Венчурне підприємництво

Товарне підприємництво в умовах ринкової економіки сполучено з постійним впливом конкурентною боротьбою за ринки збуту виробничої продукції.

Конкурентними перевагами в боротьбі за споживача є:

· лідерство по витратами (менша ціна на товар у порівнянні з потенційними кон-курентами);

· лідерство по якості товару.

1 Перший вид конкурентної переваги малоефективний в умовах насиченого ринку й ви-сокого життєвого рівня населення.

2 Другий вид більше перспективний, тому що споживач готовий платити більшу ціну за товар більше високої якості. Однак, як правило, виробництво більше якісного продукту ви-магає більших витрат. У той же час застосування нової технології, нового сучасного обладнан-ня, особливо при масовому виробництві, може привести до подвійного ефекту; зниженню собівартості продукції при одночасному істотному підвищенню її якості.

Найефективнішими засобами для досягнення подвійного ефекту є розвиток науки, про-ведення НДР і застосування їхніх результатів на практиці. Інтеграція науки з виробництвом вимагає дуже великих витрат, які далеко не завжди виправдуються й пов’язана з великим ри-зиком.

Однієї з форм інноваційної діяльності є створення невеликих фірм, які одержали назву венчурних (від слова венчур-«ризик»).

Венчурна фірма–це комерційна науково-технічна організація, що спеціалізується на створенні та впровадженні у виробництво нових видів продукції, нової техніки й технології, ще не випробуванних на практиці.

Діяльність венчурних фірм пов’язана з високим рівнем ризику банкрутства, незважаючи на високий рівень прибутковості, право на існування даних фірм пояснюється наступни-ми факторами:

· необхідністю розробки принципово нових товарів, технологій, послуг, відсутніх на ринку;

· відособленістю від великого поточного виробництва й можливістю науково-техніч-ної творчості;

· наявністю стійкої пропозиції на інвестиційному ринку;

· можливість швидкого збагачення в результаті інтенсивної результативної творчої праці.

Венчурні фірми, як правило, пропонують високі дивіденд по своїх акціях, тому що пра-цюють на високо ризикових ринках для освоєння нових напрямків НТП, а саме в області радіоелектроніки, приладобудування, робототехніки, інформатики, біоінженерії.

Венчурна фірма створюється невеликою групою однодумців: інженерів, винахідників, менеджерів, які мають певний досвід наукової й дослідницької роботи, особливо в облас-ті нових технологій.

Перевагами венчурної фірми є:

· з одного боку - вузька спеціалізація й концентрація матеріальнотех-нічних і фі-нансових ресурсів на обраному напрямку досліджень;

· з іншого боку -можливість швидкої переорієнтації на інші напрямки діяль-ності.

Конкуренція змушує венчурні фірми максимально скорочувати строки НДДКР, інтенси-фікувати процес впровадження нововведень у виробництві. Венчурні фірми, як правило, ко-ристується підтримкою держави й великих компаній, намагаючись уникнути великих ризи-ків і збитків, які сполучені із проектуванням і розробкою нових технологій. Основним крите-рієм класифікації венчурного підприємництва є стабільне джерело фінансування своєю дія-льністю.

Найпоширенішими формами венчурного підприємництва є (див. рис 3.4.3.1):

Венчурне підприємництво

Незалежний венчур

Зовнішний венчур

Інвестиційний венчур

Внутрішній венчур

Рис 3.4.3.3.1 Схема форм венчурного підприємництва

1 Незалежний (чистий) венчур-це венчурні фірми що організовані у вигляді акціонер-них товариств, які займаються рекламою в засобах масової інформації й телебачення своїх ідей створення нововведень щодо випуску нової продукції й впровадження нових техноло-гій, накопичуючи й використовуючи для реалізації своїх ідей кошти приватних і інституціо-нальних інвесторів.

2 Зовнішній венчур - цевпроваджувальні венчурні фірми, які створюються корпорація-ми на пайових умовах. Дані венчурні фірми організаційно оформляються у вигляді науково-дослідних консорціумів. Розрізняють три види консорціумів:

2.1 Для проведення фундаментальних довгострокових досліджень. Такий консорці-ум має свою науково-дослідну базу(лабораторії, дослідні виробництва, інформаційно-обчи-слювальні центри, інші елементи науково-виробничої інфраструктури). Засновниками його можуть бути великі військово-промислові концерни й субсидіюватися державою.

2.2 Для активізації наукової діяльності НДІ і університетів на їхніх науково-дос-лідних базах з використанням наявного науково-виробничого потенціалу. Для прове-дення робіт із апробації і випробування ідей консорціум одержує від корпорації донорське фінансування, а його нововведення носять міжгалузевий характер.

2.3 Для розробки галузевих стандартів, технічних умов і контролю за їхнім засто-суванням. Такий консорціум створюється всередині галузі корпораціями на пайових умо-вах під керівництвом великої холдингової компанії, має тимчасовий характер і часто роз-падається під натиском внутрішньогалузевої конкуренції. Зовнішні венчури об’єднують декілька сотень осіб і можуть організуватися з ініціативи самих вчених і винахідників у вигляді дочірних компаній із власним науково-виробничим циклом освоєння нових видів продукції.

3 Інвестиційний венчур-це фірми, які як правило, фінансуються інвестиційними фондами, компаніями, трастами. Крім цього вони можуть використовувати й інші фінансові джерела: великих корпорацій, банків, пенсійних і благодійних фондів, страхових компаній, особисті заощадження інвесторів, державні субсидії.

Так як попит на венчурний капітал таких фірм дуже великий і не може бути задоволений комерційними банками, яких лякає надмірний ризик, то все це викликало виникнення спеці-алізірованих венчурних інвестиційних фондів і компаній. Метою таких установ є аккумулю-вання венчурного капіталу, венчурне фінансування і кредитування венчурних фірм.

4 Внутрішній венчур–це організаційні структури, які створюються всередині великих концернів і корпорацій у вигляді автономних науково-дослідних і проектних груп або відді-лів. Вони виникли в другій половині двадцятого століття в США.

Основними видами діяльності венчурних груп є:

· пошук і обгрунтування ідей виробництва;

· розробка дослідних зразків і налагодження виробництва нових видів про-дукції;

· впровадження прогресивних технологічних процесів.

Фінансування «внутрішніх венчурів» здійснюється за рахунок основної діяльності ком-панії, причому великі компанії можуть створювати до декількох десятків таких тимчасових венчурних груп.

Венчурні фірми, в основному обслуговують перші дві стадії інноваційного процесу (за-родження ідей і техніко-економічної обґрунтування проекту). Більш великі венчури можуть займатися виготовленням дослідних зразків і вивчення ринку збуту нової продукції.

Венчурне підприємництво, враховує підприємницький ризик, що обумовлюється ймо-вірнісним характером практично всіх виробничих процесів і збуту, конкуренції, інфляції, наявністю фізичних ризиків, а також невизначеністю викликаною неповнотою й неточністю інформації, що містить в інвестиційній програмі.

На розмір підприємницького ризику впливають:

· масові зриви договірних зобов'язань;

· неплатежі;

· спад виробництва;

· інфляція.

Крім цього в кожній галузі є свої специфічні ризики, що впливають на ступінь ризику. З метою зменшення ризику й підвищення привабливості необхідно проводити науково-обгрунтовані розрахунки економічної ефективністі інвестиційних програм.

Дата добавления: 2014-01-07