Безконтактні методи вимірювання товщини прокату: радіоізотопні, пневматичні

Безконтактні товщиноміри за принципом дії можна розділити на наступні групи:

1) прилади, засновані на вимірюванні ступеня поглинання електромагнітного випромінювання або потоку β-часток (радіоізотопні);

2) електромагнітні;

3) пневматичні;

4) ультразвукові.

2.1 Прилади, засновані на вимірюванні ступеня поглинання електромагнітного випромінювання або потоку β-часток (радіоізотопні)

Принцип дії радіоізотопних методів вимірювання товщини заснований на властивості електромагнітного випромінювання або потоку β-часток послаблюватися під час проходження через метал. якщо припустити, що вимірюваний метал має однорідну структуру, то ступінь поглинання металом випромінювання буде залежати від його товщини.

Вимірювання товщини листа, засноване на вимірюванні ослаблення інтенсивності випромінювання при проходженні через контрольований лист, можна здійснити трьома методами: абсолютним (прямим) методом, методом порівняння (диференціальним методом) і методом компенсації (мал. 1).

Абсолютний метод (мал. 1,а). При абсолютному методі мірою товщини смуги є абсолютне значення інтенсивності випромінювання, зміряної після прохождення через контрольований лист. Точність вимірювань по цьому методу залежить від стабільності параметрів джерел випромінювання і погрішностей приймачів випромінювання.

Розглянемо приклад. Джерело γ-випромінювання розташоване під вимірюваним об’єктом контролю 3. Інтенсивність потоку випромінювання при проходженні скрізь вимірюваний метал 3 буде зменшуватися пропорційно вимірюваній товщині. Приймач 2 приймає залишковий потік випромінювання і перетворює його у електричну енергію постійного струму, яка подається на вторинний показуючий прилад 4.

Метод порівняння (мал. 1, б). При вимірюванні товщини смуги методом порівняння величину залишкового випромінювання після проходження через контрольований лист порівнюють з величиной залишкового випромінювання після проходження через еталонний зразок. Потік випромінювання в цьому випадку ділиться на дві частини, одна з яких опромінює зразок, інша - вимірювану смугу. Різниця сигналів двох приймачів впливає на один показуючий пристрій. При вимірюванні по цьому методу не вимагається високої стабілізації параметрів джерела випромінювання, точність вимірювання підвищується.

Метод компенсації. В цьому випадку залишкове випромінювання, що пройшло через смугу і еталонний зразок зрівнюється за допомогою компенсуючого клину. По цьому методу результат вимірювання порівняно мало залежить від коливань параметрів джерела випромінювання. Можливі два варіанти компенсації. У першому варіанті (мал. 1, в) під одним приймачем проходить вимірюваний матеріал, під іншим знаходиться компенсуючий клин. У другому варіанті (мал. 1, г) під одним приймачем знаходиться зразок, товщина якого рівна граничному значенню шкали, а під іншим - компенсуючий клин і вимірюваний матеріал. Мірою товщини в цих обох варіантах компенсації служить положення клину.

Дата добавления: 2014-01-07