Методи та технології соціально-педагогічної діяльності

Поняття "соціально-педагогічна технологія" пов'язане з такими поняттями як "педагогічна технологія" та "соціальна технологія". На сучасному етапі педагогічна технологія (від rp..techne - мистецтво, майстерність, вміння + logos - вчення) - сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, засобів (схем, креслень, діаграм, карт) у навчально-виховному процесі

Термін "педагогічні технології" вперше з'явився у працях В. Бехтєрева, І. Павлова, А. Ухтомського, С. Шацького та ін. як наслідок використанням технічних засобів навчання у школі в 20-х роках XX століття. З плином часу сутність терміну досліджувалася і змінювалася (В. Беспалько, І. Лернер, В. Паламарчук, Г. Селєвко та ін.). У даний час під педагогічними технологіями у широкому розумінні цього слова розуміють застосування людських і технічних методів навчання з метою досягнення ефективності навчання і виховання. За твердженням М.А. Галагузової педагогічні технології передбачають системний аналіз, відбір, конструювання і контроль усіх компонентів педагогічного процесу з метою досягнення кінцевого результату. Поняття "соціальні технології" виникло у соціології і пов'язується з відтворення і програмуванням результатів, які закладені у соціальних процесах. Різновидністю соціальних технологій є технології діяльності соціального працівника, які найбільш близькі до діяльності соціального педагога. Зміст, принципи, функції, методи соціальних технологій вивчали Н.Ф. Басов, І.М. Грига, А.И. Капська, М.П. Лукашевич, І.І. Мигович, П.Д. Павленок, В.І. Полтавець, Т.В. Семигіна, В.Н. Сидоров, Л.Т. Тюптя, СІ. Холостова та інші. Шляхом досліджень дійшли висновку, що соціальні технології складні та багатопланові. Під соціальною технологією будемо розуміти сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення.

Вимогами до соціальної технології є: - наявність стратегічної програми, у межах якої буде розв'язуватися проблема;

- алгоритм послідовності операцій для досягнення поставленої мети; - неперервність зв'язку з клієнтом; - динамізм змісту, форм і методів соціальної роботи; - наявність критеріїв оцінки ефективності діяльності фахівця.

До спеціальних технологій соціальної роботи належать: - соціальна діагностика виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків розвитку соціальної проблеми;

- соціальна адаптація - підтримка людей у процесі їх соціалізації чи пристосуванні до нових соціальних умов; - соціальна профілактика - попередження виникнення основних причин відхилень негативного характеру; - соціальний контроль - нормативне регулювання; - соціальний патронаж - захист прав і свобод особистості, її майна; - соціальна реабілітація - відновлення здатності людини до життєдіяльності у соціумі; - соціальна терапія - корекція соціальних відносин чи соціальних дій;

- соціальне консультування - допомога шляхом застосування інформаційної дії; соціальне страхування; соціальне опікунство та ін. Поняття "соціально-педагогічна технологія" з'явилося у 90-х роках минулого століття у зв'язку із становленням соціальної педагогіки як науки. Технологічний процес досліджували і розробляли відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, зокрема Вороніна Г., Василькова Ю., Василькова Т., Галагузова М, Капська А., Мардахаєв Л., Овчарова Р., Шакурова М., Шептенко П. Однозначності у визначенні терміну немає. На підставі аналізу різних підходів до визначення технології соціально-педагогічної діяльності у малій енциклопедії соціального педагога визначено, що технологія соціально-педагогічної діяльності - це практична діяльність соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів.

Основу технологічного процесу складає алгоритм дій (операцій). Розробники соціально-педагогічних технологій пропонують п'ять взаємозалежних етапів:

1) діагностико-прогностичний; 2) вибір (розробка) оптимальної технології; 3) безпосередня підготовка до реалізації обраної технології; 4) реалізаційний; 5) експертно-оцінний Соціально-педагогічні технології - це інтеграція педагогічної та соціальної технології, яка має свою структуру і вимагає від фахівця алгоритму виконання всіх операцій. А це означає, що соціально-педагогічна діяльність повинна мати власні технології. Розробити класифікацію соціально-педагогічних технологій допоможуть спільні ознаки (критерії): o характер, який допомагає виділити тип технології - загальні чи спеціальні технології; o мета діяльності визначає цільове призначення технології - цільові чи комплексні технології; o об'єкт застосування.

Таким критерієм може виступати наступні характеристики клієнта: - соціальна - школяр, студент, сім'я, ув'язнений, військовослужбовець та ін.

- вік - дитина, підліток, молодь, люди похилого віку тощо; - особливості відхилення від норми

- поведінка, емоції, побут та ін.

- кількість - особа, група, колектив, спільнота;

o місце застосування - освітні установи, спеціалізовані центри, місце проживання та ін.;

o спосіб реалізації: - провідний метод - гра, діяльність, психодрама, консультації тощо; - сукупність основних методик; - авторські методики. Наведені критерії класифікації дозволяють виділити такі дві соціально-педагогічні технології. 1. Соціально-педагогічні технології загального типу (соціально-педагогічна робота). 2. Спеціальні соціально-педагогічні технології: діагностичні, діагностично-прогностичні, консультативні, реабілітаційні, корекційні, виховні, профорієнтаційні, патронажні та ін..

Під методами діяльності в соціальній педагогіці розуміють сукупність прийомів, операцій, за допомогою яких досягається поставлена мета, розв'язується конкретне завдання. Методичний прийом - це частина методу, яка виконує частковий характер методу.

Операція - це дія спрямована на виконання поставленого завдання. Засіб - це сукупність матеріальних, емоційних, інтелектуальних та інших умов, які використовуються соціальним педагогом для досягнення мети.

Розмежування між поняттями "прийом", "операція" і "засіб" майже відсутнє. Метод одночасно може бути прийомом, засобом і навпаки. Методи, які використовуються у діяльності соціального педагога носять міждисциплінарний характер. Тобто значна частина методів запозичена з психології, педагогіки, соціології і соціальної роботи. Сукупність методів, прийомів та засобів утворює методику соціально-педагогічної діяльності, яку слід розглядати значно ширше ніж метод. Методика соціально-педагогічної діяльності - це сукупність методів діяльності соціального педагога і форм організації соціального виховання, спрямованих на розв'язання проблем клієнта. Методи соціально-педагогічної діяльності можна розділити на: - педагогічні, які спрямовані на виховання, перевиховання, корекцію, реабілітацію, навчання соціального досвіду; - соціологічні, які дозволяють зібрати необхідну інформацію: аналіз документів; спостереження, опитування, аналіз змісту газет, кінофільмів, публічних виступів;

- психологічні, які забезпечать зняття психологічного навантаження: тренінг; психотерапія: сугестивна, раціональна, аналітична і групова.

Сугестивна психотерапія використовується до пацієнтів і клієнтів як під гіпнозом, так і в стані бадьорості, має на меті визначення хворобливих проявів через навіювання.

Раціональна психотерапія здійснюється при лікуванні хворого в стані бадьорості шляхом бесіди, в ході якої лікар обговорює з хворим захворювання, а також навчає його прийомам спротиву хворобі. Аналітична психотерапія враховує реакцію людини на патогенний вплив середовища, тобто вплив який викликає захворювання. Групова психотерапія ґрунтується на позитивному впливові, який чинять один на одного члени групи; - фінансово-економічні методи спрямовані на розв'язання матеріальних проблем: економічні пільги і санкції; - правові методи, які допоможуть відновити права і обов'язки клієнта як члена суспільства, знайти юридичні документи, які сприятимуть розв'язанню проблеми клієнта;

- медико-соціальні методи допоможуть вивчити вплив соціальних факторів на стан здоров'я населення і розробити профілактичні заходи усунення шкідливого впливу і попередити можливі захворювання; - організаційні методи, пов'язані з організацією трудової діяльності клієнта і громадською діяльністю незахищених верств населення; - комунікативні методи спрямовуються на дотримання етикету спілкування між клієнтом і соціальним педагогом; - філософські методи: метод емпіричного пізнання (спостереження і експеримент) дозволить обґрунтувати проблему із теоретичних засад; - логічні методи дозволять соціальному педагогу будувати структуру роздумів над проблемою, використовуючи методи індукції, дедукції, традукції, аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації, класифікації. Вибір методів для соціально-педагогічної діяльності залежить від поставленої мети і завдань. До окремої групи методів будемо відносити нетрадиційні методи, які повинні бути в арсеналі соціального педагога. 1. Методи лікувальної педагогіки. Дана група методів ґрунтується на правилах: не зашкодь здоров'ю клієнта, навчи піклуватися про своє здоров'я: метод переконань; допомога у формуванні навичок саморегуляції, самодисципліни; зміцнення здоров'я засобами мистецтва (естетотерапія) - театр, кіно, бібліотекотераггія, співання, малювання (арттерапія) тощо; організація рухомих та інтелектуальних забав (імаготераггія); виховання на позитивних прикладах, вчинках, ідеалах (аретотерапія).

2. Виховання природою, передбачає знайомство з природою і оздоровлення засобами природи. 3. Використання народної педагогіки. Найактивнішими методами є слово, справа, релігія, природа і мистецтво, традиції, ігри та забави, громадська думка.

Усі методи соціально-педагогічної діяльності можна згрупувати, беручи до уваги мету призначення: 1. Методи дослідження. 2. Методи соціального виховання. 3. Методи соціально-психологічної допомоги. До першої групи методів належать спостереження (моніторинг), соціологічні методи, вивчення передового педагогічного досвіду, моделювання, педагогічний експеримент, метод соціометрії, математичні методи: ранжування - розміщення зібраних даних у визначеній послідовності, в порядку зростання або спадання показників, визначення місця в цьому ряду кожного клієнта; шкалування - кількісний метод, який дає можливість ввести цифрові показники в оцінку окремих сторін педагогічного явища, метод "дерева цілей".

Другу групу методів складають педагогічні методи, а саме: 1. Методи формування свідомості: приклад, бесіда, диспут, розповідь, лекція та інші. 2. Методи організації діяльності: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, організація суспільно корисної діяльності, творчі ігри та ін.

3. Методи стимулювання діяльності: заохочення, покарання, "вибух". Методи соціально-психологічної допомоги, які належать до третьої групи, містять психологічне консультування, аутотренінг, психологічні методи, симуляційні ігри (ділові та рольові ігри). Спеціальними методами в соціально-педагогічній діяльності виступають: патронат, супровід, консультування телефоном, реалізація психотерапевтичної функції, медіація, тренінг. Патронат - форма опіки, при якій діти, що залишилися без опіки, передаються на виховання іншим громадянам за договором на певний строк (діти до 4-х років передаються органам охорони здоров'я, а діти віком від 4-х до 14 років - органам освіти).

Соціальний супровід - це комплексний метод, який забезпечує створення умов для прийняття розв'язків в складних життєвих ситуаціях. Супровід включає: діагностику проблеми; інформацію про способи розв'язання проблеми; консультацію на етапі прийняття рішення і розробку плану дій; первинну допомогу при реалізації плану. Основний принцип супроводу "Не нашкодь", забезпеч умови надати допомогу "самому собі". Консультування телефоном - це процес телефонного діалогу. Медіація - методика посередництва при розв'язанні конфлікту - це створення атмосфери, при якій люди можуть відкритися, знайти спільну мову і виробити свої власні рішення. Тренінг - це навчання досвідом. Навчання досвідом передбачає, що присутні мають можливість поділитися і обмінятися між собою своїми знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення.

Форми соціально-педагогічної діяльності - це зовнішнє вираження організації взаємодії соціального педагога та клієнта.

Класифікація форм організації соціально-педагогічної роботи неоднозначна, їх можна характеризувати:

1. 3а специфічними ознаками: - функціональність, яка вказує на таку форму, яка забезпечить реалізацію окремих функцій соціально-педагогічної діяльності (наприклад, здійснення профілактики окремих соціальних ситуацій вимагає одних форм, а реабілітаційна робота - інших);

- структурність, характеризується специфічними правилами побудови окремих організаційних форм; - інтегративність передбачає об'єднання різних форм соціально-педагогічної діяльності. 2. За напрямками соціально педагогічної діяльності: - пізнавально-розвивальні; - художньо-естетичні; - спортивні; - трудові. 3. За кількісним складом учасників: - індивідуальні (робота з окремою людиною); - групові (робота з малою групою, сім'єю); - масові (робота з великою кількістю людей - громадою); 4. За домінуючим засобом виховного впливу: словесні, практичні, наочні.

5. За складністю побудови: прості, складні, комплексні. 6. За характером змістового наповнення: інформаційні, практичні, інформаційно-практичні. 7. За напрямами соціально-педагогічної діяльності: превентивні, реабілітаційні, захисні та ін. Форми соціально-педагогічної діяльності поділяються на традиційні (бесіди, вікторини, диспути, конкурси, усні журнали, тематичні вечори тощо) і нетрадиційні (молодіжні "Інтернет кафе", вуличні ігротеки, профілактичні програми "Підліток-підлітку", "Ровесник-ровеснику" тощо). Кожна організаційна форма вимагає її проектування. Проект організаційної форми - це пакет інформаційно-практичних матеріалів та рекомендацій щодо її організації та унаочнення, часу, приміщення, зовнішнього виду учасників. Здійснення соціально-педагогічної діяльності відбувається у відкритій соціально-педагогічній системі та системі спеціалізованих закладів (див. таблиця 1).

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-01-07