Класичний життєвий цикл

Однократний прохід

Стратегії конструювання ПЗ

Існують 3 стратегії конструювання ПЗ:

q однократний прохід (водоспадна стратегія) — лінійна послідовність етапів конструювання;

q інкрементна стратегія. На початку процесу визначаються всі користувацькі та системні вимоги, решта конструювання виконується у вигляді послідовності версій. Перша версія реалізує частину запланованих можливостей, наступна версія реалізує додаткові можливості й т. д., поки не буде отримано повну систему;

q еволюційна стратегія. Система також будується у вигляді послідовності версій, але на початку процесу визначені не всі вимоги. Вони уточнюються в результаті розробки версій.

Характеристики стратегій конструювання ПЗ відповідно до вимог стандарту IEEE/EIA 12207.2 наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Стратегія конструювання	Чи всі вимоги визначені на початку процесу?	Декілька циклів конструювання?	Проміжне ПЗ розповсюджується?
Однократний прохід	Так	Ні	Ні
Інкрементна (заплановано покращення продукту)	Так	Так	Може бути
Еволюційна	Ні	Так	Так

Для водоспадної (каскадної) моделі розробка починається на системному рівні й проходить через аналіз, проектування, кодування, тестування та супроводження. При цьому моделюються дії стандартного інженерного циклу.

Системний аналіз визначає роль кожного елемента в комп'ютерній системі, взаємодію елементів один з одним. Оскільки ПЗ є лише частиною більшої системи, то аналіз починається з визначення вимог до всіх системних елементів і призначення підмножини цих вимог програмному «елементу». Необхідність системного підходу проявляється, коли формується інтерфейс ПЗ із іншими елементами (апаратурою, людьми, базами даних). На цьому ж етапі починається вирішення задачі планування проекту ПЗ. Підчас планування проекту визначаються об'єм проектних робіт та їх ризик, необхідні трудозатрати, формуються робочі задачі та план-графік робіт.

Аналіз вимог відноситься до програмного елемента — програмного забезпечення. Уточнюються й деталізуються його функції, характеристики та інтерфейс. Усі визначення документуються у специфікації аналізу. Тут же закінчується вирішення задачі планування проекту.

Рис. 2.1. Класичний життєвий цикл розробки ПЗ

Суть проектування полягає у створенні представлень:

q архітектури ПЗ;

q модульної структури ПЗ;

q алгоритмічної структури ПЗ;

q структури даних;

q вхідного й вихідного інтерфейсу (вхідних і вихідних форм даних).

Вхідні дані для проектування містяться в специфікації аналізу, тобто підчас проектування виконується трансляція вимог до ПЗ у множину проектних представлень. При вирішенні задач проектування основна увага приділяється якості майбутнього програмного продукту.

Кодування полягає в переведенні результатів проектування в текст на мові програмування.

Тестування — виконання програми для виявлення дефектів у функціях, логіці та формі реалізації програмного продукту.

Супроводження — це внесення змін в ПЗ, що експлуатується. Цілі змін:

q виправлення помилок;

q адаптація до змін зовнішнього для ПЗ середовища;

q удосконалення ПЗ за вимогою замовника.

Супровід ПЗ полягає в повторному застосуванні кожного з попередніх кроків (етапів) життєвого циклу до існуючої програми, проте не в розробці нової.

Як і будь-яка інженерна схема, класичний життєвий цикл має переваги і недоліки.

Переваги класичного життєвого циклу: дає план і часовий графік по всім етапам проекту, впорядковує хід конструювання.

Недоліки класичного життєвого циклу:

1) реальні проекти часто вимагають відхилення від стандартної послідовності кроків;

2) цикл базується на точному формулюванні вихідних вимог до ПЗ (реально на початку проекту вимоги замовника визначені лише частково);

3) результати проекту доступні замовнику тільки в кінці роботи.

Дата добавления: 2014-01-07