Метрологічне забезпечення якості продукції

Стандарти за своїм рівнем можуть бути: міжнародні, регіональні та національні.

Так, міжнародний та регіональний стандарти — це стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації, а національні стандарти — це державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.

З прийняттям Закону України "Про стандартизацію", крім уже відомих нормативних документів, прийняті нові види, такі як "кодекс усталеної практики" та "технічний регламент".

Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. (Наприклад, технічні умови на виготовлення керамічної цегли заводу "Прогрес", які є власністю цього заводу.)

Кодекс усталеної практики (звід правил) — документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. (Наприклад, звід правил з технології прокладання теплових мереж із застосуванням полімерних труб, такий документ є добровільним для застосування іншими підприємствами, що виконують аналогічні роботи, але є обов'язковими для підприємства, що задекларувало виконання робіт відповідно до цих правил.)

Найважливішим з документів, що регламентують відносини виробника і споживача, забезпечуючи безпеку споживача, є технічний регламент з підтвердження відповідності — це нормативно-правовий акт, що приймається органом державної влади та встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст. (Наприклад, технічний регламент з підтвердження відповідності будівельної продукції є обов'язковим для усіх виробників цієї продукції).

Таким чином, зрозуміло, що якість продукції можна забезпечити лише при чіткому дотриманні вимог стандартів та нормативних документів. Але для того, щоб дотримуватися вимог стандартів, необхідно мати єдину систему вимірювання показників якості. В цьому допомагає наука метрологія.

Вимірювання фізичних величин є невід'ємною операцією технологічних процесів, контролю та випробувань матеріалів, деталей, конструкцій і приймання готової продукції. Єдність вимірів досягається шляхом точного відтворення та зберігання встановлених одиниць фізичних величин і передачі їхніх розмірів робочим засобам вимірювання. Відтворення, зберігання і передачу розмірів одиниць здійснюють за допомогою еталонів і зразкових засобів вимірювання.

Еталон — це засіб вимірювання (або комплекс засобів вимірювання), що забезпечує відтворення та зберігання одиниці з метою передачі її розміру нижчепокладеним у перевірочній схемі засобам вимірювання, виконане за особливими правилами і затверджене у встановленому порядку.

Еталони відповідно до підпорядкованості поділяють на первинні (вхідні) і вторинні (підлеглі). Первинні еталони відтворюють одиниці і передають їхні розміри з найвищою точністю, досягнутою в даній сфері вимірів.

Первинні еталони є вхідними для країни, їх затверджують як державні еталони.

До вторинних еталонів відносять еталони-копії, еталони порівняння і робочі еталони. Еталони-копії служать для передачі розмірів одиниць робочим еталонам. Еталони порівняння служать для взаємного порівняння еталонів. Робочі еталони служать для перевірки зразкових і найбільш точних робочих засобів вимірювання.

Державні еталони створюють, затверджують і зберігають організації Держстандарту України. Вторинні еталони створюють, зберігають і застосовують міністерства й відомства. Впродовж терміну придатності еталонів вони підлягають систематичним дослідженням з метою забезпечення незмінності розмірів відтворюваних ними одиниць та підвищення точності.

Кожний еталон — це складна установка, що включає комплекс засобів вимірювання, обладнання, допоміжних приладів.

Наприклад, одиниця довжини — метр — відтворюється за допомогою інтерференційної установки, що містить: лампу з криптоном-86, інтерфотометр з фотоелектричним мікроскопом, рефрактометр для визначення показань заломлення повітря, термометричну апаратуру для точних вимірів температури міри і повітря. Процес відтворення метра і його підрозділів полягає в порівнянні довжини штрихових або кінцевих еталонів з первинною еталонною довжиною хвилі оранжевої лінії випромінювання криптона-86 на інтерференційному компараторі.

Одиниця маси — кілограм — відтворюється за допомогою платиново-іридієвого прототипу № 12. Він отриманий Росією у 1889 р. та узаконений як первинний еталон маси у 1918 р.

Одиниця часу — секунда — відтворюється за допомогою еталона, основою якого є генератори на атомарному водні і кварцевий годинник.

Нині еталонна база налічує 150 державних первинних і спеціальних еталонів та 60 вторинних.

Міри або вимірювальні прилади, призначені для перевірки по них інших засобів вимірів, називаються зразковими засобами вимірів. Зразкові засоби зберігають і застосовують органи метрологічної служби. Зразкові засоби вимірів проходять метрологічну атестацію, на них видаються спеціальні свідоцтва із зазначенням параметрів і розряду за державною перевірочною схемою.

Перевірна схема — це затверджений в певному порядку документ, що встановлює засоби, методи і точність передачі розмірів одиниць від еталона або вихідного зразкового засобу вимірів робочим засобам.

Перевірні схеми поділяються на державні, відомчі і локальні (окремих органів державної метрологічної служби або відомчих метрологічних служб). Державні перевірні схеми служать основою для укладання відомчих і локальних перевірних схем.

Державні перевірні схеми розробляються органами Держстандарту, відомчі — відомчими метрологічними службами, локальні — підрозділами метрологічної служби, що проводять перевірки засобів вимірювання. Державні схеми поширюються на всі засоби вимірювання, що застосовуються в країні, відомчі охоплюють засоби вимірювання, які перевіряються всередині відомства. Локальні схеми поширюються на засоби вимірювання, що перевіряються в конкретному органі державної або відомчої метрологічної служби.

Відомчі і локальні схеми розробляються на основі державної схеми і не повинні їй суперечити.

Державна перевірна схема розробляється як державний стандарт головним центром державних еталонів.

Відомчі схеми розробляються як відомчий нормативно-технічний документ (НТД) відомчою метрологічною службою, локальні схеми — як НТД підприємством метрологічної служби, що проводить перевірки.

Перевірна схема повинна включати не менше двох ступенів передачі розміру одиниці.

Державні стандарти на перевірну схему повинні складатися з креслення перевірочної схеми і текстової частини, відомча і локальна схема оформляється у вигляді креслення.

На кресленні перевірної схеми вказуються найменування засобів вимірювання і засобів перевірки, номінальні значення або діапазони значень фізичних величин; припустимі значення відхилень засобів вимірювання; припустимі значення відхилень засобів перевірки.

Оцінка якості виробів і регулювання її рівня залежать від точності визначення параметрів. Об'єктивне визначення фізико-хімічних, механічних та інших властивостей матеріалів і виробів ґрунтується на метрології і вимірювальній техніці. Метрологічне забезпечення якості продукції включає:

• встановлення характеристик продукції, процесів, фізичних явищ, що підлягають кількісному визначенню і дотримання оптимальних вимог до точності їхнього вимірювання;

• визначення раціональної номенклатури засобів вимірювання і забезпечення єдності й правильності їхніх показань при створенні й експлуатації вимірювальної апаратури;

• забезпечення достовірності та співвідносності результатів вимірювання, що виконуються при розробці, виробництві, випробуваннях і експлуатації продукції, при вирішенні завдань управління, охорони здоров'я, праці, техніки безпеки та ін.

Стандартом Державної системи забезпечення єдності вимірів встановлені положення, що визначають організацію і методику метрологічної підготовки і виконання вимірів, обробку і оформлення їхніх результатів. Нагляд за вимірами і вимірювальними приладами здійснюється Державною і відомчими метрологічними службами.

Завдання Державної метрологічної служби — забезпечення єдності і достовірності вимірів у країні на основі нормативно-технічних документів Державної системи забезпечення єдності вимірів. Координуючим центром цієї служби є Державний комітет споживчої політики України. Метрологічним наглядом в галузях народного господарства керують міністерства (відомства) через органи відомчих метрологічних служб, що забезпечують єдність і достовірність вимірів у галузях.

Придатність засобів вимірів до застосування встановлюється на основі спеціальних перевірок, державної або відомчої метрологічної служби.

Обов'язковій державній перевірці підлягають засоби вимірів, що використовуються як зразкові, а також ті, що застосовуються як робочі засоби для вимірювання, пов'язані з обліком матеріальних цінностей, взаємними розрахунками, охороною здоров'я, забезпеченням безпеки і нешкідливості праці відповідно до затвердженого переліку. Перевірка засобів вимірів проводиться в терміни, встановлені органами метрологічної служби. Календарні графіки державної перевірки погоджуються з Державною метрологічною службою. Результати перевірки оформляються відповідно до стандартів на методи і засоби перевірки.

Найважливішим напрямком підвищення точності і об'єктивності контролю є механізація і автоматизація контрольних операцій. Автоматизовані й механізовані засоби контролю можна поділити на прилади для контролю параметрів в процесі обробки (активний контроль); вузли (типові), засоби автоматизації та механізації контролю (датчики, індикатори, командні прилади); автоматизовані пости приймального контролю. Відповідно до можливості механізувати контрольні операції розрізняються дві групи характеристик виробів, що перевіряються:

I — характеристики, контроль яких може бути механізований, наприклад, відхилення від проектних геометричних розмірів по довжині, ширині, висоті, різниці довжин діагоналей, площинності поверхонь, викривленню поверхонь і ребер;

II — характеристики, контрольовані візуально, наприклад, наявність і величина раковин, жирових та іржавих плям; наявність і величина тріщин.

Підприємства несуть два види відповідальності за якість продукції: майнову відповідальність за постачання нестандартної продукції (стягнення з постачальника штрафів і відшкодування одержувачу збитків) і економічні санкції за реалізацію нестандартної продукції (вилучення у підприємств на користь бюджету прибутку від реалізації нестандартної продукції і вилучення цієї продукції зі звітних даних про виконання планів).

Робітники і службовці зобов'язані відшкодувати майновий збиток, завданий з їхньої вини підприємству внаслідок невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків, що призвело до випуску недоброякісної продукції. За випуск нестандартної і недоброякісної продукції робітники можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Дата добавления: 2014-01-07