Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні

Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої дер­жави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетного фінансування і підтримки розвитку науки.

У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоретичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, збагачують сус­пільство новими підходами, даними, технологіями, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві.

У багатьох країнах світу фундаментальна наука, як правило, фінансується з державного бюджету, а прикладні науки — приватни­ми та комерційними структурами. У найближчу перспективу доціль­но в Україні сформувати структурне співвідношення фундаменталь­них наук (Ф), прикладних (П) та дослідження.розробок (Р), яке вла­стиве державам з високим технічним рівнем, високою наукомісткістю промислового потенціалу за схемою:

Ф= 15-16 %,

П=22-25 %,

Р=59-63 %.

Фундаментальні науки мають розвиватись випереджальними темпами, створюючи теоретичну базу для прикладних наук. Для су­часної науки характерний такий цикл: фундаментальні — прикладні -розробки — впровадження. Враховуючи світові тенденції у розвит­ку науки в Україні, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки мають стати:

У сфері наукового розвитку:

· фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизняних на­укових колективів, що мають світове визнання;

· прикладні дослідження і технології, в яких Україна має знач­ний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

· виша освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку;

· розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;

· наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки;

· система інформаційного та матеріально-технічного забезпечення наукової діяльності;

У сфері технологічного розвитку:

· дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини;

· розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препара­тами, засобами профілактики і лікування;

· розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій;

· розроблення сучасних технологій і техніки для електроенерге­тики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агропромис­лового комплексу, легкої та харчової промисловості;

У сфері виробництва:

· формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків. інку­баторів тощо);

· створення конкурентоспроможних переробних виробництв;

· технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави;

· впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу вілдачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва і тенден­ціях його розвитку.

Невід'ємною частиною державної інноваційної політики має ста­ти створення умов для розширення сфери та масштабів попиту, про­позицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комер­ційного впровадження науково-технічних розробок у виробництво.

Для цього має бути забезпечено:

· підвищення рівня та розширення сфери науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, у тому числі шляхом система­тичного підвищення частки витрат на науку в державному бюджеті;

· розвиток фундаментальних досліджень, які мають особливе значення для переходу економіки на інноваційний шлях розвитку:

· оптимізація структури установ та господарюючих суб'єктів, що діють у науково-технічній сфері;

· формування в суспільстві методів сприяння інноваціям шля­хом впровадження нових освітніх програм і розвитку системи безпе­рервної освіти (підвищення кваліфікації кадрів) в науці, виробництві, сфері послуг;

· створення засад для розвитку науково-технічної діяльності підприємств і посередницьких організацій, які сприяють активізації інноваційної діяльності, допомагають встановленню зв'язків між науково-дослідною сферою і виробництвом (особливо тих, які займаються комерціалізацією результатів наукових досліджень);

· створення інноваційних структур (інкубаторів, центрів тощо), інформаційних та інфраструктурних підприємств, які сприяють впро­вадженню нових технологій у виробництво;

· удосконалення організаційно-економічного механізму міжна­родного трансферу технологій з метою створення політичних, пра­вових та економічних умов для зростання притоку іноземного капі­талу, а також експорту вітчизняних технологій;

· сприяння розвитку винахідництва та забезпеченню надійного патентного захисту результатів прикладних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у державі та за кордоном.

Стимулювання інноваційної діяльності має забезпечуватися шля­хом:

· застосування пільг для всього циклу інноваційного процесу від фундаментальних досліджень до впровадження у виробництво за умов використання інновацій для збільшення обсягу та підвищення якості виробленої продукції;

· диференціації розмірів податкових пільг залежно від активності в інноваційному процесі конкретних підприємств, організацій і ок­ремих осіб за умов щорічного збільшення ними витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи не менш як на 25 відсотків;

· звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, що спря­мовується підприємствами, організаціями, приватними особами до інноваційних фондів, Державного фонду фундаментальних дослід­жень, галузевих інноваційних фондів, галузевих фондів технологіч­ного розвитку та реконструкції виробництва тощо або місцевих фондів розвитку науки і технологій, а також на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт за міжнародними, за­гальнодержавними програмами та проектами;

· звільнення від податків, включаючи валютні кошти, наукових установ, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюд­жету;

· введення податкових пільг на прибуток і додану вартість для наукових організацій, які входять до національної системи науково- технічної інформації.

Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науко­во-технічної діяльності за рахунок видатків із Державного бюджету України.

Видатки на наукову і науково-технічну діяльність є захищени­ми статтями.

Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.

Базове фінансування надається для забезпечення:

· фундаментальних наукових досліджень;

· найважливіших для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони;

· розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяль­ності;

· збереження наукових об'єктів, що становлять національне над­бання;

· підготовки наукових кадрів.

Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким надасться базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Програмно-цільове фінансування здійснюється, як правило, на конкурсній основі для:

· науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

· забезпечення проведення найважливіших прикладних науко­во-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;

· проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-тех­нічного співробітництва.

Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється відповідно до законодавства України. За рахунок дер­жавних коштів фінансуються переважно фундаментальні та довго­строкові прикладні дослідження, що мають загальнонаціональне зна­чення, міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми і проекти.

Державні наукові та науково-технічні програми є основним засо­бом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для розв'язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем.

Державні наукові та науково-технічні програми поділяються на:

· загальнодержавні (національні);

· державні (міжвідомчі);

· галузеві (багатогалузеві);

· регіональні (територіальні).

Статус державних (міжвідомчих) наукових та науково-техніч­них програм мають також відповідні частини загальнодержавних (національних) програм економічного, соціального, національно- культурного розвитку, охорони довкілля.

Основним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі), галузеві (бага­тогалузеві) та регіональні (територіальні) програми.

Державні наукові та науково-технічні програми формуються Міністерством освіти і науки України па основі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах.

Обсяги фінансування загальнодержавних(національних) науково- технічних програм щорічно визначаються Верховною Радою України при прийнятті Закону України про Державний бюджет України.

Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки ре­алізується Державною інноваційною компанією України і фондами технологічного розвитку та реконструкції виробництва.

Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що провадяться науко­вими установами, вищими навчальними закладами, вченими, ство­рюється Державний фонд фундаментальних досліджень (далі - Фонд).

У Державному бюджеті України кошти для Фонду визначаються окремим рядком.

Кошти Фонду формуються за рахунок:

· бюджетних коштів;

· добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних).

Кошти Фонду розподіляються на конкурсній основі.

Нині в Україні, крім державних фондів, діє низка міжнародних організацій, що здійснюють відбір пропозицій та фінансування вітчизняних і спільних наукових проектів. Серед інших в Україні діють європейські програми науково-технічного співробітництва. У цьому ж контексті слід згадати ініціативи відомого фінансиста і філантропа Дж. Сороса. Наймасштабніша соросівська програма підтримки фундаменталь­них досліджень у галузі природничих наук, згідно з якою Україні ре­ально надається 10% загального фінансування.

Усі ці форми - це перш за все адресне і конкурсне фінансування ініціативних наукових проектів. Таким чином, за останні роки в Україні сформувалась триступенева система підтримки науки, а саме:

· Базове фінансування — переважно бюджетне фінансування; забезпечує виконання планових наукових досліджень, підтримку для придбання наукової апаратури, обладнання, будівель тощо:

· Державні програми різних рангів — зорієнтовані на виконан­ня досліджень за пріоритетними напрямками;

· Підтримка проектів, запропонованих самими науковцями в ініціативному порядку, що стосується виконання оригінальних фундаментальних досліджень як пошукових, так і найбільш розви нутих

Серед пріоритетних напрямів фінансування науки України вид­іляють такі, що наведені в табл.3.

Таким чином, Україні слід збільшувати обсяги бюджетного фінансування фундаментальних та прикладних досліджень. Масш­таби і структура фінансових ресурсів, що вкладаються в розвиток на­ціональної науки, мають поступово наблизити рівень оплати праці науковців до норм розвинутих країн, підтримати високий рівень за­безпеченості науки матеріально-технічними ресурсами, допоміжним і обслуговуючим персоналом.

Отже, з метою забезпечення пріоритету розвитку науки доціль­но на державному рівні побудувати організаційну структуру науки на основі поєднання галузевого підходу, зорієнтованого на забезпе­чення загального прогресу наукових знань, і проблемно орієнтова­ного, що найбільше відповідає ринковим відносинам. Галузевий підхід має домінувати у сфері розвитку фундаментальних досліджень і базуватися на використанні достатньо сталих організаційних струк­тур, а проблемно орієнтований — у галузі прикладних досліджень і розробок, для виконання яких можуть бути використані як постійні, так і тимчасові організаційні структури. Для ефективнішого поєднан­ня ринку із системою науково-технічної діяльності доцільно:

· здійснити чітке структурне розмежування наукового потенці­алу на комерційну і неприбуткову частини: неприбуткова охоплює науку, пов'язану з безприбутковим приростом наукових знань, ко­мерційна— прикладні дослідження і розроблення нових технологій і продуктів;

· створити мережу головних галузевих інститутів, які разом із проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт мають виконувати функції координаторів розробок, моніторин­гу інноваційної діяльності у відповідній галузі, експертів технічного та технологічного рівня виробництва, розповсюджувачів науково- технічної інформації;

· визначити мережу державних науково-дослідних організацій, що складається з вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів і наукових підрозділів у складі державних підприємств і організацій та науково-дослідних інститутів, які виконують функції головних організаторів або координаторів національних, галузевих, регіональних соціально-економічних, наукових, науково-технічних програм, із наданням їм статусу національного, галузевого чи регіо­нального центру;

· формувати національні наукові центри на базі науково-дослід­них інститутів, які проводять фундаментальні дослідження, і забез­печувати їх не менш як на три чверті за рахунок державного бюдже­ту.

Таблиця 3

З метою розширення участі українських науково-дослідних ус­танов у міжнародній науковій кооперації, створення умов для вільно­го доступу українських науковців до світових наукових надбань особ­лива увага має приділятися створенню сучасної телекомунікаційної інфраструктури. Слід надати підтримку виданню вітчизняної науко­вої літератури і журналів, а також розширити можливості для прид­бання науковими бібліотеками іноземних наукових видань.

Науково-дослідна робота студентів

Основним завданням вищої школи в сучасних умовах є підготовка всебічно розвинених, здатних безперервно вчитись, поповнювати і поглиблювати свої знання фахівців. Сутність освіти — навчати дума­ти, самостійно вчитись, адаптуватись до суспільства, яке змінюєть­ся, підвищувати свій теоретичний та професійний рівень.

Лише ті суб'єкти, які засвоюють знання найбільш швидко, здатні виживати, перегравати своїх конкурентів, іншими словами, органі­зації мають стати «інтелектуальними», розвивати свої здібності, які базуються на знаннях довготривалих та адекватних зовнішнім змінам. Вирішенню цих завдань має сприяти виша школа шляхом інтеграції науки, освіти і виробництва, оперативно і гнучко змінювати зміст навчального матеріалу, поєднувати цілі і напрями навчальної, нау­кової і виховної роботи, забезпечувати тісний взаємозв'язок усіх форм і методів наукової роботи студентів, що реалізується як у процесі на­вчання, так і поза навчальним часом.

Успішне виконання студентської науково-дослідної діяльності може бути при додержанні таких умов:

· активна участь студентів у науковій роботі протягом усього пе­ріоду навчання;

· поступове ускладнення завдань з орієнтацією студента в на­прямі його спеціальності;

· забезпечення взаємодії в науковій роботі студентів старших і менших курсів;

· тісний зв'язок наукової роботи з навчальною і науковою діяль­ністю кафедри.

Реалізована в комплексі науково-дослідна робота студентів за­безпечує:

· формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

· оволодіння спеціальністю та досягнення високого професіо­налізму;

· розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей сту­дентів у вирішенні практичних завдань;

· прищеплення студентам навиків самостійної науково-дослідної роботи;

· розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знан­ня в практичній роботі, залучення здібних студентів до розв'язання наукових проблем, що мають важливе значення для теорії і практи­ки;

· необхідність оновлення і вдосконалення своїх знань;

· створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, ви­ховання резерву вчених, викладачів, дослідників.

Наукова робота для студентів є складовою навчального плану і організовується на основі «Положення про наукову роботу сту­дентів», розробленого Міністерством освіти і науки України, де завдання для кафедр і факультетів зводяться до наступного:

· поєднання навчання з науковою роботою студентів з метою отримання конкретних результатів, які можуть бути інтелектуальною власністю студента і використовуватись у подальшій роботі;

· залучення студентів до участі в науково-дослідній діяльності наукових шкіл, забезпечення співробітництва з провідними науко­вими та науково-педагогічними працівниками як ВНЗ, так і науко­вих закладів;

· безпосередня участь студентів у проведенні фундаментальних досліджень, залучення їх до виконання як держбюджетних, так і госпдоговірних тем; на цих матеріалах мають виконуватись дипломні ро­боти.

Усі види і форми науково-дослідної роботи студентів спрямовані на активізацію творчих здібностей, застосування наукових методів при вирішенні практичних завдань. Зміст і форми НД РС мають відпо­відати основним напрямам науково-дослідної діяльності вищого на­вчального закладу, факультету.

Основну роль в організації НДРС відіграють профілюючі, випус­каючі кафедри. Вони розробляють форми науково-дослідної роботи в межах навчального процесу і поза ним.

Науково-дослідна робота студентів у межах навчального плану є обов'язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми на­вчальної роботи:

· написання наукових рефератів з конкретної теми в процесі вивчення дисципліни соціально-гуманітарного циклу, фундамен­тальних і професійно-орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;

· виконання лабораторних, практичних, семінарських та само­стійних завдань, контрольних робіт, що містять елементи проблем­ного пошуку;

· виконання нетипових завдань дослідницького характеру в пе­ріод виробничої практики та на замовлення;

· підготовка та захист курсових і дипломних робіт, пов'язаних із науковою проблематикою кафедри.

Методика постановки та проведення НДРС у навчальному про­цесі визначається специфікою, традиціями, науковою і матеріально- технічною базою ВНЗ.

Науково-дослідна робота студентів поза навчальним процесом передбачає участь студентів:

· у роботі наукових гуртків, творчих секцій, лабораторій;

· у виконанні держбюджетних та господарських наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факуль­тетів, комп'ютерного центру тошо;

· у написанні статей, тез, доповідей;

· у наукових конференціях, конкурсах, предметних олімпіадах.

Керівництво науково-дослідною роботою студентів у ВНЗ

здійснюється проректором із наукової роботи, створюються ради інституту та рада студентського науково-творчого товариства фа­культету і гуртки кафедр.

Наукова Рада інституту працює в тісному зв'язку з СНТ фа­культетів та кафедр. Наукові гуртки, як правило, працюють на ка­федрах - це невеликий творчий колектив (10-15 осіб), яким керує досвідчений викладач кафедри, помічником якого є студент.

Кращі наукові роботи студентів публікуються в наукових журна­лах, доповідаються на конференціях різних рівнів — від факультетсь­кої до загальнодержавної, висуваються на конкурси, премії.

Студенти-науковці, випускники ВНЗ, за рішенням ДЕКта СНТ інституту можуть бути рекомендовані до вступу в аспірантуру, на вик­ладацьку роботу.

Суб’єкти наукової роботи і діяльності у вищому навчальному закладі.

Наукова діяльність – це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Суб’єктами науково-дослідної роботи у навчальному закладі, як показує схема, є:

- викладачі - студенти - аспіранти - докторанти
		Мета		Завдання		Результат

З вищенаведеної схеми випливає, що кожен із суб’єктів наукової роботи і діяльності у вищому навчальному закладі має перед собою певну визначену мету, відповідно до свого статусу, для реалізації якої мають бути поставлені відповідні завдання, і при закінченні передбаченого планового графіку виконання завдань суб’єкти науково-дослідної роботи отримують результат. Для студентів очікуваним результатом є одержання диплому про вищу освіту, аспірантів та докторантів - захист кандидатських та докторських дисертацій відповідно. Щодо викладачів, то вони також виступають суб’єктами наукової діяльності, здійснюючи дослідження необхідні для потреб навчального процесу, вони також можуть бути пошукувачами та здобувачами наукових ступенів.

Результативна діяльність суб’єктів науково-дослідної роботи засвідчується їхніми освітньо-професійними характеристиками.

Згідно із Законом України „Про вищу освіту”, освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти (ОКХ)– це характеристика вищої освіти за ознаками сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності. Отже, кожному рівню суб’єкта науково-дослідної діяльності відповідає певна освітньо-кваліфікаційна характеристика, що є вираженням якісного змісту отриманих особою умінь, знань, навичок, інтелектуальних здібностей у певній науковій сфері. Так, наприклад, ОКХ магістра економічних наук – це сукупність спеціальних вмінь та знань, достатніх для виконання професійних завдань та обов’язків іноваційного характеру (ст.8 Закону України „Про вищу освіту”.

Освітньо-професійна характеристика (освітньо-кваліфікаційна характеристика)
Наукова компонента (необхідна складова вищої освіти)
Завдання - оволодіння загальнотеоретичними, загальноекономічними і соціальними науками; - оволодіння сучасними науковими методами дослідження і комп’ютерними технологіями; - оволодіння сучасними фаховими знаннями світового рівня; - набуття трудових наукових навичок у застосуванні та впровадженні наукових результатів;

Поняття науки є неподільно пов’язане з поняттям освіти. Між ними простежується одночасно прямий та обернений зв’язок. З одного боку – наука продукує знання, а з іншого – освіта олюднює їх. Проте, етапу продукування знань в науці передує етап оволодіння науковцями базових знань та навичок, які дозволяють їм генерувати нові ідеї та здійснювати наукові інновації. Водночас функціонально процес виховання науковця та надання йому необхідних освітньо-кваліфікаційних характеристик покладений на освіту, а конкретніше – на вищу освіту, яка дозволяє спрямувати пошукову діяльність молодих науковців у певний напрям.Первинність науки чи освіти – питання дискусійне.

На сьогодні відомі 10 технологій, які приголомшили світ і вплинули на розвиток цивілізації за останні 50 років, зокрема, це Інтернет, Генна інженерія, Цифрова технологія створення і обробки зображень, Персональний комп’ютер, Космічні польоти і технології, Стільниковий телефонний зв’язок, Ядерна енергетика, Система електронних платежів, Роботи і системи штучного інтелекту, Трансплантація людських органів. Всі вони певною мірою обумовлені тісним взаємозв’язком науки і освіти і працею дослідників.

Дата добавления: 2014-01-07