Тема 8. Аналіз довгострокових активів підприємства

3.

2.

1.

План

1. Особливості будови і функцій клітинних мембран.

2. Транспорт речовин через мембрани.

3. Поверхневий апарат клітини, його функції.

Література

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

10 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 56-63.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 34-36.

3. Гладюк Т. та ін. Біологія. 10 клас. Посібник. – Т.: Підручники посібники,

2000, ст. 28-31.

4. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 10 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 37-40.

5. Тагліна О.В. Загальна біологія. 10 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст.78-86.

6. Тагліна О.В. Біологія. 10 клас. Підруч. Для загальноосв. навч. Закл. – Х.:

Ранок, 2010, ст.108-113.

Зовні всі клітини вкриті щільною оболонкою – це система мембран (шкірка, плівка). Клітинні мембрани відіграють важливу роль:

1. Відокремлюють вміст клітини від зовнішнього середовища.

2. Регулюють обмін речовин між клітиною і середовищем.

3. Ділять клітину на компартменти – окремі ділянки.

4. На мембранах відбуваються світлові реакції фотосинтезу, на них знаходяться рецепторні ділянки для розпізнавання зовнішніх стимулів

5. Забезпечують міжклітинні контакти.

6. Беруть участь у здійсненні імунітету.

Клітинні мембрани мають вибіркову проникність: через них повільно проникають глюкоза, амінокислоти, жирні кислоти, гліцерин, йони, причому самі мембрани активно регулюють цей процес – одні речовини пропускають, інші ні.

Будова мембран: в основі будь-якої мембрани лежить подвійний шар фосфоліпідів, це основа мембрани. Основним компонентом є білки, але вони проявляють активність тільки у комплексі з ліпідами. Білки є поверхневі (30%), які розміщені на зовнішній і внутрішній поверхнях мембран та внутрішні білки (70%), занурені у подвійний шар ліпідів на різну глибину, а можуть протикати наскрізь. Також до складу мембран входять вуглеводи, у комплексі з білками чи ліпідами, найчастіше гліколіпіди.

У 1972р. Сингер і Ніколсон запропонували модель розчинно-мозаїчної будови мембран: білкові молекули більш-менш вільно плавають у рідкому ліпідному бішарі, утворюючи мозаїку.

Товщина мембран 7,5 нм. Між молекулами білків або їх частинами існують пори (канальці), заповнені водою. Молекули, що входять до складу мембран, здатні переміщуватися, тому мембрани швидко відновлюються при незначних пошкодженнях, можуть розтягуватися, стискатися під час руху клітин.

Транспорт речовин через мембрани клітини відбувається кількома способами:

1. Дифузія – процес, за якого речовини проникають крізь мембрани через певні ділянки або пори внаслідок хаотичного руху молекул без затрати енергії завдяки різниці у концентрації речовин зовні та всередині клітини (за градієнтом концентрації). Дифузія різних речовин через мембрану залежить від її проникності для них.

2. Пасивний транспорт – речовини переміщуються через мембрани завдяки градієнту концентрацій, майже без затрат енергії за допомогою кількох механізмів:

А) за участю рухомих білків-переносників, які на одній поверхні мембрани приєднують транспортовану речовину, а на іншій вона звільняється.

Б) за рахунок зміни конфігурації внутрішніх білків, що перетинають мембрану.

Пасивний транспорт триває доти, поки не зрівняється концентрація речовин зовні і всередині клітини.

3. Активний транспорт – потрібна енергія, її джерелом є енергія, яка вивільняється при розщепленні АТФ або через різницю концентрації йонів по обох боках мембран (калієво-натрієвий насос).

Калієво-натрієвий насос: концентрація йонів калію всередині клітини

вища, ніж зовні, а йонів натрію навпаки. Завдяки цьому виникає градієнт

концентрацій, тому йони натрію за допомогою дифузії спрямовуються у

клітину, а йони калію – з неї. Але концентрація цих йонів в клітині і поза

нею ніколи не вирівняється, оскільки є особливий механізм, який видаляє

йони натрію з клітини і вводить у клітину йони калію. Значення цього

механізму велике: завдяки йому енергетично сприятливе (за градієнтом

концентрації) переміщення йонів натрію в клітину полегшує енергетично

несприятливий (проти градієнта) транспорт низькомолекулярних сполук

(глюкози, амінокислот).

4. Цитоз – є ендоцитоз (активний процес транспорту речовин у клітину) і ектоцитоз (з клітини).

При цитозі утворюються пухирці діаметром 0,01-2 мкм, оточені мембраною.

Розрізняють:

А) фагоцитоз – активне захоплення мікроскопічних твердих об’єктів, спостерігається лише у тваринних клітин, які позбавлені щільної клітинної стінки. Це явище відкрив у 1882р. український вчений Мечников.

Б) піноцитоз – захоплення і поглинання клітиною краплинок рідини. Процес подібний до фагоцитозу, але відбувається завдяки вгинанню мембран, властивий багатьом організмам.

Поверхневий апарат клітини утворений плазматичною мембраною, надмембранними і підмембранними структурами.

У різних груп організмів поверхневий апарат має відмінності.

У прокаріот клітинна оболонка побудована із високомолекулярної сполуки муреїну, білків, ліпополісахаридів, фосфоліпідів.

У тварин клітинна оболонка тонка, еластична, складається із білків (глікопротеїдів) та хітину (глікокалікс, солодка товста шкіра), приєднаних до плазматичної мембрани. Глікокалікс забезпечує зв’язок клітини із зовнішнім середовищем, між клітинами, завдяки ферментам може відбуватися позаклітинне травлення, через глікокалікс клітина сприймає подразнення. Оскільки цей шар тоненький, він не виконує опорну функцію, як клітинна стінка рослин, грибів, прокаріот.

У рослин клітинна оболонка називається клітинна стінка, міцна, не розтягується, бо складається із целюлози. До складу клітинної стінки можуть входити ліпіди, білки, солі кальцію, кремній. Виконує опорну функцію.

У грибів структура клітинної оболонки різна, нагадує рослинну, може бути побудована із целюлози, хітину, глікогену, пігментів, амінокислот.

Через клітинні стінки рослин відбувається транспорт води та інших сполук. Якщо клітина опиняється у розчині, концентрація солей якого вища за концентрацію солей у цитоплазмі, то вода виходить із клітини. Це спричинює явище плазмолізу – відокремлення пристінкового шару цитоплазми від щільної оболонки.

Якщо клітина опиняється у розчині, концентрація солей якого нижча за концентрацію солей у цитоплазмі – спостерігається зворотній процес – деплазмоліз, за якого вода буде надходити у клітину і внутрішньоклітинний тиск зростає.

До підмембранних комплексів належать білкові утворення, які становлять опору – цитоскелет, який представлений мікротрубочками і мікрофіламентами.

Мікрофіламенти – тоненькі нитки (4-7нм) із скоротливих білків актину, міозину, які пронизують цитоплазму. Вони можуть утворювати плетиво під плазматичною мембраною і беруть участь у зміні форми клітини, наприклад під час її руху чи поділу. Пучечки мікрофіламентів одним кінцем прикріплюються до мембрани, а другим – до органел. При збудженні клітини мікрофіламенти ковзають один відносно другого, зближуючи чи віддаляючи прикріплені структури.

Мікротрубочки – порожнисті циліндричні структури діаметром 10-25 нм, із білка тубуліну. Беруть участь у формуванні веретена поділу, входять до складу війок, джгутиків. Це полярні утворення – з одного кінця їх полюси постійно нарощуються, приєднуючи нові білкові молекули з гіалоплазми, а з іншого ці молекули послідовно від’єднуються.

1. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

2. Аналіз інтенсивності й ефективності використання основних засобів

3. Аналіз використання виробничої потужності підприємства

4. Аналіз використання технологічного обладнання

5. Резерви збільшення випуску продукції, фондовіддачі і рентабельності фондів

Дата добавления: 2014-01-07