Німеччина

КОМІНТЕРН.

Прихід до влади в Італії Б.Муссоліні. Фашистська диктатура в Італії.

Тема: Комінтерн. Революція в Німеччині.

ХІД ЗАНЯТТЯ:

Комуністичний інтернаціонал (скорочено Комінтерн), або ж третій інтернаціонал - міжнародна організація комуністичних партій. Заснована 1919 року в Москві за ініціативи Володимира Ульянова, який оголосив «мертвим» Другий інтернаціонал після початку Першої світової війни 1914 року. 1943 року Сталін розпустив Комінтерн на вимогу союзників СРСР - США та Великобританії.

Комінтерн був однією з найважливіших політичних організацій першої половини XX століття. Основною метою його створення була «світова пролетарська революція», яка, країна за країною, мала охопити увесь Світ. Ще у 1920-ті роки ця мета стала суперечити доктрині сталінізму - побудови «соціалізму в окремій країні». Формальним керівним органом комінтерну був світовий конгрес. Окремі учасники формували лише секретаріат та президію Виконавчого комітету комуністичного інтернаціоналу (ВККІ).

Починаючи від середини 1920-их років, Комінтерн використовувався керівництвом СРСР-ВКП(б) для так званої «більшовизації» комуністичних партій та був інструментом впливу на комуністичні партії та організації в інших країнах. Найважливішим членом комінтерну за межами Радянського Союзу у цей час була Комуністична партія Німеччини.

1. Революція в Німеччині.

Причини:

· Виснаження Німеччини довготривалою війною. Поразка німецької армії на фронтах.

· Відсутність реальних демократичних прав і свобод.

· Дискредитація влади імператора.

· Революційні події в Росії.

· Загострення соціальних проблем. Масове невдоволення населення.

· Антивоєнні виступи.

Привід:

Спроба німецького командування кинути свій флот в останній бій,

аби домогтися вигідних умов перемир’я.

Початок революції.

3 листопада 1918р. - Повстання моряків у Кілі.

9 листопада 1918р. - Зречення престолу і втеча до Голландії Вільгельма ІІ.

Проголошення Німеччини республікою

Двовладдя:

Основні події:

8-12 січня 1919р. - Придушення спроби Комуністичної партії Німеччини

(«Спартаківці») (утворена 30 грудня 1918 р.) захопити

владу.

19 січня 1919р. - Вибори до Установчих зборів.

6 лютого - 31 липня 1919р. - Робота Установчих зборів у Веймарі.

31 липня 1919р. - Прийняття Конституції Німеччини.Конституціонування

Веймарської республіки

Результати і наслідки:

· Повалення монархії, встановлення республіки.

· Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.

· Встановлення нетривалого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.

· Вихід Німеччини з війни і підписання Версальського миру.

· Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлення радянської влади.

· Розкол у робітничому русі: КПН і СДПН.

2. Уряд Еберта - Рада народних уповноважених (РНУ).

Еберт Фрідріх (1871-1925) - німецький соціал-демократ, один з основних діячів СДПН, лідер її правого, «ревізіоністського» крила. Перший рейхсканцлер Німеччини після Листопадової революції 1918р., перший президент Німеччини (Веймарська республіка, 1919-1925рр.), а також перший в історії Німеччини демократично обраний керівник держави.

Основні заходи уряду:

· Угода з командуванням німецької армії про допомогу з її боку в наведенні порядку в державі, боротьбі з анархією.

· Роззброєння робітничих дружин, вилучення зброї у населення під приводом завершеності революції.

· Установлення контактів із країнами Антанти. Відмова від співробітництва з радянською Росією (РНУ відмовилася прийняти 50 вагонів із хлібом від більшовицького уряду).

· Укладення з ініціативи уряду угоди між робітниками і підприємцями колективних договорів, про утворення фабрично-заводських комітетів, встановлення 8-годинного робочого дня.

· Скликання Установчих зборів, прийняття конституції

1. Веймарська республіка (1919-1933рр.)

Веймарська республіка - історична назва німецької держави, пов'язана із конституційним Національним зібранням, що засідало у Веймарі. Офіційно держава, як і її попередниця, продовжувала називатись нім. Deutsches Reich, що буквально означає Німецька Держава.

Основні положення Веймарської конституції:

· «Німецький рейх є республікою».

· Німеччина - федерація 17 земель із власними урядами.

· Два державні прапори: імперський і республіканський.

· Прямі вибори президента республіки проходили один раз на сім років.

· Президент - «гарант республіки і конституції». Він є головнокомандувачем, може накласти вето на будь-який законопроект, має право усувати уряд і розпускати рейхстаг. «У разі загрози суспільній безпеці й порядку» президент має право приймати одноособові рішення, фактично скасовуючи окремі статті конституції.

· Вибори до рейхстагу проходили один раз на 4 роки за пропорційною виборчою системою. Рейхстаг здійснює законодавчу діяльність, приймає бюджет і вирішує питання війни та миру.

· Уряд формує канцлер, кандидатуру якого подає президент. Рейхстаг може змістити уряд, висловивши йому вотум недовіри.

· Гарантування дотримання основних демократичних прав громадян. Крім особистих і політичних прав закріплювались і соціальні права: право та обов’язок працювати на благо суспільства, гарантувалася допомога малозабезпеченим, похилим, інвалідам і безробітним та ін.

· Запроваджувалися елементи прямої демократії - опитування населення і референдуми. Рішення останніх мали силу закону, який не можна було скасувати.

· Допускалась можливість націоналізації окремих галузей промисловості.

· Зміни до конституції вносилися шляхом голосування у парламенті (звичайною більшістю)

Фактори, що впливали на розвиток Веймарської республіки:

· Поразка Німеччини у Першій світовій війні, підписання політичними силами, що знаходилися при владі у Веймарській республіці, Версальського мирного договору.

· Репараційні зобов’язання, виконання яких зумовлювало соціальне і політичне напруження у суспільстві.

· Залежність від американських кредитів

· Вплив воєнної і промислової верхівки на політичне життя.

· Вузька соціальна база (проти Веймарської республіки виступали як ліві, так і праві політичні сили).

· Тривала міжнародна ізоляція Німеччини

Причини падіння Веймарської республіки:

· Загострення соціальних протиріч у результаті економічної кризи 30-х рр. ХХст.

· Неспроможність владних сил подолати наслідки економічної кризи.

· Зростання популярності політичних сил, які виступали проти Веймарської республіки, втрата соціальної опори.

· Протистояння між комуністами і соціал-демократами.

Дата добавления: 2014-01-07