Експертний експертимент

ВСТУП

Тема 2

О.О.Садченко

____. ____. 2010

ЛЕКЦІЯ

зі спецкурсу “Судово-балістичні дослідження”

“Наукові, правові, організаційні основи та завдання судово-балістичної експертизи”

Навчальний час – 2 години

Для курсантів навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів КНУВС

(експертно-криміналістичної спеціалізації)

Обговорено та схвалено на засіданні

кафедри криміналістичних експертиз

22.01.2010 протокол № ___

Київ – 2010

Вид лекції: інформаційна

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: засвоєння теоретичних положень та формування предметно-розумових умінь щодо окремої галузі науки криміналістики – судової балістики.

2. Розвиваючі: розвиток інтелектуальних здібностей, пам’яті, уваги, уяви, самостійності курсантів і слухачів, прищеплювати раціональні способи пізнавальної діяльності, визначення наукових правових і організаційних основ судової балістики, її системи і завдання.

3. Виховні: сприяти формуванню наукового світогляду, професійного мислення.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни (спецкурси) – криміналістика, філософія, ТОСЕ, трасологія, судова медицина, НДФ

Дисципліни (спецкурси), що забезпечуються –“Судово-балістичні дослідженняі”, “Криміналістичні обліки”

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність – схеми, плакати, слайди, планшети

Технічні засоби навчання – мультимедійний проектор, графопроектори

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Вступ ………………………………………………………………………4

1. Предмет судово-балістичної експертизи……………………................5

2. Об'єкти судово-балістичної експертизи……………………………...10

3. Суб’єкти судово-балістичної експертизи……………………………14

4. Методика досліджень при проведенні судово-балістичних експертиз……………………………………………………………..17

4.1. Підготовча стадія дослідження……………………………….17

4.2. Детальне (роздільне) дослідження речових доказів…………19

4.3. Експертний експеримент………………………………………21

4.4. Порівняльне дослідження об'єктів……………………………23

4.5. Оцінка результатів дослідження і формулювання висновків.23

Висновки …………………………………………………………………25

Список використаної літератури………………………………………...26

Одне із головних питань, що існують в судовій балістиці є організація і проведення судово-балістичних експертиз. Згідно визначення науки криміналістики криміналістичні експертизи вирішують ідентифікаційні і неідентифікаційні задачі. В свою чергу неідентифікаційні дослідження діляться на класифікаційні, діагностичні і ситуаційні відповідно.

Організація і проведення ідентифікаційних і неідентифікаційних досліджень взалежності від ступеню складності їх, вимагає відповідної організації діяльності експертних закладів, технічного та наукового забезпечення діяльності експерта. Це включає в себе структуру експертних закладів і організацію їх діяльності в залежності від територіальності, види та методики проведення судово-балістичних досліджень, технічне забезпечення. Згідно Закону України “Про судову експертизу”, в залежності від організації проведення криміналістичних експертиз вони поділяються на первинні, додаткові, повторні та комісійні. Кримінально-процесуальний кодекс (КПК) України вказує і на обов'язкове призначення проведення ряд експертиз. В їх коло судово-балістичні дослідження не входять і не є обов'язковими, але за своєю суттю є вирішальними в розслідуванні багатьох кримінальних справ пов'язаних з застосуванням вогнестрільної зброї та набоїв до неї.

З ціллю більш ефективного вирішення вище згаданих задач в даній лекції ми детально розглянемо предмет, об'єкт судово-балістичної експертизи, суб'єкти експертної діяльності та їх організацію, а також розглянемо структуру самого дослідження.

1. ПРЕДМЕТ СУДОВО-БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Будь-який клас, рід і вид судової експертизи визначається й обмежується від інших, виходячи з її предмета, об'єктів і спеціальних методик досліджень, взаємозалежних і взаємообслуговуючих один одного. Криміналістична експертиза як один із класів судової експертизи містить у собі ряд родів, одним із яких є судово-балістична.

Теоретичною основою судово-балістичної експертизи є с удова балістика (предмет) - це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності відображення й одержання інформації про походження і застосування вогнепальної зброї, патронів до неї (і їхніх елементів), слідів їхнього застосування і розробляє технічні прийоми, методи і засоби виявлення, фіксації, вилучення, зберігання і дослідження даних об'єктів для розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Предмет кожного класу, роду і виду судової експертизи розглядається в двох аспектах - як відомої суми спеціальних пізнань, і як практичної діяльності використовуваних для цілей правосуддя. Виходячи з вище сказаного, предметом судово-балістичної експертизи як відомої суми спеціальних пізнань є судова балістика, а предметом її як практичної діяльності є усі факти (обставини справи), що можуть бути встановлені засобами експертного дослідження даної експертизи. Предмет характеризується колом питань, що вирішуються нею, і багато в чому залежить від виду і характеру об'єктів досліджень (родовий предмет). По кожній конкретній кримінальній справі потрібно установлення свого кола обставин і відповідно - конкретний предмет експертизи буде виражатися тими конкретними питаннями, що вимагають свого рішення експертом.

Факти, що вимагають установлення засобами судово-балістичної експертизи, надзвичайно різноманітні, однак, відповідно до цілей, задач й об'єктів досліджень (а звідси - і застосовуваними методиками) цю експертизу в цілому можна розділити на два види: ідентифікаційну і неідентифікаційну [4, 5, 10].

Ідентифікаційна судово-балістична експертиза підрозділяється на два підвиди - для встановлення індивідуальної та групової тотожності (групової приналежності).

Судово-балістична експертиза для встановлення індивідуальної тотожності включає:

- ідентифікацію зброї, що застосовувалась на місці події за слідами на снарядах (кулях, шроті, картечі або їхніх замінників) і стріляних гільзах, приналежність кулі і гільзи одному патрону;

- установлення єдиного джерела походження патронів і їхніх елементів за місцем їхнього виготовлення, застосовуваним інструментам (устаткуванню, матеріалам) для їхнього виготовлення або спорядження, або збереження.

Судово-балістична експертиза для встановлення групової приналежності вогнепальної зброї і патронів до неї (їхніх елементів).

Науковою основою цього підвиду є системи класифікацій, розроблених в судовій балістиці й інших науках (військово-технічних, мисливствознавстві й ін.). У залежності від того, чи досліджуються самі об'єкти, їх матеріально фіксовані відображення або сліди пострілів, така експертиза має три різновиди:

- установлення виду, моделі (системи, зразка), калібру зброї за слідами на стріляних гільзах і снарядах (робиться на проміжному етапі при встановленні індивідуальної тотожності, а також у випадках відсутності що перевіряється об'єкта -зброї, при його необоротних змінах або непридатності для індивідуальної ідентифікації слідів частин зброї на снарядам і гільзах, викликаних корозійними процесами, або термічним, механічним, хімічним або іншим впливом, при застосуванні для стрільби патронів-замінників невідповідного калібру, виду або зразка);

- установлення групової приналежності об'єктів шляхом їхнього безпосереднього вивчення; приналежності їх до вогнепальної зброї або боєприпасів, визначення їхнього виду (по різних основах класифікацій, у тому числі по призначенню, способу виготовлення й ін.), моделі і зразка, відповідності патронів і їхніх елементів визначеному зразку зброї;

- установлення виду, моделі і зразка зброї за слідами пострілу на перепонах, по каналу стволу або на особі, що стріляла (на руках, одязі, головному уборі), або факту про те, що ушкодження є вогнестрільним.

Неідентифікаційна судово-балістична експертиза також має три підвиди:

- класифікаційна, - що відносить досліджуваний об'єкт до визначенного виду, типу системи вогнестрільної зброї та бойових припасів;

- діагностична - пов'язана з розпізнаванням властивостей досліджуваних об'єктів;

- ситуаційна - спрямована на встановлення обставин проведення пострілів.

До діагностичних судово-балістичних експертиз відносяться:

- установлення технічного стана і придатності для виробництва пострілів вогнестрільної зброї і патронів до неї, їхніх вражаючих якостей (дальності прицільної стрілянини, пробивної дії снарядів або їхньої забійної дії і граничної дальності їхнього польоту), причин і механізму руйнації або ушкодження їх, можливості пострілу зі зброї без натискання на спусковий гачок за певних умовах, причин осічок при спробах зробити постріли, можливості проведення пострілів із визначеної зброї визначеними патронами;

- установлення факту проведення пострілу зі зброї після останнього її чищення і його давності, або встановлення виду снаряду яким був зроблений останній постріл (кулею, шротом, картеччю або їхнім замінником);

- установлення факту рикошету снаряду до влучення його в потерпілого, визначення послідовності пострілів за снарядами, гільзами і вогнестрільними ушкодженнями, кількості пострілів, зроблених зі зброї після останнього її чищення.

До ситуаційних судово-балістичних експертиз відносяться встановлення дистанції, напрямку і місця проведення пострілу (місце розташування стріляючого і самої зброї) за вогнестрільними ушкодженнями, відкладеннями продуктів пострілу, розташуванню стріляних гільз, слідів ніг і т.д.

Необхідно відзначити, що встановлення дистанції пострілу за слідами в області вхідних вогнестрільних ушкоджень робиться в рамках судово-балістичної експертизи тільки при дослідженні об'єктів неживої природи (предметів обстановки в помешканні, двері і т.п.), у тому числі одягу якщо при цьому тілу потерпілого не були заподіяні ушкодження.

Якщо ж ушкодження не тільки на одязі, але й на тілі потерпілого (що залишився в живих або його трупі), найбільше ефективно оцінювати їх у сукупності, тому рішення питання про дистанцію пострілу робитися в рамках судово-медичної експертизи, проведеної співробітниками лабораторій фізико-технічних досліджень бюро судово-медичної експертизи обласного (міського) або республіканського рівня.

Визначення взаємного розташування зброї і потерпілого в момент пострілу і технічної можливості пострілу з визначеної зброї (у тому числі при самогубстві) самим потерпілим, робляться шляхом комплексної медико-криміналістичної, тобто судово-медичної і судово-балістичної експертизи.

В перший лекції говорилося про об'єкти судової балістики, що цілком поширюється на об'єкти судово-балістичної експертизи (тобто це насамперед: вогнепальна зброя, патрони і їхні елементи, сліди їхнього застосування). Однак для вчинення злочинів використовується не тільки вогнепальна зброя, але і різні піротехнічні засоби, що діють на принципі використання енергії порохових газівабо вибухових речовин, що ініціюють (стартові, газові, будівельно-монтажні, шумові і сигнальні пістолети і револьвери), пістолети і рушниці для підводного полювання, пневматична, спортивна зброя (гвинтівки і пістолети), а також патрони і снаряди до них, що хоча і не є вогнепальною зброєю або бойовими припасами, але мають багато загального, тому досліджуються в рамках судово-балістичної експертизи і відносяться до її предмету [8].

Значною мірою в предмет судово-балістичної експертизи входять:

- відновлення знищених або змінених маркувальних знаків (серії, номера, роки виготовлення й ін.) на частинах і деталях зброї, тому що, крім володіння методиками відновлення таких знаків на металі, дереві і пластмасі експерту необхідні спеціальні пізнання в судовій балістиці про точне місце розташування знаків, їхньому типовому утриманні, розміру і способі нанесенні й ін., таке дослідження носить комплексний характер і до нього залучаються експерт-баліст і експерт-хімік;

- установлення частиною, якого видання (газети, книги і т.п.) є паперовий пиж, знайдений на місці події або витягнутий із тіла вбитого, або єдиного цілого по його частинах (паперових пижів із різних патронів і т.п.). Якщо експерт-криміналіст, що спеціалізується й області судової балістики, не володіє техніко-криміналістичною експертизою документів, до участі в такому дослідженні залучається відповідний фахівець.

2. ОБ'ЄКТИ СУДОВО-БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Об'єктами судово-балістичної експертизи є:

- вогнепальна зброя, її частини, деталі і приналежності; патрони і їхні елементи; матеріали, інструменти й інші засоби для виготовлення зброї або патронів і їхнього спорядження;

- вогнестрільні ушкодження і відкладення продуктів пострілу на перепонах від зброї, що стріляла;

- фактичні дані про обставини виготовлення і застосування зброї і патронів, їхнього збереження, носіння й ін., що містяться в протоколах слідчих дій, додатках до них і висновках експертів (судових медиків і ін.).

- піротехнічні засоби, патрони до них і їхні елементи, пневматична зброя і споряди до неї і т.п.

Вогнепальною зброєю - є така зброя в який для метання вражаючого елемента (снаряда), використовується енергія пороху або його замінників, що володіє трьома критеріями: вогнестрільностю, надійністю й зброярністю, а також конструкційними ознаками якої є наявність: стволу, замикаючого і стріляючого механізмів [5, 7, 9].

Вогнепальна зброя з моменту її появи багаторазово змінювалась й удосконалювалась, але принцип її дії залишається незмінним - поразка цілі досягається снарядом, що метається на відстань силою тиску газів, що утворилися при горінні пороху або його замінників, тобто ця зброя є метальною. Вона може бути різною за способом заряджання, виготовлення, за кількістю використовуємих снарядів (патронів), конструкції, ступеня автоматизації і т.д., але має наступні істотні ознаки, що характеризують її саме як вогнепальну зброю, незалежно від простоти і навіть примітивності її устрою, або навпаки - досконалості і складності.

Загальні ознаки вогнепальної зброї (властиві будь-якій зброї) - призначення пристрою для нападу або активної оборони (захисту) і поразки цілі шляхом її руйнації, або нанесення серйозних тілесних ушкоджень (якщо ціль - жива істота);

Спеціальні ознаки зброї:

- використання енергії газів порохуабо іншої вибухової речовини (його замінника) для метання снаряду;

- наявність стволу для надання напрямку рухуснаряду;

- наявність замикаючого пристрою (нехай навіть самого примітивного, наприклад, сплющеного кінця стволу в казенній його частині);

- наявність пристрою для запалення заряду (ударного-спускового механізму, затравного отвору і т.д.);

- достатня вражаюча дія снаряду;

- конструкція зброї і її надійність повинні забезпечувати можливість проведення з неї більш одного пострілу (тобто якщо предмет руйнується при першому ж пострілі з нього, його не можна вважати вогнепальною зброєю);

Факультативні ознаки зброї:

- наявність механізмів зачинення і запалення заряду;

- наявність пристосувань, що забезпечують зручне утримання зброї (ложа, руків'я і т.д.) і прицілювання (цілик, мушка і т.п.).

Самий термін „факультативні ознаки” говорить про те, що їхня наявність не є обов'язковою. Так, наприклад, у багатьох саморобних дульнозарядних пістолетів відсутні прицільні пристосування, немає механізму для запалення заряду, його функції виконує затравочний отвір у казенній частині стволу, до якого підноситься гніт, або закріплюються сірники, а тертям по ним тертки запалюють голівки і спалах передається заряду.

Особливо варто зупинитися на спеціальній ознаці вогнепальної зброї - вражаючій дії снаряда. Об'єктивно він оцінюється початковою швидкістю снаряда, початковою кінетичною енергією і питомою кінетичною енергією. Дослідження криміналістів показали, що для ураження людини мінімальною початковою швидкістю снаряда є 100 м/с, найменшою початковою кінетичною енергією від 1,1 до 3,0 Дж/мм² (у залежності від калібру снаряду) і найменшої питомої кінетичної енергії - 0,5 Дж/мм². Якщо пострілом із пристрою не можна заподіяти серйозні (небезпечні для життя в момент, нанесення) тілесні ушкодження людині, такий пристрій не можна вважати вогнепальною зброєю.

Тільки на підставі сукупності ознак (загальної і усих спеціальних) без винятку можна визнати той або інший предмет вогнепальною зброєю. Таким чином, вогнепальною зброєю є знаряддя, спеціально призначені для нападу або активного захисту і ураження цілі снарядом, що викидається зі стволу силою тиску газів порохового зарядуабо його замінника, що володіє достатньою вражаючою дією для нанесення серйозних тілесних ушкоджень, складається з запалюючого і замикаючого пристроїв, і за своєю конструкцією дозволяють зробити з неї більш одного пострілу.

Для кваліфікації більшості злочинів практично не має значення, яка саме зброя застосовувалася (пістолет, мисливська рушниця і т.д.) необхідно установити самий факт застосування вилученого в справі екземпляра зброї шляхом ототожнення її за слідами на снарядах і гільзах, а для з'ясування обставин події – встановлення дистанції, напрямку і місця проведення пострілу та інших супутніх пострілу явищ.

Для правильної кваліфікації дій винних осіб за ч.1 ст. 262 і ст.263 КК України важливо визначити групові (родові і видові) ознаки - характеристики зброї, тому що кримінальна відповідальність передбачена в даних складах злочинів не за будь-яку вогнепальну зброю [1, 2]. Згідно Постанови Пленуму ВС України № 6 oт 8 липня 1994 “ “Про судову практику по справах про розкрадання, виготовлення, збереження й інших незаконних діях із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами” (із внесеними змінами постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. №12) спеціально зазначене: ”Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і їхніх сумішей не можуть бути віднесені до предметів за незаконне носіння, збереження, придбання, виготовлення, збут або розкрадання яких передбачена відповідальність за ч.1 ст. 262 і ст. 263 КК України.”, і далі відзначається: „... що до вогнепальної зброї, як предмету злочину, передбаченого ч.1 ст. 262 і ст. 263 КК відносяться усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольної мисливської), для проведення пострілів із якої використовується сила тиску газів, що утворяться при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спеціальних вибухових речовин). До бойових припасів відносяться патрони, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби або вибухові пристрої в зібраному стані, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрілянини з вогнепальної зброї або для учинення вибухів”. Дана Постанова ВР України вказує на те, що патрони і бойові припаси до гладкоствольної мисливської зброї не є предметом злочинів, передбачених ч.1 ст. 262 і ст. 263 КК, а переробка будь-яких предметів (наприклад, ракетниць, стартових і будівельних і інших пістолетів і револьверів, предметів побутового призначення, виготовлення обрізів із мисливських гладкоствольних рушниць і боєприпасів), у результаті якої вони придбали властивості вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин тягне за собою кримінальну відповідальність.

У самому законі містяться елементи класифікації вогнепальної зброї: гладкоствольна - за характером поверхні каналу стволу, мисливська - за призначенням, причому в гладкоствольній мисливській зброї важливо сполучення саме цих двох ознак. Оскільки в ч.1 ст. 262 КК України, мова йде також про незаконне виготовлення вогнепальної зброї, необхідно визначити її рід за способом виготовлення (незаконним - заводським, саморобним або кустарним способом).

Для того, щоб установити необхідні дані про конкретний екземпляр зброї, у тому числі її кримінально-правове значення, потрібно установити групову приналежність (рід, вид, модель, зразок), що можливо лише при наявності системи детально розробленої класифікації вогнепальної зброї за різними підставами.

3. СУБ'ЄКТИ СУДОВО-БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Суб'єктами судової експертизи є учасники процесу, що призначають експертизу й оцінюють висновок експерта (слідчий, працівник органа дізнання, прокурор, суд), і основний суб'єкт - експерт, тобто особа, що володіє спеціальними пізнаннями, незацікавлена в справі, якій постановою (визначенням суду) доручене проведення експертизи (ст. 75, ст. 200, ст. 310 КПК України).

Безвідносно до класів (родів, видів) судової експертизи в „Настільній книзі судді” такий комплекс спеціальних пізнань містить у собі:

- роботу штатним або позаштатним співробітником експертного закладу; досвід практичної роботи в тій області, до якої відноситься дана експертиза;

- наявність фахової освіти й експертної підготовки; знання відповідної теоретичної, і довідкової літератури, окремих методик і техніки експертних досліджень необхідної для роботи з апаратурою.

Більш конкретно, стосовно до судово-балістичної експертизи, названий комплекс містить у собі глибокі спеціальні пізнання в криміналістиці в цілому, а також у ряді інших наук - балістиці (зовнішньої і внутрішньої), теорії і практики ведення стрільби з бойової, спортивної і мисливської зброї, її конструювання і промислового виготовлення; конструювання, виготовлення і спорядження патронів і їхніх елементів, закономірностях у вражаючих якостях зброї і різних снарядів і т.д. Але головне - це пізнання в судовій балістиці (теорії і методиках ідентифікації зброї за слідами на снарядах і гільзах і т.д.), Крім того, оскільки зброя і бойові припаси до неї нерідко виготовляються саморобним способом, експерту-балісту необхідно володіти пізнаннями в піротехніці, металознавстві і технології обробки металів, деревини і пластмас, а для рішення питань неідентифікаційного характеру, особливо при визначенні дистанції стрільби, пізнання в геодезії, топографії і математичних науках.

На сьогодні такі фахівці перебувають у штаті державних експертних закладів науково-дослідного і практичного профілю.

Судово-балістична експертиза проводиться в експертних закладах:

- у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України і науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах адміністративних одиниць України;

- у науково-дослідних інститутах судових експертиз (НДІСЕ) і лабораторій, Міністерства юстиції України;

- в експертно-криміналістичних підрозділах Служби безпеки України;

- криміналістичних відділеннях Центральної й окружних судово-медичних лабораторій (ЦСМЛ і ОСМЛ) системи Міністерства оборони України.

Деякі, найбільш складні експертні дослідження, що вимагають особливих спеціальних пізнань і складного лабораторного устаткування (наприклад, із метою ідентифікації зброї слідами на багатоелементних снарядах, установлення давнини пострілу і т.п.), робляться тільки в окремих експертних закладах (підрозділах).

У рідких випадках, крім штатних експертів-балістів, можуть бути притягнуті фахівці із суміжних областей науки і техніки. Зокрема, при дослідженні мисливської і спортивної зброї, що підлягля незвичайній переробці, модернізації і т.п. Тут бажано притягнення конструкторів-зброярів, інженерів збройових заводів, досвідчених збройових майстрів і техніків, що займаються налаштуванням спортивної зброї і підготуванням її до змагань, професійних мисливців-промисловиків і т.п. У практиці вкрай рідко, але зустрічаються ситуації, коли необхідно дати правильну оцінку проведених пострілів. У цьому можуть допомогти своєю участю в експертизі стрілки-спортсмени вищої кваліфікації, досвідчені тренери зі стрілецького спорту (кульовій або стендовій стрільбі).

Варто мати на увазі, що, як правило, судово-балістична експертиза призначається з обліком розподілу експертного навантаження за відомствами (міністерствами) і за територіальністю (зони обслуговування). Органи дізнання і слідства призначають її у свої структурні підрозділи. Якщо ж у тому або іншому підрозділі немає експерта-баліста, вона призначається у вищестоящі. Суди і слідчі прокуратури призначають експертизу в відповідні судово-експертні заснування Міністерства юстиції України, а військові слідчі і військові трибунали - у свої ОСМЛ (вищі інстанції - у ЦСМЛ).

Найбільш складні і повторні судово-балістичні експертизи доручаються вищестоящим, або головним експертним закладам (підрозділам): ДНЕКЦ МВС України, КНДІСЕ і ХНДІСЕ МЮ України, ЦСМЛ МО України, що мають спеціалізовані лабораторії або групи.

4. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СУДОВО-БАЛІСТИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ

Методику дослідження при проведенні судово-балістичних експертиз утворює сукупність застосовуваних у визначеній послідовності найбільш ефективних наукових прийомів криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів, куль, гільз і слідів пострілу, а також використання технічних засобів.

Процес дослідження об'єктів балістичної експертизи повинний здійснюватися в строгій визначеній послідовності, що забезпечує високу якість дослідження. Сутність і послідовність стадій дослідження випливає зі специфіки конкретного процесу ототожнення, де визначена стадія набуває важливого значення. Незважаючи на відособленість, усі стадії взаємозалежні; нерідко експерту доводиться для перевірки й уточнення окремих фактів повертатися до попередніх стадій дослідження [4, 6, 7].

З огляду на специфіку об'єктів судово-балістичної експертизи, ідентифікаційні і неідентифікаційні дослідження складаються з наступних стадій:

1. підготовча стадія дослідження;

2. детальне (роздільне) дослідження речових доказів;

3. експертний експеримент;

4. порівняльне дослідження об'єктів;

5. оцінка результатів дослідження і формулювання висновків.

В залежності від виду експертизи, наприклад в класифікаційній судово-балістичній експертизі з метою віднесення об'єкту до вогнепальної зброї, стадія експертного експерименту проводиться після порівняльного дослідження.

4.1. Підготовча стадія дослідження.

У підготовчій стадії експертизи визначаються задачі дослідження, прийоми і послідовність виконання. Ретельне підготування до дослідження багато в чому визначає його кінцевий результат.

У даній стадії перед експертом ставляться наступні задачі:

- усвідомити завдання;

- вивчити обставини справи, визначити, чи повно подані на дослідження матеріали, перевірити, чи відповідають прислані об'єкти зафіксованим у процесуальних документах;

- визначити стан поданих на дослідження об'єктів;

- виявити в ході експертного огляду сліди на досліджуваних об'єктах і по ним визначити ознаки найбільше загальним, властиві об'єктам балістичної експертизи (наприклад: вивчити стан каналу стволу предмета ототожненню зброї; сліди на кулях і гільзах; сліди виготовлення зброї і боєприпасів, що свідчать про спосіб, і ін.;

- з'ясувати умови зберігання об'єктів від вимірів у період, що передував дослідженню;

- побудова загальних експертних версій з урахуванням даних огляду об'єктів і вивчення обставин справи;

- визначити склад і послідовність подальшої роботи, намітити, які прийоми і засоби варто застосувати.

Робота з конкретної експертизи починається з перевірки упаковування (наприклад: зброї, куль і патронів для експериментальної стрільби), із тим щоб переконатися в їхній наявності і цілості. Перевірити відповідність об'єктів, що надійшли, переліку в постанові або в супровідному документі, а також переконатися, якщо надійшла на дослідження зброя, що в патроннику немає патрона і магазин зберігається окремо.

Характер завдання й об'єм дослідження з'ясовуються шляхом ознайомлення з постановою про призначення експертизи, що містить питання експерту. На цій стадії розмежовуються питання стосовно до компетенції інших видів експертиз (судово-хімічної, судово-медичної, біологічної). Дані питання повинні вирішуватися до експериментального відстрілу зброї чи набоїв. Остаточне коло питань судово-балістичної експертизи з'ясовується після ознайомлення з обставинами справи. Для цього, експерт може зажадати матеріали кримінальної справи відповідно до ст.77 КПК України. У необхідних випадках слід зажадати матеріали, що містять зведення про факти, що відносяться до предмета експертизи: про умови, у яких виявлені і вилучені об'єкти, про їхній стан і ін.

Вивчивши обставини справи, експерт може судити про те, наскільки повно йому подані речовинні докази, і усі чи питання поставлені в даному конкретному випадку. Якщо не повно, погодить питання зі слідчим.

Після вивчення обставин справи експерт приступає до вивчення досліджуваних об'єктів.

4.2. Детальне (роздільне дослідження речових доказів.

Дану стадію доцільно розглянути на прикладі судово-балістичного дослідження вогнепальної зброї. Визначення приналежності доставленої зброї до того або іншого виду і зразка (моделі) робиться у усіх випадках експертиз вогнепальної зброї і відповідно відбивається в акті експертизи.

Ускладнення при визначенні зразка (моделі) зброї звичайно виникають у тих випадках, коли на експертизу надходить якийсь маловідомий зразок вогнепальної зброї, частіше усього одна з численних моделей кишенькових пістолетів або нових зразків зброї, у зв'язку з відсутністю даних у довідниковій літературі. У цих випадках необхідно досліджувати маркувальні позначення на частинах зброї: написи, фабричні клейма, фірмові знаки й ін. Так, кишенькові пістолети іноземного виготовлення, крім цифр, що складають номер, мають написи, що зазвичай указують фірму і калібр каналу стволу, а також найменування моделі пістолета. Ці позначення частіше усього розташовані на кожусі затвора пістолета і рамці. Тлумачення такого напису значно полегшує встановлення зразка зброї. Маркувальні позначення на зброї іноземного виробництва приводяться в транскрипції оригіналу, а значення їх, по можливості, указується українською мовою. Якщо ж маркувальні позначення ушкоджені, указуються їхні фрагменти, що читаються. Якщо на дослідження надійшла зброя заводського виготовлення, її конструкція описується відповідно до термінології, що використовується в спеціальній літературі.

При відсутності прямих указівок на зразок (модель) зброї необхідно установити технічні дані і конструктивні особливості досліджуваної зброї, а потім за допомогою наявних у відповідних керівництвах таблиць визначити приналежність зброї до того чи іншого зразка.

Такаж послідовність дослідження відповідає й іншим об'єктам (патронам, кулям, гільзам та ін.).

Незалежно від поставленого перед експертом питання в дослідницькій частині його висновку повинні бути відбиті наступні зведення:

- спосіб упаковування досліджуваного об'єкта;

- написи і позначення на упаковці й ін.;

- конструкція досліджуваного об'єкта (із яких частин і деталей він складається) матеріали, із яких виготовлений об'єкт або його частини, спосіб обробки і з'єднання деталей, загальні розміри об'єкта;

- маркувальні й інші позначення, наявні на об'єкті;

- форма і розміри окремих деталей, їхній стан (наявність захисного покриття, фарбування, корозія, і т.п.);

- устрій стволу (гладкий, нарізної), товщина стінок кількість нарізів, їхній напрямок і розміри, види нарізів;

- принцип дії ударного-спускового і запобіжного механізмів;

- установлюється можливість запалення капсуля патрона або заряду пороху;

- спосіб заряджання зброї і механізм зачинення;

- зусилля, необхідні для спуску курків (вимірюються пружинним динамометром);

- стан каналу стволу, наявність забруднень у вигляді мастила, кіптяви, металу і незгорілих часток пороху а також присутність запаху його горіння.

Наявність у каналі стволу нашарувань кіптяви пострілу (що повинно бути встановлено експертом-хіміком) є важливою ознакою проведення пострілу з досліджуваного стволу.

Стан куль, гільз та інших об'єктів, наявність на їхніх поверхнях слідів пострілу (зброї, рикошету та ін.).

Коли зброя на момент дослідження непридатна до проведення пострілів, виявлення продуктів горіння порохового заряду в каналі стволу свідчить про використання її для стрільби в минулому. У куркових мисливських рушницях визначається налагодження курків.

У висновку повинні бути відбиті ознаки, що індивідуалізують конкретний об'єкт і відрізняють його від подібних. На цій стадії дослідження об'єкти фотографуються в зібраному і розібраному стані. При дослідженні саморобних предметів необхідно застосовувати терміни, що притаманні аналогічнй зброї та набоям заводського виготовлення. Фотографувати саморобну вогнепальну зброю необхідно до експериментальної стрільби, тому що в її процесі може відбутися ушкодження досліджуваного об'єкта.

Спеціальними цілями експертного експерименту за Р.С.Белкіним, для усіх видів балістичних досліджень є:

- установлення конкретного факту і причинного зв'язку між фактами, явищами;

- виявлення механізму слідоутворення;

- одержання зразків для порівняльного дослідження;

- дослідження властивостей сліду;

- установлення причин і умов технічного характеру, що сприяли проведенню пострілу.

Після неповного розбирання зброї вказується стан робочих поверхонь деталей затворного, ударного-спускового і запобіжного механізмів, перевіряється їхня взаємодія й оцінюються результати експериментів.

Потім проводяться експерименти з метою визначення працездатності окремих механізмів і зброї в цілому.

Для експериментів можуть бути використані гільзи патронів відповідного калібру, споряджені тільки капсулем (без кулі і порохового заряду).

Експерименти необхідно повторювати не менше 3 разів, до одержання стабільних результатів. Якщо однозначні результати не утворюються, кількість експериментів збільшують, з'ясовуючи одночасно причини нестабільності результатів. Іноді для з'ясування причин одержання негативних результатів виникає необхідність повного розбирання окремих механізмів зброї.

Механізми зброї розбираються послідовно, з обов'язковим вивченням робочих поверхонь кожної деталі.

Наприклад, для експериментальної стрільби із саморобного шомпольного пістолета калібру 5,6 мм можна використовувати пороховий заряд патрона кільцевого запалення калібру 5,6 мм.

Для рішення питання про можливість пострілу без натискання на спусковий гачок необхідно мати відомості про обставини, при яких, за даними слідства, відбувся постріл на місці події. Ці зведення (витяги з відповідних процесуальних документів) необхідно приводити у вступній частині висновку, після перерахування питань, поставлених на вирішення експертизи. Якщо в процесі дослідження виявлені несправності зброї: знос деталей, неправильне складання, саморобне їхнє виготовлення й інші, необхідно сфотографувати відповідні деталі і їхні робочі поверхні, зазори між ними.

У якості порівняльного матеріалу доцільно також фотографувати аналогічні деталі і вузли завідомо справної зброї тієї ж системи. До висновку можуть бути прикладені схеми вузлів і механізмів зброї.

При отриманні експериментальних зразків куль, гільз, шроту та картечі для проведення ідентифікаційного дослідження необхідно дотримуватись слідуючих правил:

- отримання експериментальних зразків повинно відповідати умовам стрільби на місці події;

- при стрільбі повинні бути створенні умови для збереження речових доказів;

- потрібно дотримуватись правил техніки безпеки.

Весь хід експериментів докладно описується в дослідницькій частині висновку. Зокрема, варто зазначити, яким способом підготовлена зброя до стрільби, які підібрані патрони. Приводяться дання про початкову швидкість, кінетичну енергію і пробивну дію стріляного снаряду

4.4. Порівняльне дослідження об'єктів.

Стадія порівняльного дослідження в ідентифікаційній експертизі є основною. Зіставляються загальні і індивідуальні ознаки досліджуваних об'єктів і відповідних зразків, дається оцінка виявлених ознак їхньої істотності (ідентифікаційної значимості) комплексу збігів та відмінностей, достатності їх для обгрунтування висновку. Досліджувані сліди і сліди на експериментальних кулях порівнюються між собою спочатку за загальними ознаками, а потім за індивідуальними. Описуються методи і прийоми порівняльного дослідження, використані прилади й умови їх застосування. Результати порівняння слідів, виявлених на порівнюваних об'єктах, ілюструються фотографіями.

Якщо на фотографію наноситься розмітка відповідних співпадаючих чи розрізняючихся ознак, в фототаблицях варто поміщати дублікат цього ж знімка без розмітки.

Найбільш поширеними прийомами ілюстрування збігів ознак у слідах є зіставлення, суміщення і накладення.

Обов'язковий елемент судово-балістичної експертизи, що вирішує питання класифікації - це порівняння досліджуваного об'єкта з відповідними еталонними зразками вогнепальної зброї і боєприпасів.

Такими зразками можуть бути як предмети, що знаходяться в колекції експертної установи, так і описи різних зразків зброї і боєприпасів (фотознімки, рисунки, схеми).

4.5.Оцінка результатів дослідження і формулювання висновків.

Результати отриманих експериментів і порівнянь оцінюються з точки зору повноти проведеного дослідження, його об'єктивності, відповідності застосованим прийомам, методам і методикам досліджень, а також використаним технічним засобам.

Висновки являють собою мотивовані відповіді по сутті на питання, викладені в постанові про призначення експертизи. Вони повинні бути лаконічними, конкретними і читатися однозначно. Підрозділяються на категоричні і вирогідні (позитивні або негативні), а також на такі, коли відповідь надати неможливо.

Коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати в своєму висновку. Висновок підписується експертом (ст. 200 КПК України).

ВИСНОВКИ

У даній лекції ми детально розглянули понятійні визначення судово-балістичної експертизи її предмета, об'єкта, суб'єктів експертної діяльності та їх організацію, а також структуру самого дослідження.

Також розглянуті особливості балістичного дослідження об'єктів, визначений порядок дослідження різних видів зброї, набоїв до неї, розглянуті стадії судово-балістичної експертизи з конкретними прикладами.

Висновок експерта при віднесенні об'єктів дослідження до вогнепальної зброї, є визначальним для порушення кримінальних справ за ст.262, 263 КК України. Велика відповідальність лягає на плечі експерта, що вимагає знання методики судово-балістичних досліджень, уміння користуватися довідниковою літературою і мати навики застосовувати дані пізнання на практиці для розкриття і розслідування злочинів, пов'язаних із застосуванням і використанням вогнепальної зброї і боєприпасів до неї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний кодекс України: за станом на 5 квітня 2001 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2001. – 131 с. – (Бібліотека офіційних видань).

2. Про судову експертизу: № 4038-ХІІ за станом на 25 лютого 1994 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 1994. – № 28. – 232 с. – (Закон України).

3. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: № 622 за станом на 21.08. 1998. – К.: Міністерство внутрішніх справ України, 1998 (Наказ МВС України).

4. Біленчук П. Д. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство. Підручник для вузі / П. Д. Біленчук, А. В. Кофанов, О. Ф. Сулява – Київ: BeeZone, 2003. – 384 с.

5. Салтевский М. В. Криминалистика (у сучасному викладі): Підручник / М. В. Салтевський. – К.: Кондор, 2005. – 588 с., 32 іл.

6. Кофанов А. В. До питання щодо класифікації судово-балістичних досліджень // Україна: поступ у майбутнє. – К.: АПСВ, 2000. – С. 170 – 172.

7. Матеріали международного научно-практического семинара «Актуальные проблемы судебной баллистики» (17-18 октября 2002 года) // Криміналістичний вісник: Науково-практичний збірник. – Вип. 4. – Киев, ДНДЕКЦ МВС України, НАВСУ. – 2002. – 223 с.

8. Сулява О. Ф. Кримінально-правова і криміналістична оцінка газової зброї та набоїв до неї //Криміналістичний вісник. – К., 2000. – Вип. 1. – С.62-70.

9. Сулява О. Ф. Використання статистичних та інформаційних даних криміналістичних обліків в розслідуванні злочинів, пов’язаних з використанням вогнепальної зброї // Збірник наукових праць “Правова статистика: проблеми теорії і практики”. – Хмельницький: ХІРУП, 2003. – С. 77 – 82.

10. Черваков В.Ф. Очерки судебной баллистики. – М.,1953.

Укладач:

доцент кафедри криміналістичних експертиз ННІПСК КНУВС

Назаров В.В.

___.___.2010

Дата добавления: 2014-01-07