Призначення текстових редакторів

Лекція 7. Текстові редактори

План:

1. Призначення текстових редакторів.

2. Елементи вікна Word.

3. Операції з абзацами та фрагментами тексту.

Самостійна робота студентів:

1. Заміна шрифту і його параметрів

2. Виділення тексту за допомогою клавіатури

3. Виділення тексту за допомогою мишки

4. Переміщення по тексту

5. Функція АВТОТЕКСТ

6. Вставка в документ спеціальних символів, зображення яких не існує на клавіатурі

7. Організація тексту в колонки

8. встановлення параметрів сторінки. Встановлення параметрів сторінки, уставлення виносок.

9. Організація тексту в колонки.

10. Пошук в документі.

11. Попередній перегляд документа

Література:

1. Рзаєв Д.О., Шарапов О.Д., Ігнатенко В.М., Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни – Київ: КНЕУ, 2002 – 486 с.

2. Пушкар О.І. Інформатика. Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Посібник/ за загальною редакцією О.І. Пушкаря – Київ: Академія, 2001. – 696 с.

3. Каймин В.А. Информатика: учебник - Москва: ИНФРА-М, 2000 - 232 с.

4. Могилев А.В., Пак Н.И., Хеннер Е.К. Информатика/ под. редакцией Е.К. Хеннера – Москва: Академия, 2005

Текстовий редактор — інструментальнийпрограмний засіб, що призначено для створення та редагування текстів, які не містять складних структур (параграфів, глав) і які мають сталу кількість функцій (WordPad, Блокнот).

Текстовий процесор — інструментальний програмний засіб, що призначено для створення і редагування текстів складної структури і які мають широке функціональне призначення. Спеціальні призначення використовуються для створення наукових текстів (математичні, фізичні, хімічні формули).

Спеціалізовані програми обробки текстових даних — програмні засоби, що мають вузьку спеціалізацію.

Видавничі системи — системи програм, що мають порівняно низькі показники при наборі тексті в порівнянні з багатьма текстовими процесорами, але вони мають унікальні можливості по верстуванню.

Текст — будь-яка послідовність символів із комп’ютерного алфавіту.

Майже всі текстові процесори можуть виконувати такі основні функції:

1) відображати на екрані і роздруковувати символи різних накреслень і розмірів, зокрема із такими особливос­тями, як виділення фрагментів тексту напівжирним шриф­том, підкресленням або курсивом;

2) виконувати пошук визначеної послідовності символів та її заміну. Ця властивість стане в пригоді, якщо, наприк­лад, потрібно замінити або виправити у великому документі якесь слово або групу слів;

3) автоматично центрувати чи вирівнювати текст по ліво­му або правому краю, встановлювати інтервали між рядка­ми тощо;

4) автоматично роздруковувати номери сторінок у верх­ній чи нижній частині кожної сторінки;

5) формувати та роздруковувати верхній і нижній колон­титули (колонтитул. — спеціальний чи допоміжний текст у верхній чи нижній частині кожної сторінки);

6) форматувати виноски й посилання. Якщо додаються нові виноски чи перекомпоновується текст, то програма автоматично переміщає виноски і змінює їхню нумерацію, коли це необхідно;

7) розташовувати текст у двох чи більше колонках;

8) виконувати пошук орфографічних помилок. Цей про­цес називається перевіркою орфографії, деякі програми навіть мають можливість автокорекції, тобто дозволяють автоматично виправляти помилки одночасно з набором тек­сту;

9) знаходити синоніми для виділеного слова. Ця мож­ливість дуже корисна в тому разі, якщо в тексті занадто час­то вживається те саме слово;

10) вводити спеціальні та математичні символи;

11) створювати маркіровані та нумеровані списки;

12) створювати спеціальні форми документів, наприклад для листів чи написів;

13) вставляти в документ лінії, рамки, малюнки, таблиці тощо;

14) роздруковувати адреси на конвертах і поштових ети­кетках.

Система Windows містить текстовий редактор, що дозво­ляє створювати текстові файли. Після запуску текстового редактора на екрані з'являється вікно з пунктами меню, зміст яких багато в чому збігається з відповідними пункта­ми меню графічного редактора.

Дата добавления: 2014-01-07