Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Імпаурмент клієнтів

Філософія соціальної роботи містить ідею розподілу влади з клієнтом, збільшення можливостей, повноважень, влади клієнта. Це відповідає основним цінностям соціальної роботи – повага до клієнта, участь або залученню його до прийняття рішень у ситуаціях власного та суспільного життя, самовизначення. Збільшення можливостей клієнта автоматично означає підвищення його відповідальності, зменшення його залежності.

Принцип надання влади у сучасній соціальній роботі визначається терміном «імпаурмент» (наснаження, активізація). Імпаурмент як термін виник у соціальній роботі у 80-х р. ХХ ст., коли почали обговорювати суперечності між залежністю та незалежністю, автономією та захистом людини, правами громадян та владою уряду. Саме тоді було сформульовано, що призначення соціальної роботи полягає у тому, щоб допомогти людям допомогти собі.

Обґрунтування необхідності допомогти людям допомогти собі має триєдину сутність: етичну, політичну, психологічну. Етичні причини необхідності застосування імпаурменту спираються на віру у надзвичайну цінність кожної людини, що, власне, походить з християнства. Демократичні переконання забезпечують політичне обґрунтування того, що влада має бути поділена між громадянами. Психологічне обґрунтування полягає в тому, що люди тим швидше та охоче змінюються, діють, дотримуються певного плану, чим більшу роль вони відіграють у прийнятті рішення. Мотивація – важливий принцип у соціальній роботі. Послуги успішні тільки тоді, коли клієнт бере активну участь у користуванні ними. Найкращі послуги та найдосвідченіші консультанти не будуть ефективні, якщо користувачі не будуть залучені до планування роботи служб, оскільки користувачі – це найкращі експерти послуг.

Імпаурмент є важливим для тих груп, які вважаються пригніченими у суспільстві: жінки, представники національних меншин, люди похилого віку тощо. Успішно діють групи самодопомоги, які складаються з представників вразливих категорій населення або їхніх родичів [16].Практика імпаурменту є поширеною в роботі з групами, але може використовуватися на рівні суб’єкта, на колективному рівні – через організаційний розвиток і створення союзів; на структурному, інституційному рівнях – через втручання в політику і правову реформу [17]. Детальний опис імпаурменту як практичного методу соціальної роботи подано в праці британських фахівців Одрі Мюллендера та Дейва Уорда «Самокерована групова робота: Діяльність користувачів з метою наснаження». На думку цих авторів, наснаження спрямоване на розподіл влади між соціальними працівниками й користувачами, вони закликають використовувати владу так, щоб не пригнічувати інших [18]і дотримуватися таких принципів:

1) ми повинні дотримуватися такої позиції щодо людей, з якими працюємо, яка не тільки відкидає будь-які негативні «ярлики», але й визнає, що всі люди володіють певними навичками, вміннями, інтелектом та здібностями;

2) люди мають право бути почутими і право контролювати власне життя – це означає, що люди мають право самі вибирати форму втручання в їхнє життя;

3) проблеми користувачів соціальних послуг дуже складні, тому відповіді-реакції на них повинні це враховувати. Проблеми людей ніколи не будуть повністю зрозумілими, якщо вони розглядатимуться тільки як результат особистої неповноцінності. Практика має враховувати, що питання, пов’язані з такими явищами, як пригноблення, соціальна політика, довкілля та економіка, часто відіграють у житті користувачів соціальних послуг величезну роль;

4) практика може бути ефективно побудованою на розумінні того, що люди, які діють разом, стають сильнішими; люди, які не мають влади, можуть здобути її, працюючи у групах разом;

5) практикуй те, що проповідуєш. Методи роботи мають не елітарні принципи. Уся робота має бути спрямована проти пригноблення, націленого на расу, стать, вік, сексуальну орієнтацію, клас, інвалідність або будь-яку іншу форму соціальної диференціації, на яких історично склалися спотворені поняття почуття переваги та неповноцінності [19].

Як відзначалося вище, соціальна робота зорієнтована на розвиток клієнтів, сприяння їм у досягненні змін у власному житті, оскільки коли клієнти вдосконалюються у своєму розвитку, їхній рівень цілеспрямованого життя підвищується. Відтак, для соціальних працівників важливо знати, що психологи, спостерігаючи за вербальною та невербальною поведінкою людей, виокремлюють чотири типи розвитку клієнтів:

1) преопераціональний, за якого клієнти не здатні діяти в своєму житті;

2) конкретно-операціональний, за якого вони діють досить добре, але не завжди розуміють або аналізують те, що вони роблять;

3) самокерований (операціональний), за якого клієнти успішно обмірковують свої думки і форми поведінки;

4) діалектичний, за якого вони демонструють зрілість розвитку й прагнуть працювати з соціальним працівником на рівних [20].

Зазвичай, людині властива сукупність різних рівнів розвитку. Наприклад, клієнти, які видаються неосвіченими, можуть раптом розквітнути завдяки більшому розумінню соціальними працівниками специфіки їхньої культури, тому не варто навішувати на людей певні ярлики рівня розвитку, але разом з тим соціальні працівники мусять зважати, що такі рівні мають значення для визначення напряму змін, способу передачі влади, активізації клієнта тощо.

Цікавий приклад використання принципу наснаження можна знайти в матеріалі Людмили Тютюнник, підготовленому за підсумками дослідження, проведеного під час навчання у Школі соціальної роботи НаУКМА [21]. За результатами анкетування безробітних жінок, які брали участь у семінарі на базі державних Центрів зайнятості м. Києва з техніки пошуку роботи та інтерв’ю з фахівцями, які ведуть ці семінари, з’ясувалося в ході дослідження, що такі тренінги передбачають посилення впевненості клієнток у власних силах, здібностях, формування позитивного ставлення до себе та своєї ситуації, набуття компетентності щодо вирішення проблемних питань у своєму житті, нового досвіду, знань та вмінь, які дозволять посилити контроль над обставинами свого життя.

Принцип імпаурменту втілюється через такі способи: залучення жінок до активної участі впродовж усього заняття, обговорення можливих шляхів вирішення проблеми; надання можливості вибору; інтерактивні методи навчання і робота в групі; інформування стосовно як загальної ситуації на ринку праці, так і самих семінарів як форми роботи відповідно до запитів та потреб учасників; заохочення обміну думками, досвідом між учасниками семінару, певний зворотний зв’язок між керівником семінару та його учасниками. Разом з тим були відсутні чітка структура врахування думок і зауважень самих безробітних жінок стосовно проведення семінару, постійний моніторинг зміни стану безробітних після семінару. Не використовувалися повністю можливості взаємодопомоги, натомість більший акцент робився на здобутті знань і навичок, хоча важливість обміну досвідом і підтримки в групі відзначили як жінки, так і всі експерти. Отже, коли соціальні працівники говорять про імпаурмент, вони мають на увазі підтримку клієнтів, підвищення їхньої впевненості, самооцінки, компетенції з метою: сказати більше від себе та своєї родини про служби, які вже існують; об’єднатися з іншими для створення служб, які їм потрібні [22].

Під час здійснення роботи в громаді соціальні працівники використовують колективне наснаження. Діючи разом, люди розвивають почуття належності до громади, яке посилює відчуття безпеки та взаємні зобов’язання. Ключовий момент у колективному наснаженні – допомогти людям усвідомити, що завдяки спільним діям вони розв’язують не тільки чиїсь, але й власні проблеми [23]. Для цього соціальні служби та соціальні працівники повинні залучати людей до прийняття колективних рішень, розвитку нових навичок, прищеплювати почуття впевненості в силах громади, знайти потрібні ресурси для змін життя на краще. Отже, принцип наснаження полягає в процесі взаємодії між людьми, особливо коли один має більше влади, обіймає вищу посаду, ніж інший, тому необхідно керуватися підходом, який швидше применшує, а не підкреслює різницю у владі та підвищує особистісні переваги й ресурси тих, хто є пригніченим.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Дискримінація клієнтів | Узагальнення
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 4255; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.