Програма – це набір команд (вказівок, інструкцій), призначений для виконання комп’ютером у певній послідовності

Лекція 1. ВСТУП ДО ВІЗУАЛЬНОГО ПРОГРАМУВАННЯ

Зміст

1. Основні поняття. 1

2. Інструменти середовища Visual Basic. 3

3. Палітра компонентів. 5

4. Вікно властивостей об’єктів. 10

5. Вікно форми. 11

6. Структура проекту. 13

7. Редактор коду. 14

1. Основні поняття.

Ви знаєте, що комп’ютер працює під управлінням програмного забезпечення, яке складається з комп’ютерних програм (далі – програм) різноманітного призначення. Працюючи з комп’ютером у школі та вдома, ви використовували текстовий процесор і графічний редактор,програми-архіватори й антивірусні програми, табличний процесор і редактор комп’ютерних презентацій, навчальні та контролюючі програми, ігрові програми та багато інших.

У процесі своєї роботи програма опрацьовує дані. Дані, які вводить до програми безпосередньо користувач програми або програма їх отримує від певного пристрою (наприклад, від датчика температури), або від іншої програми, або з іншого джерела (наприклад, з текстового файлу) називаються вхідними (початковими) даними. Деякі програми працюють без вхідних даних. Дані, отримання яких є метою використання програми, називаються вихідними (результуючими) даними. Під час виконання програми утворюються та опрацьовуються й інші дані, які називаються проміжними даними.

Більшість сучасних програм у процесі своєї роботи надають користувачу певний набір засобів для його взаємодії з програмою та пристроями.

До цих засобів належать засоби керування (кнопки, меню та ін.), засоби введення даних (поля, лічильники та ін.), засоби виведення даних (написи, поля і т. д.) та ін. Сукупність таких засобів, а також методів їх використання утворюють інтерфейс користувача.

Мова, яка використовується для запису алгоритмів, призначених для виконання комп’ютером, називається мовою програмування.

Кожна мова програмування має такі компоненти:

1) алфавіт – множину символів, з яких можна утворювати слова та речення цієї мови;

2) словник – набір спеціальних (зарезервованих, ключових) слів.

3) синтаксис – правила складання та запису мовних конструкцій (не словникових слів і речень);

4) семантику – встановлене однозначне тлумачення мовних конструкцій, правил їх виконання.

Синтаксичні помилки -використання символів, що не входять до алфавіту, неправильне написання словникових слів, порушення синтаксичних правил призводить до неможливості виконання комп’ютером відповідної команди.

Процесор комп’ютера може виконувати команди, подані тільки машинною мовою. Машинна мова – це мова програмування, в якій команди подаються як послідовності двійкових кодів. Машинна мова програмування орієнтована на процесори конкретної архітектури, тобто машинні мови для різних процесорів можуть відрізнятися одна від одної.

Для виконання процесором програм, написаних не машинною мовою програмування, їх потрібно спочатку перекласти на машинну мову і лише потім виконати. Для перекладу програм на машинну мову створені та використовуються спеціальні програми – компілятори. Ці програми аналізують весь текст програми на наявність синтаксичних помилок, і якщо такі помилки відсутні, перекладають текст програми на машинну мову, формуючи машинний код програми. Цей код, залежно від режиму роботи компілятора, або зберігається в пам’яті комп’ютера, або записується на диск у вигляді виконуваного файлу (наприклад, ехе-файлу).

Після отримання виконуваного файлу його можна відправити на виконання процесором. При цьому сама програма-компілятор вже не використовується. Тому виконуваний файл може використовуватися й на тих комп’ютерах, де програма-компілятор відсутня.

За наявності в програмі синтаксичних помилок, компілятор або зупиняється на першій з них і виводить на екран повідомлення про неї, або аналізує програму до кінця та виводить на екран загальний список повідомлень про наявні помилки. Після цього потрібно виправити всі синтаксичні помилки і розпочати процес компіляції знову.

Для деяких мов програмування створено інші спеціальні програми – інтерпретатори. Ці програми не створюють виконуваних файлів, а аналізують програму покомандно й одразу ж ці команди виконують. Тому виконати програму, яка інтерпретується, а не компілюється, можна лише на тому комп’ютері, де встановлена відповідна програма-інтерпретатор.

Для деяких сучасних мов програмування використовують комбінацію компіляції й інтерпретації. Спочатку програма компілюється в деякий проміжний код (не машинний), після чого інтерпретується спеціальною програмою, написаною для цього коду.

Мова програмування високого рівня – це штучно створена формальна мова, яка може бути переведена у машинний код і одночасно зберігає схожість з натуральною мовою. Роботи над створенням мов високого рівня почались в США ще в 50-х роках.

У 1954 роках у США було створено Фортран (від «Формул транслятор»). Ця мова досить складна, тому на її базі було створено більш просту мову програмування BASIC, яка стала найпопулярнішою мовою програмування. У Європі в кінці 50-х років було створено мову Алгол.

Мова Паскаль є прямим нащадком Алгола. Вона була створена швейцарським математиком Ніколсом Віртом у 1969 р. Паскаль є дуже компактною мовою, її опис займає усього біля 30 сторінок. Транслятор з Паскаля є простим і займає небагато місця в ОЗП, що зручно для ПК та мікро ЕОМ. Тому Паскаль став таким популярним серед користувачів ПК, як і Basic. На ньому навчають програмуванню в багатьох ВНЗах.

Дата добавления: 2014-01-07