Утворення соматичних ембріоїдів

В процесах органогенезу і соматичного ембріоїдогенезу

Тотипотентність дедиференційованих калусних клітин обумовлює їх здатність в певних умовах повертатися до ембріонального стану і давати початок рослинам-регенерантам. Таке перетворення відбувається після перенесення невеличких частин калусних тканин на середовище з рівним співвідношенням ауксин/цитокінін, а потім – на середовище без фітогормонів. Відпрацювання методики одержання ембріогенного калусу та індукції ембріоїдів обов’язково передбачає підбір середовища і вибір експлантат для конкретного виду або сорту рослин. Найбільш компетентними для індукції соматичного ембріоїдогенезу є молоді тканини рослин. Крім того, перші пасажі калусних культур мають більш високий морфогенетичний потенціал, який поступово втрачається при тривалому культивуванні.

Електронномікроскопічні спостереження за процесом формування ембріоїдоподібних структур на калусній масі свідчать, що спершу з’являються бугорчасті утворення, подібні до апексів. Як правило, ембріоїди проходять три стадії розвитку: глобулярну, серцеподібну і торпедоподібну (рис. 2).

Рис. 2. Стадії розвитку соматичного ембріоїда:

1 – глобулярна, 2 – серцеподібна, 3 - торпедоподібна

Соматичні ембріоїди легко (вільно) відокремлюються від калусної маси і пересаджуються на інше поживне середовище для одержання з них рослин-регенерантів. Ембріоїди виникають з поверхневих клітин і мають одноклітинне походження. Ембріогенні клітини відрізняються більш щільною цитоплазмою, відносно великим ядром і значною кількістю рибосом. Відмічають також, що перетворення калусної клітини в ембріогенну супроводжується перерозподілом у ній мікротрубочок: хаотичне розміщення мікротрубочок змінюється на їх лінійну орієнтацію паралельно осі клітини.

Таким чином, походження зародкоподібних структур серед клітин калусної тканини не пов’язане з мейозом та подвійним заплідненням.

Дата добавления: 2014-01-07