Роль менеджменту в інноваційній політиці підприємства

Додаткові матеріали

Як уже зазначалося, розроблення інноваційної політики має як концептуально-підприємницькі, гак і організаційно-процедурні аспекти, отже неможливе без загального та функціонального менеджменту.

Загальний менеджмент визначає генеральну лінію стратегічного розвитку і містить:

· нормативний менеджмент (розроблення філософії підприємницької політики, визначення позиції підприємства в конкурсній ринковій ніші, формулювання загальних стратегічних намірів);

· стратегічний менеджмент (визначення стратегічних заходів, реалізації їх у часі, стратегічний моніторинг та контролінг (віддача від введення активів за рахунок контролю), управління стратегічними рішеннями в цілому);

· оперативний менеджмент (розроблення і реалізація оперативних заходів щодо практичного впровадження стратегії в дію).

Розробляючи інноваційні стратегії, необхідно враховувати такі їх особливості:

· стратегії підприємств перебувають під впливом змін у навколишньому середовищі. Вони можуть самі формувати ці зміни своїм активним впливом або відгукнутися у формі реакції (стратегія пристосування). Зміни навколишнього середовища можуть бути такими, що вже наступили, чи такими, що лише очікуються;

· стратегії дають змогу встановити, яким чином можна ввести в дію наявний потенціал з урахуванням існуючих та очікуваних у майбутньому подій, щоб можна було ефективно задіяти можливості підприємства;

· стратегія підприємства дає лише загальний напрямок розвитку підприємства. Тому їх треба доповнювати заходами тактичного порядку;

· мета стратегії підприємства — формування стійкого успіху та переваг перед конкурентами.

Зв’язок загально-конкурентних стратегій та інноваційних

Кожне підприємство, створене для досягнення певного успіху, з самого початку своєї діяльності цільовими орієнтирами обирає розвиток і зростання.

Однак реальне життя коригує ці основні настанови, оскільки нерідко створюються умови, за яких дотримання високих темпів зростання є не найкра-щим рішенням.

Об’єктивні та суб’єктивні причини спонукають підприємство збільшувати або зменшувати темпи зростання продажу, а отже, обсягів при-бутків і можливостей реінвестування їх у виробництво для подальшого роз-витку. В таких випадках йдеться про різні загальні стратегії, а не лише про стратегію зростання.

Загальні стратегії:

1) стратегії зростання (різними темпами) за рахунок:

експансії (створення / захоплення ринку, розвиток ринку або/та виробни-чого потенціалу);

диверсифікації (спорідненої, неспорідненої, конгломератної);

вертикальної та горизонтальної інтеграції;

глобалізації діяльності;

2) стратегії підтримки / стабілізації за рахунок:

захисту частки ринку;

підтримки виробничого потенціалу підприємства;

модифікації продукції;

3) стратегії реструктуризації за рахунок:

скорочення витрат та відсікання зайвого;

коротко- та довгострокової реструктуризації (в т.ч. за рахунок переорієн-тації);

освоєння нових видів діяльності та ринків;

4) стратегії скорочення діяльності:

скорочення частки ринку;

організований відступ;

«збирання врожаю»;

5) ліквідація:

санація (розпродаж);

процедура банкрутства;

закриття;

6) комбінація вищезгаданих стратегій (для поліпродуктових фірм).

Таблиця 1.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА

Етапи	Зміст ключових робіт
Встановлення загальних параметрів стратегій	Формування та взаємозв’язок місії, бачення та довгострокових цілей. Визначення та взаємозв’язок довго- та короткострокових цілей («дерево цілей»)
Розробка загаль­ної стратегії	Вибір підходів і визначення загальних стратегій підпри­ємства: розвиток (скорочення), концентрація, вертикальна інтеграція, диверсифікація, інтернаціоналізація
Селекція напрям­ків діяльності та управління «портфелем»	Управління «портфелем» підприємства. Визначення для кожного напрямку обсягів ресурсів, витрат на утримування функціональних підрозділів, превірка можливостей зростання стабілізації
Визначення методів стабілізації	Вибір методів диверсифікації: створення «внутрішніх венчурів», придбання (поглинання), СП тощо
Реструктури­зація	Аналіз середовища. Розробка програми реструктуризації та визначення методів її проведення. Розподіл та переорі­єнтація потенціалу на досягнення ключових факторів успі­ху. Взаємозв’язок основних інтересів зацікавлених груп
Ліквідація	Вибір напрямків діяльності, що мають поступово скорочуватися та ліквідовуватися

Дата добавления: 2014-01-07