Создание стандартних технологій локальних мереж

Поява глобальних мереж.

Проте потреба в з'єднанні комп'ютерів, що перебувають на великій відстані друг від друга, до цього часу цілком назріла. Почалося все з рішення більш простого завдання - доступу до комп'ютера з терміналів, вилучених від нього на багато сотень, а те й тисячі кілометрів. Термінали з'єднувалися з комп'ютерами через телефонні мережі за допомогою модемів. Такі мережі дозволяли численним користувачам одержувати вилучений доступ до поділюваних ресурсів декількох потужних комп'ютерів класу суперЕОМ. Потім з'явилися системи, у яких поряд з вилученими з'єднаннями типу термінал-комп'ютер були реалізовані й вилучені зв'язки типу комп'ютер-комп'ютер.

На початку 70-х років відбувся технологічний прорив в області виробництва комп'ютерних компонентів - з'явилися великі інтегральні схеми. Їх порівняно невисока вартість і високі функціональні можливості привели до створення міні-комп'ютерів, які стали реальними конкурентами мейнфреймів.

Але йшов час, потреби користувачів обчислювальної техніки росли, їм стало недостатньо власних комп'ютерів, їм уже хотілося одержати можливість обміну даними з іншими близько розташованими комп'ютерами. У відповідь на цю потребу підприємства й організації стали з'єднувати свої міні-комп'ютери разом і розробляти програмне забезпечення, необхідне для їхньої взаємодії. У результаті з'явилися перші локальні обчислювальні мережі. Вони щебагато в чому відрізнялися від сучасних локальних мереж, у першу чергу — своїми пристроями сполучення. Спочатку для з'єднання комп'ютерів один з одним використалися найрізноманітніші нестандартні пристрої зі своїм способом подання даних на лініях зв'язку, своїми типами кабелів і т.п. Ці пристрої могли з'єднувати тільки тітипи комп'ютерів, для яких були розроблені.

У середині 80-х років затвердилися стандартні технології об'єднання комп'ютерів у мережу - Ethernet, Arcnet, Token Ring. Потужним стимулом для їхнього розвитку послужили персональні комп'ютери. Ці масові продукти з'явилися ідеальними елементами для побудови мереж - з одного боку, вони були досить потужними для роботи мережного програмного забезпечення, а з іншого боку - явно мали потребу в об'єднанні своєї обчислювальної потужності для рішення складних завдань, а також поділу дорогих периферійних пристроїв і дискових масивів. Тому персональні комп'ютери стали переважати в локальних мережах, причому не тільки як клієнтські комп'ютери, але і як центри зберігання й обробки даних, тобто мережних серверів, потіснивши із цих звичних ролей міні-комп'ютери й мейнфрейми.

Стандартні мережні технології перетворили процес побудови локальної мережі з мистецтва в рутинну роботу. Для створення мережі досить було придбати мережні адаптери відповідного стандарту, наприклад Ethernet, стандартний кабель, приєднати адаптери до кабелю стандартними розніманнями й установити на комп'ютер одну з популярних мережних операційних систем, наприклад, NetWare. Після цього мережа починала працювати й приєднання кожного нового комп'ютера не викликало ніяких проблем - природно, якщо на ньому був установлений мережний адаптер тієї ж технології.

Сьогодні обчислювальні мережі досить швидко розвиваються. Розрив між локальними й глобальними мережами постійно скорочується багато в чому через появу високошвидкісних територіальних каналів зв'язку, що не уступають по якості кабельним системам локальних мереж.

Мейнфрейми використовуються в корпоративних обчислювальних системах, як повноправні мережні вузли, що підтримують Ethernet або Token Ring. Стек протоколів TCP/IP, став завдяки Internet мережним стандартом де-факто.

В мережах зараз обробляється голос, відеозображення, малюнки. Це потребує специфічної роботи протоколів, мережних операційних систем і комунікаційного встаткування. Складність передачі такої мультимедійної інформації в мережі пов'язана з її чутливістю до затримок при передачі пакетів даних - затримки звичайно приводять до перекручування такої інформації в кінцевих вузлах мережі.

Дата добавления: 2014-01-07