Глосарій до теми

Загальні інженерно-психологічні вимоги та рекомендації

Урахування людського фактора при модифікації і модернізації об'єкта починається на етапі його експлуатації і триває до закінчення всього «життєвого циклу». Структура інженерно-психологічних вимог визначається можливістю їх практичного застосування і ступенем деталізації. Загальні інженерно-психологічні вимоги в процесі розробки систем перетворюються на конкретні через деталізацію, уточнення і коригування стосовно певної системи, її призначення, умов застосування і узгодження обмежень.

Загальні ергономічні вимоги висуваються до:

- організації систем «людина—техніка—середовище»;

- організації діяльності людини оператора;

- технічних засобів діяльності;

- факторів середовища;

- техніки безпеки праці.

Кожну з цих груп вимог можна поділити на такі підгрупи й конкретні інженерно-психологічні вимоги.

1. Організація СЛМ містить вимоги до:

- раціонального рівня адаптації;

- розподілу функцій між людиною і машиною;

- визначення чисельності та кваліфікації операторського і обслуговуючого персоналу.

2. Організація діяльності людини-оператора складається з вимог до:

- структури й алгоритму діяльності оператора;

- класифікації, організації і структури інформаційних моделей;

- системи кодування інформації;

- організації раціональних режимів праці і відпочинку;

- методів і організації психофізіологічного відбору;

- методів комплектування груп операторів;

- методів організації навчання і тренування;

- методів аналізу помилкових дій оператора.

3. Технічні засоби діяльності охоплюють вимоги до:

- організації і конструювання робочих місць, вибору робочої пози оператора;

- проектування і розміщення елементів робочого місця, зокрема засобів відображення інформації, органів управління, допоміжних технічних засобів, спецспорядження;

- апаратури навчання і тренування (моделювального пристрою, апаратури контролю підготовки).

4. Фактори середовища передбачають вимоги до:

- функціональних приміщень, їхніх розмірів і розташування, організації простору для пересування людей і транспортування вантажів;

- фізичних і хімічних факторів робочого місця людини-оператора.

5. Техніка безпеки праці складається з вимог до дотримання параметрів технологічного процесу і певної послідовності проведення робіт із застосуванням необхідного спецодягу, спецінструменту і спецспорядження.

Керованість СЛМ – властивість системи, яка стосується стану її фізичних і функціональних елементів, що забезпечує умови оптимальності діяльності людини в процесі керування технікою.

Комплексні показники керованості СЛМ – оптимальність відповідності розподілу функцій між оператором та технікою; 2) оптимальність відповідності конструкції техніки та організації робочого місця психофізіологічній структурі діяльності оператора; 3) відповідність змісту керування СЛМ рівню складності та різноманітності дій оператора; 4) відповідність напруженості діяльності оператора тій щонайменшій напруженості, за якою досягається найвища ефективність керування СЛМ; 5) відповідність вимог до якості діяльності оператора, його швидкісним та надійнісним можливостям; 6) відповідність ритму роботи техніки ритму праці оператора.

Проектування діяльності оператора – комплексне проектування зовнішніх засобів діяльності (засобів відображення інформації, органів керування та ін.) і формування відповідних інтеріоризованих засобів її виконання.

Проектування СЛМ – комплексне проектування, за яким його об’єктом є не технічний устрій, а єдина СЛМ, де людина є найважливішою ланкою.

Частини проектування СЛМ – технічне проектування, художнє проектування та інженерно-психологічне проектування.

Розподіл функцій між людиною та машиною – визначення дій та операцій, що виконуються людиною та машиною для забезпечення ефективності системи.

Інженерно-психологічне проектування – складова частина комплексного проектування СЛМ, задля вирішення усіх питань пов’язаних з включенням людину у систему, що проектується.

Інженерно-психологічні вимоги – вимоги до СЛМ (її підсистем, ланок та елементів), що визначаються характеристиками людини-оператора та встановлюються задля оптимізації її діяльності.

Інженерно-психологічний показник – кількісна міра, що визначає людину-оператора як ланку СЛМ, організацію процесу її праці, а також технічні елементи СЛМ та СЛМ в цілому.

Адаптивність системи “людина – машина” - властивості СЛМ відносно діапазону її пристосування до зміни умов функціонування.

Обслуговування СЛМ – сукупність властивостей системи, що забезпечують оператору можливість приведення її до працездатного стану та підтримка цього стану у часі.

Оптимізація СЛМ – визначення сукупності окремих показників, за яких досягається екстремум тієї цільової функції, що характеризує ефективність СЛМ.

Адекватність системи “людина – машина” - сукупність властивостей СЛМ щодо її можливостей виконання своїх задач.

Час циклу регулювання – час переведення системи в заданий стан, що визначає швидкодію СЛМ.

Уніфікація діяльності оператора – організація діяльності оператора на засадах використання однакових принципів.

Питання для повторення, самоконтролю та опитування:

1. Назвіть інженерно-психологічні вимоги до проектування засобів відображення інформації і до проектування органів управління.

2. Як здійснюється кодування зорової інформації?

3.Яка структура процесу приймання інформації оператором?

4. Проаналізуйте підходи до побудови систем введення інформації.

5. Які принципи спільного розташування індикаторів і органів управління?

6. Окресліть інженерно-психологічні проблеми організації робочих місць операторів.

Дата добавления: 2014-01-07