Керівництво Збройними Силами України

Слайд №10

Функціональні структури Збройних Сил України.

Слайд №9

Слайд №8

Слайд №7

До складу Повітряних Сил належать такі роди авіації та військ:

· роди авіації;

- бомбардувальна;

- винищувальна;

- штурмова;

- розвідувальна;

- транспортна;

· війська

- зенітно – ракетні;

- радіотехнічні.

Військово – Морські Сили – забезпечують недоторканість морських і прибережних територій України та дозволяють їм зберігати статус розвинутої морської держави.

До складу Військово – Морських Сил належить:

- надводні сили;

- морська авіація;

- берегові ракетні війська;

- війська берегової охорони;

- морська піхота.

До функціональної структури Збройних Сил України відноситься:

· Об’єднанні сили швидкого реагування;

· Основні сили оборони;

· Стратегічні резерви.

Об’єднанні сили швидкого реагування (ОСШР) – міжвидове оперативне об’єднання військ (сил) призначене для негайного реагування на загрози та збройні конфлікти з метою їх локалізації, нейтралізації та недопущення переростання у війну і мають у своєму складі:

- сухопутний компонент;

- повітряний компонент;

- морський компонент;

Вони мають такий склад:

- сили негайного реагування;

- сили швидкого реагування.

Укомплектованість військових частин та підрозділів ОСШР становить близько 95%, технікою і озброєнням з необхідним запасом ресурсу –

95 – 100 %. Їх основу складатимуть багатофункціональні аеромобільні та повітряно – десантні війська з середнім та легким озброєнням. Вони готуватимуться насамперед до участі в миротворчих операціях, а також залучатимуться до анти терористичних дій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Основні сили оборони – найбільш чисельна функціональна складова Збройних Сил, призначена для посилення об’єднанних сил швидкого реагування під час ліквідації ними збройного конфлікту на загрозливому напрямку, а також для розгортання у визначенні терміни у випадку масштабного збройного конфлікту, з метою відсічі агресії. У мирний час основні сили оборони утримуються на нижчому порівняно з об’єднанними силами швидкого реагування ступені бойової готовності та потребують більш тривалого терміну для розгортання з метою ведення бойових дій. До складу Основних сил оборони належать:

- сили нарощування;

- сили стабілізації;

Стратегічні резерви – призначені для підсилення Основних сил оборони та можуть розгортатися напередодні або під час збройного конфлікту.

Керівництво Збройними Силами України здійснюється Президентом України — Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. В особливий період стратегічне керівництво Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами Президент України здійснює через Ставку Верховного Головнокомандувача (у разі її створення), робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України.

Генеральний штаб Збройних Сил України є головним військовим органом з питань планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Одним з керівних документів за якім здійснюється діяльність ЗСУ є Воєнна доктрина України. Це документ, який визначаєзагальні положення доктрини, воєнно-політичні засади, воєнно-стратегічну складову, воєнно-економічну та військово-технічну складові Воєнної доктрини.

Так, наприклад, у загальних положеннях цього документу визначається, що Воєнна доктрина України — це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави. Воєнна доктрина має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником.

Метою оборони України є підготовка держави до збройного захисту, а також її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. У найближчій перспективі можливість широкомасштабного застосування воєнної сили проти України є малоймовірною. Проте не виключається можливість, що за певних обставин Україна може бути втягнута у воєнні конфлікти різної інтенсивності.

Доктрина визначає основні завдання ЗС у мирний час, особливий період до початку збройної агресії, в особливий період у разі збройної агресії та інші завдання.

Так у мирний час ЗСУ здійснюють розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльності в інтересах оборони держави; підтримання військ (сил) у постійній бойовій і мобілізаційній готовності; несення бойового чергування; проведення заходів з оперативної, бойової, мобілізаційної та гуманітарної підготовки військ (сил) до виконання завдань за призначенням; та інші завдання.

Більш повно зі змістом Воєнної доктрина України Ви ознайомитися під час самостійної роботи.

Дата добавления: 2014-01-07