорії робочої сили. Так, філіали західних компаній у країнах, що розвиваються (зокрема, в зонах «вільної торгівлі»), прагнуть використати насамперед працю молодих незаміжніх жінок, які не висувають високих вимог щодо оплати праці і водночас є слухняними, надійними, спритними в роботі і т, д. Жіноча робоча сила стала важливим сегментом нинішнього світового ринку праці, особливо в країнах, що розвиваються.

Сучасна структура світового ринку праці характеризується, насамперед, виникненням такого нового й особливого його сегмен­та, який пов'язаний з використанням висококваліфікованих спе­ціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем та ін.), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів і т. д. Розвиток розглядуваного сегмента ринку робочої сили значною мірою зумовлюється стрімким зростанням світової торгівлі послу­гами. Специфіка цього сектора ринку праці полягає в тому, що завдяки розвинутій мережі телекомунікацій певна частина інте­лектуальної робочої сили може брати участь у виробничому про­цесі, що здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування.

Дата добавления: 2014-01-07