Договори

Особисто-майнові права – права на якусь річ, які виникають лише стосовно певних осіб на підставі закону чи з прийнятих ними на себе зобов`язань. Особисто-майнові права, за якими одна особа зобов`язана щось вчинити на користь іншої, грунтуються або безпосередньо на законі, або на договорі, або на заподіяній шкоді.

Божевільні і діти віком до 7 р. не можуть вступати у зобов`язальні відносини, а неповнолітні та повнолітні, які не можуть самостійно вступати у зобов`язання (обмежені у дієздатності), можуть укладати договори зі згоди батька або представника (опікуна чи піклувальника) та суду. Підстави недійсності договору – укладення його внаслідок помилки, під страхом, оманою, а також якщо предмет договору буде вилучений з обігу до його передачі стороні договору. Договір укладається усно чи письмово, судовим чи позасудовим порядком, при свідках чи без. Договори виконуються у час, місці і способом, визначеними сторонами.

Види договорів. Договір дарування – за яким особі надається річ безоплатно; притому договір вважається укладеним з моменту передачі речі (при усному укладенні договору) або з моменту укладення письмового договору про передачу речі.

Договір поклажі – за яким особа приймає на зберігання чужу річ; причому договір вважається укладеним з моменту передачі речі (а не з моменту усної домовленості). Поклажоутримувач не набуває ні права власності, ні володіння, ні користування, а лише утримує (держить) річ із зобов`язанням оберігати її від шкоди та повернути по спливу домовленого строку у тому стані, в якому прийняв її, причому з усіма приростами. Поклажодатель зобов`язаний відшкодувати поклажоутримувачу заподіяну з його (поклажодателя) вини шкоду і витрати, здійснені для збереження речі чи для збільшення постійних доходів від неї. Взаємні вимоги сторін договору щодо рухомої речі можуть бути заявлені шляхом позову лише упродовж 30 днів з моменту її повернення.

Договір ссуди – за яким особі передається неспоживна річ лише для безоплатного використання на певний строк; притому договір вважається укладеним з моменту передачі речі. Без згоди ссудоутримувача ссудодатель не вправі витребувати передчасного повернення йому речі, аналогічно ссудоутримувач без згоди ссудодателя не вправі передчасно повертати йому річ.

Договір позики. Предметом грошової позики можуть бути монети, паперові гроші, публічні відсоткові папери. У разі зміни вартості позичених грошей боржник повинен повернути позику рівноцінно тій вартості, яку він позичав. При позиці інших споживних речей (крім грошей) позикодавець може обумовити повернення їх у тій же кількості, того ж роду і якості, на що не вплине підвищення чи зниження цін у час дії договору. Дозволено нараховувати 6% річних на позику без застави і 5% річних на позику із заставою. Відсотки стягуються при поверненні позики, а якщо договір укладено на кілька років, то щорічно, причому не більш як за півроку наперед. Заборонено нараховувати відсотки на відсотки, однак відсотки, що наросли за 2 і більше років, можуть за домовленістю сторін бути виокремлені у новий борг. Відсотки з грошових позик сплачуються тим же родом грошей, що й сам капітал.

Договір купівлі – за яким річ надається іншій особі за певну суму грошей; притому право власності на річ набувається лише з моменту її передачі. Купівельна ціна сплачується готівковими грішми. Якщо річ відчужується частково за гроші, а частково за іншу річ, то договір вважається купівлею чи міною залежно від того, більше чи менше сплачено грошей порівняно з ціною відданої речі (при сумі грошей рівній ціні речі договір вважається купівлею). Для визначення ціни відчужуваної речі може слугувати ціна, визначена при попередньому її відчуженні, або середня ринкова ціна; якщо ж на товари існує такса, то продавець не вправі завищувати ціну речі. Продавець зобов`язаний зберігати річ до моменту її передачі покупцю, а покупець зобов`язаний прийняти річ негайно чи у домовленй час, сплативши купівельну ціну готівковими грішми. Якщо продавець передає річ покупцю без сплати ним купівельної ціни, річ вважається проданою у кредит, притому право власності на неї негайно переходить до покупця.

Особливі умови договору купівлі: збереження за продавцем права викупу проданої речі, право зворотнього продажу речі покупцем продавцю, право переважної купівлі продавцем проданої речі, продаж речі під умовою випробування, право продавця вибору кращого покупця, право продавця доручення продажу.

Викуп продавцем проданої речі – взаємоповернення купленої речі у тому ж стані та сплаченої суми; притому взаємовигоди від грошей і речі взаємопокриваються, а втрати і збитки відшкодовуються. Право викупу стосується лише нерухомих речей і належить продавцю пожиттєво. Аналогічні вимоги стосуються права покупця зворотнього продажу речі продавцю.

Право переважної купівлі проданої речі – належить продавцю щодо рухомих речей упродовж 24 годин, а нерухомих – 30 днів з моменту висловлення такої пропозиції покупцем, а при продажу судом з публічних торгів - попередній продавець запрошується до участі, але з правом викупу речі за суму, пропоновану на торгах. Право переважної купівлі не поширюється на інші види відчуження, тобто без попередньої домовленості між продавцем і покупцем. Третя особа, яка придбала річ, на яку належало право переважної купівлі, вважається добросовісним або недобросовісним володільцем.

Купівля речі з правом випробування – річ не переходить у власність до покупця до сплати її ціни, притому упродовж строку випробування покупець вважається ссудоприймачем, а якщо строк випробування у договорі купівлі не вказано, то для рухомих речей він становить 3 дні, а для нерухомих – 1 рік.

Право вибору кращого покупця – належить продавцю, якщо річ ще не передана, а лише домовлено з одним покупцем про її продаж; якщо річ вже передана, то договір купівлі припиняється при появі кращого покупця у вказані у договорі строки, а якщо строк не вказано, то у строк, встановлений для купівлі з випробуванням (для рухомих речей 3 дні, для нерухомих – 1 рік). При припининенні договору купівлі в разі появи кращого покупця вигоди від речі і грошей взаємопокриваються, притому щодо покращення чи погіршення стану речі перший покупець вважається добросовісним володільцем.

Право доручення продавцем здійснення продажу речі третьою особою – у вказані строки третя особа зобов’язана надати продавцю купівельну ціну або повернути річ; притому у цей строк продавець є власником речі, і уповноважена особа відшкодовує йому збитки або навпаки отримує від нього відшкодування витрат. Якщо річ нерухома чи не визначена її ціна або строк сплати, то уповноважена особа вважається повіреним.

Оплатний договір особистих послуг (найм послуг) – коли наймач зобов’язується надати послуги чи здійснити роботи (зокрема, виготовити якийсь твір) за певну винагороду. Якщо винагорода не передбачена ні договором, ні законом, то встановлюється судом. Наймодавець може відмовитись від договору при суттєвих недоліках твору, які роблять його непридатним до використання чи прямо суперечать домовленому; якщо ж прийме цей твір, то може вимагати виправлення чи відшкодування шкоди, зокрема не сплатити певну частину винагороди. Наймодавець може не прийняти не виконаний у строк твір або вимагати відшкодування. Наймач отримує відшкодування в разі прострочення наймодавцем надання йому можливостей для виконання замовленого. Винагорода сплачується після виконання робіт, якщо ж робота здійснюється почастинно чи построково або протребує додаткових затрат, то наймач може вимагати сплати частини винагороди попередньо та відшкодування затрат. Якщо наданий для проведення робіт матеріал чи вже готовий твір випадково загине (повністю або частково), то відповідальність несе власник матеріалу чи твору; якщо ж наймодавець надав непридатний матеріал, а наймач не застеріг його і твір вийшов невдалий, то відповідальність несе наймач. Якщо матеріал надає наймач, то вважається, що це договір купівлі. Наймач не може бути достроково звільнений чи сам відмовитись від виконання. У виняткових випадках наймач може передоручити виконання, але особисто відповідає за третю особу. Умови договору особистих послуг поширюються також на найм адвокатів, лікарів, управителів, провізорів, художників, постачальників та інших осіб, що надають послуги за винагороду. До цього типу договорів належить також договір про видання твору, за яким автор надає іншій особі право відтворення твору через друк і право його збуту; притому видавець сплачує винагороду відразу по наданні твору. Якщо кількість екземплярів твору обумовлена, то на нові видання необхідна згода автора. Автор, що бажає здійснити перевидання зі змінами, вправі вимагати від видавця вилучення з продажу попереднього видання за умови відшкодування йому всіх непроданих екземплярів. Права автора на перевидання не переходять до його спадкоємців. Якщо замовник твору видавець, то йому належить повне право видання, а автор має право лище на обумовлену винагороду. Умови цього договору стосуються і музичних творів, географічних карт і топографічних креслень. Цей договір може передбачати і надання не винагороди, а певних речей чи виконання певних дій. Річ надана для вчинення неможливого чи недозволеного не підлягає поверненню.

Договір про спільність майна ( тобто договір товаристськості, договір співтовариства, договір про спільну сумісну діяльність) – це співтовариство з метою спільного набуття, коли двоє чи більше осіб об’єднують свою працю чи також свої речі (майно) для досягнення спільної вигоди. Види товариства залежать від передачі у спільність лише окремої речі чи суми або цілого роду речей (всіх товарів, плодів, земель чи навіть всього майна учасників товариства). Якщо договір передбачає передачу всього майна, то мається на увазі дійсне (наявне на час укладення договору) майно, якщо ж договір передбачає передачу і майбутнього майна, то це стосується лише набутого, а не успадкованого майна, крім випадків, прямо передбачених у договорі. Майно повинно бути визначено і описано у договорі, інакше договір щодо передачі у спільність майна вважається недійсним. Спільність всього дійсного і майбутнього майна встановлюється здебільшого у договорах між подружжям. Все, що призначене для ведення спільних справ, становить майно чи капітал товариства, решта, що перебуває у володінні кожного члена товариства, вважається їх окремим майном. Якщо частки учасників товариства внесені грішми, споживними речима чи неспоживними, але оцінними, то не лише отриманий від них прибуток, а й сам капітал вважаються спільною власністю. Учасники товариства, які вносять у спільну справу не грошовий чи речовий внесок, а власну працю, мають право лише на прибуток, але не на капітал товариства. За загальним правилом частки учасників повинні бути рівними, але незалежно від розміру їх внесків, вони зобов’язані однаково сприяти спільній вигоді. Учасники не вправі передоручати сприяння спільній вигоді товариства третій особі чи самостійно приймати когось у товариство або вести сторонню справу, невигідну для товариства. Якщо внаслідок зміни обставин досягнення спільної мети товариства стало неможливим без збільшення розмірів внесків учасників товариства, то незгідний з тим учасник вправі або зобов’язаний вийти з товариства. Якщо ведення справ доручено одному чи кільком учасникам, то вони вважаються повіреними, представництво товариства перед третіми особами теж може бути надане одному чи кільком учасникам. Кожен учасник відповідає за шкоду, заподіяну ним товариству. Прибуток товариства становить майно, що залишається після вирахування усіх витрат і збитків, а капітал товариства залишається власністю окремих учасників товариства, крім випадків, коли вартість робіт була приєднана до капіталу і все вважалося спільним майном. Прибуток розподіляється пропорційно до внесків капіталу чи цінності проведених учасниками робіт. Незаконними вважаються домовленості між учасниками про увільнення когось з учасників від відповідальності за збитки, заподіяні товариству або, навпаки, надання йому більших відсотків з прибутку. До завершення справи учасники не вправі вимагати остаточного розрахунку і розподілу прибутків чи збитків. Якщо ж спільна справа триває кілька років, то учасники вправі щорічно вимагати (якщо це не шкодить спільній справі) звіту і розподілу прибутків. Товариство припиняється, коли спільна справа завершена чи не може бути продовжена, коли увесь спільний капітал втрачено, коли завершився строк співпраці товариства, якщо помер один із двох учасників товариства або якщо вийшов головний учасник товариства, а також якщо хтось з учасників запропонував припинити безстроковий договір товариства. Учасник може бути виключений з товариства достроково, якщо не виконує істотних умов договору, якщо він визнаний недієздатним, якщо оголошений судом марнотратним, якщо став фінансово неспроможним або якщо вчинив злочин, внаслідок чого втратив довіру партнерів. Спадкоємці учасників товариства не успадковують їх зобов’язання за договором співтовариства, крім випадків прямо передбачених у самому договорі товаристськості.

Ризикові договори – за якими обіцяється і приймається якась очікувана, але невідома вигода; це оплатні або безоплатні договори, залежно від обіцянки відшкодування. До них належать: парі, гра, лотерея; всі договори купівлі та інші договори, предметом яких є очікувані права чи майбутні, ще невідомі речі; пожиттєва рента; громадські пенсійні установи; договори страхування і бодмерейні договори. За цими договорами не допускається спір щодо збитків більше, як на половину ціни.

Парі – якщо щодо невідомої ще обом сторонам події між ними домовлена певна ціна на користь тої сторони, чиє твердження виявиться правильним. Парі визнається недійсним, якщо сторона, що виграла, була впевнена у результаті і приховала це від другої сторони. Сторона, що програла, якій попередньо був відомий результат, вважається дарувальником. Будь-яка гра – це вид парі, до ігор застосовуються ті ж правила, що й до парі. Лотерея між приватними особами, що передбачає парі або гру відбувається за правилами парі чи гри; якщо ж лотерея відбувається для здійснення розподілу чи вибору або для вирішення спору, то застосовуються правила, встановлені для інших договорів.

Звичайним договором купівлі вважається обіцяння за певну кількість майбутніх речей відповідної ціни. Ризиковим договором є купівля за певну ціну майбутніх вигод речі гуртом або очікуваної речі.

Договір пожиттєвої ренти – коли особі за гроші або за річ, оцінену у грошовій формі, обіцяно певну щорічну виплату упродовж життя певної особи (однієї чи другої сторони договору або третьої особи). Рента виплачується наперед за чверть року.

До ризикових договорів належить також договір, за яким шляхом внесків створюється спільний пенсійний капітал вкладників, їх дружин або сиріт.

Договір страхування – коли особа приймає на власний ризик шкоду, якої може зазнати інша особа не з власної вини, і обіцяє за певну ціну надати їй обумовлену винагороду. За цим договором страхувальник відповідає за випадкову шкоду, а застрахований за обіцяну ціну. Предметом договору є товари та інші речі, зокрема будинки і маєтки. Договір визнається недійсним, якщо при його укладенні застрахований вже знав про втрату речі або страхувальник знав про її безпечне становище. Бодмерейний договір – стосується морського страхування.

Шлюбні договори – укладаються у шлюбному союзі щодо майна, а саме: приданого, зустрічного приданого, ранкового дарунку, спільності майна, управління і користування власним майном, порядку спадкування, а також пожиттєвого користування майном померлого подружжя та вдовиного утримання.

Дата добавления: 2014-01-07