Індивідуальна програма роботи над особистою кар'єрою

1. Сформувати бажання реалізувати свій особистісний і професійний потенціал у кар'єрному зростанні.

2. Цілеспрямовано збирати інформацію, необхідну для роботи над власною кар'єрою: з книг, журналів, інтернет-сайтів, відеофільмів..

3. Досліджувати свою особистісну і професійну «Я-коцепцію» (а також імідж).

4. Виділити те, що вас не влаштовує, що необхідно змінити. Виходячи з цього, сформулювати карєрні цілі - чого хотілося б досягти.

5. Виділити основні ресурси - сильні сторони і достоїнства, на які слід спиратися в рішенні поставлених задач.

6. Скласти план роботи над особистою кар'єрою на декілька років - що і коли необхідно зробити.

7. Визначити свої «ніші» - ті сфери діяльності, де особисті достоїнства можуть виявитися особливо корисними.

8. Знайти зони максимального ризику, куди не слід вторгатися без гострої необхідності.

9. Не боятися помилок і труднощів. Без поразок не буває успіху. Навчитися отримувати з кожної поразки користь, відповідаючи на питання: «Чому мене це навчило?».

10. Посилювати внутрішні еталони. Визначитися у власних цінностях, пріоритетах і ідеалах.

11. Створити для себе розвиваюче зовнішнє середовище.

12. Оточити себе успішними людьми, у яких є чому повчитися. Відвідувати ті місця, які вибирають значущі для вас люди: фітнес-клуб, ресторан, басейн, концерт і так далі. Стежити за модою. Бути в курсі основних подій громадського життя.

13. Вибрати коло людей, які могли б надати вам реальну допомогу в досягненні успіху. Використовувати допомогу професіоналів.

Вдала ка'рєра - це довгостроковий внесок в професійний і особистісний успіх.

Перш ніж приступитися до розробки програми самореалізації (самоосвіти й саморозвитку),

дуже корисно докладно порозмірковувати над наступними питаннями.

1. Що для вас було або є гальмом, бар'єром для професійного просування, саморозвитку в останні два-три роки?

2. Які якості, риси характеру провокують вас на конфлікти, непорозуміння й інші негативні ситуації?

3. Що заважає творчо на високому професійному рівні вирішувати завдання, які стоять перед вами?

4. Чого конкретно вам не вистачає:

знань;

умінь і здібностей;

особистісних якостей;

зв'язків, друзів;

умов життя;

грошей.

5. На що ви витрачаєте своє дозвілля?

6. У яких областях самореалізації (самоосвіти, саморозвитку) ви можете домогтися істотного просування вже в найближчий рік?

7. Хто й у чому вам може сприяти у самореалізації (самоосвіті й саморозвитку)?

Постарайтеся, міркувати не поспішаючи, і дайте відповідь на ці сім питань. Бажано письмово й коротко. Це дозволить вам мати ніби вихідну базу даних, що створить для вас надійну основу планування.

Ефективно вирішувати питання підготовки майбутніх фахівців можна лише за активної участі в цьому процесі студентів, тобто йдеться про їх самовдосконалення.

Професійне самовдосконалення — свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетенції та розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності та власної програми розвитку.

· Цей процес ґрунтується на психологічному механізмі постійного подолання внутрішніх суперечностей між наявним рівнем професіоналізму («Я — реальне професійне») і уявним його станом («Я — ідеальне професійне»).

· Професійне самовдосконалення майбутнього фахівця відбувається у двох взаємопов’язаних формах — самоосвіта і самовиховання.

Основним змістом самоосвіти є вдосконалення наявних у студента знань, формування умінь і навичок з метою досягнення бажаного рівня професійної компетенції.

· Людина інколи самовдосконалюється підсвідомо. Неусвідомлене самовиховання зазвичай має епізодичний характер, здійснюється без чіткого плану і розгорнутої програми, що набагато знижує його результативність.

Значно вищу ефективність має усвідомлене самовиховання – системна і свідома діяльність людини, спрямована на її саморозвиток і формування власної базової культури.

Самовиховання – «вищий етап виховного процесу, систематична й свідома індивідуальна діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі й характеру, усунення негативних звичок».

З чого починається самовиховання? З усвідомлення різниці між уявленням про себе як майбутнього професіонала і реальними можливостями.

Мотивом – збудником роботи над собою є розуміння невідповідності між «Я-реальним» та «Я-ідеальним». Це можливо в тому разі, якщо у майбутнього фахівця є професійний ідеал і здатність до самопізнання.

Провідним компонентом змісту самовиховання є формування вольових і моральних якостей.

Потреба у самовихованні – вища форма розвитку особистості.

Щоб самовиховання стало усвідомленим і професійно спрямованим, майбутній фахівець має відчути, реально оцінити свою придатність до обраної професії.

Головною метою самовиховання на сучасному етапі є

· досягнення згоди зі самим собою,

· знаходження сенсу життя,

· самоактуалізація і самореалізація потенційних можливостей, природних здібностей та

· активне самоутвердження в суспільному житті.

Найважливіші внутрішні передумови, які визначають ефективність самовиховання:

􀂃 потреби й мотиви, що спонукують до роботи над собою;

􀂃 переконання, розвинуту самосвідомість і самокритичність, які дають змогу об’єктивно оцінити свої достоїнства, позитивні якості й вади;

􀂃 наявність почуття самоповаги та гордості за належність до обраного навчального закладу, яке вимагає не відставати від інших студентів і бути серед найкращих;

􀂃 певний рівень розвитку вольових якостей, звичок самооцінки, самоконтролю і саморегулювання, які надають процесові самовиховання цілеспрямованості та різнобічності;

􀂃 оволодіння теорією самовиховання та методикою роботи над собою;

􀂃 свідома установка на позитивний результат самовиховання;

􀂃 психологічна готовність до активної, системної роботи із самовиховання.

Аналіз процесу самовиховання дає підстави окреслити низку

логічно взаємозалежних і взаємозумовлених етапів роботи над собою:

• самопізнання,
• планування,
• реалізація плану (програми),
• контроль і
• регулювання.

Людина пізнає себе через самоспостереження, самоаналіз, самооцінювання, самопрогнозування.

Критерії розвиненої самосвідомості:

• здатність особистості до опосередкованості, контролю своєї поведінки, високий рівень саморегуляції;

• розвиненість механізмів захисту, їх перевтілення в механізми самоконтролю, які усвідомлюються, та підпорядкування несвідомого свідомому;

• здатність особистості не лише до свідомого засвоєння досвіду, але й до формування особистістю самої себе.

Я-концепція (лат. Conceptio – сприйняття) – динамічна стійка система установок (уявлень) особистості про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми, що виявляється у:

самооцінці,

почутті поваги до себе,

Дата добавления: 2014-01-07