Лекція №8

План.

Тема: Ревнощі та подружні зради (2 год.).

Мета: охарактеризувати причини ревнощів та подружніх зрад; сприяти розвитку навичок аналізу у студентів; виховувати професійну компетентність.

Література:

1. Андреева Т. Семейная психология. – СПб., 2004.

2. Делис Д. Парадокс страсти. – М., 1994.

3. Варга А. Я. Системная семейная психотерапия. – СПб., 2001.

4. Ботуин К. Не бойся Дон-Жуана, или как относится к мужской неверности. – М., 1995.

5. Голод С. И. Любовь, отношения полов. – Л., 1990.

6. Заславская Т., Гришин А. Ревность и измена как феномены супружеской жизни. Как их избежать? – М., 1992.

7. Критохвил С. Психотерапия семейно-сексуальной дисгармонии. – М., 1991.

1. Типи ревнощів.

2. Подружні зради.

Такі феномени подружнього життя як ревнощі та зради є дуже складними для вивчення засобами психології та соціології. Як правило, ревнощі оцінюються або з теоретико-умозорових позицій або з позицій психотерапії.

Існують різні визначення ревнощів:

1. Декарт: ревнощі – вид страху при бажанні зберегти за собою володіння будь-яким благом.

2. Ушинський: ревнощі – пристрасна недовірливість, сумніви в будь-якій вірності (в любові, повній відданості); страх чужого успіху, острах, що будь-хто зробить краще; сумління, старанність.

Зазвичай виділяють дітей, професію, національність, спортивні здобутки, творчість.

Щодо між етапних стосунків, то існують різні погляди на ревнощі між чоловіком та жінкою:

1. Ревнощі – це складова статевої любові, інтимної дружби, вона каже про силу потягу.

2. Ревнощі як емоція, не притаманна любові, як тінь в стосунках людей.

3. Ревнощі – егоїзм в статевих відносинах.

Всі ці підходи розглядають ревнощі не як самостійний феномен, а як компонент почуття любові. Ревнощі можуть бути супутником різних станів любові, пов'язаних з неповагою в любові, її втратою або страхом втрати.

На різних фазах любовних відносин – ревнощі можуть проявлятися по-різному.

Друга фаза – фаза пристрасті (сприятливі умови для виникнення взаємної любові.

Деліса – дисбаланс любовних взаємин („парадокс пристрасті”; у одного з партнерів розвивається почуття ревнощів).

Можливе існування так званої „настанови на ревнощі”, тобто внутрішньої готовності зустрітися зі зрадою, очікування відповідної поведінки.

Типи ревнощів:

1. Власницькі ревнощі (завжди має належного господаря).

2. Ревнощі від обмеженості (властива людям з тривожно-млявим характером, невпевненість, комплекс неповноцінності; більш страждає ревнивець).

3. Звернені ревнощі (їх джерело: проекція власного подружньої невірності).

Прояви ревнивості розрізняються в залежності від темпераменту; також існує тендерна особливість: чоловічі ревнощі – як результат традиційного права над жінкою; жіночі – мають соціально-біологічну основу (виношення та вигодування дітей має обов'язкову умову: захист та допомога батькам, тому саме жінки більш ревниві, однак також може мати власницький характер).

Подружні зради:

Позашлюбні зв'язки майже зовсім недосліджена область подружніх відносин.

Дослідження Д. Сміта (США), Голода (1973); Шнабль (Німеччина); Харитонова, Тимченка (2002); Андеєвої (СПб. 2005).

Причини подружніх зрад: (Заславська, Грішина)

1. Нове кохання – де любов незначна або відсутня.

2. Відплата – помста за подружню зраду.

3. Поругана любов – відсутність взаємності, безвихідність любові.

4. Пошук нової любовного переживання – характерне для подружжя зі стажем.

5. Сповнення – сповнення любові, якої не вистачає.

6. Тотальний розпад сім'ї.

7. Випадковий зв'язок.

О. Лосєва:

Чоловіки частіше пояснюють зраду статевою потребою, яка частіше за все не пов'язана з будь-якими емоціями або духовним спілкування. Любов до інших жінок лише на 3 місяці.

1/10 – рушійна сила – любов;

1/3 – не бажають аналізувати причини зрад;

Жінки – подружня незадоволеність (2/3).

Харлі – дефіцит задоволення потреб штовхає на зраду, що породжують любовні трикутники.

А. Варга зазначає, що зрада не є раптовою подією.

Дослідження Андреєвої (2003) показало, що позашлюбні зв’язки мають негативну кореляцію з віком: чим менший, тим більша терпимість до зрад.

Імелінський визначає, що тенденція до зради визначається не лише статевим інстинктом, але звичайно потягом людини до пошуку нових переживань.

Дата добавления: 2014-01-07