Малоформалізовані методики

До малоформалізованих методик відносяться:

спостереження,

опитування (інтерв'ю),

аналіз продуктів діяльності.

Метод спостереження допомагає одержати широку інформа­цію про людину. Він є значущим тоді, коли не розроблені або не­відомі стандартизовані процедури. При цьому досліднику для про­ведення спостереження не треба згоди або іншої форми участі тих, за ким ведеться спостереження.

Дуже важливого значення набуває метод спостереження під час вивчення психологічних особливостей дітей, бо дитину дослі­джувати важче, ніж дорослу людину.

Методики психологічних спостережень базуються на кількох принципах:

1) максимально можлива фіксація об'єктивних зовнішніх проявів;

2) спостереження неперервного процесу, а не окремих його моментів;

3) вибірковість запису. Реєструються лише ті прояви, які є сут­тєвими для конкретного завдання дослідника.

У цьому методі «вимірювальним інструментом» є сам експери­ментатор, тому важливо, щоб він досконало володів технікою спо­стереження. Спостереження може мати наївний і науковий харак­тер. Наївний спосіб спостереження залежить від особистісних здібностей експериментатора, його настанов, намірів тощо. Резуль­тати такого спостереження мають невизначений характер і мо­жуть інтерпретуватися іншими дослідниками по-різному.

Психологічній меті більше відповідає наукове спостереження, або, як називав його М. Басов, «дослідне, або вибіркове» спостере­ження. Таке спостереження здійснюється на основі ретельної по­передньої підготовки. Воно використовується з певною метою, за якою визначається час спостереження, відбір потрібних фактів. Отже, наукове спостереження відрізняється від наївного поста­новкою проблеми, вибором ситуацій для спостереження, визначенням психологічних якостей або властивостей поведінки, які по­винні стати об'єктом спостереження, розробленою системою фіксації і запису результатів, однозначністю розуміння іншими людьми одержаних даних. Р. Кеттел (1957) так сформулював пра­вила психологічного спостереження:

1) поведінка досліджуваного повинна мати оцінку в різноманіт­них ситуаціях (у школі або на роботі, у громадських місцях) і у різних рольових позиціях (учня, робітника, батька, сина, друга та ін.), тому психолог повинен проводити з досліджуваним щоденно певну кількість часу протягом 2-3 місяців;

2) попередньо необхідно визначати риси особистості або особливості поведінки, які необхідно оцінити;

3) експериментатор повинен бути попередньо натренованим у подібному оцінюванні;

4) спостереження повинно бути безстороннім;

5) оцінювати одного досліджуваного повинні не менше 10 спостерігачів, і підсумкова оцінка повинна становити середнє з їх спостережень, при цьому судження кожного повинно бути незалеж­ним.

Класифікація спостережень проводиться за різними показни­ками. За ступенем формалізованості спостереження може бути

ü неконтрольованим (дослідник користується загальним принци­повим планом)

ü контрольованим (реєстрація поведінки відбуваєть­ся за детально розробленою процедурою).

Залежно від розташу­вання спостерігача розрізняють

ü просте (або звичайне) спостере­ження, коли події реєструються зі сторони,

ü спостереження-співучасть (включене), коли дослідник включається у певну соціальну ситуацію і аналізує події нібито «зсередини».

Складність проблеми, що постає під час використання методу спостереження, полягає у тому, як зафіксувати те, що спостерігали. До основних форм протоколювання спостережень належать такі: ознакові або знакові системи, системи категорій і шкали рейтингу (оцінок). Коли протоколювання ведеться в системі ознак, то поперєдньо описують конкретні види поведінки, симптоматичні для всієї поведінкової сфери, і потім фіксують, які зних з'явилися в той чи інший період спостереження. Ознака повинна бути однозначною і не вимагати допоміжного роз'яснення. Так, наприклад, у схемі спо­стереження Шульца використані такі ознаки: учитель працює з уч­нем, учитель працює з маленькою групою, учитель ігнорує запитан­ня учня, учень відповідає урок, учень голосно читає тощо.

Система ознак відкрита, тобто може мати продовження. У цьо­му її відмінність від системи категорій. У системі категорій повинні бути повністю описані всі види поведінки досліджуваного; додавати в процесі спостереження щось нове вже не можна. Наприклад, кате­горії, виділені Р. Бейлзом для вивчення послідовності фаз у груповій діяльності, такі: орієнтування членів групи до загального завдання; оцінювання проходження виконання завдання членами групи; конт­роль; фаза прийняття рішення;визначення емоцій, що супроводжу­ють процес прийняття (позитивні і негативні).

Використовуючи ознакові й категорійні системи, спостерігачі можуть давати оцінки, інтерпретації, які для кожного з них мають своє тлумачення. Щоб уникнути суб'єктивізму, використовують шкали рейтингу. Вони вимагають фіксувати не наявність ознаки, а ступінь її вираженості. Наприклад, чотири-, п'ятибальна систе­ма: зовсім не виявляє інтересу (0 балів), трохи виявляє (1 бал), виявляє трохи більше інтересу (2 бали), виявляє зацікавленість (З бали), виявляє великий інтерес (4 бали). Отже, метод спостере­ження є громіздким і складним діагностичним інструментом, що потребує від спостерігача великого професійного досвіду і спец­іальної підготовки. Спроби надати цьому методу формалізованого характеру (наприклад, складання жорсткої процедури спостере­ження, одержання за допомогою шкалирейтингу кількісних оці­нок) сприяють підвищенню об'єктивності і вірогідності одержаної інформації.

Бесіда - це метод збору первісних даних на основі вер­бальної комунікації. Він, за умови виконання певних правил, дає змогу одержати не менш надійну інформацію, ніж у спостережен­нях: про події минулого і сучасного, про стійкі нахили, мотиви тих чи інших учинків, про суб'єктивні стани.

Було б помилкою вважати опитування найлегшим методом, бо насамперед потрібно знати, як запитати і про що запитати, як одер­жати вірогідні відповіді. Є різні правила побудови запитань, розта­шування їх у певному порядку, групування в окремі блоки тощо.

Методи опитування різні за формою і характером організації. Вони можуть проводитися усно або письмово, індивідуально або в групі, один раз або багаразово. Запитання можуть формулюватися у прямій формі (відповідь слід розуміти в тому сенсі, який вкладає в нього досліджуваний) і непрямій (відповідь передбачає розшифровку в іншому, прихованому від досліджуваного змісту). Вони можуть мати відкритий або закритий характер. Одним з найрозповсюдженіших видів опитування є інтерв'ю.

Інтерв'ю - це бесіда, що проводиться за певним планом та пе­редбачає прямийконтакт інтерв'юера з респондентом (відповідаю­чим).

За формою воно буває:

вільне (бесіда без певної деталізації питань, але за загальною програмою: чітка стратегія у загальних рисах, а тактика вільна);

стандартизоване (здійснюється детальна розробка всієї процедури, зокрема загальний план бесіди, по­слідовність запитань, варіанти можливих відповідей: чітка страте­гія і тактика);

частково-стандартизоване (чітка стратегія, а такти­ка більш вільна).

Діагностичній меті найбільше відповідає стандар­тизована форма інтерв'ю: вона дає можливість одержати порівняльні дані у різних досліджуваних, обмежує вплив сторонніх подразників, дає змогу повною мірою і в потрібній послідовності «відпрацювати» усі питання. Але слід використовувати його тільки тоді, коли рес­пондент погоджується на це. В іншому випадку результат може бути незадовільним, бо стандартизоване інтерв'ю багатьмалюдьми сприй­мається як ситуація екзаменаційного опитування, що обмежує без­посередність і щирість респондента. У роботі з дітьми стандартизо­ване інтерв'ю використовується дуже рідко.

Інтерв'ю має таку структуру:

а) вступ: налаштування на бесіду, на співпрацю;

б) вільні висловлювання досліджуваного;

в) загальні запитання (наприклад, «Ти можеш розповісти мені про школу?»);

г) докладне дослідження;

д) зняття напруження і висловлення подяки за участь у бесіді.

Інтерв'ю не повинно бути довготривалим. Реєстрація відпові­дей не має стримувати того, хто відповідає. Інтерпретація одержа­них результатів має відтінок суб'єктивізму, тому їх слід брати до уваги в комплексі з даними діагностичних методик.

Залежно від цільового призначення розрізняють діагностичні і клінічні інтерв'ю.

Діагностичне інтерв'ю - це метод одержання інформації про властивості особистості, який використовується на ранніх етапах психокорекції. Воно може бути керованим і неке- рованим.

Клінічне інтерв'ю - це метод терапевтичної бесіди, що допомагає усвідомити свої внутрішні утруднення, конфлікти, при­ховані мотиви поведінки.

Аналіз продуктів діяльності (за змістом) - це метод кількісно- якісного аналізу документальних джерел, що дає змогу вивчати продукти людської діяльності. Під поняттям «документальне джерело» маються на увазі листи, автобіографії, щоденники, фото-, записи на кіноплівці, види мистецтв, матеріали преси (га­зети, журнали тощо).

Для того, щоб у процесі вивчення документів можна було поз­бутися суб'єктивізму дослідника, виявити правильну інформацію і досить точно її реєструвати, був розроблений спеціальний метод, який одержав назву «контент-аналіз» (дослівно «аналіз змісту»). Основна процедура контент-аналізу пов'язана з переведенням як­існої інформації на мову цифр. З цією метою виділяються два типи одиниць: змістові (якісні) та аналізу і рахунку (кількісні). Основна складність у роботі з документальними джерелами - уміння провести якісний аналіз, тобто виділити змістовні оди­ниці. Це в основномузалежить від компетентності дослідника, рівня його творчих можливостей.

Оскільки контент-аналіз заснований на принципі повторюва­ності, частоти використання різних змістовних одиниць (наприк­лад, певних понять, суджень, образів тощо), його слід використо­вувати тільки тоді, коли є достатня кількість матеріалу для ана­лізу. У контент-аналізі, крім простого рахування частот викорис­тання різних змістовних одиниць, робляться складністатистичні обробки (кореляційний та факторний аналізи). Новим етапом у розвитку цього методу стала його комп'ютеризація.

У психологічній діагностиці контент-аналіз найчастіше вико­ристовується як допоміжний метод або процедура обробки даних, що одержані під час інших досліджень. З його допомогою аналізу­ються мовні повідомлення піддослідного, які супроводжують прак­тично всі діагностичніобстеження, особливо під час індивідуаль­ної процедури. Конкретний контент-аналіз може використовува­тися під час обробки даних, одержаних проективними методика­ми, під час бесід, інтерв'ю, в аналізі письмової продукції піддослі­дного, відкритих запитань анкет тощо. Так, наприклад, у методиках діагностики особистісних властивостей (тривожності, невротизму та ін.) проводиться контент-аналіз граматичних і стилістич­них конструкцій мовлення досліджуваного: кількість «тематичних» висловлювань (хвороба, страх, невпевненість тощо), дієслів, ло­гічних блоків. Такий аналіз допомагає виявити і об'єктивізувати приховану тенденцію у відповідях досліджуваного.

Дата добавления: 2014-01-07