Наука про довкілля

Що таке наука про довкілля - environmental science. Це наука про наше оточення – про повітря, воду, землю, про світ рослин та тварин, про взаємодію компонентів природи із людиною, як індивідуальною особою та чисельними спільнотами - громадами. На сучасному етапі – це наука про вплив людей, озброєних потужною технікою на природне середовище. Людей, які здійснили небачений прорив в інформаційних технологіях, способах ведення господарства, котрі наважились втручатись у природу біотехнологіями, працюючи всупереч законам природи. Наука про довкілля - це також наука про вплив довкілля, природного та інформаційного середовища на людину та її суспільну поведінку. Це наука про загрози та ризики, які несе природа, як «роздратований звір».

Це також наука про те, як нагодувати мільярди бідних і знедолених, як забезпечити доступ до чистої води та медичних послуг, як забезпечити права дітей, жінок та літніх людей. Це нова, ще не систематизована галузь знань, без чітко окреслених форм, інструментів пізнання. Наука про довкілля це - шлях до формування нової моралі та філософії ХХІ століття, нової етики взаємовідносин людина-природа заради збереження того надбання, яке ми називаємо словом „цивілізація”. Йти цим шляхом можна довго, а можна швидко зайти у «глухий кут». Від нас залежить правильність обраного шляху.

Довкілля та екологія дуже часто використовують як синоніми. Але це серйозна помилка. Означення екології від грецької oikos «оселя» та logos «вчення» дав у 1869 р Ернст Геккель для галузі біології, яка займається спостереженням та аналізом систем живих організмів у тому розумінні, як вони взаємодіють із оточенням у розумінні біологів. Екологічні дослідження спрямовані на вивчення спільнот організмів, форм життя, природних циклів, популяцій та їх видозмін. Академік Ситнік К.М. вважає що екологія, яку запропонував Геккель, не втратила своєї актуальності як суто біологічна дисципліна, яка має свій предмет та інструменти досліджень. Проте, на хвилі популізму термін екологія часто вживається там, де в цьому нема потреби.

Треба сказати, що в науковій літературі насправді існує плутанина в термінах. Це природно, бо нова галузь дослідження ще не досить чітко структурована. Тут, в царині взаємодії людини із природою «все пов’язано з усім». Ми бачимо спробу перенести методи екології на суспільне життя, бо людина сама є часткою природи. Мабуть, ми стали забувати чим людина, як частка соціуму, відрізняється від спільнот тваринного світу. Ми втрачаємо старі моральні та етичні норми суспільної поведінки, набуваємо нові, які стають нормою. В західній літературі науку про довкілля називають “Environmental science ”. Український варіант «інвайронментологія» не набув широкого визнання. Дослідники ще не сказали останнього слова. Геосоціосистемологія, геоекологія, людина і світ – наука про довкілля?.

Довкілля, оточення (environment) – це складна система фізичних, хімічних біологічних та соціальних факторів, які активно змінюються під впливом людської діяльності (антропогенного тиску). Термін довкілля, так само як і екологія, в україномовних виданнях є наразі невизначеними і не зовсім точним. Дехто розуміє довкілля як навколишнє природне середовище. Але на початку ХХІ століття говорити про природне середовище без урахування впливу антропогенного фактору майже неможливо. У будь-якому випадку, поняття “середовище” в усьому різноманітті його форм і видів вимагає деталізації. Ось чому науковці змушені застосовувати багато різновидів поняття “середовище” в залежності від специфіки та напрямків своєї наукової діяльності.

Суперечки в означеннях тривають, лунають звинувачення від представників „класичних” наук що „екологія” паразитує на тлі інших наукових дисциплін. Як писав М. Ф. Реймерс (1994), «до екології легко приєднатися, навіть нічого в ній не розуміючи. Всі стали «екологами». Такого вибуху профанації знання не було в історії людства». Недосконалість підходів у визначенні термінів спричинила виникнення безліч непорозумінь та спробу знайти вихід із безмежної плутанини, яка охопила одну з найактуальніших галузей наукових досліджень другої половини ХХ століття.

Міждисциплінарні зв’язки

Сучасні дослідження в галузі охорони довкілля та збереження ресурсів широкі та багатоманітні. Вони охоплюють понад 80 напрямків, які стосуються споживання та виробництва товарів, якості харчових продуктів, зміни клімату. Наразі все частіше говорять про виникнення комплексу наук, які умовно поділяють на такі основні групи:

Загальна екологія – традиційний напрям екології, котрий вивчає загальні закономірності функціонування живих систем, рівні біологічної організації живої речовини, взаємовідношення окремих видів рослин і тварин та їх спільнот з навколишнім природним середовищем. Серед цього комплексу дисциплін - медичні, сільськогосподарські науки, які вивчають проблеми впливу забруднювальних речовин, генної інженерії та забезпечення людства харчовими продуктами.

Промислова екологія – група природничих дисциплін, що вивчають наслідки господарської діяльності на природу, природні та техногенні фактори впливу на довкілля знищення ресурсів планети, питання забрудення довкілля відходами, синтетичними речовинами. Важливе місце тут посідає проблема вичерпності енергоресурсів та пошуку альтернативних джерел енергії, впливу військової діяльності на довкілля. Серед промислових видів людської діяльності значне місце належить хімічній екології, яка вивчає питання забруднення та негативного впливу хімічних речовин на довкілля. Ринкові відносини сприяли розвитку екологічного менеджменту, яккомплексу управлінських рішень.

Соціальна екологія - об'єднує сукупність знань про взаємовідносини суспільства та природи, проблеми його суспільної і соціальної організації, вивчення поведінки людей в умовах урбанізованих поселень, явища демографічної кризи та політичні аспекти, які доводиться вирішувати екологам на міждержавному рівні.

Глобалізація виробничих та економічних відносин сформувала новий напрям досліджень, який одержав назву глобальна екологія. Предметом дослідження глобальної екології є питання збереження якості довкілля у глобальному контексті: зміна клімату, знищення озонового шару, збереження біологічного різноманіття, забруднення світового океану тощо. Ця група дисциплін об’єднує технічні і філософські проблеми взаємовідносин суспільства і природи, серед яких важливе місце займають соціально-економічні проблеми.

Космічна екологія - нова і досить важлива тема досліджень впливу космічних об’єктів та процесів, що відбуваються у Всесвіті, на розвиток живої речовини.

Як видно із наведеного неповного переліку напрямів досліджень сучасної екології, інтереси суспільства поширились від аналізу взаємовідносин "організм – середовище" до стратегії соціально-економічних та політичних відносин між країнами світу і навіть виходять за межі нашої планети.

Юджин Одум, видатний еколог, представник традиційного, біологічного напрямку пише: "За останні десятиріччя екологія все більше стає цілісною дисципліною, що пов'язує природничі та гуманітарні науки. Зберігаючи свої міцні корені в біологічних науках, вона вже не може бути віднесеною цілком тільки до них. Вона перетворилась на широке поле досліджень, увібравши до себе розділи географії, геології, фізики, хімії, біології, економіки, соціології, філософії, теорії культури, етики - загалом всіх відомих наукових дисциплін ”.

Необхідність інтегрованого підходу до вивчення сучасного світу висловлюють і інші науковці. “Землю необхідно розглядати як єдине ціле, як обмежену систему, у якій рослини, тварини і люди формують комплексну взаємодію з сонячним промінням, повітрям, водою та іншою сировиною, і порушення одного з компонентів може викликати різкі наслідки” – пише Е. Фермеерс.

Дата добавления: 2014-01-07