Класифіка­ція документів

Офіційно-діловий стиль— це мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах XI— XII ст. (Мстиславова грамота 1130 р.), в українсько-молдавських грамотах, українських грамотах XIV та XV ст., українських літописах (офіційні листи, угоди і т. ін.). Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні й спільні мовні риси.

Основні риси офіційно-ділового стилю правових акті

Законодавчий підстиль та юридичний підстиль ділової української мови

Викладач: Синенко О.Б.

По темі № 1.3.Офіційно-діловий стиль документів

Для самостійної роботи № 3

З А В Д А Н Н Я

Розрахована робота на: 6 годин

Зміст самостійної роботи:

1. Законодавчий підстиль та юридичний підстиль ділової української мови.

2. Основні риси офіційно-ділового стилю правових актів.

3. Класифіка­ція документів.

Студенти повинні знати: реквізити документа, вимоги до написання ділових документів, граматичні форми ділових паперів

Спосіб виконання: у вигляді конспекту.

Запитання для самоперевірки:

1. Дайте характеристику законодавчому та юридичному під стилям ділової української мови.

2. Назвіть основні риси офіційно-ділового стилю.

3. Дайте класифікацію документам.

4. Які терміни та їх місце в законодавчому та юридичному під стилях ділової української мови ви можете назвати?

Основна література:

1. Стефанчук Р.О. Правове письмо. – Київ, 2009.

2. http://pravoved-ua.biz/str.php?zag=84747834

В офіційно-діловому мовному стилі виділяють такі підстилі:

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

2. Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

4. Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв’язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).

1. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить під змісту документа, його призначення та способу оброблення. Укріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Підпис є обов'язковим реквізитом будь-якого документа.

2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.

3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Найхарактерніші прояви стандартизації такі:

а) широке вживання готових словесних формул типу у зв'язку з, відповідно до, з метою, згідно з, що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;

б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки.

4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.

5.Для чіткої організації текст ділитьсяна параграфи, пункти, підпункти.

6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. Вживаються і такі звороти, як з оригіналом згідно, складено й завірено (засвідчено) у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію.

7. Найхарактерніші речення — прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком.

Ділові документи класифікуються за різними ознаками: видом, походженням, місцем складання, стадіями створення, складності, терміном виконання, гласності, термінам збереження, формою та ін.За походженням ділові документи поділяються на офіційні (службові) й особисті.

Офіційний(службовий) документ створюється організацією або посадовою особою й оформляється у встановленому порядку.

Документ особистого походження створюється особою поза сферою його службової діяльності або виконання службових обов'язків (лист, записка).

За місцем складання й виходу з установи розрізняють документи внутрішні і зовнішні, вхідні та вихідні. Внутрішній документ призначений для функціонування усередині організації й не виходить за її межі (наказ, розпорядження, акт). Зовнішній документ виходить за межі організації, тобто вхідна та вихідна кореспонденція (лист, телеграма, запит). Вхідний документ надходить в організацію, а вихідний – спрямований з установи (організації, підприємства).

За стадіями виготовлення розрізняють чернетки, чистові документи, оригінал і копію. Документ є оригіналом, якщо це перший і єдиний його екземпляр. Копія відтворює інформацію документа і всі його зовнішні ознаки або частину їх, у тому числі елементи його правового, ділового, художнього оформлення. У юридичному відношенні оригінал і копія рівноцінні.

За складністю виділяють прості (у документі розглянуте одне питання) й складні (містять інформацію щодо двох і більше питань) документи.

За терміном виконання документи поділяються на термінові, що виконуються у терміни, встановлені законом, відповідним правовим актом, керівником, а також документи з позначкою «ТЕРМІНОВО» (телеграми, телефонограми, посвідчення про відрядження) і нетермінові – виконуються у терміни, визначені керівництвом підприємства (установи, фірми).

За гласністю розрізняють документи звичайні, для службового користування, таємні, конфіденційні. Таємні документи особливо цінні і мають гриф «ТАЄМНО». З ними ведуть роботу особи, що мають дозвіл і ознайомлені із спеціальною інструкцією. Документи службового користування, що містять відомості, не підлягають розголосові по радіо, телебаченню, використовуються тільки працівниками даного підприємства (організації, установи). На таких документах проставляють гриф «Для службового користування».

За терміном збереження виділяють документи постійного збереження, документи тривалого збереження (понад 10 років) і документи тимчасового збереження (до 10 років).

За видами розрізняють типові, трафаретні й індивідуальні документи. Типові, що розробляються вищими органами для підвідомчих організацій з однорідними функціями й мають обов’язковий характер. Трафаретні виготовляються друкарським способом: незмінювана частина тексту документа друкується на поліграфічних машинах, а для змінної інформації залишаються вільні місця. Індивідуальні документи створюються кожного разу по-новому. Зміст у них викладається індивідуально, являючи собою результат творчості виконавця (автобіографія, доповідна записка).

За юридичною силою документи поділяють на такі: справжні (істинні), що готуються в установленому законом порядку за всіма правилами; фальшиві (підроблені), у яких зміст чи оформлення не відповідає істині.

Дата добавления: 2014-01-07