Організація фінансової роботи в суб'єктів підприємництва

Фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фір­ми. Вона включає:

- планування і організацію фінансів;

- облік фінансових ресурсів;

- контроль і аналіз ефективності їх використання;

- регулювання доходів і видатків;

- стимулювання кінцевих результатів виробництва.

Фінансова робота складається з процедур різного рівня складно­сті і відповідальності. Перший рівень - ухвалення фінансових рі­шень з перспектив розвитку і поточної діяльності, залученні джерел фінансування і їх використовування, проведення певної фінансової політики. Це завдання вищого рівня складності і відповідальності, їх рішення входить у компетенцію вищих керівників підприємства і лише частково делегується більш низьким ланкам управління.

Якщо в управлінні виробничо-господарською діяльністю керів­ники підприємства можуть йти на істотну децентралізацію, тобто делегувати нижчестоячим ланкам, наприклад філіалам, відділен­ням, іншим підрозділам, широкі повноваження з ухвалення управ­лінських рішень, то фінансова діяльність знаходиться під безпосе­реднім контролем вищого керівництва, яке координує грошові потоки і ухвалює фінансові рішення щодо розвитку підприємства.

Другий рівень — виконання різних фінансових розрахунків, оформлення фінансових документів, складання звітів, тобто більш прості технічні завдання, які вирішують працівники бухга­лтерської, фінансової, економічної служб; деякі з цих завдань можна доручити працівникам інших підрозділів підприємства. Склад фінансової служби, обсяг і особливості організації фінан­сової роботи залежать від характеру і специфіки діяльності підп­риємства, обсягів фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Фінансова служба не обов'язково виділяється в окремий підрозділ (наприклад, фінансовий відділ). У таких випа­дках оперативну фінансову роботу, всі види розрахунків, аналіз і фінансовий контроль виконує бухгалтерія. Підприємства обира­ють зручну для них форму організації фінансової роботи виходя­чи з конкретних умов господарювання, структури управління, наявність територіально відособлених підрозділів (філіалів, пред­ставництв). Розмір підприємства впливає в основному не на кіль­кість функцій, а на ступінь їх складності. Із збільшенням розмірів підприємства зростає складність управління фінансами, тому кожна функція підрозділяється на підфункції, які можуть бути роз­поділені між окремими фахівцями і підрозділами. Так, біля малих і середніх підприємств функції фінансового менеджменту менш складні, ніж біля великих, тому їх виконання може поєднуватися з виконанням інших управлінських функцій (наприклад, з керів­ництвом підприємством у цілому, управлінням виробництвом і збутом, веденням бухгалтерського обліку). Найскладнішими стають функції з управління фінансами у великих корпораціях. Управляючий комітет корпорації звичайно складається з началь­ників департаментів маркетингу, фінансів і виробництва; вони разом визначають довгострокові цілі розвитку фірми з цих на­прямів на 5-10 років. Потім керівники відповідних операційних відділів знаходять нові типи товарів, складають плани розширен­ня виробництва існуючих товарів і намічають шляхи зменшення виробничих і позавиробничих витрат відділу. Розподіл функцій фінансового менеджменту в корпорації показаний на рис. 1.3. Посада директора з фінансів існує тільки у великих компаніях, у середніх - фінансовий керівник і головний бухгалтер, а у малих - тільки головний бухгалтер. Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функ­цій, у т.ч. і функції управління фінансами на рівні керівника під­приємства, який досить часто є його власником (або співвласни­ком). Якщо необхідно, він звертається до послуг зовнішніх консультантів, аудиторів. Бухгалтерську роботу на таких підпри­ємствах досить часто виконує бухгалтер-сумісник.

Практика діяльності підприємств малого бізнесу в країнах Захі­дної Європи та СІЛА показує, що складанням бухгалтерської, фі­нансової та податкової звітності таких підприємств займаються (за відповідну плату) здебільшого спеціалізовані консалтингові чи аудиторські фірми, а роботу щодо управління фінансами частково виконує відділ по роботі з корпоративними клієнтами обслугову­ючого банку. Це пояснюється тим, що підприємствам дешевше обходиться сплата послуг зовнішніх консультантів, ніж утримання власних фінансових чи бухгалтерських служб. Іноді для кращої координації фінансової політики в корпорації створюється фінан­сова комісія, яка підзвітна раді директорів. Якщо фінансової комі­сії не передбачено, то вище керівництво з фінансів підзвітне без­посередньо директору розпоряднику, який відповідає за ефективність використовування капітальних ресурсів, що перед­бачає планування і координацію фінансової діяльності. Вищий ке­рівник із фінансів звичайно присутній на засіданнях ради директо­рів, дає консультації з фінансових проблем; він часто є членом цієї ради. Хоча функції фінансового керівника і головного бухгалтера у корпорації (як видно з рис. 1.3) можуть бути розподілені між службами, але частіше за все, зважаючи на тісний взаємозв'язок, виконуються в сукупності. Практика показала ефективність орга­нізації управління фінансами, при якій делегування відповідально­сті за отримання доходу (прибули) і достатньо широких повнова­жень в управлінні поточною діяльністю поєднується з централізацією ухвалення фінансових рішень по розподілу і вико­ристовуванню фінансових результатів. Прикладом такої організа­ції управління є створення на підприємстві так званих центрів від­повідальності. Залежно від того, за які фінансові результати відповідають менеджери центру, розрізняють центри доходів, прибули, витрат і інвестицій. Узгодження оплати праці працівни­ків із відповідним запланованим для центру показником (виручка, прибуток, витрати, норма прибутку на інвестиції) підвищує заці­кавленість у результатах діяльності і сприяє поліпшенню фінансо­вих результатів підприємства в цілому. Управління по центрах ві­дповідальності характеризується чітким розподілом функцій між структурними підрозділами підприємства (департаментами, відді­лами, ділянками і т.п.), великою самостійністю і відповідальністю співробітників в рішенні оперативних питань.

Рис. 1.3. Розподіл функцій управління фінансами в корпорації

На підприємствах, як правило, створюються фінансово-аналітичні відділи, які мають право:

- контролювати інші відділи в питаннях, пов'язаних з вико­нанням покладених на нього обов'язків;

- вимагати від інших відділів матеріали, необхідні для виконання обов'язків;

- вибирати в бухгалтерії, плановому відділі, відділі маркетин­гу, технічному, капітального будівництва необхідні документи і матеріали для роботи.

Завданнями фінансової служби підприємства є:

- фінансування витрат на виробництво, капітальних вкладень і інших витрат;

- виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банка­ми, постачальниками, працівниками, засновниками;

- пошуки шляхів збільшення грошових надходжень;

- забезпечення збереження і оборотності оборотних засобів;

- контроль за ефективністю використання основних фондів (ОФ);

- організація і вдосконалення форм грошових розрахунків. Функції фінансової служби підприємства:

- фінансово-кредитне планування;

- розрахунки з робітниками і службовцями, бюджетом, бан­ками, постачальниками і підрядними організаціями.

Функціональними обов'язками фінансового менеджера є:

• забезпечення правової законності і захищеності господарсь­ких операцій з капіталом і фінансовими ресурсами підприємства;

• налагодження нормальних фінансових взаємовідносин зі всіма учасниками комерційної операції;

• розробка планів і прогнозів вкладення капіталу і оцінка їх ефективності;

• вибір і обґрунтування кредитної і валютної політики підп­риємства;

• розробка і реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на підвищення дохідності підприємства і його дочірніх організа­цій;

• страхування капіталу і фінансових операцій від фінансових ризиків і втрат;

• виявлення рейтингу підприємства і конкурентів;

• безперервне забезпечення господарської діяльності фінан­совими ресурсами і контроль за ефективністю їх використання;

• аналіз фінансових результатів і фінансового стану підпри­ємства і клієнтів.

Місце фінансових служб у структурі підприємства та їх функ­ціональні компетенції залежать від типу та моделі організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві. Про зв'язок стратегії підприємства та його структури влучно висловився економіст, який досліджував інституційні проблеми організації,. Чендлер[6]: «зміна стратегії підприємства призводить до виник­нення нових адміністративних проблем, які у свою чергу потре­бують нової або видозміненої структури для успішної реалізації нової стратегії». Результати вивчення А. Чендлером 70 великих корпорацій підтвердили, що структура фірми розвивається разом із розвитком стратегії, але тільки тоді неефективність діяльності та внутрішні проблеми вже спричиняють необхідність зміни структури. Найкраща структура - та, яка дає змогу підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно й доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітни­ків та за рахунок цього задовольняти потреби споживачів і дося­гати своєї цілі з високою ефективністю. Американський учений П. Друкер[7] узагальнив проблеми, пов'язані з організаційною структурою фірми. Він обґрунтував, що «найпростіша організа­ційна структура, яка буде працювати, є найкращою». Тому вплив типу організаційної структури на місце фінансової служби є за­кономірним. П. Друкер - створив менеджмент як дисципліну в 50-ті

рр.

У науково-практичній літературі виділяють такі типи органі­заційних моделей: бюрократична, поведінкова, органічна моделі та модель «організаційної туманності». Фінансова служба підп­риємства може бути побудована у відповідності до них.

Подані вище типи моделей організацій є рухомими формами, навколо яких створюються структури. Певні моделі організацій узгоджуються" з визначеними структурами: лінійна, лінійно-функціональна, функціональна, дивізійна, матрична. Дж. Г. Колл з університету Сітон Хола виділяє функціональну, дрібну (диві­зійну), гібридну, матричну і сіткову структури.

Таблиця 1.1

Дата добавления: 2014-01-07