Бюджетна класифікація

Одним із заходів, що забезпечують єдність бюджетної системи країни, є бюджетна класифікація. Питання бюджетної класифікації надзвичайно важливе для законодавчого органу, оскільки пов’язане з інформацією, аналізом, контролем та ревізійними перевірками. Бюджетний Кодекс України визначає бюджетну класифікацію як єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація є обов’язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Вона використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків та кредитування бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: - податкові надходження – встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі);- неподаткові надходження – доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності та інші надходження;- доходи від операцій з капіталом; - трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за: - бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету); - ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету); - функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету). Програмна класифікація використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах. Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державна казначейська служба України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації: 1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування; 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні. Поточні забезпечують фінансування поточної діяльності підприємства, установи та організації (оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг, видатки на відрядження, представницькі видатки, оплата комунальних послуг та енергоносіїв тощо). Капітальні видатки (капіталовкладення) – платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів або невідплатні платежі, що передаються отримувачам для придбання таких активів, компенсації втрат, пов’язаних за руйнуванням чи пошкодженням основних фондів.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету. У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації. Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету. Фінансування бюджету класифікується за: - типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань); - типом боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету). Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста. Критерії класифікації боргу є аналогічними з класифікацією фінансування бюджету і взаємопов’язані з ним. Якщо класифікація боргу за типом кредитора визначає зовнішнє або внутрішнє джерело, то за типом боргового зобов’язання розрізняють заборгованості залежно від терміну розміщення фінансового зобов’язання (довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років) та короткострокові (до одного року) та інших характеристик боргового зобов’язання. Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України. Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу (без урахування гарантійних зобов’язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій) станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200 відсотків (для міста Києва – 400 відсотків) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих запозичень та капітальних трансфертів (субвенцій) з інших бюджетів), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.З метою забезпечення дотримання граничних обсягів державного (місцевого) боргу та державних (місцевих) гарантій Міністерство фінансів України веде:1) Реєстр державного боргу і гарантованого державою боргу – інформаційна система боргових і гарантійних зобов’язань держави, що включає умови кредитних договорів і випуску державних цінних паперів та умови надання державних гарантій, відомості про стан обслуговування і погашення державного боргу;2) Реєстр державних гарантій – інформаційна система, що містить відомості про надані протягом бюджетного періоду державні гарантії; 3) Реєстр місцевих запозичень та місцевих гарантій – інформаційна система, що містить відомості про здійснені місцеві запозичення та надані місцеві гарантії.

Нормативно-правові акти та література.

1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року // Голос України вiд 04.08.2010 р.

2. Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170 (з наступними змінами).

3. Закон України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190 (з наступними змінами).

4. Закон України від 17 березня 1995 р. «Про Автономну Республіку Крим» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 69 (з наступними змінами).

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 1997 р. №13 «Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету» // Урядовий кур’єр. – 1997. – 30 січня.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» // Офіційний вісник України. – 2002. – №9. – Ст. 414.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. №415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету» // Офіційний вісник України. – 2002. – №14. – Ст.734.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. №308-р «Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів» // Офіційний вісник України. – 2007. – № 38. – Ст. 1526.

9. Наказ Міністерства фінансів України від 06.06.2012 р. № 687 «Про затвердження Інструкції з підготовки бюджетних запитів» // Офіційний вісник України. – 2012. – № 51. – Ст. 2052.

10. Наказ Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 р. №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» / Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 р. за №86/6374 // Офіційний вісник України. – 2002. – №6. – Ст. 257 (з наступними змінами).

11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 11. – Ст. 422.

12. Василик О. Д. Бюджетна система України: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Д. Василик, К. В. Павлюк – К.: Центр навч. літ., 2004. – 544 с. – (Мін-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т).

13. Воротіна Н. В. Бюджетні правовідносини в Україні: історія і сучасність / Н. В. Воротіна // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – Спецвипуск. – С. 228–233.

14. Губенко А. Правові проблеми вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів / А. Губенко // Право України. – 2006. – № 9. – С. 92–94.

15. Заблоцька О. Поняття і зміст бюджетної системи України // Право України. – 2007. – №2. – С.52-56.

16. Кузьменко О. Дотримання принципів бюджетної системи України у сфері міжбюджетних відносин / О. Кузьменко // Право України. – 2007. – № 5. – С. 85–88.

17. Назар Ю.С. Правова характеристика зупинення операцій з бюджетними коштами // Митна справа. – 2010. – №6 (72), частина 2. – С. 422-428.

18. Музика О. Трансформація підходів до визначення бюджету // Право України. – 2002. – №2. – С.42-47.

19. Музика О. А. Доходи місцевих бюджетів за законодавством України: [монографія] / Музика О. А. – К.: Атака, 2004. – 344 с.

20. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закладів] / Пасічник Ю. В. – К.: Знання-Прес, 2002. – 492 с.

21. Чернадчук В. Д. Стан та перспективи розвитку бюджетних правовідносин в Україні: [монографія] / Чернадчук В. Д. – Суми: Університетська книга, 2009. – 456 с.

22. Чернадчук В.Д. Бюджетні правовідносини в Україні: поняття, класифікація та особливості структури: монографія / В. Д. Чернадчук. – Суми:Університетська книга, 2011. – 172 с.

23. Якимчук Н. Я. Розпорядники бюджетних коштів: система та правовий статус: Монографія / Н. Я. Якимчук. – Чернівці: Видавництво Чернівецького національного університету, 2009. – 647 с.

Дата добавления: 2014-01-07