Віденська музична школа

Центром розвитку класичного напряму в європейському музичному мистецтві стала столиця Австрії — Відень. Із ним пов’язана творчість найвидатніших композиторів того часу (зокрема Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. Бетховена), їхні здобутки в європейському музичному мистецтві були названі «віденською класичною школою».

Підґрунтям творчості композиторів віденської школи був художній досвід відомих представників музичної культури епохи бароко: А. Вівальді, Д. Скарлатті, Дж.-Б. Перголезе (Італія), Ж.-Ф. Рамо (Франція), Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха (Німеччина).

Твори представників віденської класичної школи відрізняються лаконічною чіткою формою, пропорційністю елементів музичної структури, виразністю тем і багатством художніх прийомів. Симфонії, сонати, концерти віденських класиків є взірцями чистої музики, яка не потребує обов’язкового театралізованого або хореографічного супроводу. Це вишукана музика для слухання, сповнена гармонії та підвищеної емоційності.

Попри загальну єдність художніх принципів музичного мистецтва епохи класицизму кожен із представників віденської школи мав неповторну індивідуальність: Гайдну, Бетховену ближчою була царина інструментальної музики, а Моцарт рівною мірою виявив себе як в оперному, так і в інструментальному жанрах. Образна сфера музики Гайдна більше тяжіла до народножанрових та жартівливих мотивів, Бетховена — до героїчних, а у творах Моцарта втілені відтінки ліричного переживання.

Йозеф Гайдн. Цього австрійського композитора називають «батьком симфонії». Він створив понад сто симфоній, яким були притаманні життєрадісність, жартівливість, звернення до народних мотивів. Велику увагу композитор приділяв концертам, камерним ансамблям і духовній музиці. При цьому у творчій спадщині митця — не лише інструментальна музика, але й опери, ораторії.

Симфонічним творам Гайдна властива настільки яскрава образність, що слухачі самі (без участі автора) придумували їм назви: «Військова» (№ 100), «Аллілуйа!» (№ ЗО), «Прощальна» (№ 45).

Вольфганг Амадей Моцарт, Цей видатний австрійськії композитор — один із засновників виконавського мистецтва на фортепіано й основоположник жанру класичного концерту для сольного інструмента з оркестром. Митцеві належать двадцять сім концертів для фортепіано з оркестром і сім — для скрипки з оркестром. Найбільшими досягненнями Моцарта вважаються його прекрасні опери, у яких він показав себе як видатний музикант і талановитий драматург.

Творчість Моцарта відкрила широкі перспективи для розвитку різних типів опери: ліричної і соціально-викривальної комедії («Весілля Фігаро»), музичної драми («Дон Жуан»), філософської опери -казки («Чарівна флейта»).

Творам Моцарта притаманні багатство мелодизму, пропорційність музичних конструкцій, класична ясність форм, поєднаних із глибокою емоційністю.

Музика Моцарта посідає особливе місце у віденській класичній школі. Геніальний композитор лишив по собі багату творчу спадщину — понад 600 музичних творів, якими досі захоплюється світ.

Дата добавления: 2014-01-07