Закінчення

Протичумний костюм призначений для захисту від збудників особливо небезпечної інфекції при всіх основних шляхах зараження і складається із піжами або комбінезона, протичумного халата, капюшона або великої косинки розміром 90х90х125 см, ватно-марлевої маски або респіратора, захисних окулярів, гумових, кирзових або шкіряних чобіт чи глибоких калош, шкарпеток або панчох, гумових рукавичок, рушника. Для деяких робіт костюм доповнюється прогумованим або поліетиленовим фартухом, такими ж нарукавниками, другою парою гумових рукавичок.

Протичумний костюм одягають до входу в осередок або приміщення, де знаходяться хворі чи заразний матеріал в наступній послідовності: піжама або комбінезон, шкарпетки, чоботи або глибокі калоші, фонендоскоп,капюшон або велика косинка, протичумний халат, респіратор або ватно-марлева маска, окуляри, рукавички і за пасок рушник. При розтині трупів додатково одягають прогумований або поліетиленовий) фартух, таки ж нарукавники, другу пару гумових рукавичок.

Протичумний костюм знімають у спеціальному приміщенні повільно, у суворо установленій черговості.:Спочатку миють руки в рукавичках в дезінфекційному розчині, виймають із-за паска і занурюють у дезрозчин рушник, потім змоченим антисептиком рушником протирають фартух, нарукавники, знімають їх і акуратно згортають зовнішньою стороною до середини. Чоботи або калоші протирають змоченими у дезінфекційному розчині тампонами (для кожного чобота окремий тампон). Акуратно знімають фонендоскоп, занурюють його в банку з 70% спиртом, таким же чином поступають і із окулярами. Ватно-марлеву пов’язку згортають так, щоб її зовнішній бік опинився усередині. Таким же способом знімають халат і капюшон. Ще раз протирають чоботи і знімають їх. Руки обробляють 70% спиртом, а потім миють з милом.

Після роботи в протичумному костюмі рекомендується прийняти душ.

Після госпіталізації хворого в інфекційну лікарню транспорт і предмети, що використовувались, знезаражуються на майданчику спеціальної обробки, а супроводжуючий персонал проходить повну санітарну обробку.

Персоналу, який працює в зоні суворого протиепідемічного режиму, щоденно, перед початком роботи, вимірюють температуру тіла. В санітарному пропускнику для медичного персоналу він переодягається у захисний одяг. Після закінчення роботи вихід в зону обмеження дозволяється тільки через санітарний пропускник і проходження повної санітарної обробки. Захисний одяг підлягає знезараженню. Медичному персоналу під час роботи в зоні суворого протиепідемічного режиму забороняється:

- працювати натще, без захисного одягу;

- їсти, пити воду, палити, користуватись туалетом;

- виносити із відділення зони різні предмети без попередньої дезінфекції;

- виходити із приміщень на територію і в господарські служби в захисному одязі (халати, піжами);

- передавати хворим продукти харчування та інші предмети від відвідувачів.

Історії хвороби, рецепти та інші медичні документи, що підлягають зберіганню, необхідно заповнювати в приміщеннях для медичного персоналу простим олівцем. Перед виносом із зони медичні документи знезаражуються в дезінфекційних камерах пароповітряним або газовим методами.

Із лікарні реконвалесценти виписуються після повного клінічного одужання, закінчення термінів ізоляції і виділення збудника у зовнішнє середовище. Перед випискою пацієнти проходять повну санітарну обробку. і отримують продезинфіковані одяг і особисті речі.

Після виписки всіх інфекційних хворих, медичний персонал проходить обсервацію, повну санітарну обробку. і інфекційна лікарня згортається. У всіх приміщеннях проводиться заключна дезінфекція.

Розглянувши навчальні питання, можна зробити висновок, що в Україні створена система санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення за умов надзвичайних ситуацій, яка забезпечує санітарне благополуччя населення в екстремальних умовах. Знання цих питань необхідні для проведення заходів з планування роботи системи охорони здоров’я, підготовки формувань і закладів Державної служби медицини катастроф і санітарно - епідеміологічної служби та створення резервів матеріально-технічних засобів для ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій.

Література.

А. Використана для підготовки тексту лекції:

1. Медицина катастроф. Навчальний посібник. За ред. Дубицького А.Ю. К.: “Курс”, 1999. – С. 107-116.

2. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 153-160.

3. Медицина катастроф. Підручник. За ред. Кочіна І.В., К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 131-.151.

4. Закон України від 24 лютого 1994 року №4004-ХІІ “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

5. Першочергові заходи при ліквідації наслідків терористичних актів з застосуванні хімічних, радіоактивних речовин та біологічних засобів. (Методичні рекомендації). Під ред. Орди О.М., Рощіна Г.Г. МОЗ України, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. – К.: 2003. – 48 с.

Б. Рекомендована студентам для самостійної роботи з теми лекції:

Обов’язкова:

1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця, В.О. Волошина – Київ.: Медикол.-1999-203 с.

2. Москаленко В. Ф. Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе-Киев.: Здоровье- 2000- 389 с.

3. Епідеміологія надзвичайних станів (з військовою епідеміологією)./ Під ред. Гоца Ю.Д. –Київ.: 2001- С. 21-44.

Автор: кандидат медичних наук,

доцент А.С. Ромашко

“_____"___________________2007 р.

Дата добавления: 2014-01-07