Загальна характеристика нормативних документів різних категорій

Тема 2.2 Категорії нормативних документів і види стандартів

ДСТУ 1.0:2003 визначає категорії нормативних документів і види стандартів, які передбачені національною стандартизацією України.

Залежно від об’єкта стандартизації, положень, які містить документ, та процедур надавання йому чинності, розрізняють такі нормативні документи:

© стандарти;

© кодекси усталеної практики (настанови, правила, зводи правил);

© технічні умови.

Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови мають чинність відповідно до рівнів суб’єктів стандартизації, установлених законодавством.

Національні стандарти, кодекси усталеної практики та держанні класифікатори застосовують на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

Порядок застосування стандартів для забезпечення потреб оборони України визначає Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього функцій, враховуючи особливості сфери оборони.

Порядок як застосувати і розробляти стандарти для забезпечення потреб державної безпеки та мобілізаційної готовності визначають центральні органи виконавчої влади відповідно до покладених на них функцій.

Згідно з рівнями суб’єктів стандартизації в Україні розрізняють НД національного рівня та інших рівнів (зокрема рівня організацій). Для національного рівня установлено такі індекси документів:

© ДСТУ – національний стандарт;

© ДСТУ-П – пробній стандарт;

© ДСТУ-Н – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики, що не є стандарт;

© ДК – державний класифікатор;

© ДСТУ-ЗТ – технічний звіт.

© НД – національного рівня розробляють на об'єкти стандартизації державною значення та приймають на засадах консенсусу.

Міжнародні та регіональні документи у сфері стандартизації приймають на засадах пріоритетності та переважно через НД національного рівня. Прийняті установленим порядком міжнародні та регіональні документи це – складники чинного Національного фонду національних документів.

До об'єктів національних стандартів належать:

© організаційно-методичні і загальнотехнічні об’єкти міжгалузевого застосування;

© продукція, роботи та послуги міжгалузевого значення.

Під час стандартизації організаційно-методичних і загальнотехнічних об’єктів встановлюються положення, які забезпечують технічну єдність при розробленні, виробництві, експлуатації продукції і наданні послуг, наприклад: організація робіт із стандартизації, сертифікації; правила оформлення технічної, управлінської, інформаційно-бібліографічної документації; загальні правила забезпечення якості продукції; типорозмірні ряди і типові конструкції; класифікація і кодування техніко-економічної інформації, метрологічні та інші загальнотехнічні правила і норми.

При стандартизації продукції (послуг) в національні стандарти включають вимоги до якості продукції (послуги), які забезпечують безпеку продукції, робіт і послуг для життя, здоров’я та майна громадян; охорону довкілля; техніку безпеки та гігієну праці; метрологічні норми, правила їх контролю та єдність вимірювань; взаємозамінність та сумісність виробів; безпеку господарських об'єктів з метою унеможливлення катастроф природного та технологічного походження, а також надзвичайних ситуацій; обороноздатність України.

Позначення національного стандарту складається з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера і відокремленого двокрапкою чотирьох цифр року затвердження (в раніше затверджених стандартах - дві цифри року затвердження після тире). У сферах, де об’єкти стандартизації швидко змінюються або за потреби накопичити досвід використовування виробу чи стандарту з метою опробувати положення стандарту чи обґрунтувати вибір із можливих запропонованих альтернатив певних положень, розробляють пробні стандарти (ДСТУ-П).

Пробні стандарти розробляють, у разі потреби, також на основі проектів міжнародних та регіональних стандартів, які перебувають на завершальних етапах розроблення.

Пробні стандарти можуть мати менший рівень консенсусу, зокрема його можна досягнути на рівні технічного комітету стандартизації чи навіть на рівні його робочої групи.

У разі коли розроблення проекту стандарту неможливо завершити як стандарт за умов, установлених ДСТУ 1.2, його оформлюють як технічний звіт (ДСТУ-ЗТ). Звіт не є нормативний документ.

НД національного рівня на продукцію, процеси та послуги, для яких встановлено вимоги технічними регламентами та законодавством, потрібно будувати та викладати таким чином, щоб їх можна було використовувати для підтвердження відповідності зазначених продукції, процесів та послуг.

Кодекси усталеної практики розробляють на устаткування, конструкції, технічні системи, вироби того ж самого чи подібного функціонального призначення, але які різняться конструктивним виконанням чи принципом дії, і для яких аспекти проектування, виготовлення чи встановлювання (монтування), експлуатування чи утилізації є визначальні для їх безпечного функціонування (житлові, промислові будівлі та споруди, котли, посудини, що працюють під тиском, компресорне устаткування тощо).

У кодексах усталеної практики також зазначають правила та методи розв'язування завдань щодо організації та координації робіт зі стандартизації та метрології, а також реалізації певних вимог технічних регламентів чи стандартів тощо.

Для інших рівнів установлені такі індекси документів:

© СОУ – стандарт організації;

© ТУУ – технічні умови, що не є стандарт;

© СТУ – стандарт наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки.

Стандарти організацій (СОУ) розробляють на продукцію, процеси чи послуги, якщо національних стандартів немає чи якщо є потреба встановити вимоги, які перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів.

НД громадських організацій (СТУ), тобто наукових, науково-технічних та інженерних товариств і спілок, розробляють, якщо є потреба поширити результати фундаментального та прикладного дослідження чи практичного досвіду, одержаних у певних галузях чи сферах професійних інтересів.

НД на рівні суб’єктів господарювання та їхніх об’єднань розробляють на продукцію, процеси та послуги, використовувані на власні потреби.

Технічні умови (ТУУ) установлюють вимоги до продукції, призначеної для самостійного постачання, до виконування процесів чи надавання послуг замовникові і регулюють відносини між виробником (постачальником) і споживачем (користувачем).

В технічних умовах установлюють вимоги до якості, виконання, розмірів, сировини, складаних одиниць, безпечності, охоплюючи вимоги до торгового фірмового знака, термінології, умовних познак, методів випробовування (вимірювання, контролювання, аналізування), пакування, маркування та етикетування, надавання послуг, а також визначають, за потреби, способи оцінювання відповідності встановленим обов’язковим вимогам.

Галузеві стандарти (ГСТУ) розроблювались і приймались державними органами управління в границях їх компетенції стосовно продукції, робот та послуг галузевого значення. Відповідно ДСТУ 1.0:2003 не передбачена така категорія стандартів, як галузеві стандарти. Це пов'язано з двома причинами: ліквідацією більшості галузевих міністерств і відсутністю цієї категорії документів в закордонної практиці. ГСТУ будуть трансформуватися в національні стандарти, а також стандарти асоціацій, спілок і об'єднань підприємців, суспільних організацій. Враховуючи численність фонду ГСТУ, таке перетворювання займе довгий період часу, і на протязі цього періоду ця категорія стандартів не втратить свого практичного значення.

2.2.2 Загальна характеристика стандартів різних видів

Вид стандарту – характеристика стандарту, яка визначається його змістом залежно від об'єкта стандартизації.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації встановлено такі види стандартів:

© основоположні (організаційно-методичні, загальнотехнічні та термінологічні);

© на методи (методики) випробування (вимірювання, аналізування, контролювання);

© на продукцію; на процеси; на послуги;

© на сумність продукції, послуг чи систем у їхньому спільному використовуванні;

© загальних технічних вимог.

Основоположній стандарт – нормативний документ, який має широку галузь розповсюдження і який містить загальні положення для певної галузі діяльності.

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього природного середовища.

Основоположні організаційно-методичні стандарти встановлюють загальні організаційно-технічні положення з проведення робіт в певної області (наприклад, ДСТУ 1.2:2003. Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів).

Основоположні загальнотехнічні стандарти встановлюють науково-технічні терміни, які багатократно використовуються в науці, техніці, виробництві; умовні позначення різних об'єктів стандартизації – коди, позначки, символи (наприклад, ДСТУ 3146-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації, штрих-кодові позначки ЕАN); вимоги до побудови, викладання, оформлення та змісту різних видів документації (наприклад, ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів); загально-технічні величини, вимоги і норми, які необхідні для технічного забезпечення виробничих процесів (переважні числа, параметричні і розмірні ряди, класи точності обладнання); вимоги технічної естетики та ергономіки.

Стандарти на продукцію (послугу) встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції (послуги), які забезпечують її відповідність своєму призначенню.

На продукцію (послугу) розроблюються такі основні різновиди стандартів: стандарт загальних технічних умов; стандарт технічних умов. В першому випадку стандарт містить загальні вимоги до груп однорідної продукції, в другому – до конкретної продукції. Указані стандарти в загальному випадку містять такі розділи: класифікація, основні параметри і розміри; загальні технічні вимоги; правила приймання; маркування, пакування, транспортування, зберігання. За групами однорідної продукції можуть розроблятися стандарти вузького призначення: стандарти технічних вимог; стандарти правил приймання; стандарти правил маркування, пакування, транспортування і зберігання.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню. Наприклад, стандарти на типові технологічні процеси певної галузі виробництва, стандарти на методи зберігання харчових продуктів і передпродажної підготовки товарів.

Стандарти на процеси повинні містити вимоги безпеки до життя і здоров’я населення, охорони природного довкілля під час проведення технологічних операцій.

На сучасному етапі велике значення мають стандарти на управлінські процеси в рамках систем забезпечення якості продукції (послуг) – управління документацією, закупками продукції, підготовкою кадрів тощо). Управлінський процес – типовий об’єкт стандарту підприємства (організації), на якому діє система якості.

Стандарти на методи випробування (контролю, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Стандарти на методи випробувань повинні в першу чергу забезпечити перевірку усіх обов’язкових вимог до якості продукції (послуг). Методи контролю, які встановлюються в стандартах повинні бути об’єктивними, точними і забезпечувати відтворювані результати. Виконання цих умов значною мірою залежить від наявності в стандарті свідчень про погрішності вимірювань та інших характеристиках, які передбачені стандартами.

Для кожного метода залежно від специфіки його проведення встановлюють: засоби випробувань та допоміжні прилади; порядок підготовки до проведення випробувань; порядок проведення випробувань; правила оформлення результатів випробувань; допустиму погрішність випробувань.

В зв’язку з широким розповсюдженням фальсифікації товарів на світовому ринку і в Україні зокрема дуже актуальне введення в дію стандартів, які дозволяють проводити ідентифікацію продукції і тим самим виявляти контрафактну продукцію.

Стандарти на сумісність продукції, послуг чи систем установлюють вимоги, які стосуються сумісності різних об’єктів стандартизації, тобто придатності продукції, процесів чи послуг до їхнього спільного використання, яке не викликає небажаних взаємодій використанню при завданих умовах для виконання встановлених вимог.

Стандарти загальних технічних вимог – стандарти, що містять перелік характеристик, для яких значення чи інші дані встановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо. У деяких стандартах, як звичайно, передбачено дані, визначувані постачальником, в інших – споживачем.

Дата добавления: 2014-01-07