Лекція VIII. Робочий час

План.

1. Характеристика джерел продуктів бджільництва в Україні.

2. Рекомендації щодо використання меду.

3. Рекомендації щодо споживання функціонально-фізіологічних нутрієнтів.

Література: 1.Технологія продукції громадського харчування з використанням біологічно активних добавок [Монографія. - Київ:КНТЕУ, 2003.-526с.

2. Харчування людини і сучасне довкілля: теорія і практика [Монографія] ]/ Пересічний М.І., Корзун В.Н., Кравченко М.Ф., О.М.Григоренко. - Київ:КНТЕУ, 2003.-322с.

3.Сушанский А. Г., Лифляндский В. Г. Энциклопедия здорового питания. Том 1. Питание для здоровья. — С.-Пб.: Нева, 1999.— 799 с.

До апіпродуктів належать: мед, пилок квітковий (обніжжя), віск, прополіс, маточне молочко, бджолиний хліб (перга), бджолина отрута, гомогенат трутневих личинок, продукти життєдіяльності воскової молі.

Україна є одним із значних джерел продуктів бджільництва. За рік в Україні заготовлюється: меду - 75 тис. т, пилку квіткового - до 30 т, воску - до 15 т, прополісу - до 5 т, бджолиної отрути - до 500 кг, маточного молочка- 100-150 кг.

Використання апіпродуктів при виробництві дієтичних добавок та харчових продуктів функціонального призначення дозволяє забезпечити організм необхідними для його життєдіяльності добре збалансованими в кількісному та якісному співвідношенні компонентами: вітамінами, ферментами, білками, ліпідами, макро- та мікроелементами, органічними кислотами тощо.

Встановлено антибіотичну, біостимулюючу, регенеруючу дії апіпродуктів. Вони знижують ступінь інтоксикації при надходженні в організм різних контамінатів, зокрема фторидів, сприятливо впливають на систему кровотворення.

Мед — це продукт переробки медоносними бджолами нектару або паді. Він є цінним харчовим продуктом, оскільки не затримується у шлунку, швидко проникає у кишечник та всмоктується у лімфатичну систему, кров і тканини, сприяє нормальному розвитку організму. У зв'язку з наявністю ефірних масел та смолистих речовин мед злегка збуджує організм, особливо кровотворну та нервову системи. До складу меду входить: вода - 18-20%, рослинний білок - 0,44-0,45%, фруктоза 41-45%, глюкоза - 38-39, сахароза - 1,0-1,5, декстрини - 4,8, мінеральні речовини - 0,18-0,20, органічні кислоти -0,09-0,1% та інші біологічно активні компоненти. У меді є 300 речовин, у тому числі вуглеводи, органічні кислоти та їх солі, азотисті речовини (амінокислоти, білки, аміди, аміни), вітаміни, гормони, мінеральні речовини, ферменти, вищі спирти, ефірні олії, каротиноїди, терпеноїди, стероли, фосфатиди та ін.

Вміст мінеральних речовин у меді може дуже коливатися, серед них: калій, кальцій, магній, натрій, залізо, кобальт, марганець, мідь, цинк, алюміній, літій, молібден, нікель, свинець, срібло, стронцій, сурма, титан, сірка, фосфор, хлор, фтор, бром, йод та ін. Зольність у середньому складає 0,3%. У меді містяться переважно водорозчинні вітаміни: тіамін (В₁) до 0,1 мг, рибофлавін (В₂) - до 1,5 мг, пантотенова кислота (Вз) – до 2 мг, піридоксин (В₆) - до 5 мг, аскорбінова кислота (С) - 30-54 мг, біотин (Н) - 0,0007 мг, фолієва кислота (В₈) - 0,03 мг, нікотинова кислота (РР) - до 1 мг.

Вміст вітамінів у меді залежить від домішок у ньому квіткового пилку. Мед має кислу реакцію середовища і це сприяє повільній руйнації вітамінів під час збереження. У меді виявлені також токоферол, ретинол, каротин і холін.

Сухих речовин у меді міститься 15-21%. Основними компонентами його є вуглеводи: глюкоза і фруктоза, зокрема остання переважає і її вміст складає 38-40%, тоді як глюкози - 32-35%. Кількість їх може змінитися залежно від сорту меду. У нектарі рослин сахарози міститься значно більше. Так, у нектарі кіпрея біля 60% сахарози, конюшини лугової - 52, ожини - 53%. У процесі перетво­рення нектару в мед під впливом ферментів відбувається розщеплення сахарози на глюкозу та фруктозу. Крім того, у меді виявлені інші ди- і трисахариди.

У квітковому меді білка порівняно мало (0,25-0,64%). До його складу входить більше 20 амінокислот, які знаходяться у вільному стані.

У різних сортах меду знайдено більше 15 ферментів, що каталі­зують окисно-відновлювальні, гідролітичні та інші процеси. Мед багатий на ферменти - складні речовини білкової природи, які спроможні прискорювати хімічні процеси, що відбуваються в організмі, у мільйони разів. За вмістом ферментів (інвертаза, діастаза, каталаза, пероксидаза, ліпаза) мед займає одне з перших місць серед продуктів харчування. У меді містяться органічні (біля 0,3%) і неорганічні (0,03%) кислоти. Органічні кислоти представлені: мурашиною, оцтовою, молочною, бурштиновою, яблучною, винною, цитриновою, піровиноградною, глюконовою, цукровою і деякими іншими; із неорганічних - фосфорною і соляною. Кислоти знаходяться в меді у вільному і зв'язаному станах і потрапляють до нього з нектару пилкових зерен, виділень бджіл, а також синтезуються у процесі ферментативного розкладання і окиснення цукрів.

За результатами досліджень доведено, що вживання натурального меду підвищує працездатність та зумовлює максимальне споживання кисню. Більш виражений позитивний результат спостерігається при одночасному вживанні меду з пилком або з маточним молочком.

Мед застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах і хронічних запорах. Під впливом меду кишечник очищається від патогенної мікрофлори. Водночас мед стимулює розвиток непатогенної мікрофлори, яка бере участь у перетравюванні їжі та виробленні специфічних для організму вітамінів, гормонів, інших біологічно активних сполук.

Дані багатьох дослідників свідчать, що мед, особливо у поєднанні з маточним молочком і пилком, корисний при захворюваннях печінки і жовчного міхура (холецистопатіях, інфекційному гепатиті, цирозі печінки та ін.). Він збільшує запаси глікогену в печінці, покращує процеси тканинного обміну і підвищує антитоксичну функцію цього органу. Мед містить багато глюкози й інших простих цукрів, які забезпечують серцевий м'яз достатньою кількістю енергії. Вживання меду і його суміші із соками покращує

коронарний кровообіг, позитивно позначається на обмінних процесах у серцевому м'язі, сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску. Це особ­ливо важливо для людей похилого віку. Мед також сприятливо впливає на міокард і судини (підтримує нормальну проникність капілярів, покращує стан інших судин, регулює їхній тонус).

Встановлений позитивний ефект меду і на склад крові, особливо він показаний при анемії, при якій відзначається зменшення числа еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну в крові.

Фармакологічний вплив меду полягає в: антибіотичній, антитоксичній, заспокійливій, загальнозміцнюючій, тонізуючій, ранозагоюючій, протирадіаційній, протизапальній, протипухлинній дії; мед покращує пам'ять і зір, регулює обмін речовин, сприятливо впливає на кишкову мікрофлору, покращує перетравлення і засвоюваність поживних речовин, позитивно впливає на діяльність серця, печінки, нирок, шлунку, кишечнику, серцево-судинної, нервової й інших систем і органів організму, підвищує опірність до різноманітних несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Рекомендована добова доза меду для дорослої людини - 60-100 г, для дітей - 30-50 г.

Квітковий пилок являє собою гранули від жовто-зеленого до світло-коричневого кольору. Він утворюється у пилкових квітах та складається з великої кількості пилкових гранул. Величина, колір та форма пилкових зерен залежать від виду рослини, до якої вони належать. Кожне зерно має подвійну оболонку з клітковини та містить живу протоплазму з двома ядрами.

За даними багатьох дослідників, квітковий пилок є природним полівітаміном, який має добре збалансований хімічний склад і складається із целюлозних мікрофібрил та матрйксу гемілцелюлози, пектинових речовин.

У 100 г квіткового пилку міститься 7-30 г білка, 25-48 г - вуглеводів (фруктоза і глюкоза), вітамінів (В₁ - 0,4-1,5 мг/100 г, В₂ - 0,5-19 мг/100 г; токоферолів - 0,3-170 мг/100 г; бета-каротину -0,7-21,5 мг/100 г; і біофлавоноїди), мінеральних речовин: а також кальцію (250-300 мг/100 г), фосфору (200-600 мг/100 г), калію (450-700 мг/100 г). Порошок пилку вміщує значну кількість фенольних сполук (близько 1,5-3%), які представлені флавоноїдними глікозидами (0,7-1,7%) і хлорогеновою кислотою. Вміст жиру в пилку -1-5%, до складу яких входить лінолева, ліноленова, ейкозанова кислоти. На думку ряду науковців, ці сполуки гальмують дію канце­рогенів. Крім того, квітковий пилок підсилює виведення радіонук­лідів з організму та стимулює захисні реакції до дії іонізуючої радіації.

Пилок стимулює ріст і регенерацію ушкоджених тканин, у тому числі печінкової, що сприяє відновленню її функцій (гепатозахисна дія). Пилок посилює утворення еритроцитів, підвищує рівень гемоглобіну і лейкоцитів.

Пилок нормалізує діяльність нервової та ендокринної систем, стимулює відновлення кровотворної тканини, активізує процес виділення інсуліну клітинами підшлункової залози. Крім того, пилок викликає зниження швидкості згортання крові, зміцнює капіляри, знижує вміст холестерину в крові, має антисклеротичні властивості завдяки чому його використовують при лікуванні ішемічної хвороби серця. Пилок стимулює імунну систему, підвищує апетит, покращує розумову і фізичну працездатність і сприяє відновленню (доза - 1,5-10г на день).

Пилок використовується як антисклеротичний засіб; лікувальний ефект спостерігається і при початкових стадіях гіпертонічної хвороби.

Він істотно підвищує антитоксичну функцію організму, посилюючи лікувальний ефект фармакологічних препаратів, одночасно знижує їхню токсичність і зменшує їхні побічні ефекти. Фармакологічний вплив пилку полягає у антисклеротичній, антиоксидантній, загальнозміцнюючій, протизапальній, тонізуючій, протипухлинній, стимулюючій дії.

За день бджоли однієї сімї дають до 1 кг обніжжя, а за весь сезон - до 50 кг. Свіжозібраний пилок сушать у затемненому місці при кімнатній температурі та гарній вентиляції. Шар обніжжя повинний бути приблизно 1 см.

Пилок багатий на білки (7-30%), вуглеводи (25-48%), ліпіди (1-5%), нуклеїнові кислоти, макро- і мікроелементи, вітаміни, флавоноїди. У складі білків є майже всі незамінні амінокислоти, які знаходяться також і у вільному вигляді, Найбільш багатий білками пилок сливи, персика, звіробою, конюшини повзучої, лугової, гірчиці чорної, евкаліпту, пальми фінікової, айстри, яснотки, василька синього, різних видів верби.

Ліпіди представлені триацилгліцеринами, фосфоліпідами, фітостеринами, каротиноїдами. У складі триацилгліцеринів знайдені лауретова, міристинова, пальмітинова, гептадекаїнова, лінолева, ліноленова, арахідонова та інші кислоти. Вміст незамінних жирних кислот у обніжжя верби, а також кіпрею складає 63,1-83.7% загальної кількості цих сполук.

Пилок містить фосфоліпіди - лецитини, кефаліни, інозитфосфо-гліцерини, фосфатидилсеріни, фітостерини - (3-ситостерин, 24-метілєнхостерол. Останній знайдено у жирі личинки матки і в маточному молочку. У пилку знаходиться до 38,8% вуглеводів (глюкоза, фруктоза, мальтоза, сахароза, крохмаль, клітковина та пектинові речовини).

У квітковому меді білка порівняно мало (0,25-0,64%). До його складу входить більше 20 амінокислот, які знаходяться у вільному стані.

У різних сортах меду знайдено більше 15 ферментів, що каталізують окисно-відновлювальні, гідролітичні та інші процеси. Мед багатий на ферменти - складні речовини білкової природи, які спро­можні прискорювати хімічні процеси, що відбуваються в організмі, у мільйони разів. За вмістом ферментів (інвертаза, діастаза, каталаза, пероксидаза, ліпаза) мед займає одне з перших місць серед продуктів харчування. У меді містяться органічні (біля 0,3%) і неорганічні (0,03%) кислоти. Органічні кислоти представлені: мурашиною, оцтовою, молочною, бурштиновою, яблучною, винною, цитриновою, піровиноградною, глюконовою, цукровою і деякими іншими; із неорганічних - фосфорною і соляною. Кислоти знаходяться в меді у вільному і зв'язаному станах і потрапляють до нього з нектару пилкових зерен, виділень бджіл, а також синтезуються у процесі ферментативного розкладання і окиснення цукрів.

За результатами досліджень доведено, що вживання натурального меду підвищує працездатність та зумовлює максимальне споживання кисню. Більш виражений позитивний результат спостерігається при одночасному вживанні меду з пилком або з маточним молочком.

Мед застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах і хронічних запорах. Під впливом меду кишечник очищається від патогенної мікрофлори. Водночас мед стимулює розвиток непатогенної мікрофлори, яка бере участь у пере-травюванні їжі та виробленні специфічних для організму вітамінів, гормонів, інших біологічно активних сполук.

Дані багатьох дослідників свідчать, що мед, особливо у поєднанні з маточним молочком і пилком, корисний при захворюваннях печінки і жовчного міхура (холецистопатіях, інфекційному гепатиті, цирозі печінки та ін.). Він збільшує запаси глікогену в печінці, покращує процеси тканинного обміну і підвищує антитоксичну функцію цього органу. Мед містить багато глюкози й інших простих цукрів, які забезпечують серцевий м'яз достатньою кількістю енергії. Вживання меду і його суміші із соками покращує коронарний кровообіг, позитивно позначається на обмінних процесах у серцевому м'язі, сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску. Це особливо важливо для людей похилого віку. Мед також сприятливо впливає на міокард і судини (підтримує нормальну проникність капілярів, покращує стан інших судин, регулює їхній тонус).

Встановлений позитивний ефект меду і на склад крові, особливо він показаний при анемії, при якій відзначається зменшення числа еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну в крові.

Фармакологічний вплив меду полягає в: антибіотичній, антитоксичній, заспокійливій, загальнозміцнюючій, тонізуючій, ранозагоюючій, протирадіаційній, протизапальній, протипухлинній дії; мед покращує пам'ять і зір, регулює обмін речовин, сприятливо впливає на кишкову мікрофлору, покращує перетравлення і засвоюваність поживних речовин, позитивно впливає на діяльність серця, печінки, нирок, шлунку, кишечнику, серцево-судинної, нервової й інших систем і органів організму, підвищує опірність до різноманітних несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Рекомендована добова доза меду для дорослої людини - 60-100 г, для дітей -30-50 г.

Квітковий пилок являє собою гранули від жовто-зеленого до світло-коричневого кольору. Він утворюється у пилкових квітах та складається з великої кількості пилкових гранул. Величина, колір та форма пилкових зерен залежать від виду рослини, до якої вони належать. Кожне зерно має подвійну оболонку з клітковини та містить живу протоплазму з двома ядрами.

^# За даними багатьох дослідників, квітковий пилок є природним полівітаміном, який має добре збалансований хімічний склад і складається із целюлозних мікрофібрил та матриксу гемілцелюлози, пектинових речовин.

У 100 г квіткового пилку міститься 7-30 г білка, 25-48 г -вуглеводів (фруктоза і глюкоза), вітамінів (В₁ - 0,4-1,5 мг/100 г, В₂ 0,5-19 мг/100 г; токоферолів - 0,3-170 мг /1 00 г; бета-каротину - 0,7-21,5 мг/100 г; і біофлавоноїди), мінеральних речовин: а також кальцію (250-300 мг/100 г), фосфору (200-600 мг/100 г), калію (450-700 мг/100 г). Порошок пилку вміщує значну кількість фенольних сполук (близько 1,5-3%), які представлені флавоноїдними глікозидами (0,7-1,7%) і хлорогеновою кислотою. Вміст жиру в пилку -1…5%, до складу яких входить лінолева, ліноленова, ейкозанова кислоти. На думку ряду науковців, ці сполуки гальмують дію канцерогенів. Крім того, квітковий пилок підсилює виведення радіонуклідів з організму та стимулює захисні реакції до дії іонізуючої радіації.

Пилок стимулює ріст і регенерацію ушкоджених тканин, у тому числі печінкової, що сприяє відновленню її функцій (гепатозахисна дія). Пилок посилює утворення еритроцитів, підвищує рівень гемоглобіну і лейкоцитів.

В усіх видах пилку містяться каротиноїди, багато вітамінів: тіаміну (0,55-1,50мг/100г), рибофлавіну (0,50-2,20), ніацину (1,30-21), пантотенової кислоти (0,32-5), піридоксину (0,3-0,4), біотину (0,06-0,60), фолієвої кислоти (0,03-0,68), інозиту (188-228 мг/100г) та ін. Бджолине обніжжя багате фітогормонами, флаво­ноїдами тощо.

Встановлена ефективність квіткового пилку при ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту, гепатиті, артрозі, артриті, радіаційних ураженнях, захворюваннях легень, хронічній серцевій недостатності. На клітинному й органному рівнях доведена протизапальна, антиоксидантна, гіпоглікімічна, імуномоделююча дія, вплив на кишечник мікробіоценоз та реологічні властивості крові. Доведена захисна дія квіткового пилку при інтоксикаціях солями важких металів.

Рекомендується споживати від 2,5 до 20 г пилку на добу. Група дослідників з Буковинського державного медичного університету обґрунтували разову терапевтичну дозу квіткового пилку (15-17 мг), тривалість її дії (10-12 год), що стало аргументом для дворазового вживання квіткового пилку за добу. Найбільш раціональним є вживання квіткового пилку за 20-30 хв до прийому їжі у вигляді водної суспензії (квітковий пилок настоюється у теплій кип'яченій вфі протягом 20-30 хв), що сприяє його кращому засвоєнню.

Бджолине обніжжя можна включати у сухі суміші харчових концентратів швидкого приготування, продукти харчування функціонального призначення з багатоцільовою дією.

Бджолиний хліб (перга). Перга міститьДб амінокислот (9 із яких є есенційними), незамінни жирні кислоти, вітаміни (аскорбінову та нікотинову кислоти, рибофлавін, тіамін, токоферол, філохінони), завдяки чому продукт позитивно впливає йа перебіг обмінних процесів. Експериментально визначено, що перга має антибіотичний, біостимулюючий, регенеруючий вплив; знижує ступінь інтоксикації при надходженні до організму різних контамінатів, зокрема фторидів. Маточне молочко - це секрет, що виділяється верхнєщелепними залозами бджіл. Завдяки наявності в молочці антибіотика гермицидіна в ньому не розвиваються мікроорганізми.

За хімічним складом маточне молочко - один із найбільш багатих продуктів бджільництва, і містить 110 різних речовин, у т.ч. (%): білків - 14-18, жирів - 1,68-1,73, вуглеводів -9-18, золи - 0,1-1,19.

У 1 г натурального маточного молочка містяться вітаміни (мг): В₁ -6,6; В₂ - 8,2; В₃ - 2,4; В₆ - 2,4; РР-59; Н - 1,7; В₁₂-0,20; інозит-100. У ньому виявлено 15 мікроелементів (марганець, залізо, кобальт, цинк і ін.), ферменти (амілаза, каталаза, інвертаза, протеаза, холінестераза, фосфатаза).

Маточне молочко містить статеві гормони, вітамін Е. Один із білків, виявлений у маточному молочці, - гамма-глобулін - складає основну частину протеїнів, що виконують захисні функції в організмі (антитоксичні, антивірусні й антибактеріальні).

Маточне молочко нормалізує обмінні процеси у тканинах, активізує ферментні процеси й обмін речовин, покращує вегето-судинну регуляцію, зір, пам'ять, регулює артеріальний тиск, має анти-спазматичну властивість (усуває спазми судин), стимулює кровотворну функцію, знижує рівень цукру в крові, має протирадіаційні властивості, прискорює виведення з організму різноманітних отрут, у тому числі важких металів. Молочко покращує діяльність серцево-судинної системи, підвищує опірність організму до інфекційних захворювань, позитивно позначається на роботі внутрішніх органів, затримує розвиток ряду пухлин. Його застосовують при бруцельозі, туберкульозі, артритах (у поєднанні з апітоксином), хворобі Паркінсона, порушеннях харчування, неврозах, порушеннях лактації, анорексії у дітей. Воно стимулює і регулює також функцію ендокринних залоз, імунної системи, знижує вміст холестерину в крові і тканинах організму. Лікувальна дія забезпечується наявністю у маточному молочці речовин, що стимулюють симпатичну та парасимпатичну нервові системи.

Добова доза маточного молочка становить 100-200 мг. Перешкодою для широкого вживання населенням маточного молочка є те, що воно дуже швидко псується. Найбільш прийнятним методом консервації маточного молочка є змішування його з медом.

Прополіс - бджолиний клей, він є спільним продуктом бджіл і рослин. Бджоли збирають з бруньок рослин смолисті речовини, обробляють і вносять до їх складу секрет своїх залоз.

Склад прополісу цілком ще не вивчений. У ньому виявлені десятки різноманітних речовин, які за загальними властивостями об'єднуються у чотири групи: смоли, бальзами, ефірні олії і віск. Прополіс у середньому містить 55% смол і бальзамів, близько 10% запашних ефірнцх масел, до 30% воску і 5% квіткового пилку. У прополісі виявлені кальцій, калій, натрій, фосфор, магній, сірка, хлор, залізо, цинк, марганець, мідь, кремній й інші життєво важливі елементи.

Смоли прополісу, що складаються в основному з органічних кислот (ферулова, кавова, бензойна та ін.), є біологічно активними речовинами, що мають антимікробну та протизапальну дію.

До складу бальзамів входять дубильні речовини. Ефірні олії обумовлюють запах та смак прополісу, а віск - його консистенцію.

Більшість речовин, виявлених у прополісі, відносять до класу флавоноїдів (лютеолін, апігенін, кверцетин, кемферол і рабіданол). Ферулова кислота, що міститься у прополісі обумовлює бактерицидний і бактеріостатичний ефект клею.

Прополіс виявляє протимікробну активність відносно більш ніж 100 видів бактерій, грибків і вірусів. Цей ефект обумовлений не тільки пагубною дією прополісу на збудників хвороб, але і позитивним його впливом на імунну систему людини.

Прополіс є сильним натуральним антибіотиком. Він має вираже­ний анестезуючий ефект, за силою дії перевершує такі знеболюючі засоби, як кокаїн, у 3,5 раза, а новокаїн - у 5,2 раза. Завдяки високому вмісту біофлавоноїдів прополіс є ефективним антиоксидантом. Прополіс сприяє нормальному харчуванню клітин, активізує обмін речовин і регенерацію тканин. У той самий час ріст патологічних клітин гальмується (у тому числі й ракових). Деякою мірою він підвищує спроможність організму протистояти радіаційному опроміненню.

Трутневі личинки є новим апіпродуктом, який існує у вигляді гомогенату трутневих личинок (ГТЛ) та порошку "Білар". В Україні ці продукти у промисловості не випускаються, їх виготовляють в ННЦ "Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича" та деякі пасічники. Отримують їх з 7-9-ти денних личинок трутнів шляхом подрібнення, заморожування та висушування в сублімаційній вакуумній установці. В ННЦ "Інституті бджільництва ім. П.І. Прокоповича" розроблена технологія виробництва "Білару". Зазначається, що ця дієтична добавка за своєю дією наближається до маточного молочка. Гомогенат трутневих личинок містить білки (до 48%), вуглеводи (9-9,5%), ліпіди (2,5-3,1%). У ньому є усу незамінні амінокислоти, вітаміни, мінеральні речовини, ферменти та андрогени. Гомогенат трутневих личинок та "Білар" рекомендують застосовувати для посилення імунітету, стимуляції білкового та вуглеводного обміну, окиснювально-відновних реакцій, покращання репродуктивної функції у чоловіків, розумової та фізичної працездатності, при астенічному синдромі, авітамінозах. Добова доза гомогенату трутневих личинок становить 3 столові ложки.

Настій личинок великої воскової молі має широку біологічну дію - уповільнює ріст кишечної палички, золотистого стафілокока, мікобактерій туберкульозу, сальмонел; має антивірусну, кардіопро-текторну, адаптогенну та імуностимулюючу дії. Нині здійснюється вивчення ефективності настою личинок великої воскової молі, а також продуктів її життєдіяльності, які мають значно більшу біологічну активність, ніж настій.

Бджолиний підмор (бджолиний піт) - це порошок заморених бджіл, настояних на етанолі (50°) протягом 10 діб. До його складу входять залишки воскових залоз, секреторні та отруєні залози, залози маточних та трутневих гормонів, залишки маточного молока і залоз молодих бджіл. У дозі 10 крапель на день цей лікувальний засіб застосовують при аденомі передміхурової залози та астенічному синдромі.

Таким чином, кожен із апіпродуктів при наявності загальних з іншими складових компонентів має властивий лише для нього склад і характеризується, відповідно, специфічними властивостями. Слід зазначити, що при сумісній дії декількох продуктів бджільництва у загальній композиції вони виявляють набагато більшу ефективність, ніж кожний окремо та більш активно впливають на обмін речовин.

Крім того, дієтичні добавки з використанням апіпродуктів збагачують фітодобавками - екстрактами женьшеню, ехінацеї, меліси лікарської, квітів липи тощо. На дієтичні добавки з використанням продуктів бджільництва розробляється нормативна документація, проводяться клінічні дослідження для визначення терапевтичного ефекту цих апікомпозицій на дорослих та дітях.

1. Поняття робочого часу і сучасні проблеми гарантій у сфері робочого часу

2. Види робочого часу та його нормування

3. Режим робочого часу та його види

4. Надурочна робота

5. Чергування

6. Облік робочого часу

Дата добавления: 2014-01-07