Поняття про рахунки бухгалтерського обліку та їх будова

РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

Аналіз соціокультурного середовища

Фізичні особливості мають враховуватися передусім у змінах па­раметрів продукції (розмір одягу, його викрій, зручність, висота об­ладнання тощо).

Поведінкові особливості випливають із певних аспектів культури країн, яка суттєво впливає на увесь механізм ведення бізнесу у цих країнах.

У самому загальному вигляді культуру можна визначити як спосіб життя того чи іншого народу етнічної спільності.

· Обґрунтування зв'язків між культурними факторами й бізнесом її сучасній літературі здійснюється в рамках трьох основних підходів: універсалістський,

· економіко-кластерний,

· культурно-орієнтований.

Практика міжнародного менеджменту дозволяє виділити і сфор­мулювати низку культурологічних проблем у веденні бізнесу:

1. мовні проблеми,

2. невербальне спілкування,

3. сприйняття,

4. обставини часу й місця,

5. етика,

6. інформація в системі комунікацій,

7. етноцентризм,

8. релігія

Угруповання країн на основі схожості рис культур:

1. Англомовні.

2. Романські європейські.

3. Німецькі.

4. Скандинавський.

5. Близькосхідні (Туреччина, Іран, Греція).

6. Арабські (Кувейт, ОАЭ).

7. Далекосхідні.

8. Латиноамериканські.

9. Незалежні (Бразилія, Японія, Індія, Ізраїль).

Найбільші дослідження, у процесі яких аналізувалися культурні розходження й узагальнені подібні культурні характеристики, - це дослідження, проведені ҐіртомГофстеде (GeertHofstede)

У своїх дослідженнях ҐіртГофстеде ідентифікував п'ять важливих факторів, по яких можна визначити культурні розходження між людьми:

1. Соціальна орієнтація (socialorientation) - індивідуалізм і колективізм

2. Ставлення до влади (powerorientation або powerdistance) – повага до влади і толерантність до влади

3. Ставлення до невизначеності (uncertaintyorientation) - прийняття невизначеності і неприйняття невизначеності

4. Орієнтація на досягнення цілей (goalorientation) – активне цільове поводження (маскулінізм) і пасивне цільове поводження (фемінізм)

5. Часова орієнтація (timeorientation)

3.1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку та їх будова

3.2. Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки

3.3. Подвійний запис, його сутність і значення

3.4. Синтетичний і аналітичний облік на рахунках

3.5. Взаємозв’язок між балансом і рахунками

3.6. План рахунків, його значення і принципи побудови

3.7. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

3.8. Оборотні, шахові, сальдові відомості та їх контрольне значення

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про, наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного керів­ництва необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяль­ності. Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відображення господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недо­цільне, оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпечити одержання уза­гальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан засобів гос­подарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріаль­них цінностей потребує ще і натуральних вимірників. Тому по­точний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування об’єктів бухгалтерського обліку за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами активів, власного капіталу та зобов’язань в процесі господарської діяльності.

Систематизація і групування господарських операцій на ра­хунках забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати діяльності, необхідну для оперативного керівницт­ва, контролю й аналізу. Для цього для кожної економічно однорідної групи активів, власного капіталу, зобов’язань, господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі рахунки («Основні засоби», «Каса», «Виробництво», «Товари», «Статутний капі­тал» тощо).

Залежно від характеру об'єктів, що обліковуються, записи на рахун­ках можуть здійснюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошового ви­мірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, і завданнями обліку.

Господарські операції, незалежно від їхнього економічного змісту, завжди спричиняють збільшення або зменшення певних Нидів засобів або джерел їх формування. Так, наприклад, рух грошових коштів характеризується надходженням їх у касу (збільшення) або виплатою їх із каси (зменшення); рух матеріалів — це надходження на склади підприємства (збільшення) або витрачання для потреб виробництва (зменшення); заборгованість (наприклад, постачальникам) також характеризується її збільшенням або зменшенням (при погашенні її) тощо.

Збільшення і зменшення активів, зобов’язань та капіталу в результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо. Тому, рахунки бухгалтерського обліку прийнято відображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону ї позначають умовним терміном «дебет», а праву — «кредит».

_________________________________________

*Термін «дебет» походить від лат. деbеt. що означає «бути винним», а «кредит» — від лат. kredit, що означає «вірити». З часом терміни «дебет» і «кредит» втратили буквальне розуміння цих слів, а залишилися тільки умовними технічними позначеннями сторін рахунка.

Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Схематично будову рахунка можна показати так:

Для повного уявлення про об'єкт, що обліковується, на кожному рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається початковим залишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни активів, власного капіталу та зобов’язань. При цьому збільшення об'єкта записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на іншій. Маючи інформацію про по­чатковий залишок об'єкта, що обліковується, та зміни протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.

Дата добавления: 2014-01-07