Види масової комунікації

Лекція №7

Норми міжнародних багатосторонніх договорів у сфері спадкових відносин.

Серед міжнародних багатосторонніх конвенцій, які містять матеріально-правові чи колізійні норми, застосовувані у сфері спадкового права, є Конвенція про колізію законів, що стосуються форми заповідальних розпоряджень, вчинена в Гаазі 5 жовтня 1961 р. (Гаазька конвенція)

Її норми мають декілька колізійних прив'язок, застосовуваних до визначення дійсності заповідального розпорядження чи такого, що відміняє попереднє заповідальне розпорядження. Заповідальне розпорядження є дійсним, якщо його форма відповідає внутрішньому законодавству:

• місця його вчинення;
• громадянства заповідача під час вчинення розпорядження чи під час його смерті;
• місця, у якому заповідач мав свій доміцилій під час вчинення розпорядження чи під час його смерті;
• місця, у якому заповідач мав своє звичайне місцепроживання або під час вчинення розпорядження, або під час його смерті;
• місця знаходження нерухомої речі.

Якщо національне право становить неуніфіковану систему, закон, який підлягає застосуванню, визначається правилами, діючими у цій системі.

За відсутності таких правил застосовуваний закон визначається найбільш реальним зв'язком заповідача з якоюсь однією правовою системою держави. Питання про доміцилій регулює право цієї ж правової системи (ст. 1).

Конвенція встановлює пріоритет дії правових норм договірних держав (чинних або прийнятих у майбутньому), які визнають заповідальні розпорядження, вчинені відповідно до формальних вимог іншого законодавства, ніж вказаного у її ст. 1. Норми Конвенції застосовуються також до форми заповідальних розпоряджень, вчинених двома чи більшою кількістю осіб в одному документі.

Питання про форму заповідального розпорядження охоплюють вимоги стосовно віку, громадянства та інших особистих якостей заповідача. Ці ж правила застосовують до якостей, що повинні бути притаманні свідкам, у разі визначення дійсності заповідального розпорядження.

План

1. Види масової комунікації

a) Масмедійні комунікації.

b) Рекламна комунікація.

c) ПР-комунікації.

d) Пропагандистська комунікація.

e) Агітаційна комунікація.

Література

1. Квіт С. Масові комунікації. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 206 с.

2. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації.- К.: Видавничий центр "Київський університет", 1999.- 308 с.

3. Різун В.В. Теорія масової комунікації. – К. Вид. центр «Просвіта», 2008. – 260 с.

Види масової комунікації розрізняють на основі використання форм масового спілкування у певних сферах для виконання визначених суспільством або професійним комуні кантом завдань.

Г. Почепцов виділяє наступні види комунікації:

- Візуальна

Ще Ніцше в своїх афоризмах написав: "Люди вільно брешуть ротом, але пика, яку вони при цьому корчать, все-таки говорить правду" [217, с. 303].

За підрахунками дослідників 69% інформації, зчитується з екрану телевізора, припадає на візуальну комунікацію.

Візуальна комунікація породжує тексти, які краще сприймаються і краще запам'ятовуються,

- Вербальна

Вербальна комунікація носить чільний характер в будь-якій області людської діяльності. Професійне володіння промовою стає важливою складовою успіху в безлічі професій. Голос Олександра Лебедя став його важливою характеристикою. Шамкає мова Л. Брежнєва знищувала будь-які зусилля пропагандистів.

У пам'яті спливають рядки з "Пігмаліона» Бернарда Шоу:

"Жінка, яка видає такі потворні і жалюгідні звуки, не має права бути ніде... взагалі не має права жити! Згадайте, що ви - людська істота, наділена душею і божественним даром членороздільної мови, що ваша рідна мова - це мова Шекспіра, Мільтона та Біблії! І перестаньте квохкати, як охрипла курка ".

- Перфомансна

Якщо вербальна комунікація використовує для передачі вербальний канал, візуальна - візуальний, то перформанс розпорядженні своє повідомлення в просторі. Ритуали є важливою складовою життя будь-якого суспільства. Одночасно зі значеннями, вже втраченими у століттях, вони несуть у собі чіткі комунікативні вказівки. Приміром, траурна процесія з тілом Джона Кеннеді включала кінь без вершника, яку вели за вуздечку, що символізувало втрату першої особи Америки. Або такий приклад, як церемонії прощання і вітання, особливо в минулому.

- Міфологічний

– художня

Так, мас-медіа породжує тексти короткотривалі, а література і культура-довготривалі. Це може бути пов'язано з наступними особливостями їх функціонування: тексти мас-медіа як би витісняють один одного, завтрашній розповідь про об'єкт для мене буде важливіше, ніж розповідь вчорашній. У той же час художня комунікація породжує альтернативні, а не витісняючи один одного тексти. В її полі можуть співіснувати тексти різного виду, в той час як в полі мас-медіа тексти, що знищують один одного.

Комунікації мас-медіа ми визнаємо більш об'єктивними, тобто психологічно вони вважаються більш відповідними дійсності, художня ж комунікація розглядається суспільством як суб'єктивна.

За В. Різуном комунікації бувають:

1. Масмедійні комунікації

Масове спілкування, у середовищі якого функціонує масовоінформаційна індустрія, що пов’язана з використанням ЗК (преси, телебачення, радіо, інтернет-видання) і передбачає виконання суспільно важливих завдань, спрямованих на забезпечення суспільства інформацією,— модифікується у масмедійні комунікації, до яких належать телевізійні, радіо-, пресові та електронні комунікації. Використовуючи масову комунікацію як середовище і підкорюючись його вимогам, у той же час працівники мас-медіа охоплюють тільки певні форми спілкування, шукають оптимальні для виконання своїх завдань засоби й способи. Так, сучасна журналістика категорично відкидає маніпулятивну форму масової комунікації, робить спроби демократизувати суб'єктно-об'єктну форму, надає перевагу розповідній і намагається працювати якісно у форматі новин.

Сучасна журналістика активно використовує й демонстративно-розважальну форму, транслюючи різні розважальні програми, влаштовуючи видовища. Активно розвивається й публіцистично-аналітична форма у лоні мас-медіа, зокрема, через транслювання аналітичних програм, авторських передач, аналітику в газетах тощо.

Особливістю масмедійних комунікацій є низький рівень комунікаційної інтенції (відсутність спеціальної уваги професійних комунікантів до цілей масового спілкування). Перевага віддається інформаційній інтенції, тобто виробничо-інформаційному цілепокладанню. Саме з цієї точки зору зрозумілими стають формулювання мети спілкування, яке дають журналісти: інформувати громадськість, дати потрібну інформацію і т. п. замість сформувати громадську думку, переконати громадян, підвищити рівень культури людей і т. п. Інформувати — є інтенцією, виробничим завданням працівників інформаційної індустрії. Комунікаційна ж інтенція комуніканта мала б передбачати певну реакцію співрозмовника й у випадку її відсутності насторожувати журналістів щодо якості їхньої інформаційної продукції. Таким чином, питання ефективності масмедійних продуктів не є настільки актуальним для журналістів, як, наприклад, для рекламістів, фахівців зі зв'язків з громадськістю.

Більш зацікавленими у коректному формулюванні комунікаційних цілей є інститути редакторів, видавців, масмедійних менеджерів, власників ЗМК.

Отже, масмедійні комунікації відрізняються від інших видів масової комунікації тим, що для представників мас-медіа виготовлення інформаційних продуктів розглядається як основна мета й завдання. Інші ж представники масової комунікації розглядають інформаційні продукти переважно як засоби досягнення комунікаційних цілей чи виконання комунікаційних завдань. Для журналіста підготовка випуску новин є метою, для піарника, наприклад, новини є вже засобом створення позитивного іміджу його організації в свідомості громадян.

Чи не означає це, що масмедійні комунікації мають стихійний характер, якщо перевага віддається інформаційному виробництву?

Якоюсь мірою так. Але для того й існує інститут редакторів, видавців, які мають осмислювати інформаційне виробництво в системі масової комунікації, відповідно керувати тим виробництвом, аналізувати, як впливає інформаційна продукція на громадян.

Чим же керуються журналісти, готуючи інформаційні матеріали?

Підготовка будь-якого інформаційного матеріалу відбувається, як правило, в системі суспільно-політичних, культурологічних, наукових, фахових (медичних, інженерних, економічних і т. д.) чинників сьогодення, які й визначають тему, а також спонукають журналістів до роботи (окрім тих випадків, коли журналісти виступають у ролі піарників і мають чітко задану комунікативну інтенцію). Актуальність теми визначається зв'язком із сьогоденням, зацікавленістю аудиторії. Для цього журналісти намагаються моніторити соціум стосовно його проблем, потреб. Вони зосереджені на їх розкритті й пошуку нових, можливо сенсаційних, фактів. Але, з точки зору теорії масової комунікації, журналісти не враховують реакції громади й технологічно не закладають її в інформаційний продукт на рівні засобів отримання бажаних реакцій від людей. А саме бажані реакції формують комунікаційні цілі. І саме це є головною вимогою до планування комунікаційного акту.

Проте в медійному світі вважається, що як тільки журналісти переймаються комунікаційною інтенцією (комунікаційним цілепокладанням, тобто визначенням того, як впливатиме інформаційний продукт на громаду), вони починають займатися рекламою, піаром, агітацією чи пропагандою. Але це є помилкова думка. Річ не в інтенції, а в змісті інформаційного продукту, власне в тому, який характер має подача матеріалу: подача збалансована щодо точок зору чи ні, перевірена щодо точності фактів чи ні, повна щодо фактажу чи ні, актуальна для аудиторії інформація чи ні тощо.

Однак цілком можливою є й така діяльність журналістів, коли вони переймаються комунікаційною інтенцією, свідомо формують громадську думку шляхом подачі актуальної, збалансованої, точної, повної інформації. І неприпустимою є діяльність журналістів, коли вони нехтують комунікаційною інтенцією, думають тільки про виготовлення інформаційного продукту, але при цьому порушують баланс точок зору, приховують факти, перекручують їх.

2. Рекламна комунікація.

Масова комунікація є середовищем для рекламної діяльності. Особливістю працівників сфери реклам и, на відміну від працівників мас-медіа, є чітка визначеність щодо цілей рекламних кампаній — забезпечити коло потенційних покупців рекламованого товару чи користувачів рекламованої послуги.

Питання ефективності рекламної продукції розглядається як першочергове, оскільки за тим стоїть бізнес. Тому питання впливу реклами на аудиторію, громадськість розглядається як питання номер один. Зовсім непрофе сійним буде формулювання мети спілкування у рекламній сфері на зразок журналістських формулювань: забезпечити громадськість рекламою (?) або поширювати рекламу серед людей (?). Такі цілі можуть бути суто інформаційно-виробничими, а не комунікаційними.

Для рекламної комунікації суттєвим є використання суб'єктно-об'єктної форми спілкування, маніпулятивної форми, демонстративно-розважальної поряд з іншими формами масової комунікації. Власне, використовуються всі ті формати рекламної продукції, які забезпечують їй максимально високий рівень впливогенності.

Для забезпечення ефективності рекламної діяльності фахівці професійно підходять до вивчення реакцій аудиторії на рекламну продукцію. Рекламісти обирають суб'єктно-суб'єктний підхід до масової комунікації як науковий, професійний і технологічний спосіб підвищення якості продукції.

Масова комунікація у рекламній діяльності є обов'язковим її компонентом, адже тільки завдяки їй рекламісти можуть забезпечити виконання основного свого завдання — залучити максимальну кількість покупців до рекламованого продукту чи максимальну кількість користувачів рекламованої послуги.

На відміну від масмедійних комунікацій рекламна комунікація тримається на серйозному вивченні психології людей, їхніх потреб із метою забезпечити ефективний вплив реклами на людей.

Основна мета рекламної комунікації – переконання потенційного споживача в необхідності для нього продукту, що рекламується, спонукання до його придбання. При цьому розв’язуються три завдання реклами:

– атрактивна – привернути увагу потенційних споживачів до фірми або її товарів і послуг

– довірливо-іміджева – викликати позитивне ставлення до фірми або її товарів;

– аргументаційно-гарантійна – довести, навести переконливі аргументи й гарантії на користь вибору споживачем саме цих товарів і послуг.

Рекламна комунікації складається з декількох етапів:

1. Ініціювання рекламної комунікації.

2. Кодування рекламної інформації – створення рекламного повідомлення.

3. Створення рекламного продукту (рекламного модуля для розміщення в друкованих ЗМІ, зовнішньої реклами).

4. Вибір каналу передачі рекламного повідомлення – рекламоносія (ЗМІ).

5. Доставка рекламної інформації цільовій аудиторії.

Рекламі як одному з видів комунікації властиві наступні функції:

– інформативна (особливо коли мова йде про якесь нововведення: товарі - новинці або новій послузі);

– експресивна (виражає не тільки думки, але й емоції, почуття й настрій);

– сугестивна (вселяє через символьні й текстові образи спочатку позитивне відношення до товару, а потім і спонукання до його придбання);

– раціональна або прагматична (переконує потенційного споживача в тому, що він одержить вагому вигоду від придбання товару: економію часу, енергії, коштів і т.п.).

Усі ці функції використовуються для впливу реклами на покупця, кожна в той період часу, коли вона необхідна (наприклад, залежно від стадії життєвого циклу товару), або кілька функцій у комплексі одночасно.

Процес рекламної комунікації має кількісні характеристики, такі, як: тривалість, кількість учасників, кількість етапів.

Рекламна комунікація може мати характер одноразової рекламної акції або довготривалої рекламної кампанії. Звичайно рекламу відносять до масових комунікацій, тому що вона спроектована на досить велику аудиторію, за винятком її окремих проявів. Реклама має досить широке охоплення реципієнтів, якщо поширюється в потрібний час, у відповіднім місці або по відповідному до каналу мас-медіа.

3. РК-комунікації.

Паблік рилейшинз (РR, зв'язки з громадськістю) є видом суспільної діяльності, пов'язаної з формуванням потрібної громадської думки стосовно певної організації чи особи. Масова комунікація є основним середовищем, в якому функціонують інститути РК., адже вони покликані впливати на громадськість насамперед через канали комунікації та за допомогою ЗМК.

Особливістю РR-комунікацій,— а до них належать комунікації для створення іміджу організацій, осіб, створення брендів, формування або підтримання громадської думки про організації чи особи,— є принципове зосередження фахівців зі зв'язків з громадськістю на комунікаційній інтенції. Увесь інтерес фахівців лежить у площині прогнозованих реакцій громади, які за будь-яку ціну необхідно викликати, аби досягти поставленої мети: створити певну думку про когось чи щось; зацікавити когось чимось тощо. РR-комунікації через те є класичним представником масового спілкування. Технологізується не тільки процес виготовлення інформаційного продукту, як те маємо у масмедійних комунікаціях, а ввесь процес спілкування — від формування задуму до його реалізації й отримання потрібної реакції від комуніката. Інформаційне виробництво для піарників є важливим, але проміжним технологічним етапом чи процесом у цілісному "виробництві" впливу на людей.

Дата добавления: 2014-01-07