Далматов Б.И. Механика грунтов, основания и фундаменты. М. 1981г

Цытович Н.А. Краткий курс механики грунтов. М. 1979г., 1983г.

Далматов Б.И и др. Основания и фундаменты. Часть 2. Основы геотехники. 2002г.

5.СНиП 2.02.01 – 83*- Основания зданий и сооружений.

6.СНиП 2.02.03 – 85 – Свайные фундаменты.

Зв'язок розглянутого курсу з іншими дисциплінами

Теорія пружності
Будівельна механіка		Механіка грунтів		Основи і фундаменти
Інженерна геологія		Теоретичнадисципліна		Прикладна дисципліна

«Громадянське будівництво має гармонійно вписуватися у навколишнє середовище не тільки в естетичному, а й у фізичному плані; при цьому навколишнє середу в більшій мірі визначається геологічними чинниками.»

Пізанська вежа (побудована більшее 800 років тому)

1,6м

Р_ср = 5 кг/см² = 50 т/м² = 500 кН/м² = 0,5 Мпа

S₂=2.8м

Р₁=1 кг/см²

S₁=1.2м

56м

В 1932г. під основу башні було проведено нагнітання через 351 скважину Æ 50 мм біля 1000т цементного разчину. Приріст нахилу за останній час» 3,3 мм в рік (1мм в рік). Тілько в 2002 г. Відхилення вежі бклостабілізовано за рахунок ґрунту з основи.

Трансконський элеватор (м. Вінніпег, Канада 1913 г.)

Післе катастрофи незначно деформована споруда лишилась стояти під уктом біля 63° до горизонту.

Врезультаті элеватор повернули в попереднє положення з допомогою домкратів.

Занурення Венеції:

1900 – 1935рр. – 1 мм в рік;

1935 – 1952рр. – 4 мм в рік;

с 1952р. до 6 мм в рік;

Регулярна відкачка води приводить до пониження поверхні всього міста.

Національный театр в Мехіко – осадка за 11 років досягла 1,8 м.

Питанням механіки грунтів приділяється зараз все більше і

більше уваги!

Коротка історична довідка розвитку механіки грунтів, основ і фундаментів.

До ХVI століття «теорії» будівництва не існувало, будували покладаючись на досвід. Розміри фундаменту вибирали в залежності від міцності грунтів основ. В кінці XVIII століття з'явилася перша теорія, яка розглядає опір грунту зрушенню.

У 1773 р. француз Ш. Кулон - розробив спосіб розрахунку тиску сповзаючого грунту на підпірну стінку (будівництво фортифікаційних споруд на півдні Франції).

На базі цих та подальших досліджень в 30х роках ХХ століття була створена наука механіка грунтів. Одночасно стала розвиватися і друга частина (прикладна) - основи і фундаменти. До становленню Російської школи фундаментобудування відносяться праці:

Герсеванова Н.М. – (его именем назван институт НИИОСП)

Пузыревского Н.П. – (труды ПГУПС)

Маслова Н.Н. – развитие инженерной геологии, механика грунтов в приложении к строительству гидротехнических сооружений.

Сумгина М.И. – инженерное мерзлотоведение

Цытовича Н.А.( герой социалистического труда, член - корреспондент АН СССР) – развитие механики грунтов, оснований и фундаментов на вечной мерзлоте.

Далматова Б.И. – строительство фундаментов на больших толщах слабых грунтов.

Соколовского В.В. Березанцева В.Г.   Флорина В.А. Вялова С.С.

Теория устойчивости и прочности земляных сооружений и фундаментов глубокого заложения. Изучение длительно протекающих деформаций грунтов.

В 30^х роках в СССР був организований, тоді єдиний в світі інститут НИИОСП, який потім отримав імя свого творця Герсеванова Н.М.

Зв'язок інженерної геології з механікою грунтів, підставами та фундаментами.

СССР 1920 рік

Електростанція на р. Свір - на консультації запрошували шведів. Один з корифеїв механіки грунтів чех Терцагі.

«Ця споруда, як троянда - красиво, але перш, ніж зірвеш, наколиш руки». Гребля будувалася на слабких грунтах і за всіма підрахунками мала дати крен. Інженери встановили турбіну похило в іншу сторону, з тією умовою, щоб потім вона прийшла в проектне положення (з цим впоралися наші інженери).

Основні поняття (термінологія).

Механіка грунтів вивчає, переважно, пухкі породи, що складаються з окремих мінеральних частинок, пов'язаних тим чи іншим способом один з одним.

Утворення грунтів (генезис).

Континентальні відкладення:

- элювіальні (форма зерен кутова);

- делювіальні (переміщені атмосферними водами і силами тяжіння, нашарування не однорідні.);

- алювіальні (перенесеними водними потоками на значні відстані - окатанниє частки);

- льодовикові (результат дії льодовиків, неоднорідні грунти);

- еолові (продукти вивітрювання, піски дюн, барханів, наявність пилуватих і мулистих фракцій).

Морські відклади: мули, заторфовані грунти, піски, галечники – низька несуча здатність.

Склад грунтів.

Грунт це 3^х фазна система.

Від співвідношення цих фаз і залежать характеристики грунтів.

Властивості твердих часток.

Властивості твердих (мінеральних) часток залежать від розмірів.

Класифікація твердих частинок:

№ п/п	Назва частки	Поперечный размір (мм)	Примітка
	Галькові (щебінь)	> 10 (20)	Класифікація по шкалі Сабаніна (по швидкості падінння часток у воді)
	Гравелисті	2 ¸10 (20)
	Піщані	0,05 ¸ 2
	Пилуваті	0,005 ¸ 0,05
	Глинисті	< 0,005

Глинисті частинки по хімічному аналізу істотно відрізняються від інших (форма їх луската і голчаста).

Питома поверхня:

В 1г. грунту (глина – монтмориланіт) = 800 м²

В 1г. грунту (пісок) = 0,8 м²

Якщо грунт складається з однієї категорії, то він легко отримує назву, але в природі це зустрічається рідко.

Фактично грунт складається з різних частинок. Як його назвати?

Класифікація грунтів (найпростіша).

№ п/п	Назва грунту	Включає часток < 0,005 (%)	Число пластичності Jр
	Глини	> 30	> 0,17
	Суглинок	10 ¸ 30	0,07 ¸ 0,17
	Супіс	3 ¸ 10	0,01 ¸ 0,07
	Пісок	< 3	Не пластич.

(J _р визначається в лабораторних умовах (в частках одиниці))

Метод відмулювання - для визначення піщаної фракції (Æ от 1 ¸ 0,05 мм)

5. Свойства воды.

- диполь – молекула води Н₂О

< 0,5 мк

Неурівноважений заряд по поверхні

1 2 3

1. - плівки сильнозвязаної води (адсорбованої)

n·1000 (кг/см²) – електромолекулярні сили тяжіння, видалити цю воду практично неможливо, замерзає при tº < -70º.

2. - шари (плівки) рихлозвязаної води (лісорбізованої)

n·10 (кг/см²) – електромолекулярні сили тяжіння, зникає тілько при

tº = 105º, замерза при tº -1º …- 3º C.

3. – вільна, гравітаційна (капілярна вода)

Чим менша частина частки, тим питома поверхня більша, більше зв’язаної води в порах.

Властивості газу.

Вільні гази:Розчинені у воді:

- связанные с атмосферой,

- защемленные газы (глинистые грунты).

Слід розрізняти структуру грунту, тобто взємне розташування часток грунту і характер звязку між ними і текстуру грунту, тобто склвдання грунта в масиві.

Структура грунту:	Текстура грунту:
зерниста	Слоїста
сотооподібна	порфіровидна
хлопьевидная	злитна (однорідна)

Дата добавления: 2014-01-07