Методи збору соціологічної інформації

Види соціологічного дослідження.

Що ж стосується певних видів соціологічного дослідження, то тут може бути різний розподіл. Перш за все, всі дослідження можна поділити на теоретичні й емпіричні, методологічні, фундаментальні і прикладні, польові і лабораторні. Але, крім того, соціологічні дослідження ще поділяють на:

- розвідкові, коли про об'єкт чи досліджувану проб­лему є дуже неясне уявлення. Завданням дослідника тут - чітке окреслення проблеми. Це може бути збір інформації про громадську думку щодо запланованих змін у сус­пільстві, певних реформ в економічній, політичній чи іншій сфері діяльності;

- описові дослідження - це якісно-кількісний опис об'єкта, який систематично спостерігається; дані спо­стереження записуються дослідником. Таким може бути дослідження дисципліни у трудовому колективі протягом певного часу (місяця, року);

- експериментальні дослідження - коли проводиться аналіз причин і наслідків у розвитку певних соціальних процесів. Його мета - дослідження функціональних зв'язків у соціальних об'єктах і процесах, пошук рішень певних управлінських проблем тощо. Експериментальні дослідження можуть бути проведені у будь-якій сфері діяльності суспільства (експериментальне господарство, експериментальні школи, мала сцена у театрі тощо). Як правило, експеримент проводиться на малій частині певної спільноти з тим, щоб у випадку негативного результату було менше збитків. У разі успіху, експери­ментальний досвід можна поширити на всю досліджувану спільноту. Подібні експерименти з успіхом можна здійснювати в країнах з федеративним устроєм. Дію якогось нового закону можна спочатку випробувати в одній з федерацій і не поширювати його дію на всю державу доти, доки не буде отримано позитивного ре­зультату дії цього закону.

Ми дали соціологічному дослідженню лише загальну характеристику. У деяких підручниках із соціології до видів соціологічних досліджень відносять такі дії, як спостереження, опитування та аналіз документів. На нашу думку, їх краще називати методами збору інформації, і всі вони можуть

бути використані в будь-якому з соціологічних досліджень.

У соціологічному дослідженні використовують такі методи збору соціологічної інформації.

1. Спостереження - фіксація реальних актів поведінки людини. Це досить поширений метод, але спостереження фіксує поверхневі факти досить вузького кола респондентів. Недоліком спостереження є складність або, навіть, неможливість його повторення.

Відрізняють спостереження структуровані і неструктуровані. Спостереження може бути за участю спостерігача і без нього, коли воно проводиться прихованою камерою; відкритим, коли усі бачать і знають про спостерігача, і закритим, коли спостерігач спостерігає таємно і ніхто про це не знає; польовим (якщо відбувається у реальних умовах) і лабораторним (якщо відбувається в штучно створених умовах). Відрізняють також включене спостереження, коли спостерігач є учасником подій і знаходиться серед групи людей, діяльність яких досліджує, причому люди у цій групі часто про це не знають.

2. Аналіз документів - найбільш притаманний для теоретичних досліджень, коли синтезуються дані попередніх емпіричних досліджень.

Документом у соціології називають штучно створений людиною предмет, призначений для зберігання і передавання інформації. Виділяють такі види документів:

- текстові - будь-які документи установ, преса, до­відники, журнали, особисті справи робітників, службовців, учнів, журнали відвідувань лекцій і успішності занять; залікові книжки тощо. Отже, це документи, в яких зміст викладено текстом;

- іконографічні - це документи, які зберігають ін­формацію у вигляді різноманітних зображень. Це можуть бути малюнки, фотографії, кінострічки, відеозаписи тощо. Такі документи найважливіші при вивченні минулого. Досить один раз проглянути документальні стрічки зустрічі солдат-переможців, які повертаються з фронтів другої сві­тової війни, щоб проникнутися почуттям безмірної радості людей від усвідомлення закінчення війни і повернення до мирного життя. Усі інші описи бліднуть перед цими доку­ментальними кадрами;

- фонетичні - записи на магнітофонній стрічці розмов, доповідей, виступів, співів тощо;

- статистичні - дані певних досліджень, переведені у цифри, які можуть бути поданими у вигляді таблиць, гра­фіків, діаграм у кількісних, відсоткових показниках тощо;

- офіційні - ті, що мають службовий характер, і нео­фіційні, які не мають офіційного підтвердження їх пра­вильності;

- особистісні і безособистісні і т.д.

Ставитись до документів треба критично.

3. Опитування - це найпоширеніший метод одержання первинної інформації в соціології. Виділяють такі види опитувань:

- інтерв'ю - коли дослідник (інтерв'юер) задає питання досліджуваному (респонденту), а той відповідає. Інтерв'ю може бути безпосереднім (очним), коли бесіда ведеться віч-на-віч; і заочним; наприклад, за допомогою телефону; стандартизованим (за наперед розробленим планом) і нестандартизованим (у формі вільної співбесіди); одно­разовим і багаторазовим тощо;

- анкетне опитування - коли респондент письмово дає відповіді в наперед складеній дослідником анкеті, яку йому можуть вручити безпосередньо в руки і після запов­нення забрати або надіслати поштою чи опублікувати в газеті, журналі.

Складання анкети не така проста справа. Список питань повинен відповідати поставленій меті дослідження і «влучати в одну точку». Неправильно складена анкета не дасть бажаних результатів і може виявитися пустою тратою часу. Часто анкету складають з поліфункціональною метою, тобто так, щоб отримати максимум інформації про досліджувану проблему, про інші, пов'язані з нею, а також про самого респондента, умови його життя, соціальний статус тощо. Причому довга анкета не завжди є кращою, іноді коротка дає оперативніші результати, хоча багато питань анкети, особливо, якщо вони добре продумані, дають більш вичерпну інформацію про досліджувану проблему;

- експертне опитування проводиться тоді, коли дослідник підбирає респондентів за наперед заданими характеристиками. Якщо йому треба знати оцінку того чи іншого прийнятого закону, то він опитує фахівців з відповідної галузі знання: економістів, якщо цей закон стосується економіки, юристів, якщо він стосується правової сфери тощо.

Ми назвали лише основні види опитувань, цей список можна продовжити (наприклад, соціометрія).

Як правило, опитування часто проводиться з метою виявлення громадської думки з того чи іншого питання. Д. Геллап ще у 30-і роки організував у США Інститут громадської думки, який успішно працює і сьогодні. Інститут Геллапу двічі на тиждень проводить загальнонаціональні та регіональні опитування і публікує їх результати у 150 газетах. Він має 30 філій у 50 країнах. Таким чином вивчається громадська думка не тільки мешканців США.

4. Вибірковий метод - коли після аналізу частини (вибірки) робиться висновок про ціле (генеральну сукупність). Робота з вибіркою, перш за все, економить час на дослідження, дає змогу швидко і оперативно досягти бажаного результату. Крім того, робота з вибіркою значно зменшує витрачання коштів на дослідження. Соціологи працюють з вибіркою ще й тому, що їм потрібна інформація з власних рук, яка зібрана «по-живому»: одразу після певної події чи навіть під час самої події. Користування офіційною статистикою містить у собі вади: реальні дані можуть бути з політичних мотивів дещо змінені представниками влади, вони можуть бути і дещо застарілими, і тому не такими оперативними.

Попри вказаних позитивних рис вибіркового методу, він має одну суттєву ваду: його результати завжди носять імовірний характер.

Вірогідність результату, отриманого при роботі з вибіркою, залежить від її репрезентативності. Репрезентативність - це достатня кількість вибраних об'єктів аналіз яких дозволяє правильно судити про всю ге­неральну сукупність. Чим більший обсяг вибірки, тим вона репрезентативніша. Але з великою вибіркою працювати важко і часто недоцільно, тому що для вирішення деяких питань може бути достатньо зовсім невеликої вибірки.

Вибірки можуть бути таких видів:

- випадкова - коли відбір об'єктів для дослідження проводиться повністю незалежно від дослідника. Як правило, тут використовується метод випадкових чисел, при якому користуються спеціально розробленими таблицями, з яких переться певний ряд випадкових чисел, за ними і від­бирають певну кількість або об'єктів, або респондентів, або документів для дослідження;

- механічна - є своєрідним різновидом випадкової. Тут задається певний інтервал, через який беруться для дослідження певні об'єкти (документи, респонденти чи відповідні показники). Так може бути прийняте рішення опитувати кожного третього або п'ятого з досліджуваної групи, це означає, що у вибірку можуть з однаковим ступенем ймовірності попасти будь-які об'єкти (респонденти, доку­менти тощо);

- стихійна - це вибірка, яка залежить від стихії. Дослід­ник може знати про недостатність вибірки, але збільшити її не може, бо інших даних просто нема, вони або втрачені, або зовсім не доступні для дослідника. Таке може бути в результаті пожежі, війни, коли збереглась лише частина документів, а інша втрачена і тому дослідник має задо­вольнитися тим, що є. Іноді він може зовсім не мати даних про ступінь репрезентативності вибірки, з якою працює. Таке часто трапляється в роботі з історичними джерелами, тому стихійна вибірка характерніша для вивчення минулого, коли дослідник вже не може відновити втрачені дані;

- квотна - коли відбір ведеться за наперед заданими характеристиками. Прикладом цього виду вибірки може бути експертне опитування. Крім того, при опитуванні певної групи людей, (враховуючи вік), респондентів, у вибірку представники різного віку повинні попадати за квотою, яка відповідає справжній кількості вікових груп. Якщо у генеральній сукупності представники пенсійного віку становлять 50 %, то цей відсоток повинен зберегтися й у вибірці.

Отже, перелічені чотири методи збору соціологічної інформації є основними, що застосовуються соціологами. Звичайно, ними не обмежується соціологічне дослідження, є й інші методи, але вони більш специфічні і не мають такого широкого, загального поширення.

Дата добавления: 2014-01-07