Історико-філософський аспект дослідження проблеми творчості

Тема: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

Лекція 2

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Особливості розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі:

1. Підвищені темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.

2. Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.

3. Зростання ролі країн, що розвиваються, в міжнародній торгівлі.

4. Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.

5. Транснаціоналізація міжнародної торгівлі.

6. Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.

План лекції:

2.1 Історико-філософський аспект дослідження проблеми творчості

2.2 Основні напрями сучасних досліджень педагогічної творчості

Тенденції історичного розвитку дослідження творчості розкриває у своїх працях Я.О. Пономарьов. Спираючись на роботи С.О. Грузенберга, він розглядає різні спроби створення теорії творчості: філософські, психологічні, інтуітивні, зауважує, що в Росії піонерами педагогіки і психології творчості були дослідники в галузі словесності, історії літератури та мистецтва.

Аналізуючи різні визначення творчості (А. Батюшков, В.М. Бехтєрєв, П.К. Енгельмейєр, А. Матейко, В.В. Савич та ін.), Я.О. Пономарьов робить висновок, що незважаючи на різноманітність уявлень про творчість, усі дослідники вважають, що ця проблема є комплексною. Прихильники інтуїтивізму, деякі природодослідники (А. Пуанкаре, Г. Гельмгольц. А. Ейн­штейн) вважали творчість виключно інтуїтивним процесом, продуктом безсвідомої роботи мозку. Прихильники емпіричного походження творчості зводили творчість чисто до логічного процесу виведення знань з вихідних посилок (Т. Едісон, І.В. Бичко, Є.С. Жариков). Прихильники інтуїтивістського і логічного підходів до творчості виділяли й досліджували різні її сторони, але при цьому представники кожного напряму аб­солютизували свої позиції і висновки, протиставляли інтуцїю логіці. Підкреслюючи важливу роль інтуїції у науковій творчості, Луі де Бройль разом з тим відмічає, що інтуїцію без логічного мислення може ввести в оману. Для викриття механізму творчого процесу велике значення має дослідження того, як виникає задум і план його здійснення. А.В. Брушлинський у роботі «Творчий процес як предмет дослідження» висунув гіпотезу, що сучасне має зворотній вплив на ті знання, що були накопичені раніше; чим більший цей вплив, тим вищий рівень творчого процесу. Те нове, що відкриває дослідник, знаходиться в певній системі відносин, яка пов'язує його з уже відомим у цій проблемі. Розкриття цієї системи відносин і є шлях пізнання невідомого.

П.Ф. Кравчук обґрунтовує недостатність результативного підходу до творчості, бо при цьому не розкриваються відмінності між творчістю як процесом і її зовнішніми результатами, між сутністю творчості і не завжди адекватними формами її виявлення.

Ґрунтовний аналіз численних виявів творчості на основі вивчення вітчизняних і зарубіжних досліджень був проведений Я.О. Пономарьовим. Він встановив зв'язки творчості з психологічними якостями особистості, проаналізував структуру психологічного механізму творчості та визначив творчість як «механізм розвитку», як «взаємодію, що веде до розвитку». З цього випливає, що в процесі творчості реалізуються творчі можливості індивідуальності і здійснюється їх розвиток. Особливості процесу творчості полягають у тому, що сам процес впливає на його результат, який у свою чергу виражається не тільки предметно, а й у зміні самого суб'єкта творчості. Творчі можливості особистості реалізуються не тільки в спеціальній діяльності зі створення загальнокультурних цінностей, а й у самому процесі життя людини, самореалізації її як засобу самоутвердження через самовираження і саморозвиток. При цьому під творчим самовираженням розуміють здатність людини будувати свій внутрішній світ, своє світовідчуття самого себе в цьому світі. Предметом життєтворчості виступає сам суб'єкт діяльності, який реалізує себе в ціле-покладанні, в тому числі власного життєвого шляху. В цьому ракурсі великого значення набуває проблема цілепокладання у творчій діяльності, яку розглядала Д.Б. Богоявленська, та інтелектуальних емоцій в актах цілеутворення при розв'язанні мислительних задач (І.А. Васильєв).

М.О. Бердяєв дивиться на творчість як на «потрясіння і підйом усього людського єства, спрямованого до іншого, вищого життя, до нового буття». На відміну від матеріалістичного визначення творчості як процесу (часто колективного) християнська філософія стверджує, що творець-одинак і творчість носить не колективно-загальний, а індивідуально-особистісний характер. При цьому спрямований творчий акт має світовий, за­гальнолюдський характер.

Таємниця творчості, на думку М.О. Бердяєва, полягає в тому, що творчий акт не може цілком визначатися матеріалом, який дає світ, у ньому є новизна, детермінована світом іззовні. Це є той елемент свободи, який існує в кожному дійсно творчому акті. Творчість людини не є вимога людини і право її, а є вимога Бога до Людини і обов'язок людини. Бог чекає від людини творчого акту як відповідь людини на творчий акт Бога. З цього випливає, що до творчості здатна кожна людина, життя якої наповнене елементарними формами праці.

Погляди релігійних філософів і філософів-матеріалістів °б єднує те, що наслідком будь-якої творчості (матеріальної чи духовної) є творення, формування людини-митця, яка відчуває потяг до самовдосконалення і до вдосконалення оточуючого середовища.

Дата добавления: 2014-01-07