Організація санітарно-гігієнічної та епідемічної розвідки в осередку надзвичайної ситуації

Вступ.

Обговорено і схвалено

на засіданні ПМК № 2 кафедри

Протокол № від “___“___2007 р

Доповнено та скоректовано

Протокол № від ”___”____200_ р.

Зміст

Вступ. 5 хв.

1. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного

забезпечення населення у зоні природних і техногенних

катастроф. Державна надзвичайна протиепідемічна комісія, її завдання і

організація роботи. 25 хв.

2. Організація санітарно-гігієнічної та епідемічної розвідки в

осередку надзвичайної ситуації 15 хв.

3. Поняття карантину і обсервації та організація

режимно-обмежувальних заходів 25 хв.

4. Організація і робота інфекційного стаціонару в осередку

надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями 15 хв.

Закінчення 5 хв.

Всього 90 хв.

Протягом своєї історії людство постійно зазнавало згубного впливу природних і техногенних катастроф. Практика свідчить, що будь-які надзвичайні ситуації супроводжуються суттєвим погіршенням санітарно-гігієнічної і епідемічної обстановки, що викликає потребу у проведенні певного комплексу заходів щодо зменшення її негативного впливу на здоров’я і умови життєдіяльності людей, які опинилися в осередку надзвичайної ситуації.

Санітарно-гігієнічне забезпечення населення при надзвичайній ситуації проводиться з метою збереження здоров’я населення, підтримки його працездатності та забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя.Воно реалізується шляхом проведенням санітарного нагляду за умовами виробничої діяльності, виконанням норм і правил харчування, водопостачання, розміщення населення, санітарним станом території, а також комплексом заходів щодо попередження виникнення та масового розповсюдження захворювань неінфекційної природи серед населення.

Протиепідемічне забезпечення населення проводиться з метою попередження виникнення, розповсюдження і ліквідації інфекційних захворювань і включає комплекс заходів щодо попередження виникнення та масового розповсюдження захворювань інфекційної природи серед населення.

При надзвичайній ситуації ще більшої актуальності набуває пропаганда гігієнічних знань, норм і правил поведінки населення в цих умовах. Виходячи з наведених визначень можна стверджувати, що знання основ організації санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення є нагальною необхідністю медичних працівників не залежно від їх фаху та місця роботи.

1. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення у зоні природних і техногенних катастроф. Державна надзвичайна протиепідемічна комісія, її завдання

і організація роботи

З розвитком цивілізації поряд з стихійними лихами все більшого значення набували надзвичайні ситуації, пов’язані з людським фактором. Зростаючий вплив катастроф на біосферу стає все більш агресивним, несе загрозу не тільки на індивідуальному, але й на популяційному рівні.

Техногенні катастрофи і стихійні лиха при відсутності профілактичних і корегуючи заходів сприяють погіршенню стану здоров’я людей, які опинились в осередку надзвичайної ситуації, призводять до виникнення групових і масових інфекційних захворювань.

Формування і динаміка санітарно-епідемічної обстановки в осередку надзвичайної ситуації залежить від багатьох факторів, серед яких основними є:

- - епідемічний стан осередку надзвичайної ситуації;

- - інтенсивна міграція населення в осередку надзвичайної ситуації

- -руйнування і пошкодження житлово-комунальних об’єктів, систем енергопостачання, водопостачання, об’єктів громадського харчування, харчової промисловості та торгівлі;

- хронічний психічний стрес серед населення.

При надзвичайній ситуації можуть виникнути вторинні осередки радіаційного, хімічного і бактеріологічного забруднення у результаті руйнування відповідних об’єктів, що ще більш ускладнить санітарно-епідемічну обстановку

Слід відзначити, що епідемічний процес за умов надзвичайної ситуації має ряд характерних особливостей, що відрізняє його від великих епідемічних спалахів. В умовах надзвичайної ситуації важко встановити джерело інфекції при наявності загального фактора передачі. Відбувається “вибух” інфекційних захворювань, і тільки після цього реєструється так званий “хвіст” епідемії, який надалі буде зумовлювати зараження населення, яке спілкувалося з хворими передусім у місцях скупчення людей, що може привести до виникнення епідемічного осередку.

Епідемічний осередок -це територія, на якій у певних часових і просторових межах відбулося зараження людей збудниками інфекційних захворювань і набуло масового характеру поширення інфекційних захворювань.

До факторів, що сприяють виникненню епідемічних осередків відносяться:

- наявність в зоні надзвичайної ситуації неізольованих інфекційних хворих серед населення і можливість поширення ними збудників;

- уражені, які потребують госпіталізації, і розглядаються з погляду ризику зараження;

- здорове населення, яке контактувало з інфекційними хворими, і розглядається з погляду ризику зараження (потребує обсервацію);

- довкілля, небезпечне для зараження людей.

Для епідемій, що виникають при стихійних лихах, характерна одночасна реалізація різних шляхів поширення. Одночасне масове зараження людей може привести до “епідемічного вибуху”.

Основні принципи організації невідкладних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів при надзвичайній ситуації базуються на загальних принципах охорони здоров’я, наданні медичної допомоги населенню в районах стихійних лих і техногенних катастроф, запобіганні виникненню і поширенню інфекційних захворювань.

Санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення в умовах надзвичайної ситуації починається безпосередньо в осередку надзвичайної ситуації і продовжується на шляхах евакуації аж до самого місця розміщення евакуйованого населення.

При надзвичайній ситуації формується складна санітарна і епідемічна обстановка, яка потребує проведення відповідних заходів. Для забезпечення їх ефективності необхідно:

- завчасно прогнозувати санітарну і епідемічну обстановку;

- в перші години після надзвичайної ситуації забезпечити проведення санітарно-епідемічної розвідки;

- дати оцінку санітарно-епідемічному стану осередку надзвичайної ситуації;

- з’ясувати особливості розвитку епідемічного процесу;

- спрогнозувати санітарні втрати серед населення;

- визначити необхідну кількість медичних сил і засобів, порядок використання і управління ними;

- встановити особливості лікувально-евакуаційного забезпечення інфекційних хворих.

Ефективність санітарно-протиепідемічного забезпечення населення досягається шляхом своєчасного наближення сил і засобів санітарно-епідеміологічної служби до осередку надзвичайної ситуації.Для забезпечення його найбільшої ефективності необхідно знати особливості лікувально-евакуаційного забезпечення інфекційних хворих за умов надзвичайної ситуації.

Завдання санітарно-епідеміологічної служби формуються з врахуванням двох напрямів протиепідемічних заходів: в районах стихійного лиха і на шляхах евакуації населення.

В районі стихійного лиха – дотримання протиепідемічного режиму на етапі медичної евакуації серед уражених, інфекційних хворих, медичного персоналу відповідного етапу з метою попередження заносу і поширення інфекції на наступні етапи.

Це досягається за рахунок:

- медичного сортування уражених з метою виявлення серед них інфекційних хворих;

- проведення серед уражених, хворих, населення, що потерпіло, та персоналу етапів медичної евакуації екстреної неспецифічної і специфічної профілактики інфекційних захворювань;

- дезінфекції транспорту і нош після евакуації інфекційних хворих;

- виконання вимог протиепідемічних заходів, що передбачені для ізоляторів і лікувальних закладів;

- підтримання санітарних умов на території розгортання етапів медичної евакуації.

На шляхах евакуації населення – санітарно-протиепідемічне забезпечення населення, яке евакуюється із району катастрофи.

Безумовно ці два напрями взаємопов’язані, а основні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи ідентичні і можуть виконуватись одночасно силами і засобами одного санітарно-епідемічного закладу (СЕС, СЕЗ).

В умовах евакуації населення при виникненні епідемічних осередків необхідно чітко визначити характер протиепідемічних заходів:

- розширити зону карантину до меж адміністративної території;

- забезпечити максимальне зниження епідемічної небезпеки для населення, що евакуюється;

- забезпечити суворий протиепідемічний режим виявлення і ізоляції інфекційних хворих на шляхах евакуації, в місцях тимчасового перебування або в населених пунктах, куди буде евакуйовано населення із епідемічного осередку;

- забезпечити проведення санітарно-епідемічних заходів серед місцевого населення, де будуть розміщено евакуйовані із осередку ураження.

Успішне вирішення вище перерахованих завдань залежить від рівня професійної підготовки медичних кадрів.

В період евакуації населення в санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи необхідно включати:

- контроль за підтриманням санітарного стану в місцях і приміщеннях тимчасового перебування евакуйованого населення, в ізоляторах для розміщення інфекційних хворих;

- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних правил забезпечення питною водою і зберіганням харчових продуктів, що призначені для евакуйованих;

- забезпечення населення індивідуальними засобами знезараження води;

- організацію епідемічного нагляду, а також виявлення хворих та їх госпіталізацію;

- контроль за організацією лазнево-прального обслуговування населення в місцях його розселення;

- боротьбу з комахами і гризунами;

- контроль за видаленням і знезараженням нечистот і харчових відходів на шляхах евакуації і в районах розселення.

При цьому необхідно враховувати і мати на увазі, що обсяг і характер протиепідемічного забезпечення населення можуть суттєво змінюватись з врахуванням конкретних місцевих умов і можливостей відповідних служб, а саме:

- комунального облаштування;

- санітарного благополуччя місцевості;

- імунного стану населення;

- інфекційної захворюваності;

- укомплектованості медичними кадрами; ліжковим фондом, в т.ч. і резервним;

- пропускною можливістю лазнево-пральних закладів.

На кожному потязі, морському чи повітряному судні, що задіяні до евакуації населення, повинен бути медичний персонал, на який покладається періодичний обхід вагонів (кают) з метою виявлення хворих, в тому числі і інфекційних, санітарний контроль за станом транспортного засобу; ведення санітарних щоденників.

При виявленні в дорозі інфекційних хворих з підозрою на особливо-небезпечну інфекцію (ОНІ), вони знімаються з транспортного засобу в найближчому пункті пересування, де є стаціонарні лікувальні заклади.

За організацію евакуації хворих особливо-небезпечною інфекцією несе відповідальність санітарно-епідеміологічна служба.

Для організації боротьби з інфекційними захворюваннями в умовах надзвичайної ситуації утворюється Державна надзвичайна протиепідемічна комісія (ДНПК ), до складу якої входять керівники органів управління охороною здоров’я, лікарі – інфекціоністи, гігієністи, епідеміологи, ветеринари та інші фахівці.

Основними завданнями ДНПК є:

- здійснення загального керівництва і контролю за своєчасним і повним проведенням протиепідемічних заходів для локалізації і ліквідації осередку інфекційного захворювання;

- розробка, затвердження і впровадження комплексу заходів з метою ліквідації осередку особливо-небезпечної або карантинної інфекції;

- організація встановлення кордонів осередку;

- контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил;

- мобілізація необхідних сил і засобів для забезпечення проведення запланованих заходів, вирішення питань взаємодії між різними службами;

- прийняття рішень щодо встановлення або зняття режимів карантину чи обсервації;

- визначення порядку в’їзду і виїзду з осередку, порядку евакуації хворих, їх ізоляції та лікування;

- коригування плану протиепідемічних заходів, з’ясування причин виникнення осередку і проведення епідеміологічного аналізу спалаху.

Для забезпечення чіткості і ефективності роботи ДНПК у її структурі створюються лікувальна, протиепідемічна, карантинна, лабораторна і дезінфекційна групи.

Лікувальна група здійснює керівництво і контроль за проведенням заходів діагностики і лікування хворих, контролює і надає допомогу в організації ізоляторів (обсерваторів) і патологоанатомічної служби.

Протиепідемічна група здійснює керівництво і надання допомоги у проведенні заходів щодо визначення кордонів вогнища, розвідки і оцінки санітарно-епідемічного стану району надзвичайної ситуації, проведення епідемічного обстеження, медичної евакуації, ізоляції і лікування хворих, організації екстреної профілактики.

Карантинна група здійснює керівництво і контроль за організацією ізоляційно-обмежувальних і режимних заходів, виконанням вимог протиепідемічного режиму в ізоляторах, обсерваторах і лікарнях.

Лабораторна група організує проведення лабораторної діагностики і дослідження матеріалів від хворих, контактуючих з ними, об’єктів довкілля.

Дезінфекційна група організує і забезпечує проведення санітарної обробки і дезінфекції.

У разі виникнення надзвичайної ситуації, за розпорядженням територіального центру екстренної медичної допомоги здійснюється санітарно-епідемічне обстеження території і виявлення інфекційних хворих.

За вказівкою Державної надзвичайної протиепідемічної комісії в осередок катастрофи направляють спеціалізовані пересувні медичні формування із складу санітарно-епідеміологічної служби,а саме:

1. Група епідемічної розвідки (ГЕР), до складу якої включають лікаря-епідеміолога (старший групи), фельдшера (помічника санітарного лікаря), водія-санітара. При необхідності, до складу ГЕР можуть включати таких фахівців, як гігієніст, токсиколог, паразитолог, зоолог та інші.

Основним завданням ГЕР є з’ясування епідемічної обстановки в зоні надзвичайної ситуації шляхом огляду місцевості, опитування населення і медичних працівників лікувально-профілактичних закладів, а також відбір проб ґрунту, повітря, води, продуктів харчування, позначення заражених ділянок місцевості та об’єктів тощо.

Особовий склад ГЕР оснащений індивідуальними засобами захисту органів дихання, шкіри, має укладки для відбору проб ґрунту, води, харчових продуктів, матеріалу хворих і загиблих людей, тварин, засоби зв’язку, автотранспорт. ГЕР протягом 12 годин повинна здійснити санітарно-епідемічне обстеження території площею 25-30 км² і відібрати 8-12 проб, які направляють у СЕС (СЕЗ) для аналізу.

2. Рухомий протиепідемічний загін (РПЕЗ). Призначений для проведення комплексу санітарно-протиепідемічних заходів у осередку бактеріального зараження.

Завдання загону:

- організація і проведення санітарно-епідемічної розвідки;

- організація і проведення санітарно-протиепідемічних заходів у осередку надзвичайної ситуації та бактеріального зараження;

- санітарна експертиза води та продовольства;

- організація і проведення екстренної неспецифічної і спеціфічної профілактики;

- проведення дезінфекції, дезінсекції, деритизації та повної санітарної обробки населення.

До складу загону входять 3 підрозділи:

- санітарно-протиепідемічний;

- дезінфекційний;

- лабораторний.

На основі отриманої інформації робиться попередній аналіз і розробляються пропозиції щодо санітарно-протиепідемічного захисту населення. Результатом аналізу є санітарно-гігієнічний і епідемічний прогноз, на якому базується прийняття управлінських рішень.

Основні дані, необхідні для розробки прогнозу:

- інфекційна захворюваність, її структура, рівень та динаміка серед населення;

- наявність природно-вогнищевих захворювань;

- сезон року;

- імунна захищеність населення;

- наявність, стан і спроможність санітарно-епідеміологічних закладів;

- наявність умов для дотримання населенням санітарно-гігієнічних норм і правил при організації харчування, водопостачання, комунального обслуговування;

Після оцінки санітарно-епідемічної обстановки робиться прогноз:

- можливих санітарних втрат від інфекційних хвороб;

- потреби у силах і засобах для проведення екстреної профілактики у осередку катастрофи;

- потреби у ліжковому фонді.

В системі протиепідемічних заходів велике значення приділяють знезараженню осередку інфекційних хвороб. В епідемічних осередках дезінфекція проводиться працівниками СЕС, дезінфекція квартир – самим населенням, а об’єкти, що забезпечують життєдіяльність і виробничі потреби населення, знезаражує комунально-технічна служба та служба протирадіаційного і протихімічного захисту.

Для забезпечення ефективності вищезазанечених заходів необхідні попередня плавномірна підготовка особового складу, який буде залучатися до роботи, накопичення засобів знезараження і координація дій між відповідними службами.

За результатами проведення епідемічної розвідки і проведення лабораторних досліджень складають висновок щодо придатності до використання населенням питної води і харчових продуктів та визначають санітарно-епідемічний стан осередку надзвичайної ситуації, який може бути:

сприятливий – серед населення інфекційна захворюваність відсутня або мають місце поодинокі випадки, що не пов’язані між собою;

нестійкий – виявляються поодинокі випадки інфекційних захворювань, раніше не зареєстрованих в даній місцевості або виникають групові інфекційні захворювання без подальшого розповсюдження;

несприятливий – виникають групові інфекційні захворювання з тенденцією до подальшого поширення або реєструються поодинокі випадки особливо небезпечних інфекцій;

надзвичайний – серед населення виникає епідемія або реєструються групові захворювання на особливо небезпечні інфекції, пов’язані між собою.

Дата добавления: 2014-01-07