Творим по мере наших сил

Біогенна речовина створюється і переробляється життям, сукупностями живих організмів. Біокістякова речовина планети це ґрунт, кора вивітрювання, усі природні води, властивості яких залежать від діяльності речовин. Жива речовина як біогенний фактор характеризується елементарним хімічним складом, масою та енергією. Вона трансформує сонячну енергію і залучає неорганічну матерію у безперервний кругообіг. В кінцевому рахунку жива речовина породила склад атмосфери, гідросфери, ґрунтів і у значній мірі осадових порід нашої планети. Жива речовина акумулює енергію космосу, трансформує її в енергію земних процесів (хімічну, механічну, теплову, електричну) і у безперервному обміні речовин з кістяковою матерією планети забезпечує утворення нової живої речовини, яка привносить нові якості, визначаючи тим самим процес еволюції органічного світу. Оновлення всієї живої речовини Землі здійснюється у середньому за 8 років. При цьому речовина наземних рослин оновлюється приблизно за 14 років. У океані циркуляція речовини відбувається у багато разів швидше: вся маса живої речовини оновлюється тут за 33 доби, у той час як фітомаса океану – щодобово. Процес повної заміни вод у гідросфері здійснюється за 2800 років. У атмосфері зміна кисню відбувається за декілька тисяч років, а вуглекислого газу за 6.3 роки.

Таким чином, вся сукупність організмів на планеті називається живою речовиною. Сукупність тих речовин у біосфері, в утворенні яких живі організми не приймають участі, називають кістяковою речовиною.

" Вчення про ноосферу також створене академіком В.І. Вернадським. Декілька слів про «ноосферу» з'явилось у його останніх публікаціях у суворі часи 1944 року. У них він, зокрема, писав: «Людство, взяте в цілому, стає могутньою геологічною силою. І перед ним, перед його думкою і працею, постає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно мислячого людства як єдиного цілого. Цей новий стан біосфери, до якого ми, не помічаючи цього наближуємося, і є ноосфера».

Ноосфера, за В.І. Вернадським, – це біосфера, яка розумно керується людиною. У поетичній формі цю ідею розвинув М. Заболоцький:

Два мира есть у человека:

Один, который нас творил,

Другой, который мы от века,

Він вказував, що біосфера 20 століття стає ноосферою, яка створюється усім розумом науки і соціальною працею.

В.І. Вернадський розумів під ноосферою новий план розвитку біосфери і закликав до розумного регулювання взаємовідносин людини, та природи, що ноосфера – це біосфера, перероблена науковою думкою, і що вона «не є короткочасним і перехідним явищем».

Спочатку людина брала у біосфері засоби до існування і віддавала їй те, що могли використати інші організми. Тому діяльність людей на цьому етапі лише у незначній мірі відрізнялась від діяльності інших організмів. У міру розвитку людського суспільства воно починало чинити все більш руйнівну дію на біосферу. У сучасних умовах людина вже усвідомлює, що вона повинна рахуватись із законами розвитку біосфери та її можливостями.

При переході біосфери в ноосферу перед людством виникає велика за своїми масштабами і значенню задача – навчитись свідомо регулювати взаємовідносини між суспільством і природою. Тільки цілеспрямована, свідома і планомірна діяльність людей може забезпечити гармонійний розвиток природи і суспільства.

2. Біосфера утворилась у результаті виникнення життя (живих організмів) як прямий результат загального розвитку нашої планети. Тривалість існування життя на Землі визначається часом від 1,5-2 до 4-5 млрд. років.

Біосфера включає нижню частину газоподібної оболонки тропосферу, всю водну та верхню частину твердої оболонки – кору вивітрювання. Неорганічне середовище біосфери поділяється на літосферу, гідросферу та атмосферу.

Літосфера – це тверда поверхнева оболонка Землі. Життя у літосфері концентрується тільки у поверхневому шарі земної кори – у ґрунті. В.І. Вернадський характеризує ґрунт як біокістякове тіло, яке одночасно складається із живих та неживих тіл.

3.13. Гідросфера – це водна, рідка оболонка Землі. Усі океани, моря (сукупність їх називають Світовим океаном), які становлять 70,8% поверхні Землі, а також озера і річки разом утворюють гідросферу.

3.12. Атмосфера є газоподібною оболонкою Землі. Нижній шар атмосфери у середньому висотою до 15 км називають тропосферою. Над нею розрізняють стратосферу висотою до 100 км. На її межі виникають північні сяйва. У стратосфері на висоті 15-35 км вільний кисень під впливом сонячної радіації перетворюється на озон. Мешканцями повітряного середовища насамперед вважаються тварини, які пристосувались до активного польоту (птахи, більшість комах). Верхня межа біосфери знаходиться приблизно на висоті 20-22 км, де ще спостерігається; наявність живих організмів: бактерій, спор грибів, найпростіших. Верхня межа життя в атмосфері зумовлена збільшенням з висотою рівня ультрафіолетової радіації. На висоті 25-30 км більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця поглинає тонкий шар озону – озоновий екран. Хоча основна частина живих істот концентрується на висоті 1-1,5 км. У горах межа розповсюдження наземного життя сягає біля 6 км над рівнем моря.

3.14. Нижньою межею біосфери є літосфера. У літосфері життя обмежене насамперед температурою підземних вод та гірських порід, яка поступово зростає і на глибині 1,5-15 км (гейзери-материнська порода) вже перевищує 100 °С. Найбільша глибина, на якій в шарах земної кори знайдені бактерії становить 4 км. У нафтових родовищах на глибині 2-2,5 кмбактерії реєструються в значній кількості. У океані життя розповсюджується до більш значних глибин і зустрічається навіть на дні океанських западин (10-11 км від поверхні), де температура близько 0 °С.

В.І. Вернадський підкреслював повсюдність життя. Заселеними є самі неймовірні місця існування: термальні джерела, температура у яких сягає до 100 °С, вікові сніги Гімалаїв, де на висоті 8300 м існують дев'ять видів бактерій, безводні пустелі та надсолоні озера, де вирують ціанобактерії та один із видів креветок.

Дата добавления: 2014-01-07