Взаємовідносини між виробниками БД та інтерактивними службами

Відносини між виробниками БД та інтерактивною службою будуються на основі укладеного між ними договору про комерційну експлуатацію БД.

Згідно з його умовами інтерактивна служба завантажує бази даних, отримані від виробника, в АБД і здійснює комерційну експлуатацію їх. Виробник БД у свою чергу відповідає за достовірність і ліцензійну чистоту інформації, а також за регулярне оновлення її. Найважливішим розділом цього договору є положення про фінансові розрахунки між сторонами. Відомі такі схеми розрахунків: орендна та розподілена [77].

При виборі орендної схеми розрахунків інтерактивна служба сплачує виробнику БД деяку фіксовану суму за право експлуатації БД, привласнюючи у такий спосіб весь можливий прибуток. Механізм оренди вигідний інтерактивній службі, якщо вона вважає БД комерційно перспективною, а орендну плату — невисокою. Оренда також може бути вигідною виробнику БД, який в даному випадку перекладає весь ризик, пов’язаний з невизначеністю попиту, на інтерактивну службу. Але водночас виробник втрачає частину прибутку, якщо БД користуватиметися попитом.

Розподілена схема не передбачає жодних попередніх платежів виробнику БД, тому що розподілу підлягає лише реально отриманий прибуток. Цей механізм переважає на практиці, оскільки рівномірніше розподіляє ризик між учасниками угоди.

При розподілі прибутку частка виробника БД в середньому становить 25—45%, інтерактивної служби — 55—75%.

Розподілена схема може бути реалізована двома шляхами. За першим підраховується загальний прибуток, отриманий від комерційної експлуатації БД, і саме він є базою для розподілу. В цьому випадку учасники договору сумісно встановлюють ціни, за якими здійснюється розрахунок з користувачами. Поширенішим є інший спосіб, коли виробникові БД виплачується його частка у вигляді авторського гонорару, чи роялті (royalty).

Розмір роялті оговорюється в угоді чи ліцензійній угоді (Incense agreement) як ціна, сплачувана інтерактивною службою за реальну роботу користувача БД. При цьому встановлення кінцевих тарифів віднесено до компетенції інтерактивної служби.

Однією з головних проблем, пов’язаних з реалізацією розподіленої схеми взаємовідносин, є контроль виробника БД за достовірністю інформації про реальне використання АБД. Не існує жодного універсального механізму контролю, і виробники БД змушені покладатися на порядність своїх партнерів і підконтрольність аудиторським органам. У західних країнах порушень угод не спостерігалося. Але не можна сказати, що так буде і в українській практиці.

Дата добавления: 2014-01-07